79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.10.2025 Справа № 914/896/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» ОР»
до відповідача: Фермерського господарства «Добробут Вест»
про: стягнення 566 725,00 грн.,
представники
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
24.03.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до відповідача: Фермерського господарства «Добробут Вест» про стягнення 566 725,00 грн.
31.03.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 30.04.2025р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов'язковою.
30.04.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника (вх.№11214/25).
30.04.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11253/25).
20.05.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№13156/25).
28.05.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№14049/25).
18.06.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника (вх.№16248/25).
18.06.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№16255/25).
02.07.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій він заперечує щодо клопотання відповідача про долучення доказів, які вважає недостовірними та просить суд відкласти розгляд справи (вх.№17686/25).
02.07.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі представника (вх.№17698/25).
17.09.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№24610/25).
17.09.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№24572/25).
01.10.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі представника або відкласти розгляд справи (вх.№25879/25).
01.10.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№25890/25).
Відповідно до частини 3 статті 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 ГПК України).
Разом із цим, відповідач не повідомляв суд про неможливість подання відповідних доказів в установлений законом строк.
Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У той же час, відповідачем відповідне клопотання не заявлялось.
Враховуючи викладене, оскільки клопотання про долучення доказів подано відповідачем поза встановленим процесуальним строком, суд дійшов висновку залишити відповідне клопотання без розгляду, про що зазначено у протокольній ухвалі від 01.10.2025р.
Крім того, протокольною ухвалою від 01.10.2025р. суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що судові засідання в даній справі відкладалися неодноразово.
Суть спору: Спір у справі виник внаслідок неповернення відповідачем, як стверджує позивач, безпідставно перерахованих коштів.
Позиція позивача:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перерахування відповідачу коштів у сумі 566 725,00 грн. відбулося фактично помилково, оскільки договір №12/09/22 від 12.09.2022р., який вказано у призначенні платежу, припинив свою дію та не діяв з 01.01.2023р., відтак, відповідачем грошові кошти набуті без правових підстав.
Позиція відповідача:
Відповідач у відзиві твердження позивача заперечив, вказав, що невірне зазначення реквізитів договору у призначенні платежу (з вини самого ж позивача) не може слугувати доказом набуття коштів відповідачем без достатньої правової підстави.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
У період з 11.01.2024р. по 21.05.2024р. ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» (позивач) сплачено на користь Фермерського господарства «Добробут Вест» (відповідач) грошові кошти в загальній сумі 566 725,00 грн.
У призначенні платежу у відповідних платіжних дорученнях зазначено: «Оплата послуги харчування згідно договору №12/09/22 від 12.09.2022». (надалі Договір).
Згідно з п.3.1 Договору, оплата послуг проводиться на підставі акта наданих послуг та рахунка на оплату протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що строки надання послуг визначено з 12 вересня по 31 грудня 2022 року. Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 Договору).
Разом з тим, сторони не заперечують про те, що 01.05.2023р. між ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» та ФГ «Добробут Вест» укладено договір №12/09/2022 про надання кейтерингових послуг.
Відповідач стверджує, що станом на 29.05.2024р. загальна вартість наданих послуг позивачу становить 2 486 305,00 грн. і саме за цими договорами у позивача наявна заборгованість у загальній сумі 145 135,00 грн. і боржником (позивачем) оплачено лише 2 341 170,00 грн., про що свідчить наданий акт звіряння розрахунків за період 02.10.2022р. по 29.05.2024р.
ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» 07.03.2025р. скеровано на адресу ФГ «Добробут Вест» вимогу-претензію (вих. № 1235 від 06.03.2025р.) про повернення безпідставно сплачених коштів та така отримана відповідачем 14.03.2025р. (штрихкодовий ідентифікатор 3560100041959). Однак, станом на дату подання позовної заяви вимоги позивача залишаються невиконаними, грошові кошти не повернуто.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Позивач покликається на те, що грошові кошти на рахунок відповідача були перераховані фактично помилково.
На підставі п.1.24. ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», помилковий переказ це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року №22, помилковим списанням/зарахуванням коштів є списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
Відповідно до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Призначенням платежу, виходячи з долучених до матеріалів справи платіжних доручень, вказано оплату за послуги харчування згідно договору №12/09/22 від 12.09.2022р. Крім того, у призначенні платежу, окрім посилання на вказаний договір зазначено відповідні рахунки датовані 2024 роком.
Таким чином, зміст платіжних доручень, за якими здійснено перерахування коштів на рахунок відповідача, містить покликання на реквізити укладеного між позивачем та відповідачем договору, який припинив свою дію з 01.01.2023р.
Сторони не заперечують факту укладення такого договору.
Разом з тим, 01.05.2023р. між ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» та ФГ «Добробут Вест» укладено договір №12/09/2022 про надання кейтерингових послуг.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.
В свою чергу, договір, як підстава для виникнення кореспондуючих прав та обов'язків його сторін, може бути кваліфікований, як такий, за умов його укладання у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України через досягнення у встановленій формі згоди щодо всіх істотних умов.
Надані відповідачем документи (долучені до відзиву накладні та акт звіряння розрахунків) не містять печатки позивача та містять лише підпис, без зазначення прізвища та ініціалів посадової особи з боку позивача.
Однак, в призначеннях платежу у платіжних інструкціях зазначено відповідні рахунки, на підставі яких здійснено оплату і які датовано 2024 роком, тобто датою та роком після припинення дії договору, вказаного також у призначенні платежу.
В силу ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, підставою для виникнення зобов'язання за вищенаведеною нормою права є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.
Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За таких обставин, спірні грошові кошти в сумі 566 725,00 грн. не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки така сума сплачена позивачем згідно рахунків, які датовані вже 2024 роком, тобто після припинення договору №12/09/22 від 12.09.2022р. (який не діяв з 01.01.2023р., як зазначає сам позивач у позові).
Таким чином, положення, встановлені в ст.1212 Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин сторін в частині стягнення 566 725,00 грн. застосуванню не підлягають, оскільки ці грошові кошти набуто відповідачем на підставі рахунків 2024 року, тобто на достатніх правових підставах, так як між сторонами в цей час, а саме 01.05.2023р. був укладений договір №12/09/2022 про надання кейтерингових послуг.
Позивач заявив, що надані відповідачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №28-38 є підробленими, однак суд не надає оцінку таким документам оскільки клопотання про їх долучення залишено без розгляду.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст.76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, перерахування спірних грошових коштів повністю виключає обґрунтованість доводів позивача про отримання цих коштів відповідачем без достатньої правової підстави і можливість застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення 566 725,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1955524967 від 04.10.2024р. на суму 8 500,88 грн.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 06.10.2025 р.
Суддя Король М.Р.