07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 727/11069/23
провадження № 61-2373св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління освіти Чернівецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року у складі судді Гавалешка П. С. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2025 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління освіти Чернівецької міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Посилалася на те, що працювала директором Чернівецького ліцею № 7.
Наказом Управління освіти Чернівецької міської ради № 197-к від 13 вересня 2023 року її було звільнено з посади директора Чернівецького ліцею № 7 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, 13 вересня 2023 року прийнято наказ № 198-к «Про внесення змін до наказу від 13 вересня 2023 року № 197-к» щодо викладення пункту 2 в іншій редакції.
Вважає, що дані накази винесені при повній відсутності правових підстав для цього, вони є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, що є підставою для поновлення її на роботі.
Вказує, що відповідачем, зокрема, не доведено, що позивачка неналежно виконувала покладені на неї трудові обов'язки.
Також вважає, що у зв'язку із незаконним звільненням відповідач зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Крім того, вказує, що вказані події, які пов'язані з її незаконним звільненням, спричинили їй душевні страждання та моральні переживання, змусили переживати стреси.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд:
скасувати наказ «Про звільнення директора Чернівецького ліцею № 7 ОСОБА_1.» від 13 вересня 2023 № 197-к та наказ «Про внесення змін до наказу від 13 вересня 2023 № 197-к» від 13 вересня 2023 № 198-к;
поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Чернівецького ліцею № 7 Чернівецької міської ради;
стягнути з Управління освіти Чернівецької міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2023 року;
стягнути з Управління освіти Чернівецької міської ради на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн;
допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Чернівецького ліцею № 7 Чернівецької міської ради та в частині стягнення з Управління освіти Чернівецької міської ради на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць;
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому вимоги про визнання наказу незаконним та скасування його, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року, викладено її в редакції цієї постанови. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Разом із тим, апеляційний суд вирішив викласти мотиви відмови у задоволенні позову в редакції постанови Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2025 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20 лютого 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2025 року.
У поданій касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 21 березня 2025 року Управління освіти Чернівецької міської радипросить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
25 березня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді директора Чернівецького ліцею № 7на підставі контракту (трудового договору) № 26 (далі- Контракт), укладеного 15 листопада 2021 року з Управлінням освіти Чернівецької міської ради на термін з 15 листопада 2021 року по 30 червня 2027 року.
Згідно з пунктами 1.1, 2.1, 2.2 Контракту директор здійснює поточне (оперативне) керівництво закладом, організовує його освітню, господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань, передбачених Статутом закладу та цим контрактом. Директор зобов'язаний: виконувати закони України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», та інші акти законодавства, рішення Чернівецької міської ради та її виконавчого комітету, розпорядження міського голови, накази управління освіти міської ради; забезпечувати розроблення та виконання стратегії розвитку закладу загальної середньої освіти; створювати в закладі безпечне освітнє середовище; забезпечувати відкритість і прозорість діяльності закладу.
Згідно пункту 4.1. Контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та цим контрактом.
Відповідно до пункту 5.2 Контракту дія контракту припиняється: після закінчення терміну дії контракту, за згодою сторін, до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3., 5.4. цього контракту.
Пунктом 5.3. Контракту визначено, що директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи начальника управління до закінчення терміну його дії з підстав та у порядку, визначених законодавством про працю (статтями 40, 41 КЗпП України) та цим контрактом.
Наказом начальника Управління освіти Чернівецької міської ради від 03 лютого 2023 року позивачці оголошено догану № 12-ос за неналежне виконання своїх посадових обов'язків.
Вказаний наказ ОСОБА_1 оскаржила у судовому порядку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2023 року у справі № 727/4511/23 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти Чернівецької міської ради про скасування наказу про оголошення догани відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 727/4511/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 липня 2023 року, викладено її в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін.
Вказані судові рішення не були предметом касаційного перегляду.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 727/4511/23 встановлено, що директор Чернівецького ліцею № 7 ОСОБА_1. не виконала доручення начальника Управління освіти Чернівецької міської ради № 2 від 11 січня 2023 року про розповсюдження в батьківських групах ліцею анкети для опитування батьків.
Наказом начальника Управління освіти Чернівецької міської ради від 07 червня 2023 року № 147 позивачці повторно оголошено догану за неналежне виконання трудових обов'язків, у зв'язку з: 1) неналежною організацією безпечного освітнього середовища, через недостатню роботу по профілактиці травматизму під час освітнього процесу; 2) порушенням вимог Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися із здобувачами освіти під час освітнього процесу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 16 травня 2019 № 659.
Вказаний наказ ОСОБА_1 оскаржила у судовому порядку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2023 року у справі № 727/9784/23 узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти Чернівецької міської ради про скасування наказу про оголошення догани відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі № 727/9784/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволеночастково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2023 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до Управління освіти Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу Управління освіти Чернівецької міської ради від 07 червня 2023 року № 147 «Про оголошення догани директору Чернівецького ліцею № 7 ОСОБА_1 » у зв'язку із неналежною організацією безпечного освітнього середовища через недостатню роботу по профілактиці травматизму під час освітнього процесу скасовано та позов в цій частині задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Управління освіти Чернівецької міської ради від 07 червня 2023 року № 147 «Про оголошення догани директору Чернівецького ліцею № 7 ОСОБА_1 » у зв'язку із неналежною організацією безпечного освітнього середовища через недостатню роботу по профілактиці травматизму під час освітнього процесу. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Погоджуючись з висновками Шевченківського районного суду м. Чернівці щодо наявності підстав для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не виконала покладені на неї обов'язки, не забезпечила належне та об'єктивне розслідування нещасного випадку у ліцеї № 7, що підтверджує факт вчинення нею у даному випадку дисциплінарного проступку, а також її вину у його вчиненні, що є підставою вважати, що оскаржуваний наказ Управління освіти Чернівецької міської ради від 07 червня 2023 року № 147 «Про оголошення догани директору Чернівецького ліцею № 7 ОСОБА_1 » у зв'язку із порушенням вимог Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися зі здобувачами освіти під час освітнього процесу» від 16 травня 2019 року є правомірним та скасуванню у вказаній частині не підлягає.
Постановою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 727/9784/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 грудня 2023 року, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду, та постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишено без змін.
Розпорядженням Чернівецького міського голови від 19 травня 2023 року № 283-р призначено проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності Чернівецького ліцею № 7 Чернівецької міської ради, для чого створено відповідну комісію.
У результаті проведення позапланової перевірки комісією виявлено ряд порушень норм чинного законодавства та недоліків у фінансово-господарській діяльності, які відповідно до Розділу 3 Порядку № 372/13 зафіксовані у довідці № 01/13-14/47 від 27 червня 2023 року.
ОСОБА_1 05 липня 2023 року письмово зобов'язано у строк до 05 вересня 2023 року усунути виявлені позаплановою перевіркою порушення норм чинного законодавства та недоліки у роботі ліцею з вимогою проінформувати про їх виконання Управління освіти Чернівецької міської ради та відділ контрольно-перевірочної роботи міської ради, з наданням необхідних підтверджуючих документів.
Однак, ОСОБА_1 у строк до 05 вересня 2023 року не в повній мірі усунула виявлені позаплановою перевіркою порушення норм чинного законодавства та недоліки у роботі ліцею, допустила невиконання цілком конкретних обов'язків щодо організації діяльності закладу, які були викладені у зобов'язанні від 05 липня 2023 року № 01/02-23/1602 про необхідність їх усунення.
Наказом Управління освіти Чернівецької міської ради № 197-к від 13 вересня 2023 року: 1) ОСОБА_1 було звільнено з 13 вересня 2023 року з посади директора Чернівецького ліцею № 7 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України; 2) Бухгалтерії Чернівецького ліцею № 7 згідно статті 83 КЗпП України наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 29 календарних днів невикористаної відпустки (08 днів щорічної основної відпустки за період роботи з 01 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року та 11 днів щорічної основної відпустки за період роботи з 01 липня 2023 року до 13 вересня 2023 року); 3) Бухгалтерії Чернівецького ліцею № 7 провести повний розрахунок з ОСОБА_1 . Підстава: накази про застосування дисциплінарного стягнення від 03 лютого 2023 року № 12-ос, від 11 травня 2023 року № 68-ос, від 07 червня 20023 року № 147, довідка позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності Чернівецького ліцею № 7 від 27 червня 2023 року № 01/13-14/47, лист виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05 липня 2023 року № 001/02-23/1602, лист ліцею від 05 вересня 2023 року № 01-13/523, персональні пояснення ОСОБА_1 , довідка відділу контрольно-перевірочної роботи Чернівецької міської ради від 12 вересня 2023 року № 01/13-14/64.
Крім того, 13 вересня 2023 року Управлінням освіти Чернівецької міської ради прийнято наказ № 198-к «Про внесення змін до наказу від 13 вересня 2023 року № 197-к», згідно якого пункт 2 наказу від 13 вересня 2023 року № 197-к викладено в наступній редакції: «Бухгалтерії Чернівецького ліцею № 7 згідно статті 83 КЗпП України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 19 календарних днів невикористаної відпустки (08 днів щорічної основної відпустки за період роботи з 01 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року та 11 днів щорічної основної відпустки за період роботи з 01 липня 2023 року до 13 вересня 2023 року)».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
За визначеними у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Верховний Суд неодноразово роз'ясняв, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 541/3870/24(провадження № 61-6415св25)).
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18).
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачку перед звільненням двічі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання своїх трудових обов'язків, що підтверджується відповідними наказами.
Вказані накази були оскаржені позивачкою у судовому порядкутарішеннями судів були визнані законними в частині встановлення факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків та притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Встановивши, що після оголошення двох доган позивачка свою поведінку не змінила, не виконала у встановлений строк зобов'язання щодо усунення порушень, виявлених позаплановою перевіркою фінансово-господарської діяльності Чернівецького ліцею № 7 Чернівецької міської ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини третьої статті 40 КЗпП України у відповідності до вимог чинного законодавства.
Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку характеру вчинених позивачкою порушень трудової дисципліни, їх кількості та систематичності, враховано поведінку ОСОБА_1 після їх виявлення, а також порядок накладення на неї дисциплінарних стягнень та обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивачки із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Оскільки підстави для задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають як похідні.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняШевченківського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов