06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 678/1016/24
провадження № 61-10990ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 24 липня 2025 року в справі за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Хмельницька обласна військова адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про повернення земельної ділянки,
У липні 2024 року керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області звернувся до суду з позовом, в якому просив повернути у комунальну власність територіальної громади Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області земельну ділянку загальною площею 2 га, з кадастровим номером 6823081600:03:002:0010.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови. В решті рішення суду залишено без змін.
22 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року, повний текст якої складено 28 липня 2025 року.
В касаційній скарзі просить скасувати рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику надати інформацію про вартість спірної земельної ділянки кадастровий номер загальною площею 2 га, з кадастровим номером 6823081600:03:002:0010.
19 вересня 2025 року заявником виконано вимоги ухвали Верховного Суду
від 11 вересня 2025 року, надано заяву про усунення недоліків разом з витягом № НВ - 9978447962025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та копією договору купівлі-продажу земельної ділянки
від 05 жовтня 2017 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20), майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
У постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 905/105/20 викладено висновок, що судовий збір за подання позовної заяви з вимогами про витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях визначається з урахуванням вартості спірного майна.
Крім того, у постанові від 5 листопада 2024 року у справі № 278/2607/24 (провадження № 61-10697св24) Верховний Суд дійшов висновку, що вимога прокурора про повернення земельної ділянки у комунальну власність Тетерівської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області є майновою.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що предметом позову у цій справі є вимоги про повернення земельної ділянки кадастровий номер 6823081600:03:002:0010, загальною площею 2 га.
Відповідно до витягу №НВ - 9978447962025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, станом на 18 вересня 2025 року вартість земельної ділянки кадастровий номер 6823081600:03:002:0010, становить 48 536,14 грн, відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 жовтня 2017 року вартість земельної ділянки становить 33 400 грн.
Отже, справа № 678/1016/24 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Заява про усунення недоліків касаційної скарги містить посилання заявника на підстави, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, а саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес.
Посилання у заяві на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року в справі за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Хмельницька обласна військова адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про повернення земельної ділянки.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун