адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.10.2025 Справа № 917/739/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000
про стягнення 715 631 178, 23 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники учасників процесу: відповідно протоколу від 09.10.2025,
установив :
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" 715 631 178, 23 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501), з яких 469 985 234,09 грн основна заборгованість, 86 716 963,56 грн пеня, 27 748 854,16 грн 3% річних, 131 180 126,42 грн інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на не виконання Відповідачем визначених Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" обов'язків з оплати отриманого у січні-лютому 20222 року природного газу.
Правовими підставами позову вказано, зокрема, ст. 16, 509, 525, 526, 549, 610-612, 625, 629, 655-697, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 20, 173, 174, 175, 193, 216, 218, 222, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1, 12 Закону України "Про ринок природного газу" та інші.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях (а.с. 8-37) : Архів ціни ПОН для непобутових споживачів, відповідь на адвокатський запит, додаток до відповіді на адвокатський запит (алокація), лист про початок постачання з доказами направлення, рахунок за лютий 2022 (з доказами направлення та отримання), рахунок за січень 2022 (з доказами направлення та отримання), розрахунок основного боргу (січень-лютий 2022), розрахунок штрафних санкцій.
Відповідач надав суду за вх. № 6837 від 06.05.2024 відзив на позов, за мотивами якого проти позову заперечує.
В обґрунтування заперечень проти позову Відповідач посилається, зокрема, на те, що 29.08.2021 набув чинності Закон України від 14 липня 2021 року №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" зі змінами та доповненнями, яким визначено порядок врегулювання спірної заборгованості між Позивачем та Відповідачем.
На думку Відповідача, оскільки, заборгованість, яка є предметом розгляду справи №917/739/24, є заборгованістю за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 січня 2022 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підлягає врегулюванню в порядку передбаченому Законом України від 14 липня 2021 року № 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", то відповідно на момент пред'явлення позову предмет спору між АТ "Полтавагаз" та ТОВ "ГК "Нафтогаз України" був відсутній.
Правовими підставами заперечень проти позову вказано, зокрема, ст. 1, 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" в редакції Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (від 29.07.2022 р. Закон № 2479-IX).
На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позовних вимог Відповідач надав наступні докази в копіях (т.с. 1, арк.с. 55-66) : Постанова 507 від 12.03.2024, Постанова 1208 від 27.09.2022, розрахунок обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу за період з листопада 2021 по 28 лютого 2022, Розрахунок суми за період з 01.11.2021 по 28.02.2022, Розрахунок суми що підлягає відшкодуванню за період з 01.11.2021 по 31.12.2021, лист АТ Полтавагаз від 06.12.2022, Постанова про видачу ліцензії на розподіл, Розрахунок суми що підлягає відшкодуванню за період з 01.01.2022 по 28.02.2022.
Позивач надав суду за вх. № 7022 від 20.05.2024 відповідь на відзив, у якій вказує, що Договір про організацію взаєморозрахунків на виконання приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" в редакції Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не укладався, Відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації за спірним Договором, саме лише включення Відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із зазначеним Законом, не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості.
Відповідач надав суду за вх. № 7431 від 27.05.2024 заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає про те, що врегулювання спірної заборгованості відбувається не відповідно до положень Типового договору, а на умовах та у відповідності до процедури, встановленої Законом № 1639-ІХ, а обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним.
На підтвердження обґрунтованості заперечень на відповідь на відзив Відповідач надав наступні докази в копіях (т.с. 1, арк.с. 85-94) : акт № 2144 приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, докази направлення від 15.11.2022, лист ТОВ ГК Нафтогаз від 06.10.2022, Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії.
Інших заяв по суті спору не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
02.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про стягнення 715 631 178, 23 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501), з яких 469 985 234,09 грн основна заборгованість, 86 716 963,56 грн пеня, 27 748 854,16 грн 3% річних, 131 180 126,42 грн інфляційні втрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 справу № 917/739/24 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 06.05.2024 прийняв зазначену позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/739/24; призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 04.06.2024 на 10:30 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач надав суду за вх. № 6837 від 06.05.2024 відзив на позов, за мотивами якого проти позову заперечує.
Позивач надав суду за вх. № 7022 від 20.05.2024 відповідь на відзив.
Відповідач надав суду за вх. № 7431 від 27.05.2024 заперечення на відповідь на відзив.
У зв'язку з у зв'язку з оповіщенням повітряних тривог 04.06.2024 у місті Полтаві та відсутності технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції через зайнятість заздалегідь заброньованих залів після оголошення відбою повітряної тривоги, судове засідання 04.06.2024 о 10:30 не відбулося.
Суд ухвалою від 04.06.2024 повідомив сторони про призначення підготовчого засідання на 02.07.2024 на 11:00.
У зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 02.07.2024 не відбулося.
Суд ухвалою від 26.08.2024 призначив дату підготовчого засідання на 12.09.2024 на 09:00.
Відповідач надав суду за вх № 12013 від 11.09.2024 клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №910/3971/22 за позовом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про стягнення 1 310 103 459,87 грн., з яких: 1 094 251 839,94 грн. - основного боргу, 83 860 044,15 грн. пені, 119 124 143,35 грн. інфляційних втрат та 12 867 432,43 грн. 3% річних заборгованості за Договором транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019 р. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - АТ Оператор ГРМ "Чернівцігаз", АТ "Київгаз", АТ Оператор ГРМ "Черкасигаз", ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", ПрАТ "Кременчукгаз".
Позивач надав суду за вх № 12024 від 12.09.2024 заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
У зв'язку з оповіщенням повітряної тривоги 12.09.2024 у місті Полтаві та відсутності технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції через зайнятість заздалегідь заброньованих залів після оголошення відбою повітряної тривоги, судове засідання 12.09.2024 о 09:00 год не відбулося.
Суд ухвалою від 12.09.2024 повідомив сторони про призначення підготовчого засідання на 08.10.2024 на 11:00.
Протокольною ухвалою від 08.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/3971/22, з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 ГПК України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.11.2024 року на 10:30.
При вирішення заявленого клопотання про зупинення провадження у цій справі суд виходив з такого.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Водночас відповідно до положень другого речення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №917/349/20, від 23.04.2021 у справі №922/1644/20, від 11.01.2021 у справі №904/8122/17, від 04.12.2020 у справі №917/514/19, від 06.05.2020 у справі №910/15293/19, від 24.05.2021 у справі №910/7331/20.
Суд зазначає, що у цій справі встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) Відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого за Типовим договором природного газу на підставі наявних у справі доказів, наявність спору у справі № 910/3971/22 не свідчить про об'єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК.
У зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 05.11.2024 не відбулося.
Суд ухвалою від 11.11.2024 призначив дату розгляду справи по суті 03.12.2024 на 10:30.
03.12.2024 Відповідач надав суду за вх. № 2232/24 зустрічну позовну заяву у справі №917/739/24, відповідно до якої просить суд :
- поновити строк на подання зустрічної позовної заяви;
- прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду та об'єднати її з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у справі № 917/739/24;
- визнати недійсним Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501), укладений між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.12.2024 означену зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 09.12.2024 відмовив у поновленні строку на подання зустрічного позову, зустрічний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" у справі № 917/739/24 повернув заявнику.
26.12.2024 за вх. № 17489 до Господарського суду Полтавської області надійшла ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2024, згідно якої суд постановив витребувати у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/739/24.
Суд ухвалою від 09.01.2025 зупинив провадження у справі №917/739/24 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Полтавської області.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.03.2025 у справі №917/739/24 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 у справі №917/739/24 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 у справі № 917/739/24 залишив без змін.
17.06.2025 Позивач надав суду клопотання (вх. № 8097) про поновлення провадження у даній справі. У означеному клопотанні Позивач повідомляє суд, що Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 у справі № 917/739/24 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 у справі №917/739/24 залишено без змін.
Суд ухвалою від 26.06.2025 провадження по справі №917/739/24 поновив, призначив дату розгляду справи по суті на 10.07.2025 року на 10:00 год.
Позивач надав суду за вх № 9103 від 09.07.2025 додаткові пояснення у справі.
Відповідач надав суду за вх№ 9107 від 09.07.2025 клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
У судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, проте у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Полтава 10.07.2025 з 10:20 до 11:32 було неможливо продовжити технічну фіксацію судового засідання, з огляду на що судове засідання з розгляду справи по суті було відкладено на 05.08.2025 на 09:00.
Суд ухвалою від 10.07.2025 повідомив учасників справи про наступну дату судового засідання з розгляду справи по суті: 05.08.2025 року на 09:00 год.
Позивач надав суду за вх № 9330 від 14.07.2025 заперечення на клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач надав суду за вх № 10122 від 01.08.2025 додаткові пояснення до заперечення на клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.
У зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 05.08.2025 не відбулося.
Суд ухвалою від 03.09.2025 призначив дату судового розгляду справи по суті на 30.09.2025 на 09:00.
У судовому засіданні 30.09.2025 розгляд справи по суті продовжено, після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення: 09.10.2025 об 11:40.
Під час розгляду справи по суті представник Позивача на позовних вимогах наполягав, представник Відповідача проти позову заперечував та просив суд зменшити заявлений до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 09.10.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Відповідно до матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Акціонерним товариством "Київгаз" (Споживач) укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
У п. 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
За умовами п. 4.2 договору, об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 4.3 договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Згідно п. 4.4. договору, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
У п. 4.5. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 5.2 договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору).
В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X2600000000018 (Відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у т.ч. у період з 01.01.2022 по 28.02.2022.
Обсяг природного газу, використаний Відповідачем ЕІС-код 56X2600000000018 у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) становить:
- з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 7 540 172,58 тис. м3;
- з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 4 935 788,31 тис. м3.
Листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X2600000000018 підтверджується факт включення Відповідача до реєстру споживачів Позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника "останньої надії" (т.с. 1, арк.с. 16-20).
Факт поставки Позивачем Відповідачу вказаних вище об'ємів природного газу на загальну суму 469 985 234,09 грн. підтверджується Актом приймання передачі № 2144 від 31.01.2022 року (т.с. 1, арк.с. 88) та Актом приймання передачі №4186 від 28.02.2022 року (т.с. 2, арк.с. 47), які без жодних зауважень підписані представниками Позивача і Відповідача, підписи скріплені печатками сторін.
Факт споживання природного газу за вказаний період у зазначених обсягах Відповідачем визнається.
Вартість поставленого у січні - лютому 2022 року природного газу у заявах по суті Відповідач не спростовує.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату природного газу № 6530 від 11.02.2022 року, № 10123 від 12.03.2022 року (т.с. 1, аркс 24-31 з доказами направлення та отримання Відповідачем), у встановлений п. 4.4 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" вартість отриманого газу Відповідачем не сплачено.
Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з цим позовом з вимогою про стягнення з Відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" 715 631 178, 23 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501), з яких 469 985 234,09 грн основна заборгованість, 86 716 963,56 грн пеня, 27 748 854,16 грн 3% річних, 131 180 126,42 грн інфляційні втрати.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Згідно п. 1-2 Розділу VI Правил, постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Отже, типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 та укладений між сторонами.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та підпадає під правове регулювання статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором не оплатив Позивачу у повному обсязі отриманий у січня-лютому 2022 природний газ, заборгованість останнього складає 469 985 234,09 грн. Дана обставина Відповідачем не спростовується.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 469 985 234,09 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
При вирішенні спору суд в силу п. 4 ст. 236 ГПК України також враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 20.05.2025 у справі № 910/6287/24 про можливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" Операторам ГРМ, як споживачу, у період січень-лютий 2022 року та стягнення заборгованості за таку поставку.
Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що врегулювання спірної заборгованості відбувається не відповідно до положень Типового договору, а на умовах та у відповідності до процедури, встановленої Законом № 1639-ІХ, а тому обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним, суд оцінює критично.
Так, 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" № 1639-ІХ (далі - Закон № 1639-ІХ), яким було внесено зміни до Закону № 1730-VIII.
У статті 1 Закону № 1639-ІХ визначено, що заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.
Положення статті 1 Закону № 1639-ІХ визначають також поняття Реєстру, як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті НКРЕКП.
Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
У частині першій статті 4 означеного Закону унормовано, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з урахуванням отриманих компенсацій витрат, збільшених на суму податку на додану вартість за ставкою, яка діяла у відповідних періодах надання послуг з розподілу природного газу, включену у вартість послуги для кінцевого споживача, що утворилися за період з 1 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а також за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року. У разі якщо різниця між фактичною вартістю послуг з розподілу природного газу та тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), буде перевищувати загальну суму заборгованості оператора газорозподільної системи перед кредиторами, зазначеними в абзацах сьомому - дев'ятому, одинадцятому статті 1 цього Закону, така різниця не підлягає компенсації у тарифі на розподіл природного газу та з інших джерел.
Частиною 3 статті 4 Закону №1639 встановлено, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
Відповідно до положень частини 2 ст. 4 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру.
За приписами п. 8 постанови КМУ від 12.10.2022 №1179 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", та проведення відповідних взаєморозрахунків» для проведення взаєморозрахунків їх учасники (крім одержувачів бюджетних коштів) в установленому законодавством порядку відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки. Одержувачі бюджетних коштів з цією ж метою відкривають в органах Казначейства бюджетні рахунки та подають Міненерго: 1) договір про організацію взаєморозрахунків; 2) копію акта (актів) звіряння заборгованості та/або грошових зобов'язань, складеного (складених) за формою згідно з додатком 3 із зазначенням суми заборгованості та/або грошових зобов'язань (без урахування розміру зобов'язань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість та/або грошові зобов'язання) станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків; 3) копії рішень НКРЕКП про затвердження розрахунків/обсягів перевищення, визначених частиною другою статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Отже, обсяг заборгованості учасника взаєморозрахунків, що зазначається у договорі взаєморозрахунків, встановлюється рішенням НКРЕКП (на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності) та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків.
Відповідно до матеріалів справи Відповідача включено до Реєстру, що свідчить про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639-ІХ.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб'єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами даного спору, юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо).
Саме по собі ухвалення Закону № 1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, що надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов'язань сторін за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", що є предметом спору у даній справі.
Відповідач у цій справі не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження вчинення сторонами юридично значимих дій, а саме укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо, як підставу для висновку про відсутність предмету спору.
Суд встановив, що заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 432 929 663,26 грн не погашена, документів, які могли б підтвердити обставини укладення договору взаєморозрахунків, матеріали справи не містять, а тому твердження Відповідача про врегулювання заборгованості на підставі Закону № 1639 є безпідставними.
При цьому суд в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.06.2022 у справі № 904/92/20, від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20.
Суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв'язку із дією Закону № 1639-ІХ та зазначено, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону № 1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія і за відсутності такої підстави для закриття провадження, відсутні.
Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Позивач заявив до стягнення з Відповідача 27 748 854,16 грн 3% річних від простроченої суми (в тому числі за зобов'язанням з оплати поставленого у січні 2022 року природного газу - 16 854 983,67 грн за період з 01.03.2022 по 29.02.2024, за зобов'язанням з оплати поставленого у лютому 2022 року природного газу - 10 893 870,49 грн за період з 01.04.2022 по 29.02.2024) та 131 180 126,42 грн інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну сплату Відповідачем отриманого природного газу (в тому числі за зобов'язанням з оплати поставленого у січні 2022 року природного газу - 84 656 537,70 грн за період березень 2022 - лютий 2024, за зобов'язанням з оплати поставленого у лютому 2022 року природного газу - 86 716 963,56 грн за період квітень 2022 - лютий 2024).
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У п. 4.5. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 86 716 963,56 грн пені (в тому числі за зобов'язанням з оплати поставленого у січні 2022 року природного газу - 49 046 474,42 грн за період з 01.03.2022 по 31.08.2022, за зобов'язанням з оплати поставленого у лютому 2022 року природного газу - 37 656 537,70 грн за період з 01.04.2022 по 30.09.2022), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням наведених норм права, є математично правильними, обґрунтованими та правомірними.
Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру пені на 99 % суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі №902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення у зв'язку з невиконанням Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Відповідач є оператором газорозподільної системи - суб'єктом природної монополії та здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу. Відповідач є єдиним підприємством, що забезпечує надання житлово-комунальної послуги з розподілу природного газу населенню, установам, організаціям та підприємствам на території здійснення ліцензійної діяльності. Також Відповідач належить до підприємств критичної інфраструктури у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-ІХ "Про критичну інфраструктуру" та здійснює управління об'єктом критичної інфраструктури і відповідає за його поточне функціонування. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1882-ІХ захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України.
Враховуючи господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання Відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, баланс інтересів сторін, відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат за цим рішенням, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 43 358 481,78 грн.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 43 358 481,78 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених вище.
Щодо клопотання Відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Таким чином, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 712/4975/22.
Так, у постановах від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 Верховний Суд зазначив, що ураховуючи правову природу інфляційних втрат, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника (на підставі статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України), оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
Інфляційні втрати входять до складу основного боргу, а чинне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг, тому не може бути зменшено розмір або звільнено від сплати інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
За викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення означеного клопотання Відповідача в цій частині.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 13 та ст. 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору Відповідач суду не надав.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 469 985 234,09 грн основної заборгованості, 43 358 481,78 грн пені, 27 748 854,16 грн 3% річних, 131 180 126,42 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 0000007300 від 30.04.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 847 840,00 грн (т.с. 1, арк.с. 23). Зарахування судового збору у розмірі 847 840,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (т.с. 1, арк.с. 30).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення неустойки.
Отже, сплачений Позивачем судовий збір покладається на Відповідача повністю.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (36000, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Володимира Козака, будинок 2А; код ЄДРПОУ 03351912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 40121452) 469 985 234,09 грн основного боргу, 43 358 481,78 грн пені, 27 748 854,16 грн 3% річних, 131 180 126,42 грн інфляційні втрати та 847 840,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
3. В частині стягнення з відповідача 43 358 481,78 грн пені у задоволенні позову відмовити.
4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Повне рішення підписано 09.10.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 cт. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (cт. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (cт. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик