08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/8972/24
провадження № 61-8578св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Мельник Юрій Олексійович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Саадулаєва А. І. від 13 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., від 10 червня 2025 року,і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. ОСОБА_2 в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» розмістив недостовірну інформацію, що порушує його особисте немайнове право на недоторканість честі, гідності та ділової репутації.
3. Вказував, що відповідно до інформації, розміщеної на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 публікацію було поширено ІНФОРМАЦІЯ_3 разів та 69 разів користувачами соціальної мережі «Facebook» поставлено відмітку «подобається». Вищезазначена публікація відповідача не має обмежень щодо перегляду її змісту та є в загальному доступі.
4. Зазначав, що ознайомившись з інформацією, яка міститься у публікації, позивач дійшов висновку, що поширена відповідачем інформація про нього має негативний характер, містить недостовірну інформацію про нього та відповідно спричиняє значну шкоду його честі, гідності та діловій репутації.
5. Посилався на те, що він є законослухняним громадянином, ніколи не порушував законів України та не притягувався до кримінальної відповідальності. Інформація, наведена у публікації, є недостовірною.
6. Вказував, що публікація містить його персональні дані - прізвище, ім'я, по батькові та дату народження, а також містить світлини, тобто стосується його безпосередньо і спрямована виключно на порушення його особистого немайнового права на недоторканість честі, гідності та ділової репутації, не носить оціночного характеру та викладена у формі фактичних тверджень.
7. Недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, вважав інформацію про те, що він зламав відповідачу ребро, а також інформацію про здійснення незаконної надбудови на АДРЕСА_1 . Тобто вказана інформація викривляє дійсність, подає його як людину, яка вчинила злочин, відповідальність за який передбачена КК України, а також містить фактичні твердження, що він здійснює незаконну надбудову. Це створює у необмеженого кола людей негативне ставлення до нього, формує негативні уявлення про його життя та його діяльність.
8. Посилався також на те, що розповсюджена відповідачем недостовірна та неправдива інформація негативно вплинула на його репутацію, що завдало йому значних втрат майнового характеру, а також йому було завдано сильні душевні страждання та хвилювання, тому він має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 60 000 грн.
9. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив:
- визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. ОСОБА_2 в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме:
Це ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - прораб будівництва на АДРЕСА_1 , що минулу суботу зламав мені ребро.
На відміну від мене - у його житті нічого не змінилось. Він і далі працює на Будинку АДРЕСА_2 . Він і далі споруджує незаконну надбудову. Національна поліція України не може його ані знайти, ані затримати;
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом розміщення на власній сторінці соціальної мережі «Facebook» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 повного тексту рішення суду (без знеособлення учасників справи) у цій справі таким самим шрифтом, як і спростована інформація, не допускаючи власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування»;
- зобов'язати ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили видалити недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 60 000 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
11. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. ОСОБА_2 в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме: «Він і далі споруджує незаконну надбудову».
12. Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год., шляхом розміщення на власній сторінці соціальної мережі «Facebook» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 повного тексту рішення суду (без знеособлення учасників справи) у цій справі таким самим шрифтом, як і спростована інформація, не допускаючи власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів, тощо, під заголовком «Спростування». Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили видалити недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 о
16:39 год., а саме наступну фразу: «Він і далі споруджує незаконну надбудову».
13. В іншій частині позову відмовлено.
14. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва
від 28 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору та 1 125,00 грн витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста. В іншій частині заяви відмовлено.
15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена відповідачем інформація про позивача, а саме: «Він і далі споруджує незаконну надбудову», не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується наданими суду доказами, є негативною, створює негативне уявлення про позивача та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Виходячи з встановлених обставин справи та положень законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію, останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.
16. Разом з тим, висловлювання: «На відміну від мене - у його житті нічого не змінилось», «Національна поліція України не може його ані знайти, ані затримати», визнані оціночними судженнями, які не підлягають визнанню недостовірними та не є такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
17. Оцінюючи висловлювання «що минулу суботу зламав мені ребро», суд звернув увагу на наявність витягу з ЄРДР, довідки № 16, виданої
КНП «КДЦ» Шевченківського району м. Києві, філії № 1 травматологічного пункту, рентгенографії ребер від 06 лютого 2024 року, консультативного висновку ортопеда-травматолога від 08 лютого 2024 року, ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 07 жовтня 2024 року у справі № 761/33408/24 та дійшов висновку, що ці докази дають можливість для висновку про фіксацію факту нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
18. Судом встановлено, що позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
19. Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року задоволено частково.
20. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. ОСОБА_2 в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook», а саме: «Це ОСОБА_1 , …що минулу суботу зламав мені ребро…», зобов'язання спростувати та видалити недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення наступного змісту.
21. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. ОСОБА_2 в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме: «Це ОСОБА_1 , …що минулу суботу зламав мені ребро». Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год., а саме: «Це ОСОБА_1 , …що минулу суботу зламав мені ребро», шляхом розміщення на власній сторінці соціальної мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 повного тексту рішення суду (без знеособлення учасників справи) у цій справі таким самим шрифтом, як і спростована інформація, не допускаючи власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування». Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили видалити недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год., а саме, наступну фразу: «Це ОСОБА_1 , …що минулу суботу зламав мені ребро».
22. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.
23. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 680,54 грн, витрати за проведення семантико-текстуальної експертизи у розмірі 9 600,00 грн, витрати, пов'язані із залученням спеціаліста у розмірі 1 350,00 грн, та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 016,65 грн.
24. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, однак не погодився щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною інформації, поширеної ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook»: «Це ОСОБА_1 , …що минулу суботу зламав мені ребро …». Суд першої інстанції виходив з того, що докази, наявні у матеріалах справи, дають можливість достовірно стверджувати про нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 у вигляді зламаного ребра. Однак зазначена інформація має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення позивачем загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, та є такою, що порушує його немайнові права. Вказана інформація викладена в стверджувальній формі, конкретно вказано про вчинення позивачем кримінально караного діяння. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 зламав ребро ОСОБА_2 .
25. Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції та її перегляду в суді апеляційної інстанції підтвердилися обставини поширення відповідачем недостовірної інформації про позивача, колегія суддів, виходячи із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності, враховуючи глибину переживань позивача, дійшла висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Узагальнені доводи касаційних скарг
26. 06 липня 2025 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Мельник Ю. О., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року.
27. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 01 липня 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 486/1112/16-ц,від 04 липня 2018 року у справі № 761/7795/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 761/28992/15-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 545/3721/15-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 758/12586/15, від 17 березня 2021 року у справі № 761/38583/19, від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 490/9966/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20-ц, від 19 жовтня 2022 року у справі № 753/22612/17, від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20,від 22 лютого 2023 року справі № 757/39521/20-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 761/14615/21,від 05 квітня 2023 року у справі № 760/23818/20, від 22 грудня 2023 року в справі № 515/1408/22, від 13 березня 2024 року в справі № 712/10999/22, від 15 травня 2024 року у справі № 757/17241/21-ц, від 09 жовтня 2024 року у справі № 522/20192/18,від 05 лютого 2025 року у справі № 752/30879/21, від 26 лютого 2025 року у справі № 372/4284/23, від 17 квітня 2025 року у справі № 205/1262/24, від 04 червня 2025 року у справі № 756/3297/24 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, додав до свого відзиву витяг з ЄРДР. Крім того, він надав копії приписів, які стосувалися порушень, що були допущені під час будівництва. Висловлювання відповідача щодо незаконності будівництва є лише його власними думками та висновками щодо ситуації, яка склалася навколо будівництва на АДРЕСА_1 , а отже є лише оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню.
29. Заявник зазначає, що фактичним підґрунтям для наведених ним суджень, які є предметом спору, є факт наявності відкритого кримінального провадження № 12023105100002567 щодо проведення забудовником самоправних робіт.
30. Заявник вважає, що поширена інформація про «незаконність забудови» на АДРЕСА_1 могла б вплинути лише на ділову репутацію власника будівлі. Позивач, натомість, не надає жодних належних доказів, які б підтвердили завдання шкоди його честі, гідності та діловій репутації, зміни життєвих чи ділових обставин у його стосунках, не зазначає, яким саме чином інформація, викладена в оскаржуваній публікації вплинула на його професійну діяльність як прораба.
31. Згідно з доводами касаційної скарги, твердження про те, що позивач зламав відповідачу ребро, також є оціночним судженням відповідача, яке ґрунтується на фактичному підґрунті.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
32. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/8972/24.
33. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
34. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 , посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог. Вказує, що поширена відповідачем стосовно нього інформація має суто негативний характер, є недостовірною та спричиняє значну шкоду діловій репутації.
35. Позивач зазначає, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, має суто негативний характер, стосується безпосередньо його особи, нічим не підтверджена, направлена на приниження честі, гідності та ділової репутації, не носить оціночного характеру та викладена у формі фактичних тверджень. Він веде виключно законну діяльність, а будівництво (реконструкція) на АДРЕСА_1 ведеться у повній відповідності до вимог законодавства України, за наявності всіх необхідних дозвільних документів та погоджень. Він ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, вирок щодо нанесення тілесних ушкоджень відповідачу відсутній, як і відсутні відповіді докази здійснення незаконної забудови. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності кримінального провадження № 12023105100002567.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
36. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год ОСОБА_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» розмістив статтю наступного змісту:
Це ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - прораб будівництва на АДРЕСА_1 , що минулу суботу зламав мені ребро.
На відміну від мене - у його житті нічого не змінилось. Він і далі працює на Будинку АДРЕСА_2 . Він і далі споруджує незаконну надбудову. Національна поліція України не може його ані знайти, ані затримати...
37. Вказану публікацію на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 було поширено ІНФОРМАЦІЯ_3 разів та 69 разів користувачами соціальної мережі «Facebook» поставлено відмітку «подобається».
38. Відповідно до висновку експерта Л. Фраймович за результатами семантико-текстуального дослідження за заявою ОСОБА_1 від 08 квітня 2024 року № 3474 текст публікації на сторінці користувача « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у інтернет-мережі Facebook (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 ), поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 для необмеженого кола осіб: це ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - прораб будівництва на АДРЕСА_1 , що минулу суботу зламав мені ребро. На відміну від мене - в його житті нічого не змінилось. Він і далі працює на Будинку АДРЕСА_2 . Він і далі споруджує незаконну надбудову. Національна поліція України не може його ані знайти, ані затримати, містить інформацію негативного характеру щодо особи
ОСОБА_1 . Вказана інформація викладена у формі фактичних тверджень.
39. Стороною відповідача на підтвердження своїх доводів про незаконне будівництво за адресою на АДРЕСА_1 та завдання фізичної шкоди ОСОБА_2 зі сторони позивача було надано копії: приписів, витягів з ЄРДР, скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
40. Відповідно до припису від 15 липня 2024 року № 2320686 щодо власника воріт тимчасової огорожі за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язано власника воріт тимчасової огорожі надати документацію на влаштування воріт металевих тимчасової огорожі, а у разі її відсутності - демонтувати.
41. Припис № 2320687 від 15 липня 2024 року складено щодо власника будівельних матеріалів ТОВ «Будівельна компанія «Аскон», згідно з яким було зобов'язано товариство надати документацію на складування будівельних робіт.
42. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є власником воріт, вказаних у приписі від 15 липня 2024 року № 2320686, та є власником будівельних матеріалів ТОВ «Будівельна компанія «Аскон», вказаних у приписі № 2320687
від 15 липня 2024 року.
43. У приписі від 02 грудня 2023 року № 2334370 взагалі вказано «власник невідомий» та запропоновано усунути порушення шляхом надання документації на розміщення огорожі.
44. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що припис № 2334370 від 02 грудня 2023 року стосується ОСОБА_1 .
45. Власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1 є
ТОВ «РЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТ».
46. Для реконструкції вказаної будівлі по АДРЕСА_1 ТОВ «РЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТ» отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки реєстраційний номер 123 від 02 березня 2023 року (реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:2367:1981:8303:1912), як це вимагається статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Далі було розроблено проєктну документацію. Проєктна документація пройшла відповідну експертизу та отримала позитивний експертний звіт № 02349-23 від 06 жовтня 2023 року. Проєкт було розглянуто на Консультативній раді Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якою проєкт було схвалено, та зазначено про відсутність заперечень щодо реалізації такого проєкту. Потім було проведено будівельну експертизу проєктної документації, яка отримала позитивний висновок. ТОВ «РЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТ» дозвіл на виконання будівельних робіт КВ012230511423.
47. Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-002325664 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець Київ, на території України станом на 05 березня 2024 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
48. Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12024105100000233 від 04 лютого 2024 року, потерпілим є ОСОБА_2 . Як вбачається з короткого викладу обставин: до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від ОСОБА_2 з приводу того, що 03 лютого 2024 року, приблизно о 12 год 00 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_1 , перебуваючи на вулиці, наніс тілесні ушкодження заявнику, а саме один удар в область тулубу.
49. Згідно з довідкою № 16, виданою травматологічним пунктом філії № 1 КНП «КДЦ» Шевченківського району м. Києві, ОСОБА_2 звертався до травмпункту 03 лютого 2024 року о 16:30 год, діагноз: ЗТГК, Забій грудної клітини зліва, перелам.
50. Згідно з рентгенографією ребер ОСОБА_2 від 06 лютого 2024 року, висновок: рентгенознаки, не можна виключити перелом 10 ребра зліва без значимого зміщення уламків.
51. Відповідно до консультативного висновку ортопеда-травматолога
від 08 лютого 2024 року щодо пацієнта ОСОБА_2 , клінічний висновок: ЗТГК, перелом 10-го ребра зліва.
Позиція Верховного Суду
52. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
53. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
54. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
55. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
56. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
57. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
58. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду,
суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити
у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5
ЦПК України).
59. Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
60. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
61. У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
62. Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
63. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
64. Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
65. Право на свободу вираження поглядів та інформації також гарантовано статтею 11 Хартії основних прав Європейського Союзу.
66. Статтею 201 ЦК України передбачено, що, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
67. Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
68. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
69. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
70. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
71. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
72. Подібні за змістом правові висновки викладені також Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 12 листопада 2019 року у справі
№ 904/4494/18, провадження № 12-110гс19 (пункт 6.26), від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52гс21 (пункт 6.18), та Верховним Судом у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц,
від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц та багатьох інших.
73. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
74. Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них
не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів
не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
75. Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
76. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією
з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей»,
які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
77. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1
статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
78. Повинно бути зроблене розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
79. Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
80. Для того, щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ Brasilier v. France, № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; Balaskas v. Greece, № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ Paturel v. France, № 54968/00, § 37, 22 грудня 2005 року).
81. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
82. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
83. Суди попередніх інстанцій, оцінивши зміст поширеної інформації та надані сторонами докази, виходили з того, що поширені відповідачем відомості не є оціночними судженнями, оскільки поширена інформація стосується звинувачення позивача у вчиненні протиправних дій, отже може бути перевірена на предмет дійсності.
84. Суди встановили, що інформація, поширена у соціальній мережі «Facebook» про те, що ОСОБА_1 споруджує незаконну надбудову і про те, що саме він завдав відповідачу тілесних ушкоджень не підтверджена достовірними доказами.
85. Суди встановили, що для реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 ТОВ «РЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТ» отримано дозвіл на виконання будівельних робіт КВ012230511423.
86. Також судами встановлено, що приписи від 15 липня 2024 року № 2320686, від 02 грудня 2023 року № 2334370 не стосуються безпосередньо
ОСОБА_1 .
87. Судами також враховано висновок експерта Л. Фраймович, складений за результатами семантико-текстуального дослідження від 08 квітня 2024 року
№ 3474, згідно з яким текст публікації на сторінці користувача « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у інтернет-мережі Facebook, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 для необмеженого кола осіб, містить інформацію негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 . Вказана інформація викладена у формі фактичних тверджень.
88. Частиною другою статті 62 Конституції України та частиною 2 статті 2 КК України закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з якими особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
89. Судами встановлено, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
90. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недостовірною інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. ОСОБА_2 в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook», а саме: «Це ОСОБА_1 , … що минулу суботу зламав мені ребро…» та ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, апеляційний суд мотивовано виходив з того, що відповідач поширив вказану інформацію у стверджувальній формі, конкретно вказуючи про вчинення позивачем кримінально караного діяння, що негативно впливає на його честь, гідність та ділову репутацію.
91. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що відповідачем не доведено, що опублікована ним у соціальній мережі негативна інформація відносно позивача є достовірною, такою, яка відповідає дійсності та містить відомості про події та явища, які існували.
92. Також відповідач не доводив, що цей позов заявлений з метою тиску або залякування громадськості, активістів, діяльність яких спрямована на протидію незаконному будівництву.
93. Доводи відповідача про те, що спірні висловлювання мають характер оціночних суджень, Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки такі висловлювання стосуються конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подані як встановлений факт. Разом з тим досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024105100000233 не завершено.
94. Також немає підстав вважати, що присуджене судом апеляційної інстанції відшкодування моральної шкоди є надмірним, непропорційним чи необґрунтованим. Отже Верховний Суд не знаходить підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції у частині стягнення компенсації у розмірі 3 000 грн.
95. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
96. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційних скарг по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
97. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційних скарг, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у частині визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків.
98. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
99. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
100. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
101. З урахуванням доводів касаційної скарги,які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Мельник Юрій Олексійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович