18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
08 жовтня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/389/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Оіл-Груп» до Приватного підприємства “Северин» про стягнення 2291309 грн 08 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Оіл-Груп», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного підприємства “Северин» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки нафтопродуктів №03/10/24 від 03.10.2024 року, 2081728 грн. 71 коп. боргу, 164766 грн. 05 коп. пені, 41834 грн. 42 коп. 3% річних, 16939 грн. інфляційних втрат, що разом становить 2305268 грн. 18 коп. та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором поставки нафтопродуктів №03/10/24 від 03.10.2024 року.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 21.04.2025, 26.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/389/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.06.2025 року.
Представник позивача подав до суду 19.05.2025 року:
клопотання (вх. № 7782/25, а.с. 54), в якому підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив розгляд справу проводити без участі представника, за наявними в матеріалах справи доказами;
заяву (вх. № 7786/25, а.с. 55-56), в якій повідомив про добровільну сплату відповідачем 100000 грн. у зв'язку з чим просив зменшити суму позовних вимог, стягнути з відповідача саном на 14.05.2025 року 1981728 грн. 71 коп. боргу, 217443 грн. 21 коп. пені, 70148 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 21989 грн. 04 коп. 3 % річних, що разом становить 2291309 грн. 08 коп., долучити до матеріалів справи новий розрахунок інфляційних втрат, 3% річних, пені;
заяву (вх. № 7788/25, а.с. 66-67), в якій надав докази в обґрунтування позовних вимог та оригінали цих документів для огляду в судовому засіданні.
Ухвалами суду від 17.06.2025, 01.07.2025 року прийнято до провадження заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 7786/25; за клопотанням відповідача за вх. № 9218/25 відкладено підготовче засідання на 01.07.2025 року, в якому підготовче провадження у справі № 925/389/25 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2025 року.
Ухвалою суду від 02.09.2025 року, за клопотанням відповідача за вх. № 12654/25, судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 25.09.2025 року.
В судове засідання 25.09.2025 року сторони явку представників не забезпечили, представник позивача подав, через систему “Електронний суд», 24.09.2025 року заяву (вх. № 13984/25, а.с. 103), в якій повідомив про неможливість явки представника в судове засідання, просив розгляд справи проводити без його участі, за наявними у справі доказами. Відповідач відзив на позовну заяву не подав, звернувся через систему “Електронний суд», 24.09.2025 року із заявою (вх. №13993/25, а.с. 106) про неможливість його представника бути особисто присутнім в судовому засіданні через перебування у службовому відрядженні в м.Тернопіль.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.
03.10.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Оіл-Груп», як постачальник, та відповідач - Приватне підприємство “Северин», як покупець, уклали договір поставки нафтопродуктів № 03/10/24 (далі - Договір, а.с. 11-15), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність нафтопродукти (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити цей товар на умовах, викладених у Договорі, найменування, кількість та ціна яких вказувалась в накладних документах на товар та додатках до Договору, які оформлювалися на кожну окрему партію товару.
У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця та зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в вивантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору;
п. 1.3. - одиниця виміру: літри/тони (згідно заявки покупця на поставку товару);
п. 1.4. - якість товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу - виробника;
п.1.5. - умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору;
п. 2.1. - товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця та рахунком-фактурою на поставку тої чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін;
п.2.2. - поставка товару (кожної окремої партії товару) здійснюється у строки, обумовленні сторонами, у зручній для них спосіб. Поставка товару, в рамках цього договору, здійснюється в рамках наступних базисів:
а) СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару, поставка транспортом і за рахунок постачальника;
б) ЕХW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця.
Базис поставки партій товару, визначається згідно заявки на постачання товару, поданої з боку покупця, в рамках дії цього договору;
п.2.3. - поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця, форма яких встановлена в Додатку № 1 до цього договору, погоджених з постачальником;
п.2.5. - товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по кількості та якості відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника), товарно-транспортних або накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі), у відповідності з вибраним базисом поставки Товару з урахуванням умов «Інструкції з контролювання якості нафти і
нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007, «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008, а також згідно з умовами даного договору та додаткових угод до нього;
п.2.9. - у випадку, якщо поставка товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених в заявці) покупцем даних про обсяг, дату поставки і т.д., однак сторонами були підписані накладні документи на товар (видаткові накладні та/або акти приймання-передачі), поставка товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам цього договору;
п.3.1. - загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах;
п.3.2. - покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100 % (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах, наданих постачальником, до дати бажаного відвантаження товару. За порушення строків оплати, встановлених п.3.2. договору, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;
п.3.3. - строки та порядок оплати товару покупцем, вказані в п.3.2., за домовленістю сторін можуть бути переглянуті і відображені письмово в Додатку до договору, погодженому з обох сторін, який буде невід'ємною частиною цього договору;
п.3.4. - право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (з урахуванням обраного базису поставки товару), що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання-передачі);
п.3.5. - датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника;
п.3.6. - кожна із сторін зобов'язується протягом 3 робочих днів з дати отримання від іншої сторони договору акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні, або протягом такого ж строку направити свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків;
п.4.2. - у випадку несвоєчасної оплати, а також порушення строків виконання п.3.2. цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення;
п.4.4. - у випадку несвоєчасної оплати покупцем партії товару, покупець у повному обсязі відшкодовує постачальникові збитки (в тому числі упущену вигоду), понесені постачальником у зв'язку із такою несплатою;
п.4.7. - у випадку перерахування покупцем недостатньої суми здійснюваного платежу для виконання грошового зобов'язання, передбаченого умовами даного договору, сума розподіляється в наступному порядку:
у першу чергу - на повне погашення суми збитків, викликаних невиконанням або неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань за цим договором;
в другу чергу погашається сума санкцій, нарахованих на момент здійснення платежу, передбачених п.4.2. та п.4.4. даного договору;
у третю - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції встановленого на день платежу;
п.6.1. - договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року, а в частині взаєморозрахунків (у разі відповідної домовленості до п.3.3. Договору) до повного та належного здійснення розрахунків між сторонами. Цей термін автоматично подовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 календарних днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію;
п.6.2. - всі зміни і доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вважаються діючими, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін і завірені печатками сторін. Документи, що передані сторонами шляхом факсимільного зв'язку, мають юридичну силу у випадку подальшого обміну оригіналами у двотижневий строк з моменту підписання.
Договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, їх підписи посвідчені печатками підприємств.
Із рахунків на оплату: № 2221 від 26.12.2024 року на суму 905511 грн. 73 коп, № 2245 від 30.12.2024 року на суму 678006грн. 98 коп, №2244 від 30.12.2024 року на суму 1113210 грн (а.с. 18,25, 32), видаткових накладних: №2718 від 28.12.2024 року на суму з ПДВ 905511 грн. 73 коп., № 2734 від 30.12.2024 року на суму з ПДВ 678006грн. 98 коп., № 2724 від 31.12.2024 року на суму з ПДВ 1113210 грн (а.с. 19, 26, 33), відповідних товарно-транспортних накладних: № 0000-002718 від 28.12.2024 року, №0000-002734 від 30.12.2024 року, №0000-002724 від 31.12.2024 року (а.с. 20, 27, 34), податкових накладних: № 178/1 від 28.12.2024 року, №183/1 від 30.12.2024 року, № 195/1 від 31.12.2024 року (а.с. 21-22, 28-29, 35-36) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар - нафтопродукти на загальну суму, в т.ч. з ПДВ 2696728 грн 71 коп., який відповідач отримав без зауважень.
За розрахунком позивача відповідач повну оплату за поставлений товар в порушення умов Договору не здійснив, заборгованість становить 2081728 грн 71 коп.
Відповідач гарантійним листом №14 від 10.02.2025 року (а.с.42) зобов'язався погасити наявну за Договором заборгованість в сумі 2326728 грн 71коп. до 18.02.2025 року.
У зв'язку з невиконанням відповідачем гарантованої оплати за поставлений товар, 05.03.2025 року позивач звертався до відповідача з претензією № 050325/4, в якій просив перерахувати на вказаний ним рахунок наявну заборгованість в сумі 2326728 грн 71 коп., також повідомляв, що у разі несплати, ініціюватиме спір в судовому порядку (а.с. 39-40, докази направлення а.с. 41).
Відповідач 12.03.2025 року направив позивачу гарантійний лист №41, в якому повідомив про неможливість погасити заборгованість до 18.02.2025 року через форс-мажорні обставини, зобов'язувався погасити наявну заборгованість до 01.05.2025 року (а.с. 43).
Із карти по рахунку позивача № 361 від 08.04.2025 року за Договором (а.с.45-47) вбачається, що на умовах Договором у період з 10.10.2024 року по 31.12.2024 року позивачем передано відповідачу товару загалом на суму 9101753 грн. 83 коп, в тому числі і за видатковими накладними: №2718 від 28.12.2024 року, № 2734 від 30.12.2024 року, № 2724 від 31.12.2024 року, який відповідачем оплачено частково на суму 7020025 грн. 12 коп., заборгованість становить 2081728 грн. 71 коп. про стягнення якої позивач звернувся до суду.
В подальшому, відповідач платіжною інструкцією №918 від 08.04.2025 року сплатив на рахунок позивача 100000 грн. з призначенням платежу: «за бензин згідно договору № 03/10/24 від 03.10.2024 року» (а.с. 62).
Після звернення позивача до господарського суду з даним позовом та відкриття провадження у справі № 925/389/25 позивач подав суду заяву, в якій врахував сплату відповідачем 08.04.2025 року 100000 грн. боргу, на суму якого позивачем зменшено позовні вимоги, надано відповідні дані карти по рахунку позивача № 361 від 14.05.2025 року за Договором (а.с.58-61).
За уточненим розрахунком позивача станом на 14.05.2025 року заборгованість становить 1981728 грн 71 коп. також за невиконання відповідачем зобов'язання, позивачем нараховано 217443 грн 21 коп. пені, 70148 грн 12 коп. інфляційних втрат та 21989 грн 04 коп. 3% річних.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки нафтопродуктів №03/10/24 від 03.10.2024 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов'язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми чинного законодавства суд вбачає, що 03.10.2024 року сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів № 03/10/24, який фактично ними виконувався.
У п.п. 3.2., 3.5., 4.7. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100 % (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах, наданих постачальником, до дати бажаного відвантаження товару. За порушення строків оплати, встановлених п.3.2. договору, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника; у випадку перерахування покупцем недостатньої суми здійснюваного платежу для виконання грошового зобов'язання, передбаченого умовами даного договору, сума розподіляється в наступному порядку:
у першу чергу - на повне погашення суми збитків, викликаних невиконанням або неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань за цим договором;
в другу чергу погашається сума санкцій, нарахованих на момент здійснення платежу, передбачених п.4.2. та п.4.4. даного договору;
у третю - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції встановленого на день платежу.
Товар за Договором у період з 10.10.2024 року по 31.12.2024 року був отриманий відповідачем загалом на суму 9101753 грн. 83 коп, в тому числі, і за видатковими накладними: №2718 від 28.12.2024 року, № 2734 від 30.12.2024 року, № 2724 від 31.12.2024 року на суму 2696728 грн. 71 коп., без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на вказаних видаткових накладних та підтверджено даними податкових накладних: № 178/1 від 28.12.2024 року, №183/1 від 30.12.2024 року, № 195/1 від 31.12.2024 року, товарно-транспортних накладних: № 0000-002718 від 28.12.2024 року, №0000-002734 від 30.12.2024 року, №0000-002724 від 31.12.2024 року, картки по рахунку позивача № 361 від 14.05.2025 року.
За розрахунками позивача відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 7120025 грн. 12 коп, враховуючи попередні поставки товару та за отриманий товар за видатковими накладними: №2718 від 28.12.2024 року, № 2734 від 30.12.2024 року, № 2724 від 31.12.2024 року, що зазначено в картці по рахунку позивача № 361 від 14.05.2025 року, вартість отриманого товару у розмірі 1981728 грн. 71 коп. в погоджені сторонами строки не оплатив, визнав обов'язок їх сплати у гарантійних листах №14 від 10.02.2025 року, №41 від 12.03.2025 року.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов'язання в натурі щодо сплати заборгованості у розмірі 1981728 грн. 71 коп., які позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача. на підставі п. 4.2 Договору, 217443 грн. 21 коп. пені нарахованої на суму боргу 1981728 грн. 71 коп за період з 13.12.2024 по 18.04.2025 року, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України - 70148 грн 12 коп. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 1981728 грн. 71 коп за період з січня по березень 2025 року, 21989 грн 04 коп. 3 % річних нарахованих за період 31.12.2024-14.05.2025 року.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Картка по рахунку позивача № 361 від 14.05.2025 року містить дані про сплату відповідачем у період з 08.01.2025 по 08.04.2025 року 715000 грн. заборгованості на виконання Договору, в тому числі, поставок товару за видатковими накладними: №2718 від 28.12.2024 року, № 2734 від 30.12.2024 року, № 2724 від 31.12.2024 року. Разом з тим, позивач не вказав розподіл зарахування отриманих ним від відповідача коштів щодо кожної поставки з урахуванням погодженого сторонами п. 4.7. Договору.
Розрахунки позивача про нарахування інфляційних втрат, 3% річних, а також пені проведені на загальну суму боргу - 1981728 грн. 71 коп без урахування здійснених фактичних поставок товару, часткових сплат заборгованості відповідача після їх здійснення та проведених зарахувань вказаних коштів згідно п. 4.7. Договору, відповідно суд перевірити правильність розрахунків позивача за наданими доказами не може, тому відмовляє у стягненні інфляційних втрат, 3% річних, пені у зв'язку з необґрунтованістю проведених розрахунків, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню в частині стягнення 1981728 грн. 71 коп. боргу, у стягненні 217443 грн 21 коп. пені, 70148 грн 12 коп. інфляційних втрат та 21989 грн 04 коп. 3% річних слід відмовити.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 29725 грн. 93 коп.
Пунктами 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.
Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 209 грн 39 коп судового збору, сплаченого при поданні позову, водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи, відповідне клопотання матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “Северин», ідентифікаційний код юридичної особи 31344923, місцезнаходження: 20100, Черкаська область, Маньківський район, селище Маньківка, вул. Соборна, буд.171, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Оіл-Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 40516502, місцезнаходження: 04107, м.Київ, вул. Загорівська, буд.17-21 - 1981728 грн. 71 коп. боргу, 29725 грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 217443 грн 21 коп. пені, 70148 грн 12 коп. інфляційних втрат, 21989 грн 04 коп. 3% річних відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 08.10.2025 року.
Суддя В.М. Грачов