79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.09.2025 Справа № 914/888/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Золочівської окружної прокуратури,
в інтересах держави в особі позивача Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області,
до відповідача Комунального виробничого підприємства «Мистецтво»,
про стягнення безпідставно збережених коштів,
представники сторін:
від прокуратури: Цинайко Н.І.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області до відповідача Комунального виробничого підприємства «Мистецтво» про стягнення безпідставно збережених коштів.
Ухвалою від 26.03.2025 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
21.07.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 26.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція прокуратури
Прокуратура обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідач, як замовник будівництва, не виконав обов'язок зі сплати пайової участі у сфері розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої чинним законодавством. Внаслідок цього Відповідачем безпідставно збережено грошові кошти, що підлягають сплаті до місцевого бюджету. У зв'язку з викладеним, прокуратура звертається з вимогою про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 911 429,79 грн.
Позиція позивача
Золочівська міська рада підтримала позов в повному обсязі.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Золочівською окружною прокуратурою було проведено вивчення законності в сфері дотримання вимог законодавства щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, за результатами якого встановлено підстави для представництва інтересів держави щодо стягнення з колективного виробничого підприємства «Мистецтво» (далі - КВП «Мистецтво», Замовник, Відповідач) безпідставно збережених коштів пайової участі при будівництві багатоквартирного житлового будинку на вул. Львівській, 106 у м. Золочеві Львівської області.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 10.02.2025 за №14.54/05-39-654 вих-25 окружною прокуратурою було надіслано у Золочівську міську раду запит про надання інформації та матеріалів щодо вказаного будівництва, стану сплати пайової участі та звернення Золочівської міської ради до суду.
Листом від 19.02.2025 №592 Золочівська міська рада повідомила, що Замовником порушено обов'язок зі сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку №106 на вул. Львівська у м. Золочів.
Так, на вебсайті «Портал державної електронної системи у сфері будівництва» («е-construction.gov.ua») наявні відомості про видачу сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 29.04.2021 ІУ122210409197 щодо об'єкта будівництва: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вулиці Львівська, 10 «б» в м. Золочів Львівської області» (далі - Об'єкт).
У Сертифікаті зазначено, що будівництво проводилось з 13.02.2019 по 30.07.2020, введено в експлуатацію 29.04.2021.
Однак, пайова участь не сплачувалась згідно з п. 13 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» 132-ІХ від 20.09.2019.
Як зазначено прокуратурою у позовній заяві, інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано дозвіл на будівельні роботи №ЛВ 112190440940 від 13.02.2019 з будівництва Об'єкта замовникам КВП «Мистецтво».
Об'єкт прийнято в експлуатацію згідно із сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ122210409197 від 29.04.2021, відповідно в експлуатацію прийнято багатоквартирний житловий будинок на вулиці Львівська, 10 б в м. Золочів Львівської області, загальна площа квартир в Об'єкті становить 1906 кв.м.
Відповідно до вищевказаного дозволу на виконання будівельних робіт, сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкта, згаданий об'єкт збудовано на земельній ділянці на вул. Львівській, 10б у м. Золочеві (кадастровий номер 4621810100:03:019:0045).
У матеріалах позовної заяви, зазначено, що вищевказані документи отримано окружною прокуратурою з офіційного Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що будівництво Об'єкта здійснювалось з 13.02.2019 (дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112190440940 від 13.02.2019) по - 30.07.2020 (сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ122210409197 від 29.04.2021). Згідно із сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкта № ІУ122210409197 від 29.04.2021 (техніко-економічні показники Об'єкта будівництва) загальна площа квартир становить 1906 кв.м.
Однак, всупереч вимогам чинного законодавства Замовником, станом на 14.03.2025, не було сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2019 році будівництвом згаданих об'єктів.
Як встановлено з поданих матеріалів позовної заяви, несплачена Замовником пайова участь щодо будівництва Об'єкта становить 532 269,56 грн.
До того ж, прокуратура зазначає, що Замовник також повинен сплатити 317 300,30 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.04.2021 по 14.03.2025 та 61 859,93 грн 3 % річних, нарахованих за період з 30.04.2021 по 14.03.2025.
Таким чином, загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі щодо Об'єкта будівництва, яку просить стягнути прокуратура з Відповідача становить 911 429,79 грн.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підпунктом 3 пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019, який набрав чинності 17.10.2019 (далі - Закон №132-IX), виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою до 01.01.2020 було передбачено зобов'язання замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до місцевого бюджету коштів до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.
Також, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайову участь).
Таким чином, законодавець передбачив порядок пайової участі замовників будівництва, який впроваджено з 01.01.2020 для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Однак в абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 132-ІХ законодавець чітко визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об'єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020), якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020.
Як викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, норми абз. 1 та абз. 2 п. 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Відтак, в абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 132-ІХ встановлено:
- розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для житлових будинків 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом);
- порядок пайової участі - замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
При цьому не йдеться про наявність у замовника будівництва обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі, як це було передбачено ст. 40 Закону № 3038-VI.
Згідно судової практики, а саме позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.02.2024 у справі №910/20216/21 - момент виникнення зобов'язання щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов'язку щодо сплати пайової участі (до прийняття об'єкту в експлуатацію).
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-1Х).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Нормами ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов'язання із перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, є день, наступний за днем прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Крім того, будівництво Об'єкта здійснювалося з 13.02.2019, що підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт № ЛВ112190440940, виданим 13.02.2019. Роботи тривали до 30.07.2020, що підтверджується сертифікатом № ІУ122210409197 від 29.04.2021 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Однак, всупереч вимогам вищевказаного законодавства Замовником, станом на 14.03.2025, не було сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2019 році будівництвом згаданих об'єктів.
Згідно із сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкту № ІУ122210409197 від 29.04.2021 (техніко-економічні показники Об'єкта будівництва) загальна площа квартир становить 1906 кв.м.
Як зазначено у позовній заяві, розраховані станом на 01.04.2021 показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, що підлягають застосуванню на час введення згаданих черг будівництва в експлуатацію, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119 на виконання вищезазначеного пп. 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, визначають, що вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Львівської області становить 13 963,00 грн.
Таким чином, як зазначає прокуратура, несплачена Замовником, станом на 14.03.2025, пайова участь щодо будівництва Об'єкту становить 532 269,56 грн, що розраховується за формулою: 1906 (загальна площа квартир) х 13963 (опосередкована вартість спорудження житла) х 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об'єкта) = 532 269,56 грн).
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм законодавства, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц викладено правову позицію щодо інфляційних нарахувань - стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц,- постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).
Тому, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, передбаченого законодавством щодо сплати пайової участі, Замовник зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та 3 % річних. Загальна сума нарахувань складає:
- 317 300,30 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 30.04.2021 по 14.03.2025;
- 61 859,93 грн - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, нараховані за той самий період.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних і встановлено, що такі проведено вірно.
Зокрема, в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначено позицію Великої Палати Верховного Суду, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстав рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Також, в пункті 81 постанови ВС від 07.09.2023 у справі 916/2709/22 передбачено: «для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01,01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу Н «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'кта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію».
У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21 щодо застосування абз. 2 п. 2 розділу II Закону № 132-ІХ, врегульовано новий порядок пайової участі замовників будівництва для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, та для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, за якими замовник будівництва зобов'язаний у встановлений строк звернутися у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та сплатити кошти пайової участі у розмірі, визначеному цим Законом, до введення об'єкта будівництва в експлуатацію та інше.
Суд зазначає, що застосування абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ у спірних правовідносинах відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та/або після 01.01.2020, добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі.
Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що Замовник, розпочавши будівництво до 2020 року, зобов'язаний був до прийняття їх в експлуатацію сплатити на рахунок міськради кошти пайового внеску в розмірі 2 відсотків вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, однак цього не зробили, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегли у себе кошти, які мали заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Щодо порушення інтересів держави та наявності підстав для застосування прокурором представницьких повноважень, суд зазначає наступне.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні № З-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
З аналізу ст.'23 ЗУ «Про прокуратуру» випливає, що надавши прокурору повноваження представництва, законодавче визначив можливість органів прокуратури захищати державні інтереси, якщо уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави.
До того ж, внаслідок не отримання коштів місцевим бюджетом щодо пайової участі порушуються інтереси територіальної громади та держави в цілому.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Золочівська міська рада у листі від 14.03.2025 №1020 просила окружну прокуратуру звернутися до суду з позовом в інтересах міської ради про стягнення з КВП «Мистецтво» безпідставно збережених коштів у сумі 911 429,79 грн.
При цьому також слід зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Отже, у вищевказаному випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - територіальної громади) й замовника будівництва, та стягненні коштів за договором про пайову участь до бюджету, оскільки уповноваженим органом самостійно не здійснюється захист інтересів територіальної громади.
Тому, наведене є підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави в особі позивача - Золочівської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене та доводи сторін у справі, суд дійшов висновку, що надані прокуратурою докази підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
При зверненні до суду із позовною заявою, Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в розмірі 10 937,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №639 від 18.03.2025.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позовну заяву подано в електронній формі, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 937,16 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального виробничого підприємства «Мистецтво» (вул. Шота Руставелі, 13, м. Львів Львівської області, 79005, код ЄДРПОУ 13796224) на користь Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Шашкевича, 22, код ЄДРПОУ 04055908) на рахунок UА238999980314101921000013879, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач - ГУК Львів/Золочівська тг/24170000, код отримувача ЄДРПОУ - 38008294, найменування коду класифікації доходів бюджету - 24170000) кошти в сумі 911 429,79 грн, з яких: 532 269,56 грн пайової участі, 317 300,30 грн інфляційних втрат та 61 859,93 грн 3 % річних.
3. Стягнути з Комунального виробничого підприємства «Мистецтво» (вул. Шота Руставелі, 13, м. Львів Львівської області, 79005, код ЄДРПОУ 13796224) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, UА138201720343140001000000774) судовий збір в розмірі 10 937,16 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.