8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2090/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (місцезнаходження: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, провулок Тетральний,4; код ЄДРПОУ: 32337278)
про стягнення 1 741 622,40 грн.
за участю представників:
позивача: Кухтик В.М. (довіреність №1-4042 від 26.08.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4813 від 26.04.2017);
відповідача: Худякова Н.О.(довіреність від 05.05.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №000400 від 14.06.2017).
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" заборгованості у розмірі 1 741 622,40 грн.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2090/25; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато у справі № 922/2090/25 підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 28 липня 2025 року о 12:00.
15.07.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16448 від 14.07.2025). в якому останній зазначає таке. По-перше, відповідач вказує, що 01.09.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортування природного газу №1604000621, а 05.08.2019 сторонами (ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Оператор газотранспортної системи України" та відповідачем) було укладено угоду про розірвання такого договору. При цьому, відповідно до п.2 вказаної угоди зобов'язання сторін що виникають із договору припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії догвоору і сторони вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині. По-друге, відповідач зазначає, що філія укладаючи таку угоду та напраляючи її відповідачу не повідомила останнього про наявні фінансові зобов'язання, не надала актів-звірки взаємних розрахунків, що на дамку відповідача свідчить про відстуність таких фінансвих претенщій з боку позивача. По-третє, відповідач акцентує увагу на тому, що позивачем не надані докази існування заборгованості, а саме: складені та підписані документи первинного бухгалтерського обліку. По-четверте, відповідач зауважує, що позовні вимоги обґрунтовані складеним позивачем рахунком №04-17-1604000621/Р/1 від 20.04.2017 на загальну суму вартості наданих послуг розподілу потужності на точці входу в розмірі 1 741 622,40 грн., який складено на підставі тарифу встановленого Постановою НКРЕП від 28.03.2017 №348. При цьому, відповідач зазначає. що дія такої Постанови НКРЕП зупинена ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017 у спраі №826/5621/17, у зв'язку з чим, на думку відповідача, в нього були відсутні підстави для сплати такого рахунку. По-п'яте відповідач вказує на те, що акту наданих послуг за квітень 2017 позивачем також не було направдено на адресу відповідача, як і не додано такого акту до позовної заяви. Крім того, на переконання відповідача, у даній справі наявні правові підстави для застосування строків позовної давності. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
15.07.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про залучення третіх осіб (вх.№ 16452 від 15.07.2025), в якій останній просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національне агенство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Публічне акціонерне товариство "Укрнафта". Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач зазначає, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2023 у справі 757/12773/23-к накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Сахалінське» (код ЄДРПОУ 32337278) та передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) для здійснення заходів з управління. У подальшому, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2023 № 454-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» погоджено пропозицію Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і Міністерства оборони щодо передачі в управління Публічному акціонерному товариству «УКРНАФТА» (код згідно з ЄДРПОУ 00135390) (далі - ПАТ «УКРНАФТА») активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Надалі відповідач вказує, що на підставі Договору управління активами (майном) №130623/3 від 13.06.2023, укладених між АРМА (Установник управління) та ПАТ «УКРНАФТА» (Управитель), 100 % часток у статутному капіталі ТОВ «Сахалінське» та всі корпоративні права перебувають в управлінні ПАТ «УКРНАФТА». Як зазначає відповідач, за умовами укладеного Договору, управління активами (корпоративними правами ТОВ «Сахалінське») здійснюється на засадах збереження (та за можливості збільшення) економічної вартості Активів (пп.2.1.1 п.2.1 розділу 2 Договору). Доходи від управління корпоративними правами ТОВ «Сахалінське» за Договором за вирахуванням сум податків і зборів, витрат управителя, гарантійних платежів і винагороди управителя перераховуються до Державного бюджету України (п.5.5 розділу 5 Договору). Оскільки предметом вимог у справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" заборгованості у розмірі 1741622,40 грн. та витрат зі сплати судового збору, що вплине на фінансовий стан Товариства а заборгованість у розмірі 1741622,40 грн. не обліковується в бухгалтерському обліку ТОВ "Сахалінське" та стосується періоду діяльності Відповідача до передачі корпоративних прав Відповідача в управління ПАТ «Укрнафта», відповілдач вважає , що рішення у даній справі безпосередньо стосуватиметься прав та обов'язків АРМА та ПАТ «Укрнафта» як установника управління та управителя, відповідно та просить суд залучити ії в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
16.07.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№16590 від 16.07.2025), в якій останній зазначає таке. По-перше позивач акцентує увагу на тому, що відповіда у відзиві на пощовну заяву помилково наділяє філію окермою правосуб'єктністю, оскільки філія не є юридичною особою та на час існування спірних правовідносин була відокремленим підрозідлом і діяла від імені АТ "Укртрансгаз". По-друге позивач зауважує, що Постановою НКРЕП №2001 від 21.12.2018 Постанову НКРЕП №348 від 28.03.2017 визанано такою. що втратила чинність, але при цьому позивач наводить різницю між словосполученням "втратила чинність" та "скасована" і наголошує, що якщо нпа визанаються такими що втратили чинність вони припиняють свою дію з моменту прийняття такого рішення. На пдіставі наведеного, на переконання позивача, внаслідок визнання Постанови НКРЕП №348 такою, що втратила чинність, регулятором збережено чинність правовідносин. які регулювались нею впродовж часу її діі, а саме: у період квітень 2017. По-третє, позивач зазначає, що відповідно до умов договору замовник повинен оплатити оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, чи була вонаповністю використана чи не була, а отже, на думку позивача, відповідач взагалі може не користуватися такою потужністю, але якщо вона була замовлена або заброньована - відповідач повинен сплатити за неї. По-четверте. позивач переконаний, що строки позовної давності ним пропущені не були, оскільки перебіг таких строків продовжувався на строк дії карантину. а поті зупинявся на строк дії воєнного стану, відповідно до Перехідних положень Цивільного кодексу України. На підставі зазначеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
04.08.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення проти залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору (вх.№17935 від 04.08.2025), в яких останній зазначає, що предметом спору у справі №922/2090/25 є стягнення АТ «Укртрансгаз» заборгованості за надані ТОВ «САХАЛІНСЬКЕ» послуги розподілу договірної потужності у квітні 2017 року за Договором. Тобто спірні правовідносини сторін, на думку позивача, виникли на підставі укладеного Договору на транспортування природного газу. Як зазначає позивач, зазначений спір за суб'єктним та предметним складом не може бути віднесений до корпоративних спорів і вирішується безпосередньо між сторонами Договору, тоді як ані АРМА, ані ПАТ «УКРНАФТА» не є такими сторонами. На підставі зазначеного, позивач констатує, що результат судового рішення за наслідками вирішення господарського спору може вплинути на права та інтереси виключно самого товариства - ТОВ «САХАЛІНСЬКЕ», а не на будь-які права АРМА чи на корпоративні права ПАТ «УКРНАФТА», відповідно підстави для залучення таких осіб у справу у якості третіх осіб відсутні.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 судом в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" про залучення третіх осіб (№16452/25 від 15.07.25) у справі - відмовлено.
15.08.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№18790 від 15.08.2025) в яких останнім фактично продубльовано його правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача, присутній в судовому засіданні 01.10.2025, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача, присутня в судовому засіданні 01.10.2025, проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
01.03.2016 між АТ "Укртрансгаз" (далі за текстом договору - Оператор) та ТОВ "Сахалінське" (далі за текстом договору - Замовник) було укладено договір №1604000621 транспортування природного газу, відповідно до пункту 2.1. якого Оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - Послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (пункт 2.2. Договору).
Пунктом 2.3 Договору сторони узгодили послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Відповідно до пункту 2.4. Договору обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс) (пункт 2.5 Договору).
Відповідно до пункту 2.6. Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно з пунктом 2.7. Договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємними частинами договору (пункт 2.8. вказаного правочину).
Оператор зобов'язаний своєчасно надавати Послуги належної якості (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що оператор зокрема має право своєчасно отримувати від Замовника плату за надані Послуги.
Згідно з пунктом 4.1. Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Відповідно до пункту 4.2. Договору Замовник має право отримувати від Оператора Послуги належної якості та в обумовлені цим Договором строки.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що вартість Послуг розраховується:
1) розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором;
2) транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором;
3) балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
За умовами пункту 7.3. Договору тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.
У відповідності до положень пункту 8.1. Договору величина договірної потужності Замовника визначається згідно х величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до даного договору.
За умовами пункту 8.3. Договору вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника. Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1. Договору).
Пунктами 11.2. та 11.3. Договору визначено, що оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Згідно з пунктом 11.5. Договору оператор і замовник зобов'язується здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Відповідно до пункту 12.1. Договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу.
Згідно з пунктом 12.2. Договору фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом, в сумі місячних зобов'язань на користь Оператора.
Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2016. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1. Договору)
Пунктом 17.4. Договору узгоджено, що цей Договір може бути розірваний:
- за згодою сторін цього Договору;
- будь-якою стороною в односторонньому порядку шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за тридцять календарних днів, якщо інша сторона не виконує свої зобов'язання за цим Договором;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та Кодексом.
Згідно з пунктом 17.5. Договору розірвання цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх фінансових зобов'язань за цим Договором.
28.03.2017 НКРЕКП прийнято Постанову №348, якою установлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).
Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" (пункт 2).
Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
29.03.2017 між сторонами підписано та скріплено печатками Додаток 1/1 до Договору №1604000621 транспортування природного газу від 01.03.2016.
Вказаним додатком сторони погодили гарантовану потужність у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі 152,5 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу УКНГ Сахалінське (Г-в до ГРС Олексіївка), ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPHAR1003528O та 10,5 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу УКНГ Сахалінське 2 (Г-н до ГРС Олексіївка) ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPHAR1003532Х.
01.04.2017 Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності.
Відповідно до Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу відповідача №1 від 05.05.2017 та відповідно до акту приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 05.05.2017 позивач у квітні 2017 року прийняв на точці входу в газотранспортну систему від відповідача 4 865 488 тис.куб.м видобутого природного газу.
20.04.2017 АТ "Укртрансгаз" склав рахунок №04-17-1604000621/Р/1 вартості наданих послуг розподілу потужності на точці входу за квітень 2017 року на загальну суму 1 741 622,40 грн (163 тис.куб.м х 30 (кількість днів) х 296,80 грн (тариф без ПДВ) х 1,2 (ПДВ).
АТ "Укртрансгаз" звернувся до ТОВ "Сахалінське" із листом від 20.04.2017 №5190/12, в якому пропонувало останньому здійснити оплату потужності відповідно до умов Договору.
Однак вказана претензія була залишена Замовником без задоволення.
Угодою від 05.08.2019 Договір №1604000621 транспортування природного газу від 01.03.2016 було розірвано з 01.03.2019. Також в цій угоді зазначено, що з 01.03.2019 зобов'язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.
Таким чином, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості послуг розподілу потужності за договором №1604000621 транспортування природного газу від 01.03.2016 за квітень 2017 року, АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Сахалінське" 1 741 622,40 грн.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача вартості послуги замовленої (гарантованої) потужності за квітень 2017 року.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Поряд з наведеними нормами, що є загальними, які регулюють правовідносини з надання послуг та порядок виконання відповідних зобов'язань, спірні правовідносини між сторонами як суб'єктами ринку природного газу України також регулюються спеціальними нормами, якими регламентовані правовідносини, що виникають стосовно послуг у сфері функціонування газотранспортної системи України.
Так правовідносини за участі всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувних підприємств, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ, що виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, регламентовані Кодексом газотранспортної системи, який:
- розроблено відповідно до Законів України "Про ринок природного газу";Про метрологію та метрологічну діяльність";Про трубопровідний транспорт";Про нафту і газ";Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів;
- визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України;
- є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII цього Кодексу (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу (далі - Типовий договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.
Отже, правовідносини між замовником та оператором газотранспортної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування газу, у тому числі послуг балансування системи, що є складовими послуги транспортування природного газу, однією із особливостей яких є те, що вони здійснюються виключно на підставі договору транспортування, регламентуються, окрім як загальними положеннями про зобов'язання/договір та їх виконання (пункти 8.2-8.3), також спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, які виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, зокрема положеннями Кодексу газотранспортної системи та Типового договору, який визначає зміст та умови Договору, укладеного між сторонами у цій справі.
За приписами Кодексу газотранспортної системи (глава 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII) та відповідно до умов Типового договору (розділ ХІІ) послуги транспортування природного газу надаються за умови надання замовником послуги оператору фінансового забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.
При цьому наведене в главі 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII Кодексу газотранспортної системи законодавче регулювання умов фінансового забезпечення послуг транспортування природного газу фінансового забезпечення цих послуг розмежоване в залежності від виду послуги та є відмінним для кожної із послуг у складі послуг транспортування природного газу: послуги доступу до потужності (пункт 2), послуг балансування системи (пункт 3).
Умови, порядок та розмір надання фінансового забезпечення у випадку надання доступу до потужності визначені пунктом 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу та полягали, зокрема у тому, що розмір фінансового забезпечення для замовника послуг транспортування у випадку надання доступу до потужності має бути не меншим за місячну вартість послуг транспортування природного газу, визначену на підставі розподілу потужностей та тарифів на послуги транспортування, встановлених Регулятором.
Фінансове забезпечення у випадку доступу до потужності може бути надане в таких формах:
1) безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов'язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу;
2) попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Надання банківської гарантії, виданої банком, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемного або неплатоспроможного, не є належним фінансовим забезпеченням.
Строк дії фінансового забезпечення повинен закінчуватись не раніше ніж через 1 (один) місяць після завершення періоду, на який було розподілено потужність. У випадку замовлення довгострокових послуг більш ніж на 1 (один) газовий рік строк дії фінансового забезпечення має становити не менше одного року транспортування газу за умови, що таке забезпечення буде поновлене протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів до закінчення його строку дії.
Якщо фінансове забезпечення не буде надано у строк, визначений цим пунктом, оператор газотранспортної системи тимчасово (до внесення відповідного фінансового забезпечення) зупиняє надання послуг, стосовно яких замовник не надав фінансове забезпечення, а в разі ненадання фінансового забезпечення протягом наступних 14 днів після припинення надання послуг - пропонує потужність іншим замовникам шляхом розміщення офіційного оголошення на своєму веб-сайті.
Розподіл потужності здійснюватиметься у порядку, встановленому цим Кодексом. Здійснюючи такий розподіл потужності, оператор газотранспортної системи анулює розподіл потужності, оформлений для попереднього замовника. Період призупинення надання послуг оплачується замовником у вигляді фіксованих платежів, передбачених договором транспортування природного газу.
У випадку, якщо споживачі замовника послуги транспортування розраховуються з ним через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, оплата замовника за послуги транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором.
За змістом цих положень з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування природного газу щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу, а саме послуги доступу до потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, яке може надаватись у таких формах: або безвідкличної, безумовної банківської гарантії, або попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Відповідно до розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди:
1) річні, де потужність доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну годину протягом газового року;
2) квартальні, де потужність доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну годину протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно);
3) місячні, де потужність доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну годину протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця);
4) за добу наперед, де потужність доступна строком на 1 газовий день, постійним потоком за кожну годину протягом газового дня. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком (Розподіл потужності) до договору транспортування природного газу, який є невід'ємною частиною договору.
За змістом розділу XІІ Типового договору визначені ним умови надання фінансового забезпечення (аналогічно до яких сторони у справі узгодили умови фінансового забезпечення в розділі ХІІ Договору), а саме: умови, порядок та розмір фінансового забезпечення надання всіх послуг за договором транспортуванням природного газу; відсилають до відповідних положень Кодексу газотранспортної системи (пункт 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу), який, в свою чергу, як зазначено вище (пункти 8.7, 8.8), щодо фінансового забезпечення послуг доступу до потужності наводить дві форми надання цього забезпечення:
- або у формі безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов'язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу (підпункт 1 пункту 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу);
- або у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Враховуючи викладене, а також узгодження сторонами в пункті 8.3 Договору порядку оплати вартості договірної потужності (пункт 3.1 постанови), суд доходить висновку, що сторони погодили в Договорі умови щодо надання фінансового забезпечення послуг доступу до потужності - у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
При цьому, ні положення пункту 2 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, ні положення розділу XII Типового договору (що визначають порядок надання фінансового забезпечення) не передбачають повернення фінансового забезпечення послуг доступу до потужності (ні можливості, ні обов'язку, ні порядку).
Зокрема, не передбачено повернення фінансового забезпечення послуг доступу до потужності у формі попередньої оплати послуг, якщо така форма фінансового забезпечення була узгоджена умовами договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
За змістом норми статті 903 ЦК України, положень пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (який визначає одним із принципів доступу суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи), положень глави 2 розділу VIII цього Кодексу, положень Типового договору, а також враховуючи умови пункту 3.2 Договору (пункт 3.1 постанови), послуги транспортування природного газу надаються на умовах їх оплатності, що визначаються відповідними нормами та умовами Договору.
При цьому, за змістом наведених положень, умов Типового договору та умов Договору правила та вимоги щодо оплатності послуг транспортування природного газу застосовуються у разі надання відповідних послуг. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг (оператор) позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг (замовника).
З цим висновком щодо застосування норм права також узгоджується і визначений в пункті 8.3 Договору порядок розрахунку замовника послуг за замовлену потужність, зокрема з обов'язком замовника сплачувати оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Особливість визначеного Договором порядку надання послуги замовленої (гарантованої) потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (пункт 2.3 Договору) полягає в особливості фіксування факту її передачі (у відповідному обсязі), що здійснюється шляхом підписання сторонами додатку №1, який за умовами Договору є необхідним і достатнім доказом надання оператором замовнику вказаної послуги в узгодженому обсязі у відповідному газовому періоді (пункт 2.4 Договору), і не вимагає за умовами Договору додаткового оформлення передачі вказаної послуги, зокрема і шляхом оформлення акту наданих послуг замовленої потужності у відповідному газовому періоді за правилами пункту 11.1 Договору (пункт 3.1 постанови).
Отже, особливість вказаної послуги у правовідносинах з транспортування природного газу полягає в тому, що її надання оператором і отримання замовником (у вигляді доступу до використання) відбувається в один і той же момент - в момент вчинення правочину щодо узгодження сторонами обсягу цієї послуги на відповідний газовий період шляхом підписання додатку № 1 до Договору з визначеними сторонами обсягами гарантованої (замовленої) місячної потужності у відповідному газовому періоді (пункти 2.3, 2.4 Договору), що і засвідчує як факт надання цієї послуги оператором, так і факт її отримання замовником, а відповідно, обумовлює виникнення у замовника (відповідача) обов'язку, передбаченого в пункті 8.3 Договору, оплатити цю послугу на умовах та за правилами цього пункту Договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №910/1878/20.
Судом встановлено, що 29.03.2017 між АТ "Укртрансгаз" та ТОВ "САХАЛІНСЬКЕ" підписано та скріплено печатками Додаток 1/1 до Договору №160400621 транспортування природного газу від 01.03.2016.
Вказаним додатком сторони погодили гарантовану потужність у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі 152,5 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу УКНГ Сахалінське (Г-в до ГРС Олексіївка), ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPHAR1003528O та 10,5 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу УКНГ Сахалінське 2 (Г-н до ГРС Олексіївка) ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPHAR1003532Х.
Вказаний додаток підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Отже, суд дійшов висновку про те, що сторонами було погоджено величину послугу гарантованої потужності у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі в обсязі 152,5 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу УКНГ Сахалінське (Г-в до ГРС Олексіївка), ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPHAR1003528O та 10,5 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу УКНГ Сахалінське 2 (Г-н до ГРС Олексіївка) ЕІС-код точки входу/виходу 56ZIPHAR1003532Х.
Як було раніше встановлено, відповідно до Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу відповідача №1 від 05.05.2017 та відповідно до акту приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 05.05.2017 позивач у квітні 2017 року прийняв на точці входу в газотранспортну систему від відповідача 4 890 000 тис.куб.м видобутого природного газу.
Також заперечуючи проти позову, відповідач не погоджувався із тарифом у розмірі 296,80 грн за 1000 куб.м на добу, з огляду на зупинення її дії ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/5621/17 та подальше її скасування іншою постановою НКРЕКП.
28.03.2017 НКРЕКП прийнято Постанову №348, якою встановлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).
Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" (пункт 2).
Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств. які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
01.04.2017 Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності.
Судом встановлено, що пунктом 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 було внесено зміни до Постанови №348 від 28.03.2017, зокрема скасовано рядки 8-52 додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348.
Таким чином, тариф для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи не змінювався (не скасовувався) та становив 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
При цьому, дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, яку було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.
Крім цього, на підставі Постанови НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 пункт 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 виключено, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 - визнано такою, що втратили чинність.
Постанова НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 набрала чинності 01.01.2019.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 втратила чинність 01.01.2019, це означає, що на момент спірних правовідносин - квітень 2017 року - вказана постанова в частині тарифу для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу була чинною, що відповідачем не спростовано.
Отже, враховуючи те, що ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, якою було зупинено дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348, була скасована, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 визнано такою, що втратили чинність з 01.01.2019, суд дійшов висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень 2017 року) вартість послуги з розподілу потужності становила 296,80 грн за 1000 куб.м на добу.
Крім цього, суд зазначає, що умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У контексті вищевикладеного суд звертає увагу, що відповідно до пункту 8.3. договору плата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів у сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Отже, з вищевивикладеного вбачається, що сторони погодили оплату вартість з розподілу потужності на умовах повної попередньої оплати, і строк виконання зобов'язань з оплати настав до постановлення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17
У той же час, суд також звертає увагу відповідача на те, що Верховним Судом неодноразово зазначалось, що рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Ненадання рахунка-фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача за первісним позовом від обов'язку сплатити грошові кошти за договором.
Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 11.11.2021 у справі №922/449/21, від 27.03.2021 у справі №920/1343/21, від 10.01.2024 у справі №904/6023/19 (904/4903/22).
Таким чином, ненадання рахунків для оплати не звільняє відповідача від виконання свого зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати орендних платежів.
Виходячи із зазначеного, суд висновує, що строк для оплати вартості послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року є таким, що настав.
Перевіривши розрахунок спірної заборгованості, суд констатує, що він є обґрунтованим, оскільки відповідає положенням договору та чинному на момент виникнення спірних правовідносин актам законодавства, а тому вартість послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року становить 1 741 622,40 грн (163 тис.куб.м х 30 (кількість днів у квітні 2017 року) х 296,80 грн (тариф без ПДВ) х 1,2 (ПДВ).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів ані повної, ані часткової оплати вищезазначеної заборгованості.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повної оплати вартості послуг з розподілу потужності за договором у квітні 2017 року, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 1 741 622,40 грн., у зв'язку із чим позов АТ "Укртрансгаз" про стягнення з ТОВ "Сахалінське" заборгованості у розмірі 1 741 622,40 грн підлягає задоволенню.
Додатково, суд звертає увагу, що в судовому засіданні 01.10.2025 було виявлено, що позивачем у позовній заяві і інших процесуальних документах у справі невірно зазначено номер договору, саме: замість №1604000621 вказано 16010009621. При цьому, відповідач у процесуальних документах у справі посилається на правильний номер договору - №1604000621.
Під час судового засідання 01.10.2025 представник позивача під звукозапис повідомив, що зазначення у позовній заяві неправильного номера договору є технічною опискою, яка не впливає на зміст та суть позовних вимог.
Усі додані до позову документи (зокрема, копії договору, додаткових угод, актів, рахунків тощо) однозначно підтверджують, що спірні правовідносини виникли саме з договору, на який посилається позивач.
Більш того, у своєму відзиві відповідач сам посилається на правильний номер договору, що свідчить про відсутність будь-яких розбіжностей між сторонами щодо ідентифікації цього договору.
Таким чином, зазначена описка не може бути підставою для залишення позову без розгляду або визнання поданих доказів неналежними, оскільки вона має виключно технічний характер і не впливає на права та обов'язки сторін у справі.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
За умовами пункту 7.3. Договору тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.
У відповідності до положень пункту 8.1. Договору величина договірної потужності Замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до даного договору.
За умовами пункту 8.3. Договору вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника. Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
28.03.2017 НКРЕКП прийнято Постанову №348, якою установлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).
Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" (пункт 2).
Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
29.03.2017 між сторонами підписано та скріплено печатками Додаток 1/1 до Договору транспортування природного газу від 01.03.2016.
Вказаним додатком сторони погодили гарантовану потужність у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі 163,000 тис.куб.м на добу на точці входу/виходу УКПГ Сахалінське.
Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності 01.04.2017.
З огляду на те, що тариф затверджений постановою НКРЕП вступив в дію та став оплатним лише з 01.04.2017 (дата набрання чинності постановою), то зобов'язання відповідача сплатити вартість послуг за договором виникли теж 01.04.2017, оскільки інший порядок ( попередня оплата) встановлений договором апріорі не міг бути застосований в даному випадку, що визнається і позивачем і відповідачем.
Водночас, 01.04.2017 був вихідним днем (субота).
Суд зазначає, що поняття строку міститься у частині першій статті 251 ЦК України. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 ЦК).
Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв'язку із цим.
Характерною рисою строків, визначених законом, є неможливість їх зміни за волевиявленням учасника або учасників правовідносин, за винятком випадків, безпосередньо визначених законом.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, відповідач мав здійснити оплату за договором № 160400621 саме 03.04.2017 (понеділок-перший робочий день за днем виникнення такого зобов'язання (01.04.2017).
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.( ст.253 ЦК України) Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується
Оскліьки зобов'язання повинно було бути виконано відповідачем 03.04.2017, то перебіг строку позовної давності почався на наступний день - 04.04.2017 року.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексуУкраїни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Крім того, суд зазначає, що положення статті 253 ЦК України поширюються на всі випадки встановлення початку перебігу строків. При цьому, з урахуванням принципу розумності, суд враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, ПРОТЕ він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України - Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п'ятої статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб'єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19).
Підсумовуючі вище наведне, з огляду на те, що строк виконання зобов'язання настав у відповідача 03.04.2017, а строк позовної давності почав свій перебіг з наступного календарного дня - 04.04.2017, то закінчитися він мав 04.04.2020.
Разом з цим, як було вже зазначено вище, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Перебіг строків позовної давності було відновлено з 4 вересня 2025 року, коли набув чинності Закон № 4434-ІХ, який виключив з пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України норму про зупинення строків на період дії воєнного стану.
А тому, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки останній було продовжено на час дії карантину та зупинено на час дії воєнного стану і станом на 17.06.2025 ( день звернення з позовом до суду) такий строк не сплинув, а отже позовна давність щодо визнаних судом у цій справі обґрунтованими позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, інфляційних втрат та трьох процентів річних НЕ спливла.
Доводи відповідача про пропуск строку позовної давності спростовуються вищевикладеним, а клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 1 741 622,40 грн.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, провулок Тетральний,4; код ЄДРПОУ: 32337278) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (місцезнаходження: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) заборгованість у розмірі 1 741 622,40 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 899,47 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "09" жовтня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/2090/25