36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.10.2025 Справа № 917/1498/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАЙЛОН ОЙЛ СЕРВІС І ІНЖИНІРИНГ ЮКРЕЙН" (Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 51Б, код ЄДРПОУ 42572134)
до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ -1" (Україна, 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Зигіна, будинок 29, офіс 313, код ЄДРПОУ 36514677)
про стягнення 108 864,00 грн.,
без виклику представників сторін,
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАЙЛОН ОЙЛ СЕРВІС І ІНЖИНІРИНГ ЮКРЕЙН" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ -1" про стягнення грошових коштів в сумі 108 864,00 грн. (авансовий платіж).
Суд ухвалою від 04.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала була надіслана в електронний кабінет відповідача. Згідно довідки про доставку електронного листа документ доставлено до електронної кабінету 04.08.25.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1498/25.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
У обґрунтування позову позивач посилається на таке:
- ТОВ «ХАЙЛОН ОЙЛ СЕРВІС І ІНЖИНІРИНГ ЮКРЕЙН» (надалі - Позивач) звернувся до ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1» (надалі - Відповідач) з метою отримання в оренду обладнання для проведення бурильних робіт. Із цією метою Позивач звернувся до нього 08 травня 2025 року на електронну поштову адресу usbk2012@gmail.com із проектом договору оренди обладнання (офертою), який було отримано.
- предметом даного договору була негайна передача в оренду обладнання, а саме Труба бурильна (права різьба) 60,3*7,11 у кількості 1100 метрів з розміром оплати у 22,20 грн. з ПДВ за метр за добу та Елеватор DD 2 3/8 EU-150 у кількості 2 штуки з розміром оплати у 1398,20 грн. з ПДВ за штуку за добу.
- 05 червня 2025 року, Відповідач надав відповідь на даний лист, надіславши відредагований варіант договору оренди №08/05-25 від 08.05.2025 року (надалі - Договір оренди), фактично прийняв пропозицію укласти договір та виставив свою, нову оферту.
- Договір оренди містив всі істотні умови договору, зокрема:
Відповідно до п.1.1. Договору оренди, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне володіння та користування обладнання з метою використання в господарській діяльності.
Згідно п.1.2. Договору оренди, характеристика та кількість обладнання визначаються в Додатках (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, обладнання за цим Договором передається Орендарю за актом приймання-передачі протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання Сторонами Додатку (Специфікації).
Згідно умов Специфікації до Договору оренди, в оренду Позивачеві повинно було надаватися наступне обладнання (надалі - Об'єкт оренди): Труба бурильна 60,3*7,11, одиниця виміру - метр, кількість - 1 100, розмір орендної плати за 1 одиницю виміру - 22,20 грн., вартість відшкодування при втраті обладнання 3150,00 грн./1 метр; Елеватор DD 2 3/8 EU-150, одиниця виміру - штука, кількість - 2, розмір орендної плати за 1 одиницю виміру - 1 398,00 грн., вартість відшкодування при втраті обладнання - 90 000,00 грн./1 шт.
У Договорі оренди на відміну від попередньої, запропонованої Позивачем редакції, було внесено зміни до п. 3.3. Договору оренди та викладеного в новій редакції: «Орендна плата сплачується Орендарем авансом за перші 4 дні оренди та залишок вартості оренди - протягом 7 (семи) банківських днів від дати підписання акту наданих послуг на підставі наданого Орендодавцем рахунку по закінченню календарного місяця або строку орендного користування, якщо воно триває не повний календарний місяць. Акт наданих послуг Орендодавець надає Орендарю не пізніше 3 (третього) числа наступного місяця за звітним місяцем. Акт наданих послуг повинен бути підписаний протягом 5-х календарних днів з моменту виставлення рахунку. У випадку відмови Орендаря від своєчасного підписання Акту надання послуг, Акт надання послуг вважається узгодженим та має юридичну силу і є підставою для оплати виставленого рахунку в повному обсязі.»
- в підтвердження своєї оферти по Договору оренди, в новій редакції Відповідач 09 червня 2025 року виставив рахунок на оплату № 92 від 09.06.2025 року на загальну суму 108 864,00 грн., який фактично передбачав проведення авансування оплати за перші 4 дні оренди, як це вказано умовами п.3.3. Договору оренди в редакції Відповідача.
- позивач прийняв таку пропозицію (оферту) шляхом оплати сум у розмірі 108 864,00 грн. згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 278 від 09.06.2025 року, тобто вчинив акцепт пропозиції Відповідача укласти договір оренди на визначених умовах.
- всупереч укладеного між сторонами Договору оренди та проведення Позивачем авансового платежу за перші 4 дні оренди, як це передбачено п.3.3. Договору оренди, Відповідач не здійснив жодних дій по наданню Об'єкту оренди.
- Позивач 27.06.2025 року звернувся до Відповідача із претензією №1 вихідний номер №75 від 27.06.2025 року як засобами електронної комунікації, шляхом відправки на електронну пошту (електронний лист « 17525643022883672496.eml» додається) так і засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення №3601100365043, який згідно відомостей із сайту Укрпошта, було отримано у відділенні за індексом 36014 у м. Полтава Україна, 02.07.2025 за дорученням. Згідно претензії Позивач вимагав від Відповідача протягом п'яти робочих днів надати відповідь на претензію та повернути протягом семи банківських днів грошові кошти у розмірі 108 864,00 гривень.
- Відповідач жодних дій по наданню в оренду Об'єкту оренди не здійснив, грошові кошти сплачені як авансовий платіж не повернув, відповіді на претензію не надав, що зумовило Позивача звернутись до суду за захистом порушених прав.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (тут і далі, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Водночас юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видають документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
В силу ч. ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
Якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним (ч. 1 ст. 638 ЦКУ та ч. 1 ст. 181 ГКУ). Істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГКУ).
Також згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).
При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.
Укладення договору не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, передбачена положеннями цивільного та господарського законодавства.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ХАЙЛОН ОЙЛ СЕРВІС І ІНЖИНІРИНГ ЮКРЕЙН» та ПП «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1» уклали договір у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, умовами якого передбачено передача відповідачем позивачу в оренду обладнання.
За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
З наданих у матеріали справи доказів вбачається, що відповідач запропонував, а позивач погодився п. 3.3. Договору оренди викласти в такій редакції: «Орендна плата сплачується Орендарем авансом за перші 4 дні оренди та залишок вартості оренди - протягом 7 (семи) банківських днів від дати підписання акту наданих послуг на підставі наданого Орендодавцем рахунку по закінченню календарного місяця або строку орендного користування, якщо воно триває не повний календарний місяць. Акт наданих послуг Орендодавець надає Орендарю не пізніше 3 (третього) числа наступного місяця за звітним місяцем. Акт наданих послуг повинен бути підписаний протягом 5-х календарних днів з моменту виставлення рахунку. У випадку відмови Орендаря від своєчасного підписання Акту надання послуг, Акт надання послуг вважається узгодженим та має юридичну силу і є підставою для оплати виставленого рахунку в повному обсязі.».
На переконання суду вказане підтверджується тим, що Відповідач 09 червня 2025 року виставив рахунок на оплату № 92 від 09.06.2025 року на загальну суму 108 864,00 грн. (електронний лист « 17494605941610661344.eml»), який фактично передбачав проведення авансування оплати за перші 4 дні оренди, як це вказано умовами п.3.3. Договору оренди в редакції Відповідача, а Позивач, у свою чергу, прийняв оплатив суму у розмірі 108 864,00 грн. згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 278 від 09.06.2025 року (призначення платежу - оплата за оренду згідно рахунку № 92 від 09.06.2025 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, всупереч укладеного між сторонами Договору оренди та проведення Позивачем авансового платежу за перші 4 дні оренди, як це передбачено п.3.3. Договору оренди, Відповідач не здійснив жодних дій по наданню Об'єкту оренди.
Так, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було передане (чи відповідач повідомляв позивача про готовність передати) позивачу майно, за оренду якого він заплатив на підставі рахунку № 92 від 09.06.2025 року згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 278 від 09.06.2025 року.
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку, що відсутність доказів того, що відповідачем було передане (чи відповідач повідомляв позивача про готовність передати) позивачу майно, за оренду якого він заплатив на підставі рахунку № 92 від 09.06.2025 року згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 278 від 09.06.2025 року свідчить про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди.
Позивач вказує, що наразі не має необхідності в оренді даного обладнання.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач 27.06.2025 року звернувся до Відповідача із претензією №1 вихідний номер №75 від 27.06.2025 року як засобами електронної комунікації, шляхом відправки на електронну пошту (електронний лист « 17525643022883672496.eml» додається) так і засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення №3601100365043, який згідно відомостей із сайту Укрпошта, було отримано у відділенні за індексом 36014 у м. Полтава Україна, 02.07.2025 за дорученням. Згідно претензії Позивач вимагав від Відповідача протягом п'яти робочих днів надати відповідь на претензію та повернути протягом семи банківських днів грошові кошти у розмірі 108 864,00 гривень.
Частиною 2 статті 570 ЦК України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати. Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Оскільки сплата позивачем коштів на суму 108 864,00 грн. згідно платіжної інструкції № 278 від 09.06.2025 року здійснена в рахунок орендної плати майна, яке так і не було передане відповідачем позивачу, суд дійшов висновку, що вказаний авансовий платіж за ненадані послуги підлягає поверненню. При цьому, суд врахував, що відповідач при розгляді справи не повідомляв про наявність наміру виконати зобов"язання по передачі майна, існування умов (обставин), що унеможливили таку передачу, позивач не має необхідності в оренді даного обладнання, позивач звертався до Відповідача із претензією та вимагав повернути протягом семи банківських днів грошові кошти у розмірі 108 864,00 гривень.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу коштів на суму 108 864,00 грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.
За подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжним дорученням № 524 від 30.07.2025. Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 31.07.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовна заява подана позивачем в електронній формі через систему «Електронний суд», то з за подання вказаного позову має бути сплачено 2422,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю в належній до сплати сумі 2422,40 грн.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ -1" (Україна, 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Зигіна, будинок 29, офіс 313, код ЄДРПОУ 36514677) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАЙЛОН ОЙЛ СЕРВІС І ІНЖИНІРИНГ ЮКРЕЙН" (Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 51Б, код ЄДРПОУ 42572134) грошові кошти в сумі 108 864,00 грн., а також 2422 грн 40 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Киричук О.А.