07.10.2025м. СумиСправа № 920/162/23
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/162/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (вул Івана Дзюби, 2, м. Суми, 40020; ЄДРПОУ 30991664),
представники учасників:
кредиторів: ТОВ “Металургійний завод “Дніпросталь» (в режимі відеоконференції) - Безручко М.В.; АТ “Банк Альянс» (в режимі відеоконференції) - Вергелес Ю.О.; Люлько В.М.; АТ “Сумиобленерго» - Зякун С.О.; Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції - Вакула С.М.;
боржника: Похилько Л.В.;
розпорядник майна: Чупрун Є.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд» звернулось із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод обважнених бурильних та ведучих труб», посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).
Ухвалою від 14.01.2025 суд постановив: відкрити провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб», ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввести процедуру розпорядження майном; призначити розпорядником майна Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» арбітражного керуючого Чупруна Є.В.; призначити попереднє засідання, розгляд якого неодноразово відкладався.
14.01.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб». Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - 13.02.2025.
За результатами попереднього засідання 02.10.2025 суд постановив ухвалу.
17.02.2025 до суду надійшла заява № б/н від 17.02.2025 (вх. № 746 від 17.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексім Енергозбут Україна» про грошові вимоги до боржника у розмірі 286000000,00 грн.
18.02.2025 через систему “Електронний суд» надійшла заява № б/н від 18.02.2025 (вх. № 780 від 18.02.2025) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника у розмірі 1330892,10 грн.
17.02.2025 до суду надійшла заява № б/н від 27.02.2025 (вх. № 1008 від 03.03.2025) Приватної фірми «ТВ-Сплав» про грошові вимоги до боржника у розмірі 316395,87 грн заборгованості та 6056,00 грн судового збору.
06.03.2025 до суду надійшла заява від 05.03.2025 (вх. № 1107 від 06.03.2025) Пайового товариства «Smartchem OU» у розмірі 4164318,89 грн заборгованості.
21.03.2025 до суду надійшла заява № 2701/22 від 18.03.2025 (вх. № 1441 від 21.03.2025) Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради з вимогами до боржника у розмірі 835444,16 грн, з яких: 6056,00 грн судовий збір, 807590,74 грн основний борг, 2472,41 грн 3% річних, 11413,42 грн інфляційні втрати, 4230,22 грн судовий збір, сплачений у зв'язку з подачею позовної заяви у попередній справі, 3681,37 грн пеня.
02.06.2025 до суду надійшла заява № 44/22-974 від 29.05.2025 (вх. № 3145 від 02.06.2025) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 153985144,29 грн, з яких: 108511123,16 грн основний борг за поставлену електричну енергію, 26643088,56 грн 15% річних, 18830932,57 грн інфляційні втрати, а також 6056,00 грн судового збору.
17.06.2025 до суду надійшла заява № б/н від 16.06.2025 (вх. № 3446 від 17.06.2025) Акціонерного товариства «Банк Альянс» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 15000000,00 грн непогашеної заборгованості по Угоді № 2 про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості) від 20.10.2020, а також 6056,00 грн судового збору.
20.06.2025 до суду надійшла заява № б/н від 20.06.2025 (вх. № 3547 від 20.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Баланс» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1912797,85 грн.
26.06.2025 до суду надійшла заява № б/н від 26.06.2025 (вх. № 3665 від 26.06.2025) Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 795095,97 грн заборгованості, а також 6056,00 грн судового збору.
У судовому засіданні 02.10.2025 оголошено перерву до 07.10.2025
Разом з тим, суд зазначає, що заявлені вищевказаними кредиторами вимоги є конкурсними та подані до суду після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 931 цього Кодексу.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Абзацами 3-5 частини 6 статті 45 КУзПБ встановлено, що вимоги кредиторів, заявлені після строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Щодо заяви ТОВ “Ексім Енергозбут Україна» з вимогами до боржника.
17.02.2025 до суду надійшла заява № б/н від 17.02.2025 (вх. № 746 від 17.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексім Енергозбут Україна» про грошові вимоги до боржника у розмірі 286000000,00 грн (а.с.1-86 т.26).
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги боржником не визнаються у повному обсязі, оскільки зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявою від 07.04.2021 № 79/15-254, а також боржником заперечується відмова від договору купівлі-продажу від 07.08.2020, тому нарахування кредитором штрафу в сумі 275000000,00 грн є необгрунтованим.
09.04.2025 до суду надійшли додаткові пояснення боржника на заяву кредитора, в яких зазначив, що надані сторонами докази свідчать про відсутність факту відмови продавця від договору (розірвання договору за ініціативою продавця), а отже нарахування кредитором штрафу в сумі 275000000 грн відповідно до договору є безпідставним. Також боржник вважає, що з тих же підстав є необгрунтованою грошова вимога кредитора щодо повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу в сумі 5500000 грн (з 11000000 грн сплачених).
Як встановлено судом, 07.08.2020 між ТОВ «Ексім Енергозбут» (покупець) та ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно високовольтну лінію електропередачі.
Вартість високовольтної лінії складала 55 000 000,00 грн, у томі числі ПДВ 20 % (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору покупець здійснює оплату вартості високовольтної лінії після виготовлення технічних паспортів на предмет договору згідно графіка зазначеного у договорі.
На підставі п.3.1.5. договору продавець, укладаючи договір, зобов'язувався оплатити виготовлення технічних паспортів на високовольтну лінію в розмірі 50% від вартості виготовлення.
Пунктом 4.1. договору, в редакції змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 30.12.2020 до договору визначено, що право власності на Високовольтну лінію переходить від продавця до покупця після оплати покупцем на користь продавця 50% вартості Високовольтної лінії та надання покупцем продавцю бузвідкличної безумовної банківської гарантії виконання зобов'язань з оплати вартості Високовольтної лінії, передбаченої п. 4.2 договору.
Відповідно до п. 4.2. договору передача продавцем Високовольтної лінії покупцю оформлюється двостороннім актом приймання-передачі Високовольтної лінії. До моменту підписання акту приймання-передачі Високовольтної лінії покупець зобов'язаний надати продавцю безвідкличну безумовну гарантію виконання зобов'язань з оплати вартості Високовольтної лінії, яку видає банк Акціонерний банк «Український капітал» на користь продавця. Загальна сума гарантії повинна бути не меншою ніж сума заборгованості покупця перед продавцем за договором на момент підписання акта приймання-передачі Високовольтної лінії Строк гарантії - до 31 липня 2021 року.
Згідно з п.5.2. договору у разі відмови продавця від договору (розірвання за ініціативою продавця) продавець сплачує покупцю штраф в розмірі, що складає п'ятикратну вартість предмета договору.
07.08.2020 між сторонами було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги.
На підставі п.3.2. договору про надання поворотної фінансової допомоги поворотна фінансова допомога надається на строк 8 місяців з дати підписання Договору.
На виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги Позикодавець - ТОВ «Ексім Енергозбут Україна» надав позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000 000 грн шляхом перерахування 5 500 000,00 грн протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору, що підтверджується платіжним дорученням №2178683 від 11.08.2020 та 5 500 000 грн протягом 8 банківських днів шляхом підписання договору, що підтверджується платіжним дорученням №2273744 від 19.08.2020.
15.11.2021 покупець направив на адресу продавця лист з проханням повернути грошові кошти отримані від покупця на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги для можливості виконання своїх зобов'язань по оплаті вартості високовольтної лінії.
Водночас продавець своїм листом від 15.11.2021 (а.с. 61 т.26) повідомив про подальшу неможливість виконання зобов'язань за договором. Тому кредитор вважає, що фактично боржник здійснив відмову від договору купівлі-продажу.
Таким чином, заява кредитора мотивована тим, що він не отримав високовольтну лінію, продавець відмовився від договору купівлі-продажу, не виконавши своїх зобов'язань за ним.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупець), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 3, 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У силу приписів частин 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами, покупець здійснює оплату 50% вартості високовольтної лінії на користь продавця згідно графіка.
На виконання умов договору покупець оплатив продавцеві 11 000 000 грн, шляхом перерахування 5 500 000,00 грн 07.10.2020, 1 100 000,00 грн 20.11.2020, 4 400 000,00 грн 08.12.2020, що підтверджується платіжними дорученнями №8 від 07.10.2020, №25 від 20.11.2020, №28 від 08.12.2020.
Отже покупцем не було сплачено 50% вартості високовольтної лінії (27500000 грн).
Тобто продавцем не було порушено свого зобов'язання за договором купівлі-продажу щодо поставки високовольтної лінії, а не отримання покупцем товару зумовлено на вчиненням самим покупцем дій, що встановлені договором (оплата 50% вартості високовольтної лінії), до вчинення яких продавець (боржник) не міг виконати свого обов'язку, тобто, у даному випадку, має місце прострочення кредитора (покупця).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
На підставі п. 7.1 договору купівлі-продажу він набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
За п. 7.2 договору купівлі-продажу останній може бути розірваний за згодою Сторін, за ініціативою однієї із сторін, а також в судовому порядку у передбачених законом випадках.
Так, як вбачається з листа, ДП «Завод ОБ та ВТ» запропонував покупцю висловити свою згоду на розірвання договору та направити проект угоди про розірвання договору в 20 денний термін від дня отримання цього листа.
Проте, сторонами не було погоджено розірвання договору, і не було укладено відповідної угоди, а зобов'язання сторін за Договором не є припиненими.
При цьому в зв'язку з невиконанням покупцем умов договору купівлі продажу продавець у листі повідомив про відмову від подальшого виконання зобов'язань за угодою, а не відмову від договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як встановлено судом, у пункті 4.1 договору сторонами визначено обов'язок покупця частково оплатити Товар до його передання продавцем - попередня оплата.
На виконання зазначеного пункту договору покупець сплатив продавцю 11000000,00 грн передоплати за Товар.
Однак, ураховуючи те, що боржником не було допущено порушення умов договору щодо поставки Товару, договір є чинним, а зобов'язання сторін за договором не припинилися, у кредитора відсутні підстави вимагати повернення здійсненої передоплати за договором, згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України та нарахування штрафу на підставі п.5.2. договору купівлі-продажу від 07.08.2020.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання грошових вимог ТОВ “Ексім Енергозбут Україна»до боржника.
Щодо заяви Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогами до боржника.
18.02.2025 через систему “Електронний суд» надійшла заява № б/н від 18.02.2025 (вх. № 780 від 18.02.2025) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника у розмірі 1330892,10 грн (а.с. 90-250 т.26 - а.с. 1-64 т.27).
У прохальній частині заяви кредитор просить суд поновити строк, що встановлений частиною 1 статті 45 КУзПБ на заявлення кредиторських вимог.
Згідно зі ст. 118 та ч. 1 ст. 119 Гопсодарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас строк на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок його перебігу, а також наслідки його спливу визначено в КУзПБ.
Так, правове регулювання порядку звернення конкурсних кредиторів до суду з заявами про грошові вимоги до боржника та їх розгляду передбачено частинами 1, 6 статті 45 КУзПБ, якою визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справах про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду (ч. 6 ст. 45 КУзПБ).
З огляду на зазначене, загальне правило, передбачене статтею 119 ГПК України щодо можливості поновлення встановленого законом процесуального строку, не поширюється на правовідносини у цій справі, оскільки в даному випадку застосуванню підлягає стаття 45 КУзПБ як спеціальна норма, яка не передбачає можливості поновлення визначеного у цій статті строку незалежно від поважності причин його пропуску, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із відповідною заявою не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
КУзПБ є спеціальним по відношенню до ГПК України, отже застосуванню підлягають норми останнього в частині, що не суперечать вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.
Однак, чинний КУзПБ не містить норми щодо можливості поновлення пропущеного 30-денного строку на звернення до суду кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника та чітко встановлює порядок розгляду заяв, що подані після завершення такого строку.
З огляду на викладене, клопотання про поновлення строку на заявлення кредиторських вимог слід залишити без задоволення.
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги боржником не визнаються у повному обсязі, оскільки заява СМУМЮ не містить розрахунку виконавчого збору в кількості 91 постанови, фактичних доказів понесених витрат виконавчого провадження в кількості 355 постанов та не містить доказів фактичного стягнення державним виконавцем заборгованості за виконавчими документами на користь стягувачів у межах виконавчого провадження щодо боржника.
Поряд з цим заява кредитора обгрунтована тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває 91 постанова про стягнення з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» виконавчого збору на суму 1 229 882,98 грн винесені під час примусового виконання рішень, які фактично виконані, а відповідні виконавчі провадження закінчені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується відповідними постановами про закінчення виконавчого провадження, які додані до даної заяви.
Абзацом 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону зі змінами, внесеними Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII).
Сплата виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є обов'язком (зобов'язанням) боржника перед органом державної виконавчої служби, в силу закону охоплюється змістом грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов можуть бути вимогою кредитора щодо грошових зобов'язань до боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (ч. 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, під час здійснення державним виконавцем розподілу стягнутих з боржника у виконавчому провадженні грошових сум виконавчий збір стягується у розмірі 10 % від фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, сума коштів, що може бути фактично відрахована на сплату виконавчого збору, є прямо пропорційною сумі стягнутих з боржника коштів. Якщо за результатами виконавчого провадження стягнута сума є меншою ніж та, що підлягає стягненню за виконавчим документом, розмір фактично стягнутого виконавчого збору відповідно зменшується.
Стягнення виконавчого збору, який встановлюється у вигляді відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, законодавство обумовлює сукупністю таких юридичних фактів:
- державний виконавець стягує її у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої з боржника суми на підставі постанови про стягнення виконавчого збору;
- виконавчий збір стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів);
- якщо суму боргу за виконавчим документом стягнуто частково, виконавчий збір стягується пропорційно до фактично стягнутої суми (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів).
Сума виконавчого збору, що визначена державним виконавцем у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої санкції на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано може бути стягнена за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, а отже, підлягають примусовому виконанню у встановленому законом порядку.
Таким чином, набуття права на стягнення суми виконавчого збору закон пов'язує з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору за умови, що така постанова не була скасована, а розмір суми що має бути відрахована під час розподілу стягнутих коштів на виконавчий збір обмежує 10 %, прямо пропорційно до суми, фактично стягнутої з боржника.
Тобто умовами фактичного стягнення виконавчого збору є: 1) здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення у виконавчому провадженні; 2) фактичне повне чи часткове виконання виконавчого документа.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває 91 постанова про стягнення з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» виконавчого збору на суму 101 009,12 грн, винесені під час примусового виконання рішень, які фактично виконані, а відповідні виконавчі провадження закінчені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується відповідними постановами про закінчення виконавчого провадження, які додані до заяви.
Щодо віднесення витрат виконавчого провадження до грошового зобов'язання, визначення підстав їх виникнення і розміру, як грошової вимоги кредитора у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження, яке здійснюється органом державної виконавчої служби, складаються зі) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, (частини 2, 3 ст. 42 Закону).
У пункті 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) визначено, що у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
Отже, у цих приписах Інструкції № 512/5, що кореспондують відповідним положенням Закону України «Про виконавче провадження», регулятор акцентував, що відрахування коштів на погашення витрат виконавчого провадження здійснюється до розподілу коштів між стягувачами в порядку черговості, передбаченої статтею 46 вказаного Закону.
Системне тлумачення наведених вище норм, дає підстави для висновку, що при розподілі стягнутих з боржника грошових сум компенсація витрат виконавчого провадження (не покритих авансовим внеском стягувача) здійснюється у другу чергу, після повернення авансового внеску стягувача на організацію і проведення виконавчих дій, та не ставиться в залежність від самого факту задоволення чи розміру фактично задоволеної вимоги стягувача або суми стягнутої у виконавчому провадженні у зв'язку з виконанням якого понесені такі витрати.
Верховний Суд наголошує на тому, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов'язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу (аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 750/4352/17, від 19.06.2019 у справі № 750/7053/17, від 08.08.2019 у справі № 751/4365/17, від 01.10.2020 у справі № 703/1111/17).
Аналізуючи зміст наведених норм Верховний Суд дійшов такого узагальнюючого висновку, що грошове зобов'язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов'язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати витрат виконавчого провадження виникає на підставі постанови державного виконавця про визначення/стягнення таких витрат та не залежить від фактичного (повного/часткового) задоволення вимог стягувача за виконавчим документом у зв'язку з виконанням якого такі витрати понесено, отже в цьому контексті грошові вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму витрат виконавчого провадження виникають у розмірі визначеному у відповідній постанові державного виконавця за умови їх належного документального підтвердження кредитором.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває 335 постанов про стягнення з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» виконавчих витрат виконавчого провадження на суму 101 009,12 грн.
У межах зазначеного виконавчого провадження стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат не проводилося.
Відтак, зважаючи на викладене, заява Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника підлягає задоволенню в розмірі 1330892,10 грн з включенням до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги.
Також визнанню підлягають вимоги в розмірі 4844,80 грн судового збору за подання заяви про грошові вимоги з включенням до реєстру вимог кредиторів до першої черги.
Щодо заяви Приватної фірми «ТВ-Сплав» з вимогами до боржника.
17.02.2025 до суду надійшла заява № б/н від 27.02.2025 (вх. № 1008 від 03.03.2025) Приватної фірми «ТВ-Сплав» про грошові вимоги до боржника у розмірі 316395,87 грн заборгованості та 6056,00 грн судового збору (а.с. 202-250 т.27 - а.с. 1-23 т.28).
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги визнаються в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів заяви, 09.12.2020 між ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (покупець) та Приватною фірмою «ТВ-Сплав» (постачальник) укладено договір № 79/9-118-20, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором.
Відповідно до п. 2.3. договору строк поставки товару встановлений в Специфікації.
Згідно з п. 3.1. загальна суму договору визначається на базисних умовах поставки відображених в Специфікаціях і дорівнює 1284100,72 грн.
Згідно з п. 3.4. договору покупець сплачує вартість товару за ціною, зазначеною в Специфікаціях, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору кредитор у період з 09.09.2021 до 30.07.2022, відповідно до Специфікацій на підставі видаткових накладних, поставив товар на загальну суму 208331,11 грн, який прийняти покупцем у повному обсязі без будь-яких зауважень.
13.05.2022 покупцем було частково оплачено отриманий товар в сумі 9064,64 грн.
Таким чином, заборгованість ДП «Завод ОБ та ВД» за отриманий товар становить 199266,47 грн.
Відповідно до п. 8.3. договору у випадку порушення покупцем строку оплати отриманого товару за договором останній сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,2% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діє в періоді, за який сплачується пеня.
На підставі статей 546, 550, 549 Цивільного кодексу України, п. 8.3. договору кредитором нарахована пеня в розмірі 7646,62 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення грошових зобов'язань за договором боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 90060,41 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 19122,37 грн.
До теперішнього часу боржник з кредитором не розрахувався.
Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви Приватної фірми «ТВ-Сплав» та визнання його вимог до боржника в повному обсязі в розмірі 316395,87 грн, з яких: 308449,25 грн основний борг (четверта черга), 7946,62 грн пеня (шоста черга) та 6056,00 грн судовий збір (перша черга).
Щодо заяви Пайового товариства «Smartchem OU» з вимогами до боржника.
06.03.2025 до суду надійшла заява від 05.03.2025 (вх. № 1107 від 06.03.2025) Пайового товариства «Smartchem OU» у розмірі 4164318,89 грн заборгованості (а.с. 226-246 т.28).
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги визнаються у розмірі 4102278,57 грн з урахуванням офіційного курсу гривні щодо іноземних валют на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Як убачається з матеріалів заяви, рішенням Господарського суду Сумської області від 13.10.2022 у справі № 920/35/22 стягнуто з Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб на користь Пайового товариства «SMARTCHEM OU» заборгованість в сумі 91598 доларів США 17 центів, штраф у розмірі 4799 доларів і 86 центів та 1520 доларів США 96 центів в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На примусове виконання рішення 09.11.2022 судом видано відповідний наказ.
Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 10.11.2022 року по справі № 920/35/22 стягнуто з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь Пайового товариства «SMARTCHEM OU» 600 доларів США 00 центів в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
28.12.2022 судом видано відповідний наказ.
До теперішнього часу боржником рішення суду залишаються невиконаними.
Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Таким чином, станом на дату подання заяви Пайове товариство «Smartchem OU» має кредиторські вимоги до боржника у сумі 98518,99 доларів США, що підтверджені судовими рішеннями.
Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Так, на день звернення із відповідною заявою (05.03.2025) до суду офіційний курс гривні щодо долара США становив 41,578 за долар США.
Отже, сума грошових вимог до боржника в гривні становить 4096222,57 грн.
Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Пайового товариства «Smartchem OU» та визнання вимог до боржника в розмірі 4096222,57 грн, з яких: 3896653,99 грн основний борг (четверта черга), 199568,58 грн штраф (шоста черга) та 6056,00 грн судовий збір (перша черга).
Щодо заяви Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради з вимогами до боржника.
21.03.2025 до суду надійшла заява № 2701/22 від 18.03.2025 (вх. № 1441 від 21.03.2025) Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради з вимогами до боржника у розмірі 835444,16 грн, з яких: 6056,00 грн судовий збір, 807590,74 грн основний борг, 2472,41 грн 3% річних, 11413,42 грн інфляційні втрати, 4230,22 грн судовий збір, сплачений у зв'язку з подачею позовної заяви у попередній справі, 3681,37 грн пеня (а.с. 150-183 т.29).
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги визнаються у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів заяви, 12.06.2023 між КП «Міськводоканал» СМР (виконавець) та ДП «Завод ОБ та ВТ» (споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 4837, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого водовідведення (далі послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства у строки і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 20 договору вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.
На підставі п. 23 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиті послуги.
Відповідно до п. 32 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги.
На виконання умов договору КП «Міськводоканал» СМР надало ДП «Завод ОБ та ВТ» послуги з централізованого водовідведення, проте споживач послуги оплатив частково, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Сумської області від 04.12.2024 у справі № 920/1250/24 стягнуто з ДП «Завод ОБ та ВТ» на користь КП «Міськводоканал» СМР 278370,54 грн основного боргу за період з травня по липень 2024 року, 1732,75 грн пені, 876,47 грн 3% річних, 1034,80 грн інфляційних втрат, 4230,22 грн судового збору.
На примусове виконання рішення 02.01.2025 судом видано відповідний наказ, який направлено до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
До теперішнього часу боржником рішення суду залишається невиконаним.
Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Крім того, у боржника виникла заборгованість за надані послуги відповідно договору від 12.06.2023 за період з серпня по грудень 2024 року в розмірі 529522,20 грн основного боргу.
На суму основного боргу, що виникла за період з серпня по жовтень 2024 року кредитором нараховано пеню за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 в сумі 1948,62 грн, 3% річних в сумі 1595,94 грн та інфляційні втрати в сумі 10378,62 грн.
Таким чином, станом на дату подання заяви КП «Міськводоканал» СМР має кредиторські вимоги до боржника у загальному розмірі 829388,16 грн, що підтверджені судовим рішенням, обігово-сальдовою відомістю, рахунками на оплату послуг, детальним розрахунком заборгованості..
Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви КП «Міськводоканал» СМР та визнання вимог до боржника у повному обсязі в розмірі 829388,16 грн, з яких: 825706,79 грн основний борг (четверта черга), 3681,37 грн пеня (шоста черга) та 6056,00 грн судового збору (перша черга).
Щодо заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з вимогами до боржника.
02.06.2025 до суду надійшла заява № 44/22-974 від 29.05.2025 (вх. № 3145 від 02.06.2025) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 153985144,29 грн, з яких: 108511123,16 грн основний борг за поставлену електричну енергію, 26643088,56 грн 15% річних, 18830932,57 грн інфляційні втрати, а також 6056,00 грн судового збору (а.с. 1-250 т.33).
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги визнаються частково в розмірі 108517179,16 грн, з яких: 6056,00 грн судовий збір, 108511123,16 грн основний борг. Кредитором здійснено розрахунок 15% річних та інфляційних втрат по 28.05.2025, що стосується періоду після відкриття провадження у цій справі, тобто після 13.01.2025, що є поточними вимогами кредитора до боржника.
18.06.2025 до суду надійшли заперечення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на повідомлення розпорядника майна, в яких, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 15% річних, відповідно до ст. 625 ЦКУ є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох (15%) процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
В обґрунтування поданої заяви ДПЗД «Укрінтеренерго» посилається на неналежне виконання боржником умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та комерційних пропозицій, а саме несплату боржником спожитої електричної енергії за період з жовтня 2022 року по липень 2024 року, вересень та жовтень 2024 року.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» виконує функції постачальника «останньої надії» (далі постачальник, кредитор), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (споживач, боржник) приєднаний до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Боржник перебував на постачанні електричної енергії постачальником «останньої надії» згідно даних отриманих від Оператора системи розподілу/Адміністратора комерційного обліку в період з жовтня 2022 року по липень 2024 року, вересень та жовтень 2024 року.
Акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі AT «Сумиобленерго», ОСР) визначено як Оператор системи розподілу (далі - ОСР) згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії (звіти ОСР щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання)), на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник «останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.
Тобто, всю інформацію щодо споживачів та обсягу спожитої ними електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» отримує від ОСР в Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку.
ДПЗД «Укрінтеренерго» отримало від ОСР дані (звіти) про фактичне споживання споживачем ДП «Завод ОБ та ВТ» електричної енергії постачальника «останньої надії» за жовтень 2022 - липень 2024 роки, вересень та жовтень 2024 року в загальній кількості 18 077 95,00 кВт*год.
На виконання договору постачальника «останньої надії» та на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання Споживача електричної енергії, ДПЗД «Укрінтеренерго» складені Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2022 - липень 2024 роки, вересень та жовтень 2024 року в загальній кількості 18 077 95,00 кВт*год., на загальну суму 108 511 123,16 грн.
Зазначені акти та рахунки були надіслані на електронну адресу боржника.
Боржник не сплатив заборгованість за спожиту електричну енергію за вказаний період, у зв'язку з чим заборгованість перед кредитором становить 108511123,16 грн.
Отже, заборгованість боржника перед кредитором з оплати за отриману електричну енергію становить 108511123,16 грн, яка підтверджена належними доказами, не заперечується боржником у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» до боржника в сумі 108511123,16 грн основного боргу.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.4 Комерційної пропозиції № 9 споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
За змістом зазначеної норми закону нарахування процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Кредитором нараховано 15% річних за період з 22.11.2022 по 28.05.2025 у розмірі 26643088,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 18830932,57 грн за той же період.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно з ч. 2 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
На підставі до ч. 3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, між іншим, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
У відповідності до ч. 5 ст. 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об'єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов'язкового звернення стягнення на об'єкт довірчої власності.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 14.01.2025.
Грошові вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» не є поточними та не належать до вимог, на які відповідно до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не поширюється дія мораторію.
Однак нарахування кредитором 15% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання по 28.05.2025 суперечить положенням ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, зважаючи на положення ч. 3 ст. 41 КУзПБ та ухвалу суду від 14.01.2025 про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, правомірним є нарахування кредитором інфляційних втрат та 15% річних по 13.01.2025 включно.
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 15% річних за період з 22.11.2022 по 13.01.2025 та встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 13622516,35 грн та 20622950,93 грн 15% річних.
Ураховуючи зазначене, суд вважає грошові вимоги кредитора в частині інфляційних втрат в сумі 13622516,35 грн та 20622950,93 грн 15% річних такими, що підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів банкрута.
Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та визнання вимог до боржника в розмірі 142762646,44 грн, з яких: 142756590,44 грн (четверта черга), 6056,00 грн судовий збір (перша черга).
Щодо заяви АТ «Банк Альянс» з вимогами до боржника.
17.06.2025 до суду надійшла заява № б/н від 16.06.2025 (вх. № 3446 від 17.06.2025) Акціонерного товариства «Банк Альянс» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 15000000,00 грн непогашеної заборгованості по Угоді № 2 про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості) від 20.10.2020, а також 6056,00 грн судового збору (а.с. 62-87 т.34).
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги боржником не визнаються в повному обсязі, оскільки з доданих до заяви АТ «Банк Альянс» доказів вбачається, що останньому не були передані первинні документи, що підтверджують дебіторську заборгованість ДП «Завод ОБ та ВТ» перед ТОВ «Євроенерготрейд». Крім того, ТОВ «Євроенерготрейд» не було направлено повідомлення про відступлення права вимоги ДП «Завод ОБ та ВТ». Також АТ «Банк Альянс» не відкривав боржнику відновлювальну кредитну лінію та не здійснював кредитування останнього в порядку визначеному п. 3.2.24 договору.
07.07.2025 до суду надійшла заява кредитора на повідомлення боржника та розпорядника майна про результати розгляду кредиторських вимог та в спростування тверджень боржника надав Інформаційне повідомлення про відступлення права вимоги коштів від 30.12.2020.
Як убачається з матеріалів заяви, 25.08.2020 між АТ «Банк Альянс» (далі Фактор або Банк) та ТОВ «Євроенерготрейд» (далі Підприємство або Клієнт), укладено договір №7-54289-ФАКТ про факторингове обслуговування.
Відповідно до п. 2.1 договору №7-54289-ФАКТ Підприємство зобов'язується відступити Факторові, відповідно до умов даного Договору, право вимоги від Дебітора Підприємства, зазначеного у Переліку Дебіторів, за відповідною Угодою коштів (включаючи усі види неустойок), право на одержання яких належить Підприємству на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до Контракту, а Фактор зобов'язується придбати зазначені права вимоги коштів від Дебітора Підприємства і передати за плату кошти, у розмірі вартості відступленого Підприємством Факторові права вимоги коштів від Дебітора Підприємства, у порядку й у випадках, передбачених цим Договором.
Згідно з п.2.2 договору протягом строку дії цього Договору конкретна грошова вимога до Дебітора Підприємства вважається придбаною Фактором (відступленою Підприємством) з моменту підписання Реєстру переданих документів по Угоді.
Пунктом 5.2.5 договору визначено, що моментом переходу до Фактора права власності на відступлене Підприємством право вимоги коштів від Дебітора по конкретній Угоді є момент підписання Фактором і Підприємством Реєстру переданих документів, право вимоги по якій відступлено Підприємством Факторові відповідно до умов даного Договору.
Також до Договору №7-54289-ФАКТ між його сторонами укладені наступні додаткові угоди: додаткова угода №1 від 25.08.2020, якою доповнено договір пунктами 3.2.23 та 3.2.24; додаткова угода №2 від 30.12.2020, якою змінено пункт 3.2.24 договору, а також п. 10.1 договору, а саме п.10.1 викладено в наступній редакції: « 10.1. Положення Договору, що стосуються відступлення Підприємством на користь Фактора права вимоги коштів від конкретного Дебітора, так само як і оплати Фактором Авансу Підприємству, набирають сили з моменту підписання Сторонами відповідного Реєстру переданих документів по Угоді. В іншому Договір набирає силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021 року включно. Договір може бути припинений за згодою Сторін».
Крім того, між сторонами договору №7-54289-ФАКТ укладені наступні додаткові угоди: додаткова угода №2/1 від 25.08.2020, якою визначено, що підприємство протягом дії Договору №7-54289-ФАКТ надає Фактору для придбання ним права вимоги грошових коштів, з моменту їх виникнення за всіма Контрактами, що укладені між Підприємством та Дебіторами, які включені в зазначений нижче Перелік Дебіторів: Дебітор - ПАТ «СУМСЬКЕ НВО», код 05747991, максимальна сума авансу -32 283 189,21 грн. Дійсна Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 01 квітня 2021 року; додаткова угода №2/2 від 30.12.2020, якою визначено, що підприємство протягом дії Договору №7-54289-ФАКТ надає Фактору для придбання ним права вимоги грошових коштів, з моменту їх виникнення за всіма Контрактами, що укладені між Підприємством та Дебіторами, які включені в зазначений нижче Перелік Дебіторів: Дебітор - ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", код 30991664, максимальна сума авансу - 22 500 000,00 грн. Дійсна Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2021 року. З моменту вступу в дію даної Додаткової угоди Додаткова угода № 2/1 від « 25» серпня 2020 року втрачає свою силу.
30.12.2020 між Фактором та Підприємством укладено реєстр переданих документів по Угодам №4/2, згідно якого, Підприємство відступає Факторові право вимоги коштів, передбачене відповідними пунктами Контрактів (включаючи усі види неустойок і збитків), на умовах Договору № 7-54289-ФАКТ по Угодах з Дебіторами, перерахованими в дійсному Реєстрі, а саме угодам з номером з № 4/2-1 по № 4/2-9 з Дебітором - ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», код 30991664, по контракту - Угода №2 про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості) від 20.10.2020, на загальну суму 16 875 000,00 грн.
На виконання п.2 Реєстру переданих документів по Угодам №4/2 Банк перерахував 30.12.2020 на рахунок Підприємства, 16875000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.
14.01.2021 між Фактором та Підприємством укладено реєстр переданих документів по Угодам №4/3, згідно якого, Підприємство відступає Факторові право вимоги коштів, передбачене відповідними пунктами Контрактів (включаючи усі види неустойок і збитків), на умовах Договору № 7-54289-ФАКТ по Угодах з Дебіторами, перерахованими в дійсному Реєстрі, а саме угодам № 4/3-1 та № 4/3-2 з Дебітором -ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», код 30991664, по контракту -Угода №2 про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості) від 20.10.2020, на загальну суму 3 750 000,00 грн.
На виконання п.2 Реєстру переданих документів по Угодам №4/3 Банк перерахував 14.01.2021 на рахунок Підприємства 3750000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Отже, Банком наданий Підприємству аванс, по угодам з Дебітором - ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» в загальному розмірі 20625000,00 грн.
Як зазначає кредитор, на користь Банка були погашені наступні суми: 19.02.2021 повне погашення авансу по угоді 4/2-1 (ДП «Завод ОБ та ВТ») згідно договору № 7-54289-ФАКТ в сумі 1 875 000,00 грн; 26.02.2021 повне погашення авансу по угоді 4/2-2 (ДП «Завод ОБ та ВТ») згідно договору № 7-54289-ФАКТ в сумі 1 875 000,00 грн; 08.04.2021 повне погашення авансу по угоді 4/2-3 (ДП «Завод ОБ та ВТ») згідно договору № 7-54289-ФАКТ в сумі 1 875 000,00 грн, що становить у загальному розмірі 5 625 000,00 грн, тобто не погашеним залишилось 15 000 000,00 грн.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку.
Виписки підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
З огляду на викладене виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (подібний висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтями 610 та 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до Інформаційного повідомлення про відступлення права вимоги коштів № 3979-12/20 від 30.12.2020 директор ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» Шибістий С.Б. ознайомлений і констатує наступне: зобов'язується без вимоги від АТ «Банк Альянс» яких-небудь інших, крім цього Повідомлення, додаткових доказів переходу до АТ «Банк Альянс» прав кредитора за угодою №2 про погодження графіка погашення заборгованості (реструктуризацію заборгованості) від 20.10.2020 р. (далі -Контракт) і кожної з поставок, зроблених у рамках зазначеного Договору, виконувати свої платіжні зобов'язання за Контрактом.
Наведені обставини підтверджені відповідними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
З огляду на викладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що кредиторські вимоги АТ «Банк Альянс» документально і нормативно обґрунтовані.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги АТ «Банк Альянс» у розмірі 15 000 000,00 грн боргу (четверта черга) та 6056,00 судового збору (перша черга) підлягають визнанню.
Щодо заяви ТОВ «Електро Баланс» з вимогами до боржника.
20.06.2025 до суду надійшла заява № б/н від 20.06.2025 (вх. № 3547 від 20.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Баланс» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1912797,85 грн (а.с. 155-195 т. 34).
Суд установив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро Баланс» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (споживач) було укладено договір постачання електричної енергії споживачу №011223-ЕС023 від 01 грудня 2023 року, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.
Згідно з п. 3 Додатку № 2 до договору («Комерційна пропозиція») обсяги постачання електричної енергії Споживачу у розрахунковому періоді узгоджуються Сторонами в Плані-графіку продажу електроенергії (подобово-погодинно). Споживач зобов'язаний надати Постачальнику на узгодження письмову заявку на обсяг постачання електричної енергії в розрахунковому періоді та граничні величини споживання електричної потужності (ліміти потужності) не пізніше 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду.
На підставі пункту 4 Додатку №2 до договору («Комерційна пропозиція») вказаний в План-графіку обсяг постачання електричної енергії може коригуватися (збільшуватися/зменшуватися) тільки за згодою Сторін. У разі необхідності Споживач може до 24 числа (включно) розрахункового місяця збільшити/зменшити замовлений обсягу постачання електричної енергії. Підставою для збільшення/зменшення обсягу постачання електричної енергії Постачальником Споживачу у розрахунковому періоді, є Споживачем змінена заявка в розрахунковому періоді обсягу електричної енергії до 24 числа розрахункового періоду та письмове звернення Споживача до Постачальника, надане у встановлений термін (за вільною формою). У разі необхідності Споживач повинен скоригувати заявлений погодинний обсяг купівлі електроенергії за 2 робочих дні до Доби постачання; в разі припинення, зменшення або збільшення споживання електричної енергії в будь яку годину Доби постачання, Споживач зобов'язаний попередити постачальника та скоригувати графік споживання електричної енергії не пізніше, ніж за дві години до настання зазначеної події.
Згідно з підп. 1, п. 6.2. договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 7 Додатку №2 до Договору («Комерційна пропозиція») по закінченню розрахункового періоду Споживач здійснює розрахунок за спожиту електроенергію згідно рахунку який виставляється Постачальником Споживачу на підставі підписаного Акту прийому-передачі електроенергії, але не пізніше 5-ти банківських днів.
Постачальник належним чином виконав умови договору, забезпечивши споживача електричною енергією відповідно до погоджених умов. Фактичне виконання зобов'язань сторін підтверджується відповідними актами, доданими до матеріалів заяви.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01 грудня 2023 року - 17 червня 2025 року між ТОВ «Електро Баланс» і ДП «Завод ОБ та ВТ» за Договором №011223-ЕС023 від 01 грудня 2023 року заборгованість перед кредитором становить 1 906 741,85 грн.
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги боржником визнаються частково в сумі 1742579,20 грн, з яких: 6056,00 грн судовий збір, 1736523,20 грн основний борг, оскільки відповідно даних бухгалтерського обліку та наявних первинних документів у боржника обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 1736523,20 грн, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, в той же час наявна поточна заборгованість з оплати електроенергії за січень, лютий 2025 року, тобто, що виникла після 13.01.2025, у розмірі 170218,65 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Згідно з ч. 4 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково визнати грошові вимоги ТОВ «Електро Баланс» до боржника у розмірі 1742579,20 грн, з яких: 1736523,20 грн (четверта черга), 6056,00 грн судовий збір (перша черга).
Щодо заяви Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» з вимогами до боржника.
26.06.2025 до суду надійшла заява № б/н від 26.06.2025 (вх. № 3665 від 26.06.2025) Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 795095,97 грн заборгованості, а також 6056,00 грн судового збору (а.с. 217-247 т.34).
Розпорядник майна письмово інформував суд про те, що заявлені вимоги боржником визнаються у повному обсязі.
06 травня 2022 року між Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне ім. М.К. Янгеля» та Дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі боржник) було укладено договір поставки № Т 3/007-22 від 06.05.2022, відповідно до умов якого боржник зобов'язується передати у власність кредитора, а кредитор зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, виготовлену згідно з ТУ, ГОСТів, що надалі іменується «Товар», а саме обважнені бурильні труби у кількості 12 шт., загальною вартістю 2 139 480 грн.
14.06.2022 боржник виставив покупцю рахунок на передплату (50%) на суму 1069740 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 1889 від 16.06.2022 кредитор перерахував боржнику за договором 1069740 грн попередньої оплати.
Відповідно до видаткової накладної № 39 від 24.06.2022 та товарно-транспортної накладної № 39 від 24.06.2022 боржник поставив покупцю тільки частину товару, а саме: обважнені бурильні труби у кількості З шт. загальною вартістю 534 870 грн.
Листом від 22.12.2022 кредитор звернувся до боржника з вимогою повернення попередньої оплати в сумі 534870 грн, у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань щодо поставки товару, посилаючись на те, що боржник не виконав договірних зобов'язань щодо поставки товару. Попередню оплату на вимогу кредитора боржник не повернув.
Рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/382/23, яке набрало законної сили 20.12.2023, позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь Державного підприємства “Конструкторське бюро» Південне ім. М.К. Янгеля» 534 870 грн 00 коп. попередньої оплати за товар, 125961 грн 89 коп. пені, 56161 грн 35 коп. штрафу за порушення строків поставки товару, 43 859 грн 34 коп. пені за неповернення авансу, 3604 грн 88 коп. 3% річних, 16196 грн 85 коп. інфляційних втрат, 14441 грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення суду видано відповідний наказ.
На підставі наказу Господарського суду Сумської області №920/382/23 від 11.01.2024 відкрито виконавче провадження ВП №73946991 від 23.01.2024.
Рішення суду залишилося не виконаним.
Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Таким чином, станом на дату подання заяви Державне підприємство «Конструкторське бюро» Південне ім. М.К. Янгеля» має кредиторські вимоги до боржника у сумі 795095,97 грн, що підтверджені судовим рішенням.
Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви Державне підприємство «Конструкторське бюро» Південне ім. М.К. Янгеля» та визнання вимог до боржника у повному обсязі у розмірі 799940,77 грн, з яких: 569113,39 грн (четверта черга), 225982,58 грн (шоста черга), 4844,80 грн судовий збір (перша черга).
22.09.2025 до суду надійшло клопотання розпорядника майна про продовження строку процедури розпорядження майном боржника до 30.11.2025.
У клопотанні розпорядник майна зазначає, що строк процедури розпорядження майном у цій справі спливає, проте судом не розглянуто всі заяви кредиторів з вимогами до боржника, що зумовлює необхідність продовження строку процедури розпорядження майном.
На підставі ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 44 КУзПБ процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Як встановлено ч.2 ст. 49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
На підставі ч. 2. ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Абзацом 5 п. 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: господарський суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації (у тому числі якщо провадження у справі про банкрутство продовжується відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
У попередньому судовому засіданні 02.10.2025 судом розглянуто заяви конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника та постановлено відповідну ухвалу, в якій суд за власної ініціативи продовжив строк судової процедури до 07.11.2025, підсумкове засідання призначив на 06.11.2025.
Розглянувши клопотання розпорядника майна боржника про продовження строку процедури розпорядження майном, ураховуючи необхідність виконання завдань та досягнення мети цієї судової процедури - визначення наступної процедури (санації чи ліквідації), з огляду на те, що будь-які процесуальні дії в цій справі мають вчинятися в межах певної судової процедури банкрутства, для повного та об'єктивного вирішення справи, а також необхідності надання додаткового часу розпоряднику майна для вжиття заходів, визначених КУзПБ, та те, що всі кредиторські вимоги вже розглянуті, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання та продовження строку процедури розпорядження майном боржника до 07.11.2025.
Керуючись ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви (вх. № 746 від 17.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексім Енергозбут Україна» про грошові вимоги до боржника відмовити.
2. Заяву (вх. № 780 від 18.02.2025) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника задовольнити.
3. Визнати вимоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 1335736,90 грн, з яких: 1330892,10 грн включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 4844,80 грн включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.
4. Заяву (вх. № 1008 від 03.03.2025) Приватної фірми «ТВ-Сплав» про грошові вимоги до боржника задовольнити.
5. Визнати вимоги Приватної фірми «ТВ-Сплав» до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 322451,87 грн, з яких: 308449,25 грн включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 7946,62 грн включити до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу, 6056,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.
6. Заяву (вх. № 1107 від 06.03.2025) Пайового товариства «Smartchem OU» про грошові вимоги до боржника задовольнити частково.
7. Визнати вимоги Пайового товариства «Smartchem OU» до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 4102278,57 грн, з яких: 3896653,99 грн включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 199568,58 грн включити до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу, 6056,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.
8. Заяву (вх. № 1441 від 21.03.2025) Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про грошові вимоги до боржника задовольнити.
9. Визнати вимоги Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 835444,16 грн, з яких: 825706,79 грн включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 3681,37 грн включити до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу, 6056,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.
10. Заяву (вх. № 3145 від 02.06.2025) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про грошові вимоги до боржника задовольнити частково.
11. Визнати вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 142762646,44 грн, з яких: 142756590,44 грн включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 6056,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.
12. Заяву (вх. № 3446 від 17.06.2025) Акціонерного товариства «Банк Альянс» про грошові вимоги до боржника задовольнити.
13. Визнати вимоги Акціонерного товариства «Банк Альянс» до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 15006056,00 грн, з яких: 15000000,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 6056,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.
14. Заяву (вх. № 3547 від 20.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Баланс» про грошові вимоги до боржника задовольнити частково.
15. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Баланс» до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 1742579,20 грн, з яких: 1736523,20 грн включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 6056,00 грн включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.
16. Заяву (вх. № 3665 від 26.06.2025) Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» про грошові вимоги до боржника задовольнити.
17. Визнати вимоги Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» у розмірі 799940,77 грн, з яких: 569113,39 грн включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 225982,58 грн включити до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу, 4844,80 грн включити до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.
18. Клопотання розпорядника майна про продовження строку процедури розпорядження майном боржника задовольнити частково.
19. Продовжити строк процедури розпорядження майном боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» до 07.11.2025.
20. Ухвалу надіслати кредиторам, розпоряднику майна, боржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.10.2025.
Суддя В.В. Яковенко