08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 206/869/23
провадження № 61-17217св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Науменко Світлани Борисівни на рішення Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 березня 2024 року у складі судді Малихіної В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року
у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи:
ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Кокосадзе Л. В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позов мотивовано тим, що 17 липня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів
№ ІІА-ЕА-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року, між ПАТ КБ «Надра»
і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № В718070_I_3 про відступлення прав вимоги. За умовами договору ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема, за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 8/2007/840-К/1820-Н від 21 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2
і ВАТ КБ «Надра», та договором іпотеки № 1820-Н/1 від 21 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 і ВАТ КБ «Надра».
Відповідно до умов договору іпотеки від 21 грудня 2007 року № 1820-Н/1 предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відомо, що 30 липня
2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив заочне рішення у справі № 206/3421/18 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, яким припинено іпотеку та заборону. В державному реєстрі іпотеку та заборону було припинено 03 вересня 2018 року.
Одразу після припинення іпотеки 25 вересня 2018 року між ОСОБА_2
і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом
Кокосадзе Л. В.
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вказувало, що заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2018 року скасовано Дніпровським апеляційним судом 12 січня 2022 року і в задоволенні позовних вимог відмовлено. На теперішній час свої зобов'язання за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 8/2007/840-К/1820-Н ОСОБА_2 не виконала і не погасила кредитної заборгованості.
ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , укладений 25 вересня 2018 року між
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кокосадзе Л. В., зареєстрований за реєстровим номером 2396, та скасувати
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер рішення 43186791 від 25 вересня 2018 року, запис про проведену державну реєстрацію, запис про право власності/довірчої власності 28085521, припинивши право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», третя особа - приватний нотаріус Ричка Ю. О., про скасування держаної реєстрації іпотеки об'єкта нерухомого майна.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 як покупець спірної квартири до укладення договору купівлі-продажу повністю розрахувалась
з продавцем ОСОБА_2 , сплативши повну ціну за квартиру в розмірі
397 975,00 грн. Після укладення і нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири вона здійснила державну реєстрацію права власності на вказане майно в Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно у ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру виникло
з 25 вересня 2018 року - з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 вважала, що її право порушене ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»
і має бути захищене саме у спосіб, визначений законодавством, - шляхом скасування державної реєстрації іпотеки належної позивачці квартири, здійсненої 08 лютого 2022 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Ричкою Ю. О. за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Позивач указувала, що станом на 08 лютого 2022 року (дата здійснення державної реєстрації іпотеки), як і станом на сьогодні право іпотеки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» щодо спірної квартири припинилось, позивач придбала спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 25 вересня 2018 року вільною від будь-яких обтяжень. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири, їй взагалі не було відомо про існування будь-яких відносин між продавцем квартири ОСОБА_2 і ПАТ КБ «Надра».
Звертала увагу, що для здійснення державної реєстрації іпотеки 08 лютого
2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не надало державному реєстратору рішення суду про визнання права іпотекодержателя, всупереч судовій практиці Великої Палати Верховного Суду (постанова від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, постанова від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 922/3537/17), згідно з якою наявність такого судового рішення
є обов'язковим для повторної реєстрації іпотеки.
ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у здійсненні її права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію іпотеки вказаної квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1652414612101, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Ричкою Ю. О.; номер запису про іпотеку 46597549; дата, час державної реєстрації 08 лютого 2022 року, 16:17:38; на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63330807 від
09 лютого 2022 року 09:14:50 - у зв'язку з припиненням права іпотеки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня
2024 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Повернено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» частину сплаченого згідно
з квитанцією від 03 лютого 2023 року № 5872 судового збору в сумі
5 368,00 грн.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023 року у виді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям акредитованим суб'єктам, нотаріусам (державним/приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири є неефективним способом захисту порушених прав позивача як іпотекодержателя, що є підставою для відмови в позові.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки придбала квартиру для проживання в ній, при укладенні договору купівлі-продажу квартири покладалася на відомості державних реєстрів, і про наявність будь-яких обмежень щодо цієї квартири їй не було відомо, тому вона набула право на спірну квартиру, вільну від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Заявлена вимога є неефективним способом захисту.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Науменко С. Б., залишено без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня
2024 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд вказав, що рішення суду оскаржується лише
в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , тому апеляційний суд переглянув його саме в цій частині.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - Науменко С. Б. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить: скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року повністю; скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від
07 березня 2024 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 ; змінити рішення Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 березня 2024 року в частині зустрічного позову,
а саме зустрічний позов задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що, правильно встановивши фактичні обставини справи, суди зробили незаконний і необґрунтований висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неефективність обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту. Вказує що державна реєстрація іпотеки, здійснена 08 лютого 2022 року за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», є неправомірною у зв'язку з припиненням права іпотеки та набуттям позивачем за зустрічним позовом права власності на квартиру добросовісно, майно вона придбала вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Вказує, що ОСОБА_1 обрано ефективний спосіб захисту порушеного права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Інші аргументи учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
14 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від
07 березня 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від
20 листопада 2024 року оскаржуються лише в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , в іншій частині оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не переглядає.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
30 липня 2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив заочне рішення у справі № 206/3421/18 за позовом ОСОБА_2 до
ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, яким визнав недійсним кредитний договір від 21 грудня 2007 року № 8/2007/840-К/1820-Н, укладений між ОСОБА_5 і ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра»).
Припинив іпотеку № 6286047 (Державний реєстр іпотек) від 21 грудня
2007 року, накладену на підставі договору іпотеки від 21 грудня 2007 року
№ 1820-Н/1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Припинив заборону № 6286047 (Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) від 21 грудня 2007 року, накладену на підставі договору іпотеки від 21 грудня 2007 року № 1820-Н/1 приватним нотаріусом
Петренко К. В. на квартиру АДРЕСА_1 .
25 вересня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кокосадзе Л. В., зареєстрований за реєстровим номером 2396, за умовами якого ОСОБА_1 набула
у власність вказану квартиру.
Відповідно до пунктів 3, 4 продаж зазначеної квартири вчинено за домовленістю сторін за ціною 397 975,00 грн, які ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 до підписання договору, загальна вартість якої становить
397 975,00 грн згідно з експертною оцінкою від 20 вересня 2018 року, проведеною ТОВ «С-Тиматика».
Право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43186791 від 25 вересня
2018 року, номер запису про право власності/довірчої власності 28085521.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня
2018 року скасовано та в задоволенні позовних вимог відмовлено, на підставі того, що майно, яке є предметом іпотеки, відчужене без згоди іпотекодержателя та кредитора.
08 лютого 2022 року державний реєстратор - приватний нотаріус
Ричка Ю. О. за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» прийняв рішення від
09 лютого 2022 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано іпотеку.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем
і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що
«з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IVзадоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності».
Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від
26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону).
У частині другій статті 26 Закону, зокрема, встановлювалося, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також
у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Зазначене положення обумовлене тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов'язано
з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація є офіційним засвідченням державою наявності відповідного застереження щодо майна.
Положення Закону регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.
Чинна нині редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону встановлює, що в разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку
з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Задоволення позову
є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.
Обов'язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов'язок суду вирішити наявний спір про право.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права обтяження речових прав може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як визнання іпотеки припиненою (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).
Суд апеляційної інстанції, дійшовши помилкового висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 є неналежним способом захисту, по суті рішення суду першої інстанції не переглянув, оцінки законності винесення державним реєстратором оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не надав.
Тобто, не встановивши порушеного права, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту.
З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови
в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку з обранням неефективного способу захисту не можна вважати обґрунтованими і такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає
у справедливому та неупередженому вирішенні справ з метою ефективного захисту порушених прав, у зв?язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник
у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених
у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», третя особа - приватний нотаріус Ричка Ю. О., про скасування держаної реєстрації іпотеки об'єкта нерухомого майна скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд нового рішення не ухвалював, оскаржуваного судового рішення не змінював, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Науменко Світлани Борисівни задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року
в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про скасування держаної реєстрації іпотеки об'єкта нерухомого майна скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов