46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
18 вересня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/290/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участю секретаря судового засідання Дідур А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", місто Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОПРОДУКТ", місто Бучач Тернопільської області
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників:
позивача: Штогрин М.П., юрисконсульт ІІ категорії юридичного відділу, довіреність №5839/36 від 19.12.2024;
відповідача: Кокітко М.І., заступник генерального директора товариства з правових питань, юрисконсульт, наказ №5 від 22.02.2019.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Акціонерне товариство "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", м. Тернопіль звернулося 09.05.2025 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за №327) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОПРОДУКТ", м. Бучач Тернопільської області, про витребування будівлі трансформаторної підстанції ЗТП-6, що перебуває у складі об'єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, с.Переволока, вул. Шкільна, 83 та право власності на яке зареєстровано за відповідачем.
На обґрунтування позову позивач посиається на те, що спірне нерухоме майно - будівля ЗТП № 6 було передано до статутного фонду позивача у процесі корпоратизації, проте вибуло із володіння позивача за обставин, що не залежали від його волі; відповідач набув спірне майно у неправомірно, тому просить в порядку статті 387 Цивільного кодексу України дане майно витребувати у відповідача.
Позивач зазначає, що спірна трансформаторна підстанція № 6 була введена в експлуатацію у 1986 році та перебувала на балансі Тернопільського обласного підприємства електросіток із вересня 1986 року відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 1207 від 01.12.1964 та Акта про безкоштовну передачу від 26.09.1986. Тернопільське обласне підприємство електросіток перетворено у ВАТ «Тернопільобленерго» на підставі Указу Президента України від 4 квітня 1995 року №282/95 «Про структуру перебудову в електроенергетичному комплексі України» та наказів Мінекономіки №75 від 14.06.1995, Міненерго №106 від 15.06.1995.
Спірне майно (будівельна частина закритої трансформаторної підстанції (ЗТП - 6), інвентарний номер 4045) передано ВАТ «Тернопільобленерго» згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28.07.1995 та увійшло до Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» на підставі наказу Фонду державного майна України від 17.12.2004 № 181, який (Перелік), відповідно до Порядку ФДМУ №1450 від 22.07.1998, є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності позивача на ЗТП-6.
Оскільки нерухоме майно увійшло до статутного фонду акціонерного товариства в процесі корпоратизації, що підтверджується відповідними документами, тому речове право товариства на даний об"єкт є підтвердженим.
Утім, будівля ЗТП знаходиться у фактичному володінні ТОВ «ЗАХІД АГРОПРОДУКТ» без відповідної правової підстави, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини. Відповідач отримав доступ до майна через прохання про організацію доступу до трансформаторної підстанції №6, яка на даний час перебуває у володінні відповідача; вважає посилання відповідача на належність йому земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт, а також на те, що спірна підстанція обліковується на його балансі, необґрунтованими, адже ці обставини не свідчать про правомірність набуття майна.
Відтак, позивач зазначає, що оскільки майно перебуває у володінні ТОВ «ЗАХІД АГРОПРОДУКТ» без будь-якої правової підстави (тобто недобросовісно) та вибуло з його володіння поза його волею, є підстави для витребування цього майна шляхом віндикації.
АТ «Тернопільобленерго» повністю не погоджується з доводами та запереченнями відповідача, зокрема з приводу того, що ТОВ «ЗАХІД АГРОПРОДУКТ» є законним власником спірного майна, якому згідно передавального акту від 21.05.2013, дане майно передано у зв'язку з приєднанням до товариства іншої юрособи, адже вказані в акті основні засоби неможливо ідентифікувати; відповідач не надав доказів придбання спірного майна, тобто за відплатним правочином, навпаки у справі № 921/813/16-г/4 судом встановлено, що рішення виконавчого комітету, яким за попередником відповідача (ТОВ «КІННО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС "ТОРНАДО") було оформлено право власності (Свідоцтво САС №644621 від 14.02.2011), було скасовано у лютому 2017 року. Тому, жодних доказів того, що відповідач є добросовісним набувачем майна не існує.
Щодо наявності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в тому числі на ЗТП-6 за відповідачем, то звертає увагу, що державна реєстрація прав є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення речових прав, однак не є підставою набуття права власності.
Позиція відповідача та його заперечення.
ТОВ «ЗАХІД АГРОПРОДУКТ» не визнає позовні вимоги та вказує, що:
- дане майно товариством набуто на підставі Передавального акту від 21.05.2013, затвердженого Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЗАХІД АГРОПРОДУКТ» (№ 78) та ТОВ «КІННО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС ТОРНАДО» (№ 22), що відповідає вимогам ст. 107-109 ЦК України;
- майно вибуло не поза волею попереднього власника, а передано в межах господарської діяльності попереднього власника у процесі корпоративної трансформації, відтак, в силу ч. 1 ст. 388 ЦК України, це майно не може бути витребуване у добросовісного набувача;
- Акт про безкоштовну передачу від 26.09.1986 не має жодного відношення до Бучацького підприємства по птахівництву, а Перелік нерухомого майна, що увійшло до його статутного від 17.12.2004, на який посилається позивач як на правовстановлюючий документ на спірне майно, складений на підставі наказу Фонду державного майна України № 1450 від 22 липня 1998 року, який скасовано наказом ФДМУ № 906 від 24 травня 2002 року. Оскільки Перелік виданий відповідачу 17.12.2004, тобто вже після втрати чинності наказом №1450, то наданий позивачем правовстановлюючий документ не створює юридичних наслідків, не підтверджує правового титулу і не може бути підставою для пред'явлення вимоги про витребування майна. ;
Додатково, у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№4874 від 04.07.2025), відповідач зазначив про пропуск строку позовної давності, що за нормами ч.4 ст.261 ЦК України, є самостійною підставою для відмови у позові, вказуючи, що позивач з 2004 року фактично не володів об'єктом та більше двадцяти років не здійснював жодних дій, спрямованих на його витребування.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 26.06.2025, котре відкладалося на 08.07.2025.
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.08.2025, в якому неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 16.09.2025, та для проголошення рішення судове засідання відкладалося на 18.09.2025.
Під час розгляду справи по суті, зокрема й у судовому засіданні 18.09.2025, сторони підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті спору з посиланням на долучені до справи докази.
У судовому засіданні 18.09.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.
Згідно довідки № 565/33 від 29.012020 ВАТ "Тернопільобленерго" вбачається, що 01 березня 1978 року на підставі наказу Міністра енергетики та електрифікації УРСР № 31 від 15.02.1978 було ліквідовано Тернопільське обласне підприємство сільських електричних мереж і Тернопільське підприємство електромереж та створено 01.03.1978 Тернопільське обласне підприємство електромереж як державне підприємство.
01 січня 1979 року Тернопільське обласне підприємство енергозбуту, на підставі наказів Міністра енергетики та електрифікації УРСР від 16.10.1978 №174 та Виробничого енергетичного об'єднання «Вінницяенерго» від 17.11.1978, увійшло до складу Тернопільського обласного підприємства електромереж.
На підставі розпорядження Бучацької районної ради народних депутатів Тернопільської області №367 від 14 грудня 1985 року (аркуш справи 22, Том 1) на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1964 року №1207 «Про підвищення надійності електропостачання і поліпшення використання електроенергії в сільському господарстві» запропоновано правлінню колгоспів «імені Леніна» у селі Переволока та «Перемога» у селі Соколів до 31 грудня 1985 року передати безкоштовно лінії електропередач і трансформаторні підстанції 10/0,4 кВт з балансу вищезазначених колгоспів на баланс Бучацького району електричних мереж. Для оформлення документів про прийняття документації і передачі лінії електропередач та трансформаторних підстанцій створено комісію, до складу якої увійшли заступник голови Бучацького райвиконкому Гузовський М.Д., заступник завідувача райфінвідділом - Романюк М.І., начальник РЕМ - Борак А.П., директор райсільгоспенерго - Жейнов А.А., голова колгоспу «імені Леніна» - Борис О.М. та колгоспу «Перемога» - Прокіпчук М.Д.
За змістом листа директора Тернопільського ОПЕС від 20.03.1986 №28/1134 вбачається, що відповідно до Плану прийому-передачі на баланс Тернопільського ОПЕС у 1986 році приймаються всі лінії електропередач та підстанції, в тому числі 26 км ліній електропередач 0,4 кВт (ЛЕП) та 26 одиниць підстанцій 10/0,4 кВт, які знаходилися на балансі колгоспів та інших сільськогосподарських підприємств Тернопільської області, тобто передачі підлягала ЗТП 1/320 - 0,6 кВт, що розташована на гусячій фермі у селі Переволока (аркуш справи 24 на звороті, пункт 7, Том І). Приймання електроустановок в 1986 році відбувалося на підставі даних Облсільгоспенергії за Переліком, що є додатком до листа, котре містить дані про передачу по ІПС Бучач на баланс закритих трансформаторних підстанцій (далі -ЗТП) Бучацького району в с. Переволока потужністю 320кВт (ЗТП 160+160), балансовою вартістю за кошторисом 7,0 тис. крб. зі зносом 20 відсотків на суму 1,4 тис. карбованців, збудовану в 1983 році. Знос визначено на підставі перевірки комісією технічного стану електроустановок на день передачі. Вартість за балансом визначена за проектними матеріалами на електрифікацію колгоспу в цінах 1961 року на основі кошторисів і кошторисно-фінансових розрахунків.
Рішенням загальних зборів Бучацького підприємства по птахівництву, оформленого протоколом загальних зборів від 16.04.1986 року (аркуш справи 23, Том 1), вирішено передати Тернопільському обласному підприємству електросіток електропідстанцію ТП-10/0,4 кВт.
Відповідно до Акту від 26 вересня 1986 року (аркуш справи 21, Том 1) на баланс Бучацького району електричних мереж Тернопільського обласного підприємства електросіток безкоштовно передано трансформаторну підстанцію 0,4 кВт ЗТП/601/60, збудовану в 1983 році, номінальною потужністю 320 кВт, вартістю за балансовим кошторисом 7,032 тис крб. із зносом 20 % на суму 2,0 тис крб., фактична вартість на день передачі складала 5,6 тис крб.
7 липня 1992 року постановою Верховної Ради України №2545-XII затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств, внесену Кабінетом Міністрів України.
Програмою приватизації одним з етапів приватизації підприємств-монополістів визначено їх корпоратизацію - перетворення у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій яких належить державі (п. п. 2.13-2.14 Програми приватизації).
Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993, засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
Указом Президента України від 4 квітня 1995 року №282/95 "Про структуру перебудову в електроенергетичному комплексі України" доручено, зокрема Фонду державного майна України передати Міністерству енергетики та електрифікації України управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до даного Указу на період реформування електроенергетичної галузі та становлення ринку енергії (п. 4 Указу).
Комісією з корпоратизації Тернопільського обласного підприємства електричних мереж подано Міненерго для погодження та затвердження акт оцінки цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного підприємства електричних мереж станом на 1 червня 1995 року та проект статуту Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Тернопільобленерго».
Згідно з Указом Президента України №282/95 від 4 квітня 1995 року, наказом Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28 липня 1995 року (аркуш справи 132, Том 1) затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та на базі Тернопільського обласного підприємства електричних мереж засновано Державну акціонерну енергетичну компанію (ДАЕК) "Тернопільобленерго". 01.06.1995 складено Передавальний баланс (аркуш справи 134 Том 1).
Відповідно до розпорядження Тернопільської міської ради народних депутатів №282 від 10 серпня 1995 року (аркуш справи 155, Том 1) Тернопільське обласне підприємство електричних мереж перереєстровано у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», створену Міністерством енергетики і електрифікації України; визначено Державну акціонерну енергопостачальну компанію «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» правонаступником майнових прав та зобов'язань Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та у зв'язку з цим скасовано державну реєстрацію Тернопільського обласного підприємства електричних мереж, проведену 21 червня 1994 року (аркуш справи 155, Том 1).
Згідно з п. 1.1 Статуту ДАЕК «Тернопільобленерго», зареєстрованого Тернопільською міською Радою народних депутатів за №00130725 від 10.08.1995 (аркуш справи 9-10, 138-154 Том 1), Державна акціонерна енергопостачальна компанія «Тернопільобленерго» заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 28.07.1995 №134 шляхом перетворення Тернопільського обласного підприємства електричних мереж у державну акціонерну енергопостачальну компанію.
Згідно з п. 3.3 Статуту компанія є правонаступником Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та власником майна, переданого йому засновником у власність.
Майно компанії складається з основних засобів та оборотних активів, а також цінностей вартість, яких відображена в балансі компанії (пункт 3.4 Статуту).
Відповідно до пункту 3.5 Статуту, компанія є власником, зокрема, майна, переданого йому засновником у власність та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством. Компанія здійснює володіння користування і розпорядження майном відповідно до мети своєї діяльності.
На підставі Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Тернопільобленерго» згідно наказу про створення Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» №134 від 28.07.1995 Міністерство енергетики та електрифікації передало ВАТ «Тернопільобленерго» 6812 одиниць об'єктів нерухомого майна, у якому під порядковим номером 1081 значиться будівельна частина закритої транспортної підстанції (ЗТП) №6, інвентарний №4045, вартістю 633,00грн у с.Переволоки.
У 1999 році на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 15.02.1999, оформленого протоколом №2, ДАЕК "Тернопільобленерго" перетворено на Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Тернопільобленерго", а згодом - на Акціонерне товариство із збереженням ідентифікаційного коду 00130725 (з моменту реєстрації в 1995 році), що підтверджує незмінність юридичної особи.
Відповідно до п. 1.1 Статуту ВАТ "Тернопільобленерго", затвердженого рішенням загальних зборів ДАЕК «Тернопільобленерго» (оформлене протоколом №2 від 15.02.1999), ВАТ "Тернопільобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго", заснованої у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28.07.1995, шляхом перетворення Державного енергопостачального підприємства "Тернопільобленерго" у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Тернопільобленерго" відповідно до Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».
У свою чергу, Акціонерне товариство «Тернопільобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства». АТ «Тернопільобленерго» діє на підставі статуту та виданої згідно з постановою НКРЕКП від 20.11.2018 №1468 ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.
На даний час Акціонерне товариство «Тернопільобленерго» діє на підставі статуту (аркуш справи 11-12, 67-126 Том 1), затвердженого позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів ВАТ «Тернопільобленерго», які відбулися 29 березня 2024 року (протокол позачергових дистанційних загальних зборів №2/2024 від 4 квітня 2024 року), згідно з пунктом 1.2 якого Акціонерне товариство «Тернопільобленерго» є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» правонаступника Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Тернопільобленерго», створеної у порядку, передбаченому Указом Президента України №282/95 від 4 квітня 1995 року «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28 липня 1995 року шляхом перетворення Тернопільського обласного підприємства електричних мереж у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Тернопільобленерго». Засновником товариства є держава в особі Міністерства енергетики України (пункт 1.2 статуту).
Товариство є власником, зокрема: майна, переданого до статутного фонду товариства; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством України (пункт 9.3 статуту).
Як вже зазначалося, згідно з Переліком нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго», виданим 17.12.2004 органом приватизації - Фондом державного майна України (аркуш справи 16-17, Том 1), за порядковим номером 1081 ВАТ «Тернопільобленерго» передано будівельну частину закритої трансформаторної підстанції (ЗТП) № 6, інвентарний номер 4045, вартість за якою об'єкт включено до статутного фонду Товариства, станом на 01.06.1995 становить 633,00 грн.
Відповідно до довідки АТ «Тернопільобленерго» № 1913/25.4 від 02.05.2025 (аркуш справи 20, Том 1) будівельна частина закритої трансформаторної підстанції (ЗТП) № 6 інвентарний номер 4045, (1986р.), яка знаходяться по вул. Шкільна, буд. 83, с. Переволока, Чортківського району Тернопільської області, станом на 30.04.2025 обліковується за балансовою вартістю 12 728,11 грн та будівельна частина закритої трансформаторної підстанції (ЗТП) № 89 інвентарний номер 4046, (1986р.), яка знаходяться по вул. Бучацький Гай, буд. 4, м. Бучач, Чортківського району Тернопільської області станом на 30.04.2025 обліковується за балансовою вартістю 27 208,74 грн. Дані об'єкти рахуються на балансі АТ «Тернопільобленерго».
Згідно довідки №2216/25.4 від 23.05.2025 АТ «Тернопільобленерго» належна товариству будівельна частина закритої трансформаторної підстанції (ЗТП) № 6 інвентарний номер 4045 (дата взяття на облік вересень 1986 рік), яка знаходяться по вулиці Шкільна, будинок № 83, село Переволока Чортківського району Тернопільської області, відповідно до Висновку про вартість об'єктів основних засобів та нематеріальних активів АТ «Тернопільобленерго» станом на 30.06.2024 становила 15 273,51 грн. Станом на 30.04.2025 ЗТП № 6 знаходиться на балансі АТ «Тернопільобленерго» за балансовою вартістю 12 728,11 грн із врахуванням амортизації по цьому об'єкту за період з 01.07.2024 по 30.04.2025, яка склала 2 545,40 грн.
Відповідно до Технічного паспорта, виготовленого ФОП Вдовинюк О.М. 16.05.2025 на замовлення позивача, нежитлова будівельна частина закритої трансформаторної підстанції ЗТП - 6 (аркуш справи 156-160) є двоповерховою будівлею, загальною площею 43,6 м2, і складається з чотирьох приміщень (пл. 9,9 кв.м., 4.6 кв.м., 4.6 кв.м та 24.,5 кв.м.).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №424555589 від 29 квітня 2025 року (аркуш справи 26-28 Том 1), Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 358786847 від 18 грудня 2023 року (аркуш справи 176-177 Том 1) в Реєстрі за РПВН 18236241 зареєстровано закінчений будівництвом об"єкт -будівлі сільськогосподарського призначення (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна - 2844985061060), що складається з будівель сільськогосподарського призначення та знаходиться за адресою вул. Шкільна, 83, село Переволока Чортківський район Тернопільська область, до складу якого включено трансформаторну підстанцію під літерою «М», а державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі здійснено 14.02.2011 за ТОВ "КІННО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС ТОРНАДО" на підставі Свідоцтва про право власності серії САС №644621 від 14.02.2011, та лише 08.12.2023 року реєстратором Білобожницької сільської ради Буркою С.І. погашено запис про об"єкт нерухомого майна 11.12.2023 о 10:51:04 на підставі перенесення до ДРПП номер реєстраційної справи 2844985061060 з відкриттям 11.12.2023 розділу, реєстрація об"єкту нерухомого майна 08.12.2023 о 16:49:14 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ Захід агропродукт" на цей об'єкт (номер відомостей про речове право 52882472). Підставою для здійснення державної реєстрації зазначено: Технічний паспорт ТІ 01:7015-8960-3156-0911 від 7 грудня 2023 року, Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2011 року, довідка №341 від 28 листопада 2023 року, видану КП «Бучацьке БТІ», Передавальний акт від 21 травня 2013 року; Протокол загальних зборів №78 від 21 травня 2013 року (а.с.26 на звороті, 27-28, а.с.176-177 Том 1).
Отже, ТОВ «ЗАХІД АГРОПРОДУКТ» є власником цілісного майнового комплексу будівель, розташованого за адресою: вул. Шкільна, 83 с. Переволока Чортківського району (до перейменування - Бучацького) Тернопільської області. Право власності набуте на підставі Передавального акта від 21.05.2013 (аркуш справи 178-180), затвердженого Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Кінно-спортивний комплекс Торнадо» № 22 від 21.05.2013 (аркуш справи 182, Том 1) та Протоколом ТОВ «Захід агропродукт» № 78 від 21.05.2013 (аркуш справи 181 Том 1).
За змістом Протоколу №22 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіно-спортивний комплекс Торнадо", які відбулися 21.05.2013, учасник товариства ОСОБА_1 запропонувала затвердити Передавальний акт для сприяння державній реєстрації припинення ТОВ «КСК Торнадо» внаслідок реорганізації шляхом злиття з ТОВ "Захід агропродукт"; на зборах одноголосно затверджено Передавальний акт для сприяння проведення державної реєстрації припинення ТОВ «КСК Торнадо» в результаті приєднання до ТОВ «ЗАХІД АГРОПРОДУКТ» (протокол №22 від 21.05.2013).
Цього ж дня, 21 травня 2013 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід агропродукт", на яких підтримано пропозицію ОСОБА_2 та одноголосно прийнято рішення, оформлене Протоколом загальних зборів №78 від 21.05.2013, про затвердження Передавального акту для сприяння державній реєстрації припинення ТОВ «КСК Торнадо» внаслідок його злиття з ТОВ "Захід агропродукт".
Передавальний акт від 21 травня 2013 року містить перелік активів, що передаються від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіно-спортивний комплекс Торнадо» до ТОВ «Захід агропродукт» в результаті реорганізації шляхом злиття (а.с.178-180 том І), зокрема, під порядковим номером 25 зазначено трансформаторну підстанцію, балансовою вартістю 39 336,00 грн, залишковою вартістю - 9 644,13 грн, амортизація - 29 691,87 грн.
Таким чином, внаслідок прийнятих рішень, зокрема протоколу №22 від 21.05.2013, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіно-спортивний комплекс Торнадо" припинено шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід агропродукт" з переданням останньому майна безоплатно, в тому спірної трансформаторної підстанції.
За відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 09.07.2013 державним реєстратором внесено запис № 16411120023000334 про припинення ТОВ "Кінно-спортивний комплекс Торнадо" внаслідок реорганізації.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2011 року Переволоцькою сільською радою видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Кінно-спортивний комплекс «Торнадо» Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі, загальною площею 7775,9м2, що розташовані по вулиці Шкільна будинок 83 у селі Переволока Бучацького району Тернопільської області, до складу яких включено: адмінбудинок, А, загальна площа 104,7 м2; стайня 31, Б, загальна площа 1315,9м2; стайня №2, В, загальна площа 1254,6м2; склад, Г, загальна площа 119,7м2; паливна Д, загальна площа 73,8м2; стайня №3, Е, загальна площа 1071,1м2; стайня №4, Ж, загальна площа 941,4м2; стайня №5, 3, загальна площа 936,9м2; стайня №6, К, загальна площа 987,9м2; стайня №7, Л, загальна площа 958,9м2; насосна станція, М, загальна площа 11,0м2; трансформаторна підстанція, 1; водонапірна башня, 2; свердловина, 3; силосна траншея, 4. (свідоцтво серії САС № 644621 (аркуш справи 25 Том 1 (зворотна сторона)).
У листі-відповіді №89 від 10 травня 2022 року (аркуш справи 18 Том 1) на запит № 32 від 03.05.2022 ТОВ «Захід агропродукт» підтвердило, що є власником, зокрема ЗТП у с.Переволока, а обладнання, що забезпечує її функціонування, знаходиться на балансі товариства; даний об'єкт знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6121284600:02:001:0011 (с. Переволока), котра передана товариству Бучацькою міською радою в орендне користування на підставі договору оренди від 01.03.2024 для обслуговування нежитлових приміщень (а.с.225-228 том І), а щодо можливості зміни конфігурації земельної ділянки шляхом виготовлення позивачем проекту землеустрою для обслуговування ЗТП заперечило.
У довідці Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід агропродукт» № 110 від 7 травня 2023 року (аркуш справи 19 Том 1) зазначає, що на балансі у товариства обліковується ЗТП-6 трансформатор 400 кВт, що знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 83 с. Переволока Бучацького району Тернопільської області. Станом на момент купівлі комплексу (на той час) ПАТ «Птахофабрика Бучацька» - підрозділу Птахофабрика Переволока, на базі якого було створено ТОВ «Птахофабрика Переволока» (пізніше було перейменовано на ТОВ «КСК ТОРНАДО» та ввійшло до складу ТОВ «Захід агропродукт») було придбано всі без виключення будівлі та обладнання, в тому числі трансформаторну підстанцію, про що пізніше було видано Свідоцтво про право власності серії САС №644621 від 14.02.2011.
За доводами відповідача, в процесі експлуатації комплексу будівель товариство власними коштами неодноразово проводило ремонтні роботи та обслуговування даної трансформаторної підстанції.
За змістом додатку №6 (Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін) (аркуш справи 39 Том 1) до типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1290000634 від 1 жовтня 2024 року (аркуш справи 30-35 Том 1), що укладений між Бучацьким районом електричних мереж АТ «Тернопільобленерго» як Оператором системи розподілу та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід агропродукт» як Споживачем, межа балансової належності електроустановок між Оператором системи розподілу (Основним споживачем) та Споживачем розташована на об'єкті у селі Переволока по вулиці Шкільна, 83 на роз'єднувальних контактах відгалуження на опорі лінії електропередач №№2, 11, 13, ПЛ-0,4кВ, ф1, від ЗТП-6 на вихідних контактах комунікаційного апарату в РУ-0,4кВ, ф2, ф-3 ЗТП-6 (пункт 1 Акту).
Згідно з пунктом 2 Акту, межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок установлюється на межі балансової належності і відноситься до сфери обслуговування АТ «Тернопільобленерго».
Оскільки ТОВ «Захід агропродукт» відмовляється передати позивачу належне йому майно - будівлю ЗТП-6, що вбачається з листа від 10.05.2022, просить суд захистити порушене право та витребувати майно з чужого незаконного володіння відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України.
Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.
Предметом позову у даній справі є вимоги ПрАТ "Тернопільобленерго" заявлені до ТОВ "Захід агропродукт" про витребування на користь позивача з незаконного володіння відповідача будівлі трансформаторної підстанції, що перебуває у складі об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 2844985061060).
Відповідно до статей 317 і 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Крім того, стаття 400 Цивільного кодексу України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Стаття 388 Цивільного кодексу України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов'язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.
Постановою Ради Міністрів УРСР №1207 від 1 грудня 1964 року «Про підвищення надійності електропостачання і поліпшення використання електроенергії в сільському господарстві» визначалися заходи щодо удосконалення роботи сільськогосподарських підприємств у сфері енергетики та електрифікації. Ця постанова, як і інші тогочасні нормативні акти, була спрямована на зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, підвищення його продуктивності та ефективності через раціональне використання електроенергії. Цією постановою впроваджувався комплекс державної політики, спрямованої на модернізацію сільського господарства України шляхом впровадження електрифікації та підвищення ефективності її використання.
На підставі розпорядження Бучацької районної ради народних депутатів Тернопільської області №367 від 14 грудня 1985 року на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1964 року №1207 «Про підвищення надійності електропостачання і поліпшення використання електроенергії в сільському господарстві» запропоновано правлінням колгоспів «імені Леніна» у селі Переволока та «Перемога» у селі Соколів до 31 грудня 1985 року передати безкоштовно лінії електропередач і трансформаторні підстанції 10/0,4 кВт з балансу вищезазначених колгоспів на баланс Бучацького району електричних мереж. З урахуванням рішення загальних зборів Бучацького підприємства по птахівництву від 16.04.1986, відповідно до Акту від 26 вересня 1986 року на передано Тернопільському обласному підприємству електросіток, а саме на баланс Бучацького району електричних мереж безкоштовно передано трансформаторну підстанцію 0,4 кВт ЗТП/601/60, збудовану в 1983 році, номінальною потужністю 320 кВт.
7 липня 1992 року постановою Верховної Ради України №2545-XII затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств, внесену Кабінетом Міністрів України, якою одним з етапів приватизації підприємств-монополістів визначено їх корпоратизацію, що є перетворенням у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій яких належить державі (п. 2.13, 2.14 Програми приватизації).
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
Пунктом 4 Указу Президента України від 04.04.1995 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» передбачено, що Фонд державного майна України передає Міністерству енергетики і електрифікації України управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до цього Указу, на період реформування електроенергетичної галузі та становлення ринку енергії.
Згідно з пунктами 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) (далі Положення № 508 від 05.07.1993), з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства.
Наказом Міністерства енергетики України №134 від 28 липня 1995 року затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та на базі Тернопільського обласного підприємства електричних мереж засновано Державну акціонерну енергетичну компанію (ДАЕК) "Тернопільобленерго", а пунктом 5 даного наказу, Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Тернопільобленерго» визначено правонаступником Тернопільського обласного підприємства електричних мереж.
На підставі розпорядження Тернопільської міської ради народних депутатів №282 від 10 серпня 1995 Тернопільське обласне підприємство електричних мереж перереєстровано у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», створену Міністерством енергетики і електрифікації України; визначено Державну акціонерну енергопостачальну компанію «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» правонаступником майнових прав та зобов'язань Тернопільського обласного підприємства електричних мереж; у зв'язку з цим скасовано державну реєстрацію Тернопільського обласного підприємства електричних мереж, проведену 21 червня 1994 року.
Таким чином, згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго" №134 від 28 липня 1995 року ДАЕК "Тернопільобленерго" є правонаступником Тернопільського обласного підприємства електричних мереж, зокрема щодо права власності на об'єкти, що перебували у складі цілісного майнового комплексу підприємства, наявність яких у його складі була відображена у затвердженому наказом №134 від 28 липня 1995 року акті оцінки даного майнового комплексу, про що також складено Передавальний баланс від 01.06.1995 (а.с.132-137 Том 1) та додатково вбачається з п.п. 1.1, 3.3 Статуту ДАЕК «Тернопільобленерго».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна підтверджує факт передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п.5.1 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМ України № 2097 від 25.11.2003, державний орган приватизації готує підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежитлові приміщення, які передані до статутного фонду господарського товариства або у власність покупцю на письмовий запит заявника.
Факт внесення будівельної частини ЗТП-6 в с.Переволока до статутного фонду ДАЕК «Тернопільобленерго» згідно з наказом Міненерго №134 від 28.07.1995 підтверджуються також Переліком майна, виданим Фондом державного майна України 17.12.2004.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній станом на дату корпоратизації) право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.
Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом на дату корпоратизації) передбачалося, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Отже, правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного підприємства, є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, від 14.06.2022 у справі №910/938/20 (зі спору, що виник з подібних правовідносин).
Таким чином, з моменту державної реєстрації ДАЕК "Тернопільобленерго" (така реєстрація проведена 10 серпня 1995 року), всі активи та пасиви Тернопільського обласного підприємства електричних мереж, в тому числі і спірна будівля закритої трансформаторної підстанції (далі - ЗТП-6) в с.Переволоки, що розташована на території бувшої птахофабрики, перейшли у власність ДАЕК ""Тернопільобленерго".
Позивач набув право власності на будівлю трансформаторної підстанції за адресою: Тернопільська область, Чортківський район с. Переволока, вул. Шкільна, 83, у встановленому чинним, на момент такого набуття законодавством порядку, на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго" №134 від 28.07.1995.
В подальшому, у 1999 році ДАЕК "Тернопільобленерго" на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 15.02.1999, оформленого протоколом №2, перетворено у Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Тернопільобленерго", а згодом - в Акціонерне товариство у сучасній формі, із збереженням ідентифікаційного коду 00130725 з моменту реєстрації (з 1995 року), що підтверджує безперервність юридичної особи.
Відповідач не заперечує обставин, що ВАТ "Тернопільобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго", заснованої у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28.07.1995, шляхом перетворення Тернопільського обласного підприємства електричних мереж у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Тернопільобленерго" відповідно до Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».
Акціонерне товариство «Тернопільобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства».
Вищенаведене в сукупності підтверджує, що АТ «Тернопільобленерго» є власником спірної будівлі ЗТП та, оскільки інших споруд трансформаторних підстанцій на об'єкті по вул.Шкільна, 83 у с.Переволока не існує, то доводи відповідача з приводу того, що позивачем не ідентифіковано спірний об'єкт належним чином, не заслуговують на увагу.
Щодо посилань відповідача на скасування наказу ФДМ України №1450 від 22.07.1998 року, тобто втрату чинності таким на момент видачі Фондом державного майна України позивачу Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ "Тернопільобленерго" від 17.12.2004, а відтак, такий документ не створює юридичних наслідків, не підтверджує правового титулу, та не може слугувати підставою для віндикації, то такі судом не беруться до уваги, з урахуванням наступного.
Положення Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1450 від 22.07.1998 було чинним на момент приватизації товариства,
В подальшому дійсно, на підставі наказу ФДМ України № 906 від 24.05.2002 року з метою впорядкування обліку нерухомого майна, скасовано наказ ФДМ України № 1450 від 22.07.1998 та даним наказом затверджено новий Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, який втратив чинність 23.12.2003 на підставі Наказу Фонду державного майна № 2097 (z1201-03) від 25.11.2003 "Про затвердження Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства (втратив чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 17 ( z0170-17 ) від 12.01.2017).
Суд відзначає, що пунктом 4.1. Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25.11.2003, було визначено, що при створенні холдингової компанії, державної акціонерної компанії невід'ємним додатком до рішення про створення компанії є акт приймання-передавання нерухомого майна. Дане Положення набрало чинності у 2003 році, тобто після видачі Міністерством енергетики та електрифікації України наказу №134 від 28 липня 1995 року, а чинне на той час законодавство не передбачало складання акту приймання-передачі майна та переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду корпоратизованого товариства, саме як додатків до наказів про створення корпоратизованих товариств, а відтак наказ Міненерго №134 від 28 липня 1995 року не міг містити додатків у вигляді акту приймання-передачі майна або переліку нерухомого майна, переданого засновниками у власність ДАЕК «Тернопільобленерго».
Між тим, у п. 4.2. даного Положнення визначено, що на письмовий запит державної акціонерної компанії у разі, якщо стосовно цієї компанії прийнято рішення про приватизацію та в установленому порядку прийнято від уповноваженого органа компанії документи, які необхідні для приватизації компанії, а також у разі, якщо відсутні підтверджувальні документи, Фонд державного майна України подає Перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду компанії, за формою, що наведена в додатку 4.
Отже, на момент видачі позивачу Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ "Тернопільобленерго", а саме 17.12.2004, такі повноваження належали органу приватизації, тобто Фонду державного майна України відповідно до чинного Положення.
Не дивлячись на те, що Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затверджене наказом Фонду державного майна України №2097 від 25.11.2003 втратило чинність на підставі наказу ФДМ України №17 від 12.01.2017, втрата чинності даного положення не скасувала чинність Переліку майна від 17.12.2004, оскільки згідно вищезазначеного наказу ФДМ України №17 від 12.01.2017 було затверджено Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації).
Враховуючи вищезазначені обставини, а також беручи до уваги, що пунктом 5 Порядку підтвердження передачі майна, було навпаки звужено перелік документів, один або декілька з яких має надати Товариство Фонду державного майна України з метою підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарського товариства, утвореного у процесі корпоратизації в порівнянні з аналогічним переліком документів, який містився в п.2.3. Положення про впорядкування передачі, достовірність Переліку нерухомого майна від 17.12.2004 не може викликати жодних сумнівів.
Тобто, Перелік нерухомого майна, виданий 17.12.2004 Фондом державного майна України як уповноваженим державним органом приватизації, підтверджує факт внесення майна до статутного фонду ДАЕК "Тернопільобленерго" у 1995 році (аналогічний правовий висновок щодо підтвердження факту внесення майна до статутного фонду викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/9381/20). Даний доказ суд вважає належним в розумінні статті 76 ГПК України щодо підтвердження факту набуття спірного майна Товариством у власність.
Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про власність», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», п. 15 Положення про порядок корпоратизації, внаслідок корпоратизації Тернопільського обласного підприємства електричних мереж та перетворення його у ДАЕК «Тернопільобленерго» (правонаступником якої є позивач) все майно, включене до статутного фонду даного товариства, в тому числі й будівля спірної будівля ТП, стало власністю ДАЕК «Тернопільобленерго», а датою виникнення права власності ДАЕК «Тернопільобленерго» щодо такого майна є 10.08.1995.
Окрім того, в ході судового розгляду з'ясовано, що іншої будівлі ЗТП, аніж та, що є предметом даного розгляду у справі на території птахофабрики (цілісного майнового комплексу відповідача) не існує, оскільки протилежних доказів суду не надано відтак, суд вважає, що ВАТ «Тернопільобленерго» на законних підставах набуто право власності на вказаний об"єкт - ЗТП-6 за адресою: с. Переволоки, вулиця Шкільна, 83.
При цьому, суд зазначає, що Закон України «Про власність» на момент набуття ВАТ «Тернопільобленерго» (1995р.) права власності на будівлю трансформаторної підстанції не містив положень, які б визначали обов'язковість оформлення набутого права власності.
Згідно частини 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
За змістом ч.4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За вимогами статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).
Суд відзначає, що фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України) незалежно від того, є особа фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).
У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).
Як вже зазначалося, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК) і цей спосіб захисту може бути реалізовано шляхом подання віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові є власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави та за якою зареєстровано право власності на це майно.
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21,пункти 63,64).
Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.
У даному випадку, видача Свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії САС №644621 від 14.02.2011 та всі подальші дії щодо передачі майна відповідачу в процесі злиття юридичних осіб, оформлення права власності на дане майно за відповідачем не були правомірними, такі дії порушують право власності позивача, а відтак не могли спричинити виникнення реальних правових наслідків щодо спірної будівлі ЗТП (будівлі під літерою «М» у складі будівель сільськогосподарського призначення за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2844985061060).
За КСК "Торнадо" спірне майно на праві приватної власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 14.02.2011 на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 644621, виданого Переволоцькою сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Переволоцької сільради № 38 від 23.12.2010, тобто, Виконавчим комітетом Переволоцької сільської ради прийнято рішення від 23.12.2010, яким вирішено питання про оформлення права приватної власності на спірне нерухоме майно, в тому числі трансформаторну підстанцію під №1 за ТОВ КСК "Торнадо".
В подальшому на підставі передавального акту (безоплатно) внаслідок реорганізації КСК "Торнадо" передано спірне майно відповідачу у справі. Отже, майно ТОВ "Захід агропродукт" набуто за безвідплатним правочином. Однак, ні ВАТ «Тернопільобленерго», ані АТ «Тернопільобленерго» не приймалися рішення та не вчинялися дії, спрямовані на відчуження спірного майна чи припинення права власності на дану споруду в інший спосіб.
Згідно приписів ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Як зазначено позивачем, і це встановлено з даних системи "Діловодство спеціалізованого суду" в провадженні господарського суду Тернопільської області перебувала на розгляді справа № 921/813/16-г/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід агропродукт», м. Бучач Тернопільської області, до Переволоцької сільської ради, с. Переволока Тернопільської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділу державної реєстрації Бучацької РДА, м. Бучач Тернопільської області, предметом позову у якій були вимоги про встановлення факту допущення помилки радою при видачі Свідоцтва про право власності серія САС №644621 від 14.02.2011; визнання адмінбудинку, А, загальною площею 104,7 м2; стайні №1, Б, загальною площею 1315,9 м2; стайні №2, В, загальною площею 1254,6 м2; складу, Г, загальною площею 119,7 м2; паливної, Д, загальною площею 73,8 м2; стайні №3, Е, загальною площею 1071,1 м2; стайні №4, Ж, загальною площею 941,4 м2; стайні №5, З, загальною площею 987, 9 м2; стайні №7, Л, загальною площею 958, 9 м2 ; насосної станції, М, загальною площею 11,0 м2; трансформаторної підстанції, 1; водопровідної башні, 2; свердловини, 3; силосної траншеї, 4; гідротехнічної споруди №1, загальною площею 1599,2 м2; гідротехнічної споруди №2, загальною площею 977,77 м2, всього загальною площею 10 352,87 м2 єдиним майновим комплексом; зобов'язання Відділ державної реєстрації Бучацької РДА провести державну реєстрацію майнового комплексу, що знаходиться за адресою вул. Шкільна, 83, с. Переволока, Бучацький район за позивачем в Державному реєстрі речових прав (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.01.2017 р. №37).
Зважаючи на визначений позивачем предмет позову у даній справі та факти, на яких ґрунтувалися вимоги, для розгляду позовних вимог по суті спору та з метою встановлення обставин, зокрема переходу до позивача прав та обов'язків від реорганізованих осіб (ТОВ "Кінно-спортивний комплекс Торнадо", товариства "Птахофабрика "Переволока"); набуття позивачем права власності на майно, вказане у Свідоцтві від 14.02.2011 та на спірні гідротехнічні споруди №№1, 2; встановлення майна, яке переходило до правонаступників за результатами здійсненої реорганізації та підставності його включення у Свідоцтво від 14.02.2011; складу цілісного майнового комплексу, розташованого в с.Переволока Бучацького району Тернопільської області по вул.Шкільна, 83 в періоди реорганізацій його підприємств-власників судом вимагалися додаткові докази, зокрема первинні документи - акти, рішення тощо переходу права власності на гідротехнічні споруди №№1, 2 по вул.Шкільна, 83 в с.Переволока Бучацького району Тернопільської області, починаючи з 1988 року; установчі договори ВАТ "Птахофабрика "Бучацька" та ТОВ "Птахофабрика "Переволока"; протокол зборів засновників про створення ВАТ "Птахофабрика "Бучацька"; розподільчий баланс ВАТ "Птахофабрика "Бучацька"; Акти прийому-передачі майна від ВАТ "Птахофабрика "Бучацька" особі правонаступнику; документальні докази приналежності гідротехнічних споруд до складу цілісного майнового комплексу; підтвердити документальними доказами допущення помилки при видачі свідоцтва документами, що були подані для здійснення державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс (заява засвідчена державним реєстратором); Статути ТОВ "Птахофабрика "Переволока" та ТОВ "Кінно-спортивний комплекс ТОРНАДО" (усі редакції за весь період існування юридичної особи), котрі не були надані суду, що стало підставою для залишення позову без розгляду (ухвала суду від 30.05.2017, суддя Андрусик Н.О.). Дана ухвала суду є чинною.
Як зазначено судом в ухвалі від 30.05.2017, у поданому відзиві на позов без номеру від 21.02.2017 (вх.№6235 від 20.02.2017) відповідач вимоги заперечував та вважав предмет спору відсутнім, адже рішення виконавчого комітету, яким за позивачем оформлено право власності на нежитлові будівлі, скасовано у лютому 2017. Отже підстава, за якою проведено державну реєстрацію права власності за попереднім власником спірного майна скасована, така не існує.
Крім того, об"єкт, який належав ТОВ "Птахофабрика Переволока" на праві колективної власності та реєстрацію якого проведено в державному реєстрі 21.03.2007 року відповідно до свідоцтва про право власності без номера від 31.01.2005 року, виданого Переволоцькою сільською радою вбачається, що в Реєстрі речових прав даний розділ про право власності закрито 14.02.2011 у зв"язку із знищенням об"єкту, та цього ж дня проведено реєстрацію права приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Кінно-спортивний комплекс "Торнадо" (а.с. 28 том І). Таким чином, спірний об"єкт у 2011 році не існував, а тому державній реєстрації підлягало новостворене майно, після введення такого в експлуатацію як закінченого будівництвом з дотриманням вимог ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що в матеріалах справи не знайшло свого документального підтвердження. Натомість встановлено, що ЗТП-6 збудована у 1983 році, що вбачається з акта про безкоштовну передачу майна від 26.09.1986 року.
Посилання відповідача на те, що саме він здійснював усі витрати щодо утримання спірної будівлі впродовж тривалого часу (з 2013 року), її облаштування та поліпшення не беруться судом до уваги, оскільки такі жодним чином не підтверджуються.
З огляду на викладене, оскільки право власності ДАЕК "Тернопільобленерго" (правонаступником якої є позивач) виникло у 1995 році та продовжує безперервно існувати до сьогоднішнього дня, прийняття будь-якого акту або видача документу про оформлення права власності на вказану будівлю за іншим суб'єктом є неправомірним та таким, що порушує право власності позивача на зазначену будівлю.
Враховуючи встановлені обставини незаконного вибуття спірної будівлі із володіння АТ "Тернопільобленерго", факт реєстрації права власності на зазначену будівлю за відповідачем, відмова відповідача у передачі майна у володіння власнику, позбавлення позивача користування електротехнічним обладнанням відповідно до Типового договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.10.2024 (знаходиться в матеріалах справи), що розміщене у даній будівлі ЗТП та з метою її обслуговування, позовна вимога про витребування спірної будівлі з чужого незаконного володіння як правомірна та документально підтверджена, підлягає до задоволення.
Щодо інших доводів та заперечень сторін спору, то суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», де Суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У даній справі судом надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а інші заперечення та доводи учасників справи не спростовують обставин, встановлених судом на підставі наявних у справі доказів та не заперечених сторонами справи.
Стосовно заяви відповідача про сплив позовної давності для звернення до суду з даним позовом, наведеної у запереченнях на відповідь на відзив (вх. 4874 від 04.07.2025), то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України (тобто про факт незаконного володіння майном) та про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України)), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Якщо встановити точний день коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права (ч. 2 ст. 261 ЦК України).
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд .
Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності закон не містить (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Оскільки право позивача на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для подання позову про захист порушеного права пов'язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.
При цьому варто зауважити, що з 19.03.2022 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений через воєнний стан (Закон України № 2120-IX, змінений Законом № 4434-IX). Якщо позивач дізнався про порушення в цей період, строк позовної давності почне спливати з 04.09.2025, якщо не було інших підстав для зупинення.
Обставини щодо державної реєстрації за відповідачем спірного об'єкта підтверджуються, зокрема, наданою позивачем разом з позовною заявою Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №424555589 від 29.04.2025 з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де наявний запис про право власності відповідача №52882472.
Отже, саме з моменту проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на об'єкти нерухомого майна, у складі яких перебуває будівля трансформаторної підстанції, майно є таким, що вибуло з володіння позивача з обставин, що не залежали від його волі.
З матеріалів справи вбачається, що порушення права власності на спірну будівлю позивач міг дізнатися або з листа відповідача №89 від 10.05.2022 (аркуш справи 10 Том 1), або, як зазначено вище, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №424555589 від 29.04.2025, якою підтверджено здійснення державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно 08.12.2023.
Отже, з наявних у справі доказів вбачається, що позивач міг дізнатися про порушене право власності, за захистом якого він звернувся до суду 10.05.2022, а з відповідним позовом до суду товариство звернулося 09.05.2025, тобто з дотриманням строку позовної давності, в тому числі з урахуванням зупинення його перебігу.
У зв'язку з наведеним суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.
Висновки суду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги відсутність належних доказів виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем та відсутність доказів правомірного включення "трансформаторної підстанції, М" до нежитлових будівель, загальною площею 7775,9кв.м., що розташовані за адресою: Тернопільська область, Чортківський район с. Переволока, вул. Шкільна, 83, суд доходить до висновку про те, що "трансформаторна підстанція, М" та будівля будівельна частина ЗТП-6 у с.Переволока, яка зазначена у Переліку майна, що передається до статутного фонду ВАТ "Тернопільобленерго" згідно з наказом Міненергетики № 134 від 28.07.1995 року про створення ВАТ "Тернопільобленерго" (правонаступник якого є позивач) від 17.12.2004, є одним і тим самим нерухомим майном - власністю АТ "Тернопільобленерго", яке незаконно без належної правової підстави вибуло з володіння позивача, а тому позов як обґрунтований, підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання позову про стягнення 3028грн 00коп., в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 127, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОПРОДУКТ" (вулиця Галицька, будинок 174, місто Бучач Тернопільської області, ідентифікаційний код 31877853) на користь Акціонерного товариства «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» (вул.Енергетична, будинок 2, місто Тернопіль, ідентифікаційний код 00130725) будівлю трансформаторної підстанції, що перебуває у складі об'єкта нерухомого майна, (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна: 2844985061060), який знаходиться за адресою: Тернопільська область, Чортківський район село Переволока, вул. Шкільна, 83 (номер об"єкта в РПВН:18236241).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОПРОДУКТ" (вулиця Галицька, будинок 174, місто Бучач Тернопільської області, ідентифікаційний код 31877853) на користь Акціонерного товариства «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» (вул.Енергетична, будинок 2, місто Тернопіль, ідентифікаційний код 00130725) - 3028грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено 07.10.2025.
Суддя Н.О. Андрусик