адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.10.2025 Справа № 917/1561/25
Суддя Кльопов І.Г. при секретарі судового засідання Назаренко Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України, вул. Ялтинська,11, м.Київ, 02099
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком", вул.Польова, 11, с.Окіп, Лубенський район, Полтавська область, 37511
про стягнення грошових коштів
встановив:
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" про стягнення 12 274,41грн. пені за порушення строків виконання зобов"язань за договором про закупівлю м"яса птиці замороженого №22-25 від 11.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
27.08.2025 за вхід. № 11048 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про наступне:
- позивачем не зазначено про збитки, які він поніс у зв'язку з несвоєчасним виконанням ТОВ «АВАНГАРДКОМ» вищевказаних поставок та не надано доказів понесення таких збитків.
- ТОВ «АВАНГАРДКОМ» виконало умови договору щодо поставки м'яса, а більшість порушень строку поставки не перебільшувала 1-4 дні.
- оскільки зобов'язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки позивачу товару, тобто відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов'язань за договором, то стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є безпідставним.
- відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити суму неустойки.
28.08.2025 за вхід. № 11129 позивач надав суду відповідь на відзив, в якій останній спростовує доводи відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
11.02.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі - Головний центр, Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРДКОМ» (далі - Відповідач, Постачальник) (далі спільно - Сторони) укладено договір № 22-25 про закупівлю м'яса птиці замороженого (лот 1) (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору, що Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Товароодержувачу м'ясо птиці заморожене четвертини задня курчат-бройлерів, код ДК 021:2015 - 15110000-2 «М'ясо», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (Додаток 1) та Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі-Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно із Специфікацією (Додаток 1).
Пунктом 1.3 Договорів визначено, що Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.
Загальна вартість по Договору становить 4 070 766,00 грн (чотири мільйони сімдесят тисяч сімсот шістдесят шість гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 20% 678 461,00 грн (шістсот сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 00 копійок) (пункт 3.1. Договору).
Термін дії Договору 31.12.2025 (пункт 12.1 Договору).
Пунктом 5.1. Договору зазначається, що строк поставки товарів визначається листом- заявкою Покупця, але не пізніше 31.05.2025. Заявка направляється Постачальнику не пізніше 10 робочих днів від граничного терміну поставки шляхом передбаченим пунктом 13.2 Договору. На підтвердження отримання Заявки, Постачальник надсилає протягом одного календарного дня на електронну адресу Покупця лист-підтвердження про отримання такої Заявки. У разі відсутності листа-підтвердження у зазначений строк. Заявка вважається прийнятою Постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання Постачальником Заявки вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера) або документ, який підтверджує направлення паперового листа оператором поштового зв'язку (з додавання опису вкладення).
Пунктом 5.4. Договору визначається, що на момент поставки Товару Постачальник надає документи, що підтверджують те, що Товар відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу.
Позивач звертався до Відповідача листами від 03.03.2025 № 06.1/2240-25-Вих та від 21.03.2025 № 06.1/2933-25-Вих щодо виконання умов договорів. Однак, вказані листи залишено без належного реагування.
Відповідно до пунктів 6.2.1. та 6.2.2 Договорів, покупець має право вимагати від Постачальника поставки якісного товару в кількості і в строк, передбачений договорами, та виконання його обов'язків.
Відповідно до пункту 6.3.1 Договору, Постачальник зобов'язаний постачати Товар в кількості, строк та на умовах даного Договору.
12.06.2025 Головним центром на адресу Постачальника скеровано претензію № 06.1/5354-25-Вих з вимогою до 12.07.2025 сплатити пеню по Договору. Однак зазначена претензія залишилась без реагування з боку Постачальника.
Відповідно до пункту 8.3. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Згідно листа-заявки Покупця від 12.02.2025 № 06.1/1558-25-Вих, Постачальник був зобов'язаний поставити 17 000 кг м'яса птиці замороженого у лютому 2025 року, з яких 17 000 кг було поставлено із порушенням строку, а саме: - 2 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_1 ) - 05.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000035, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000035, платіжна інструкція від 07.03.2025 № 243); - 1 500 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_2 ) - 03.03.2025 (акт приймання- передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000036, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000036, платіжна інструкція від 17.03.2025 № 339); - 2 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_3 ) - 21.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000037, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000037, платіжна інструкція від 04.04.2025 № 497); - 5 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_4 ) - 03.03.2025 (акт приймання- передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000038, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000038, платіжна інструкція від 12.03.2025 № 297); - 2 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_5 ) - 05.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000039, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000039, платіжна інструкція від 20.03.2025 № 386); - 1 500 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_6 ) - 26.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000040, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000040, платіжна інструкція від 26.03.2025 № 452); - 3 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_7 ) - 04.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000041, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000041, платіжна інструкція від 11.03.2025 № 279).
Згідно листа-заявки Покупця від 24.02.2025 № 06.1/2062-25-Вих, Постачальник був зобов'язаний поставити 21 100 кг м'яса птиці замороженого до 20 березня 2025 року, з яких 7 900 кг було поставлено із порушенням строку, а саме: - 3 600 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_8 ) - 16.04.2025 (акт приймання-передавання товар від 03.03.2025 №АД_0000088, видаткова накладна від 03.03.2025 № АД_0000088, платіжна інструкція від 25.04.2025 № 778); - 2 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_5 ) - 24.03.2025 (акт приймання- передавання товар від 03.03.2025 №АД_0000094, видаткова накладна від 03.03.2025 № АД_0000094, платіжна інструкція від 26.03.2025 № 445); - 2 300 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_9 ) - 22.03.2025 (акт приймання- передавання товар від 03.03.2025 №АД_0000097, видаткова накладна від 03.03.2025 №АД_0000097, платіжна інструкція від 25.03.2025 № 434).
Так, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків поставки Товару за лютий 2025 року у розмірі 6 531,13грн. та за порушення строків поставки Товару до 20 березень 2025 року у розмірі 5 753,28 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 274,41грн. пені, яку на момент звернення до суду відповідачем не сплачено.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними Договором не поставив позивачу у встановлений строк товар. Дана обставина відповідачем не спростовується.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність складу господарського правопорушення щодо невиконання відповідачем поставки товару у встановлений Договорами строк, тому наявні підстави для застосування до відповідача міри відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до пункту 8.3. Договору №22-25 за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Судом не оцінюються як правомірні доводи відповідача, що пеня не може стягуватись у негрошових зобов'язаннях, з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 904/5770/18 вказано, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання. Водночас касаційний суд зазначає, що пункт 11.2 договору, яким покладається відповідальність у вигляді сплати штрафу за прострочення поставки товару не оспорюються відповідачем, в зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є дискреційним правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
В матеріалах справи відсутні будь-які посилання на наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та докази на їх підтвердження, а тому суд не вбачає підстав для задоволення означеного клопотання відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним. Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" (вул.Польова, 11, с. Окіп, Лубенський район, Полтавська область, 37511, код ЄДРПОУ 45358873) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України (вул. Ялтинська,11, м.Київ, 02099, код ЄДРПОУ 23311317) 12 274,41грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Суддя Кльопов І.Г.