вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
03 жовтня 2025 рокуСправа № 921/257/16-г/16
у складі судді Хоми С.О.
за участю секретаря судового засідання: Дикої Л.Б.
розглянувши: Подання № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» 23.09.2025 (вх.№6732 від 23.09.2025) приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича
про: визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності
у справі №921/257/16-г за заявою
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (вул. Бариська, 8А, м.Бучач, Тернопільська область,48400)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Губської Юлії Миколаївни ( АДРЕСА_1 )
про: cтягнення 798 321, 69 грн.
За участю:
- стягувача (позивача): не з'явився ;
- боржника (відповідача): не з'явився;
-приватного виконавця: не з'явився.
Суть справи.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Фізичної особи - підприємця Губської Юлії Миколаївни про стягнення заборгованості за Договором поставки №б/н від 03.03.2011р. в сумі 798 321 грн. 69 коп.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 у справі №927/257/16-г/16 позов Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Фізичної особи - підприємця Губської Юлії Миколаївни задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 798 321 грн 69 коп. боргу та 11 974 грн 83 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Рішення суду набрало законної сили 29.06.2016 та на його примусове виконання виданий наказ у справі.
23.09.2025 від приватного виконавця надійшло подання № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 23.09.2025 (вх.№6732 від 23.09.2025) про визнання частки боржника у майні, що належить на праві спільної сумісної власності Губській Юлії Миколаївні, в якому просить визнати за боржником Губською Юлією Миколаївною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 частки земельної ділянки кадастровий номер 61212101100:02:003:0450, площею 0,01 га, цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: Тернопільська область , м. Бучач, вул. Хвильового.
Ухвалою від 25.09.2025 розгляд подання № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 23.09.2025 (вх.№6732 від 23.09.2025) приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігуром Олегом Юрійовичем про визнання частки боржника у майні, що належить на праві спільної сумісної власності призначено у судовому засіданні 03.10.2025 на 14 год. 00 хв.
Представник позивач, відповідач та приватний виконавець у судове засідання не з'явилися.
Приватний виконавець у Поданні № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 23.09.2025 (вх.№6732 від 23.09.2025) просив розгляд подання проводити без його участі.
02.10.2025 представник позивача Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" Турка-Романюк Аліна Сергіївна подала Клопотання № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 02.10.2025 ( вх.№6957 від 03.10.2025) про розгляд справи без участі представника стягувача.
Відповідно до ч. 2 ст.335 ГПК України суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Розглянувши подання приватного виконавця, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положеннями частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За приписами частини 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до статті 335 ГПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на наступне:
07.10.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром Олегом Юрійовичем відкрите виконавче провадження № 76228190 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 29.06.2016 у справі № 927/257/16-г.
06.02.2025 виконавцем проведено опис та арешт наступного майна що належить боржнику :- 1 / 2 частину житлового будинку, загальною площею 248 кв.м., житловою площею 124,1 кв.м. , адреса : АДРЕСА_3 . - земельну ділянку площею 0,06 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6121210100:02:003:1071, за адресою: АДРЕСА_3 ; - земельну ділянку площею 0,01 га, для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 61212101100:02:003:0450, за адресою: Тернопільська область, м. Бучач, вул. Хвильового, (спільна сумісна власність).
07.02.2025 виконавцем проведено опис нерухомого майна земельної ділянка площею 0,81 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 61211285400:001:0001, на території Підзамочівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, в подальшому дана земельна ділянка була передана на реалізацію, вартість ділянки становить 195 571грн.
29.04.2025 за вихідним № 2787 року приватним виконавцем направлено запит до Бучацької міської ради про надання інформації щодо зареєстрованих осіб, для встановлення зареєстрованих неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно отриманої відповіді від Бучацької міської ради № 09-24/1273 від 12.05.2025 року встановлено що за адресою: АДРЕСА_3 , неповнолітніх осіб не зареєстровано. В ході примусового виконання приватним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 24.05.2002, адреса проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (копія додається).
Станом на день внесення подання відомості про розірвання шлюбу відсутні.
У власності боржника не було виявлено коштів, та рухомого майна, достатніх для повного виконання рішення суду, вжитими заходами не вдалось примусово виконати рішення суду фактично в повному обсязі, переданого для реалізації майна не достатньо для погашення боргу, що вказує на необхідність звернення стягнення на інше нерухоме майно що належить боржнику, внаслідок чого є необхідність визначити частку у земельній ділянці площею 0,01 га, для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 61212101100:02:003:0450, за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться в спільній сумісній власності, яким вона володіє спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про шлюб №62 від 05.03.2004).
На даній земельній ділянці розташований житловий будинок загальною площею 248 кв.м., житловою площею 124,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 ., що належить ОСОБА_2 в розмірі 1 / 2 частки ,та ОСОБА_1 в розмірі 1 / 2 частки, на частку житлового будинку що належить боржнику накладено арешт, відповідно діючого законодавства земельна ділянка та розташований на ній будинок вважаються єдиним цілим і мають юридичну частку, що означає, що вони переходять у власність разом, якщо інше не визначено законом чи договором. Наявність зареєстрованого права власності на земельну ділянку за боржником без визначення їхньої частки перешкоджає реалізації такого майна для погашення боргу. Визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з боргу із боржника.
Частиною першою ст.355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч.2 ст.355 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні питання про визначення частки в спільній сумісній власності слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України (далі - СК України) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За загальним підходом, закріпленим у статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Звідси стаття 60 Сімейного кодексу України містить презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Частиною першою статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи викладене, вказані вище норми ЦК та СК України містять презумпцію наявності права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, без визначення часток кожного з них.
Нормами ст.ст.370, 372 ЦК України передбачена можливість виділу в натурі частки у майні, що є у спільній сумісній власності, або поділ такого майна між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідний договір між співвласниками майна, що перебуває у спільній сумісній власності, укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до вимог ч.3 ст.370, ч.4 ст.364, ч.4 ст.372 ЦК України.
Згідно зі ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом.
Таким чином, вказаною нормою закону передбачено, що виділ частки майна, що є у спільній сумісній власності (в тому числі - подружжя), з метою задоволення вимог кредитора, може бути здійснений лише шляхом подання позову, тобто за наслідком вирішення спору про право судом.
Відповідно до висновку, викладеного в п.66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), такий спір виникає, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
Якщо виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка взагалі не брала участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта фізичної особи РНОКПП НОМЕР_4 ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_4 , форма власності приватна, частка власності 1/1 та 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , форма власності: приватна спільна часткова, частка власності 1/2. Будь яких інших об'єктів нерухомості за боржником - ОСОБА_1 не зареєстровано.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.02.2025 щодо земельної ділянку кадастровий номер 61212101100:02:003:0450 внесені наступні відомості: вид права - право власності; інформація щодо власників (користувачів) земельної ділянки ОСОБА_1 ; документ який є підставою для виникнення права: Цивільно-правовий договір Дарування земельної ділянки 29.12.2010 4813 від 24.03.2011 ЯЛ 833101 та вид права - право власності; інформація щодо власників (користувачів) земельної ділянки ОСОБА_2 ; документ який є підставою для виникнення права: Цивільно-правовий договір Дарування земельної ділянки 29.12.2010 4813 від 24.03.2011 ЯЛ 833101.
Так, відповідно до наданої інформації підставою для виникнення права на земельну ділянку кадастровий номер 61212101100:02:003:0450 є Цивільно-правовий договір Дарування земельної ділянки 29.12.2010 4813 від 24.03.2011 ЯЛ 833101, при цьому у матеріалах подання відсутній такий договір, що унеможливлює встановлення у яких частках земельна ділянка подарована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Встановлення розміру часток, який зазначений у договору дарування має суттєве значення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.
Також, приватним виконавцем не надані докази згоди чоловіка боржника на визначення частки майна боржника у спільному майні подружжя, що свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений судом у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника.
З огляду на викладені вище обставини та правові норми, подання приватного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 335 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні Подання № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» 23.09.2025 (вх.№6732 від 23.09.2025) приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича - відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в строк та порядок передбачені ст.ст. 256,257 ГПК України.
3. Копію ухвали надіслати:
- Приватному акціонерному товариству "Галіція Дистилері" (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд");
- Фізичній особі - підприємцю Губській Юлії Миколаївні ( АДРЕСА_1 ) - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення;
- приватному виконавцю виконавчого округу Тернопільської області Снігуру Олегу Юрійовичу (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд");
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повну ухвалу складено та підписано: 09 жовтня 2025 року.
Суддя С.О. Хома