Іменем України
06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 509/2573/18
провадження № 61-12088ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Державного підприємства «Центр обслуговування громадян», ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28 квітня 2006 року за №16-V, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» (далі - ДП «Центр обслуговування громадян»), ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області
від 28 квітня 2006 року за №16-V, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності.
ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 04 вересня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2025 року повернено особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
26 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Право на апеляційний перегляд справи, яке гарантовано Конституцією України, реалізується у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку окремо від рішення суду визначено у частині першій статті 353 ЦПК України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження
№ 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі
№ 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, яка в силу вимог частини першої статті 353 ЦПК України не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
За вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що право заявника на доступ до правосуддя обмежено судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 не позбавлений права включити свої заперечення на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2025 рокудо апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до положень частини другої статті 353 ЦПК України.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ДП «Центр обслуговування громадян», ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28 квітня 2006 року за №16-V, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська