09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 307/1619/13-ц
провадження № 61-11838ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скріжалєвської Любові Петрівни, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року в провадженні за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним і скасування рішення, державного акту на право власності на землю, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та реєстрацію про право власності на нерухоме майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Солотвинської селищної ради, виконавчого комітету Солотвинської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, про визнання недійсними та скасування рішення і державного акту на право власності на землю,
касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скріжалєвської Любові Петрівни, на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2015 року,
клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Скріжалєвської Любові Петрівни, про витребування доказів,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2015 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Скріжалєвської Л. П., на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
Також касаційна скарга містить вимогу про перегляд рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2015 року.
До касаційної скарги додано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судового рішення, касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків щодо подання уточненої касаційної скарги та доказів сплати судового збору.
У вересні 2025 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23 вересня 2025 року.
Щодо підстав для відкриття касаційного провадження на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки апеляційний суд розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, хоча така заява була подана на підставі пункту 2 частини другої статті 423 ЦПК України.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Щодо оскарження рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2015 року
В касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Скріжалєвська Л. П. просить скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2015 року.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частин першої та третьої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і не-переборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є не-обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Учасник судового процесу, реалізуючи свої процесуальні права має вчиняти дії з дотриманням процесуальних строків звернення до суду, тобто добросовісно користуватися своїми правами з метою недопущення настання негативних наслідків для такого учасника справи, які зумовлять докладання додаткових зусиль, направлених на поновлення, пропущеного процесуального строку.
Клопотання не містить жодних випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, а саме: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
ОСОБА_1 , звертаючись із клопотанням про поновлення строку, не наводить жодних обґрунтованих підстав, міркувань, доводів для поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на судове рішення апеляційного суду від 27 листопада 2015 року, після спливу більше дев'яти років з дня складення повного тексту судового рішення.
Узагальнюючи наведене, вказані доводи не можуть свідчити про наявність обставин передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, перелік яких є вичерпним, за умови яких строк на касаційне оскарження судового рішення може бути поновлено.
Разом з цим Верховний Суд зауважує, що наведені заявником у клопотанні обставини не є виключними обставинами відповідно до вимог частини третьої статті 394 ЦПК України.
Ураховуючи те, що касаційна скарга заявника подана після спливу більше ніж дев'яти років з дня винесення рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2015 року, а виключні випадки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України, для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не наведено, не обґрунтовано та не підтверджено доказами, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Вирішення клопотання про витребування доказів
До касаційної скарги додано клопотання про витребування письмових доказів.
Вказане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє у порядку та межах, визначених процесуальним законом, його повноваження врегульовано правилами Глави 2 Розділу V «Касаційне провадження» ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, здійснює перевірку дотримання судами норм процесуального і матеріального права.
Отже, Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів, на підставі яких ухвалені судові рішення, та не здобуває нових на підтвердження чи спростування обставин справи.
Вирішення питання про витребування та долучення доказів до матеріалів справи у межах касаційного провадження правилами зазначеної глави ЦПК України не передбачено та до компетенції Верховного Суду не відноситься. Суд касаційної інстанції не може досліджувати нові докази, які стосуються суті спору.
Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання про витребування письмових доказів.
Керуючись статтями 390, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скріжалєвської Любові Петрівни, на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2015 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скріжалєвської Любові Петрівни, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року.
Витребувати із Тячівського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 307/1619/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним і скасування рішення, державного акту на право власності на землю, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та реєстрацію про право власності на нерухоме майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Солотвинської селищної ради, виконавчого комітету Солотвинської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, про визнання недійсними та скасування рішення і державного акту на право власності на землю.
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Скріжалєвської Любові Петрівни про витребування доказів.
Надіслати учасникам справи копії скарги та цієї ухвали, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 27 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян