08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 457/1313/24
провадження № 61-12173ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року в справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну правового режиму нерухомого майна та встановлення порядку користування майном,
У провадженні Трускавецького міського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну правового режиму нерухомого майна та встановлення порядку користування майном.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Оксененко Д. О. заявив клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 28 серпня 2025 року в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Кріль В. Я. оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Крільом В. Я., на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 серпня 2025 року повернуто скаржнику.
29 вересня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кріль В. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції у спірних правовідносинах підмінив законодавця, який чітко зазначив у конструкції пункту 14 частини першої статті 353 ЦПК України, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі, та на власний розсуд вказав, що законодавець замість прийменника «щодо» мав на увазі «про». Крім того, представник заявника вказує, що судом апеляційної інстанції повністю проігноровано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 листопада 2024 року в справі № 757/47946/19-ц, та не надано йому жодної правової оцінки.
Також адвокат Кріль В. Я. зазначає, що суд апеляційної інстанції в момент резюмування висновків Верховного Суду дійшов висновку про те, що відсутність прямої вказівки у статті 354 ЦПК України на можливість апеляційного оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі свідчить про неможливість апеляційного оскарження такої ухвали. Представник заявника наголошує на процесуальних порушеннях, допущених судом апеляційної інстанції, наслідком яких стало ухвалення помилкового рішення, та вважає підхід апеляційного суду поверхневим, оскільки стаття 354 ЦПК України стосується строку апеляційного оскарження, а не можливості апеляційного оскарження.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявнику не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 752/1016/17 зроблено висновок про те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23)).
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Заявник не позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням у межах апеляційного перегляду справи на підставі частини третьої статті 367 ЦПК України, обґрунтувавши в апеляційній скарзі на рішення суду по суті спору неправомірність відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Отже, ухвала про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України переліку та ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
За приписами пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Оскільки ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 серпня 2025 року, яка не входить до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, тому суд апеляційної інстанції правильно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року в справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну правового режиму нерухомого майна та встановлення порядку користування майном відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко