79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
08.10.2025 Справа № 27/55(914/1031/25)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом: Спільного українсько-німецького підприємства-фірми “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Жовква Львівська обл., Львівський район
до відповідача: Приватного підприємства “Рома», м.Рава-Руська, Львівська обл., Львівський район
про стягнення 7 000,00 грн неустойки за прострочення повернення майна з оренди
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розпорядник майна: не з'явився
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі ТзОВ, про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі ТзОВ.
Ухвалою суду від 24.07.19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Технотерн-Буд», Приватного акціонерного товариства “Козлівський цегельний завод», Приватного акціонерного товариства “Алтек» від 06.06.2019 про розірвання мирової угоди у справі № 27/55, укладеної 17.05.2013 р.; розірвано мирову угоду від 17.05.2013 року у справі № 27/55; поновлено провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17, код ЄДРПОУ № 14338335) на стадії процедури санації; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим санацією призначено Кочергана Богдана Васильовича керівника Спільного українсько - німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ.
Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про поновлення провадження у справі № 27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ у зв'язку із розірванням мирової угоди.
Ухвалою суду від 23.10.2019 затверджено план санації боржника - Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі ТзОВ, клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про припинення податкової застави від 17.09.2019 за вх. № 2512/19 задоволено, припинено податкову заставу та звільнено активи з податкової застави. Клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про скасування арештів від 17.09.2019 за вх. № 2513/19 задоволено, скасовано арешти, накладені на все нерухоме майно боржника - Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Справа №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю перебуває на стадії санації.
01.04.2025 через систему “Електронний суд» Спільне українсько-німецьке підприємство-фірма “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подало позовну заяву до відповідача Приватного підприємства “Рома» про стягнення 1 458 333,40 грн неустойки.
Ухвалою суду від 03.04.2025 позовну заяву Спільного українсько-німецького підприємства-фірми “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Приватного підприємства “Рома» про стягнення 1 458 333,40 грн неустойки прийнято до розгляду в межах провадження справи №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства “Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Справу призначено до розгляду на 14.05.2025.
У судове засідання 14.05.2025 з'явився розпорядник майна та представник відповідача.
04.04.2025 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю.
09.04.2025 позивачем в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив.
Розпорядник майна позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
В судове засідання від 11.06.2025 сторони не з'явилися. Через систему «Електронний суд» відповідачем 10.06.2025 подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою вирішення спору у позасудовому порядку.
В судове засідання від 20.08.2025 сторони не з'явилися. Через систему «Електронний суд» відповідачем 20.08.2025 подано клопотання про відкладення розгляду у зв'язку із зайнятістю у процесуальних діях в кримінальному провадженні.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 20.08.2025, розгляд справи відкладено на 08.10.2025.
У судове засідання 08.10.2025 сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
10.09.2025 позивач сформував в системі «Електронний суд» заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 7 000,00 грн. неустойку за прострочення повернення майна з оренди за один день - 01.11.2024.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд приймає заяву позивача, справа розглядається з врахуванням поданої позивачем заяви.
Представник відповідача подав клопотання, в якому зазначає, що враховуючи подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог відповідач не заперечує проти її прийняття та подальшого задоволення, а заяву просить розглянути за відсутності представника ПП «РОМА».
Відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Сторони мали достатньо часу для надання суду заяв, клопотань чи заперечень, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що судом вжиті усі належні заходи щодо повідомлення учасників у справі про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У судовому засіданні 08.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що між сторонами існували договірні відносини на підставі договору оренди від 02.01.2018, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс та щомісяця сплачує орендодавцю оренду плату.
Позивач посилається на те, що на виконання умов договору ним передано, а відповідачем прийнято майно за актом приймання-передачі від 02.01.2018.
Згідно з п. 2.1. Договору за користування орендованим Майном Орендар щомісяця сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 145 833,34 грн без ПДВ.
Позивач зазначає, рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 у справі №27/55(914/3626/23), за участю позивача та відповідача, що набрало законної сили, стягнуто заборгованість із орендної плати за період з січня 2020 по грудень 2020 та встановлено, що договір оренди вважається продовжений на той самий термін та на тих самих умовах.
Позивач посилається на те, що у зв'язку із тим, що відповідачем не виконувались умови договору щодо сплати орендної плати, що встановлено рядом судових рішень, які набрали законної сили, СП «Тристалко» не бажало надалі продовжувати договірні відносин, тому відповідачу були надіслані заперечення від 22.12.2023 № 22/12-01 щодо поновлення договору оренди, що підтверджується накладною та описом вкладення у лист, трек номер відправлення 7904270963511.
У запереченнях щодо поновлення договору оренди позивач повідомив Відповідача про закінчення 28.12.2023 строку дії договору оренди від 02.01.2018 та заперечив проти поновлення після 28.12.2023 договору оренди від 02.01.2018 на строк, який був раніше встановлений договором (на 729 днів), тобто по 26.12.2025. Також, у запереченнях щодо поновлення договору оренди позивач просив відповідача протягом 10 (десяти) календарних днів з дати припинення дії цього Договору, тобто, не пізніше 07.01.2024 повернути СП «Тристалко» орендоване майно за актом приймання-передачі, про дату і час повернення майна заздалегідь повідомити письмово СП «Тристалко». Проте, як стверджує позивач, майно відповідачем не повернуто.
Представник відповідача у клопотанні визнав позовні вимоги.
Обставини справи встановлені судом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами частин 1-3 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2018 між Спільним українсько-німецьким підприємством «Тристалко» у формі ТзОВ та Приватним підприємством “Рома», відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.
Згідно з п. 2.1 договору за користування орендованим майном орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 145 833,34 грн без ПДВ. Загальна суму цього договору становить 3 350 000,00 грн. Відповідно до п. 2.2 договору орендна плата проводиться орендарем щомісячно шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем оплати.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у п. 3.2 цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Відповідно до п. 3.2 договору майно повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем за актом приймання-передачі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання даного договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін на скріплюється печатками, і є складовою та невід'ємною частиною даного договору, визначений як додаток №1.
Підтвердженням наявності майна за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17 є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 09.03.2021 за №247309005. Копія вказаної інформаційної довідки долучена позивачем до позовної заяви.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018 передав відповідачу в оренду цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, що знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17. У п. 3 акта зазначено, що технічний стан майна у момент його передачі є задовільний та такий, що відповідає технічним та санітарним вимогам. Ніяких зауважень або вимог від орендаря до орендодавця немає. Акт приймання-передачі від 02.01.2018 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб. Копія акта долучена до позовної заяви.
Відповідач прийняв цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходить за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.
Оскільки після закінчення строку Договору (31.12.2019) відповідач продовжив користуватись майном, то у зв'язку із відсутністю протягом одного місяця заперечень СП "Тристалко" (по 31.01.2020) договір поновлено на строк, який було раніше встановлено Договором, тобто по 29.12.2021 (на 729 днів).
Рішеннями Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі № 27/55(914/208/21), від 17.04.2023 у справі № 27/55 (914/4078/21), від 07.02.2024 у справі № 27/55(914/536/23), від 16.10.2024 у справі № 27/55(914/3626/23), що набрали законної сили, встановлено як факт укладення договору оренди від 02.01.2018 так і передачу майна в оренду за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018, тобто виникнення та існування договірних відносин між сторонами, наявність обов'язку відповідача сплачувати орендну плату.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 у справі № 27/55 (914/3626/23) за участю позивача та відповідача, що набрало законної сили, стягнуто заборгованість із орендної плати за період з січня 2020 по грудень 2020 та встановлено, що договір оренди вважається продовжений на той самий термін та на тих самих умовах.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).
Відповідно до ч.1 ст. 761 ЦК України (в редакції, чинній з 27.05.2021) якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Позивач посилається на те, що після закінчення строку Договору (29.12.2021) відповідач продовжив користуватися майном, то у зв'язку із відсутністю протягом одного місяця заперечень СП "Тристалко" (по 29.01.2022) Договір поновлено на строк, який було раніше встановлено Договором, тобто по 28.12.2023 (на 729 днів).
У зв'язку із тим, що відповідачем не виконувались умови договору щодо сплати орендної плати, що встановлено рядом судових рішень, які набрали законної сили, СП "Тристалко" не бажало надалі продовжувати договірні відносин, а відповідачу були надіслані заперечення від 22.12.2023 № 22/12-01 щодо поновлення договору оренди, що підтверджується накладною та описом вкладення у лист, трек номер відправлення 7904270963511, які долучено до матеріалів справи.
У запереченнях щодо поновлення договору оренди позивач повідомив відповідача про закінчення 28.12.2023 строку дії договору оренди від 02.01.2018 та заперечив проти поновлення після 28.12.2023 договору оренди від 02.01.2018 на строк, який був раніше встановлений договором (на 729 днів), тобто по 26.12.2025.
Враховуючи наведене, дія укладеного між сторонами договору оренди від 02.01.2018 припинилась 28.12.2023.
Також, в запереченнях щодо поновлення договору оренди позивач просив відповідача протягом 10 (десяти) календарних днів з дати припинення дії цього Договору, тобто, не пізніше 07.01.2024 повернути СП "Тристалко" орендоване майно за актом приймання-передачі, про дату і час повернення майна заздалегідь повідомити письмово СП "Тристалко".
Згідно з п. 4.1.3 Договору Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання цього Договору повернути Орендодавцеві орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та повністю сплатити всі орендні платежі.
Відповідно до п. 3.6. Договору протягом 10 (десяти) календарних днів з дати припинення дії цього Договору, Майно повертається Орендарем Орендодавцеві, про що Сторонами підписується Акт приймання-передачі. Орендар повертає Майно Орендодавцеві аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю за цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню Акта приймання передачі покладається на Сторону, яка передає Майно іншій Стороні Договору.
У матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого відповідачем майна позивачу за актом приймання-передачі.
Згідно з ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №908/3592/19.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, дія укладеного між сторонами договору оренди від 02.01.2018 припинилась 28.12.2023, майно підлягало поверненню відповідачем позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати припинення дії цього договору, тобто - не пізніше 07.01.2024, як це передбачено п. 3.6. Договору.
У зв'язку із неповерненням майна з оренди позивач просить стягнути з відповідача 7 000,00 грн. неустойки за прострочення повернення майна з оренди, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач надав належні та допустимі докази, які свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо повернення орендованого майна, та правомірно нарахував неустойку, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 16 709,68 грн, відповідно до платіжної інструкції №109.
Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 7 000,00 грн неустойки за прострочення повернення майна з оренди.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на те, що позивачем зменшено розмір позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до положень п. 9 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.
У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку розрахунок суми судових витрат позивачем зазначено, що витратами, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи є судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст. 13, 46, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути із Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська обл., Львівський р-н, м. Рава-Руська, вул. Воїнів УПА, буд. 42 А; код ЄДРПОУ 22357406) на користь Спільного українсько-німецького підприємства - фірма «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (80300, Львівська обл., Львівський р-н., м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17; код ЄДРПОУ 14338335) 7 000,00 грн неустойки за прострочення повернення майна з оренди та 3 028,00 грн - судового збору.
Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 09.10.2025.
Суддя Чорній Л.З.