8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3292/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідертул" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 14)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідертул" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" (код ЄДРПОУ 34953135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідертул" суму заборгованості 1 277,35 грн (одна тисяча двісті сімдесят сім гривень 35 копійок), вартість судових витрат, понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи, покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3292/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "07" жовтня 2025 р. о 12:00.
Від відповідача 26.09.2025 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 22424/25), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог ТОВ «ЛІДЕРТУЛ», вважає їх безпідставними та просить закрити провадження у справі №922/3292/25 за позовом ТОВ «Лідертул» до ТОВ «Машгідропривод» у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідач не заперечує, що між ТОВ «ЛІДЕРТУЛ» та ТОВ «МАШГІДРОПРИВОД» була здійснена поставка товару, підтвердженням чого є видаткові накладні: №8539 від 27 серпня 2024 року; №11202 від 12 листопада 2024 року та № 11522 від 19 листопада 2024 року, проте зазначає, що згідно з Актом зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ «Лідертул» з 01.01.2024 по 26.09.2025 заборгованість перед ТОВ «Лідертул» відсутня. Крім того, відповідач вважає, що розмір витрат позивача на правову допомогу, заявлений ним у позові, є неспівмірним до ціни позову.
У судове засідання, призначене на 07.10.2025 о 12:00, представники сторін не з'явились.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копію ухвали суду від 11.09.2025 доставлено в електронний кабінет позивача та відповідача 12.09.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи. Отже, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки учасники справи своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від них не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 07.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як стверджує позивач, між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІДЕРТУЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАШГІДРОПРИВОД» протягом років були наявні договірні та партнерські відносини. Протягом зазначеного періоду позивач періодично здійснював поставки промислових товарів відповідачу за договором, укладеним на основі вільного волевиявлення у спрощений спосіб.
Як вбачається з видаткової накладної №8539 від 27 серпня 2024 року, ТОВ "Лідертул" поставило ТОВ "Машгідропривод" товар - Пила стрічкова Golden Fleece Agre-Line М42 Р+ 41x1.3x5 150 2/3 у кількості 4 шт вартістю 12 618,48 грн, Пила стрічкова Golden Fleece Agre-Line М42 Р+ 34x1,1x3 970 4/6 у кількості 3 шт вартістю 5 463,12 грн, загальна сума поставки за видатковою накладною - 21 697,92 грн з ПДВ. Видаткову накладну підписано постачальником, підпис покупця відсутній.
Як вбачається з видаткової накладної №11202 від 12 листопада 2024 року, ТОВ "Лідертул" поставило ТОВ "Машгідропривод" товар - Пила стрічкова Golden Fleece Agre-Line М42 Р+ 41x1.3x5 150 3/4 у кількості 3 шт вартістю 9 599,04 грн, Пила стрічкова Golden Fleece Agre-Line М42 Р+ 34x1.1x3 970 3/4 у кількості 3 шт вартістю 5 967,39 грн, загальна сума поставки за видатковою накладною - 18 679,72 грн з ПДВ. Видаткову накладну підписано постачальником та покупцем та скріплено печатками сторін.
Як вбачається з видаткової накладної №11522 від 19 листопада 2024 року, ТОВ "Лідертул" поставило ТОВ "Машгідропривод" товар - Пила стрічкова Golden Fleece Agre-Line М42 Р+ 41x1.3x5 150 3/4 у кількості 3 шт вартістю 9 599,04 грн, Пила стрічкова Golden Fleece Agre-Line М42 Р+ 34x1.1x4 335 3/4 у кількості 4 шт вартістю 9 210,00 грн, загальна сума поставки за видатковою накладною - 22 570,85 грн з ПДВ. Видаткову накладну підписано постачальником та покупцем та скріплено печатками сторін.
На підставі поставок товару, що здійснювались за зазначеними вище видатковими накладними, позивачем зареєстровано податкові накладні: № 716 від 27.10.2024 року на суму 21 697,92 грн; № 313 від 12.11.2024 року на суму 18 679,72 грн; №598 від 19.11.2024 року на суму 22 570,85 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. номер 06-08/2025 від 06 серпня 2025 року з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 59 204,80 грн.
28.08.2025 року ТОВ "МАШГІДРОПРИВОД" здійснило на рахунок ТОВ "ЛІДЕРТУЛ" оплату в сумі 57 927,45 грн, про що свідчить платіжна інструкція №3740.
Позивач стверджує, що виконав свій обов'язок з поставки товару, проте відповідач, у свою чергу, не виконав обов'язок із оплати, у зв'язку з чим виникла заборгованість на залишок неоплаченого товару у сумі 1 277,35 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Положеннями ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ст. 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинний у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що між позивачем та відповідачем на підставі ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України виникли зобов'язання, фактично сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що за видатковими накладними №8539 від 27 серпня 2024 року, №11202 від 12 листопада 2024 року, №11522 від 19 листопада 2024 року ТОВ "Лідертул" поставило ТОВ "Машгідропривод" товар на загальну суму 62 948,49 грн, при цьому з розрахунку позивача вбачається, що у відповідача існувала переплата в розмірі 3 743,69 грн. Таким чином, за вищевказаними видатковими накладними відповідач мав сплатити позивачу 59 204,80 грн.
28.08.2025 ТОВ "МАШГІДРОПРИВОД" здійснило на рахунок ТОВ "ЛІДЕРТУЛ" оплату в сумі 57 927,45 грн відповідно до платіжної інструкції №3740.
Щодо відсутності підпису покупця на видатковій накладній №8539 від 27 серпня 2024 року суд зауважує, що факт здіснення поставки за вказаною накладною не заперечується відповідачем, а також підтверджується податковою накладною № 716 від 27.10.2024 року на суму 21 697,92 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості в розмірі 1 277,35 грн підлягає задоволенню.
Акт звірки за період з 01.01.2024 по 26.09.2025, складений та підписаний відповідачем, суд розцінює критично та вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 903/868/21.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Разом з тим, жодних первинних документів на підтвердження інформації, відображеної в акті, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено копію ордеру серія АА №1618578 від 28.08.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №001312 від 04.10.2021, копію Договору №04-10/23 про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРТУЛ" (Замовник) та Адвокатським та ріелтерським об'єднанням України (Виконавець), копію Додатку №06-08 до Договору №04-10/23 від 04 жовтня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 06.08.2025.
Відповідно до п. 1.1, 1.3, 1.4 Договору №04-10/23 про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2023 ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов'язання надали правову допомогу ЗАМОВНИКУ на території України (юридичні послуги), а саме:
Здійснювати представництво та захист інтересів Замовника з правом підпису перед фізичними та юридичними особами незалежно від форми власності, у органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі в ПАТ «Укрпошта». органах та управліннях Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції України, органах Прокуратури, Служби безпеки України, підпорядкованих їм установам та організаціям, органах нотаріату, перед державними та приватними виконавцями, у судах загальної, адміністративної, господарської юрисдикції, Вищому суді з питань інтелектуальної власності, Вищому антикорупційному суді, Верховному суді, на всіх стадіях судового процесу (в першій, апеляційній, касаційній інстанціях, за нововиявленими або виключними обставинами, виконавчому провадженні) у будь-яких формах судового провадження (позовному, наказному, окремому, спрощеному, загальному, письмовому, у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу наказів та виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів та міжнародних комерційних арбітражів, у справах за участю іноземних осіб тощо) зі всіма процесуальними правами без обмежень, що надаються стороні та іншим учасникам процесу Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, Кодексом адміністративного судочинства України; особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілому Кодексом України про адміністративні правопорушення; стороні виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження».
Надавати усні та письмові консультації з правових питань.
ЗАМОВНИК зобов'язується прийняти та оплатити ВИКОНАВЦЮ надані ним послуги у порядку, розмірі та у строки, передбачені Додатками до даного Договору.
Виконавець здійснює виконання доручення, передбаченого цим договором із залученням адвокатів (членів АО, його працівників та/або адвокатів, що надають АО послуги на підставі окремих договорів) на підставі ордеру на надання правової допомоги, помічників адвокатів за дорученням адвоката та/або із залученням фізичних осіб на підставі нотаріально посвідченої довіреності Замовника або довіреності, виписаної керівником Виконавця.
Згідно з Додатком №06-08 до Договору №04-10/23 від 04 жовтня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 06.08.2025 сторони погодили, що Виконавець зобов'язується за допомогою адвокатів та представників за довіреністю надавати Замовнику правову допомогу в обсязі, що передбачений Договором, під час розгляду справи у суді господарської юрисдикції на всіх стадіях судового процесу (в першій, апеляційній, касаційній інстанціях, за нововиявленими або виключними обставинами, виконавчому провадженні), зокрема ознайомлюватися із матеріалами судової справи, здійснити аналіз матеріалів справи на предмет перспективності; готувати та направляти до юридичних, фізичних осіб, органів державної влади заяви з мстою отримання інформації та необхідних доказів для справи; брати участь у судових засіданнях; здійснювати підготовку та подавати процесуальні документи (заяви, клопотання, заперечення тощо) позивача у справі; отримувати судові рішення у спорі проти ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАШГІДРОПРИВОД», код ЄДРПОУ 34953135.
Вартість послуг, що надаються Виконавцем згідно даного додатку складає 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.) із розрахунку 1 000,00 грн за 1 годину, за юридичний супровід судового спору у першій інстанції (пункт 2 Додатку №06-08 до Договору).
Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг Виконавцю у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.) протягом строку дії договору але не пізніше двох робочих днів з моменту публікації рішення суду, що винесено за результатом представництва Замовника (пункт 4 Додатку №06-08 до Договору).
Відповідно до п. 6 Додатку №06-08 до Договору підтвердженням надання послуг згідно даного додатку є підготовлені та подані адвокатами/фізичними особами згідно довіреності як представниками Замовника процесуальні документи позивача у справі, журнали судових засідань у справі, які підтверджують присутність представника Замовника під час розгляду справи у суді.
За бажанням, сторони можуть оформити факт надання послуг актом приймання-передачі послуг.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Cуд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо (Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20).
Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, проаналізувавши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо завищеності та неспівмірності заявленої суми зі складністю виконаних представником позивача робіт, враховуючи ціну позову, суд зауважує, що заявлені представником позивача до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн є явно неспівмірними з ціною позову (1277,35 грн) та суттєво завищеними, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1200,00 грн. У стягненні 28 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 14, код ЄДРПОУ 34953135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідертул" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9, код ЄДРПОУ 43035094) заборгованість у розмірі 1 277,35 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 200,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 28 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідертул" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9, код ЄДРПОУ 43035094).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 14, код ЄДРПОУ 34953135).
Повне рішення складено "09" жовтня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк