вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2460/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», м. Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Агібалової Наталії Вікторівни, м. Київ
про стягнення 181 756,38 грн.
без виклику представників сторін;
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Сільпо-Фуд») 30.07.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом №Ц-127/1153 до відповідача - Фізичної особи-підприємця Агібалової Наталії Вікторівни, м. Київ (далі по тексту - ФОП Агібалова Н.В.), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №11055-кф від 29.11.2022 суборенди частини нежитлового приміщення в загальному розмірі 181 756,38 грн., з яких:
78 702,43 грн. - основний борг;
674,04 грн. - штраф у розмірі 10% місячної плати за суборенду;
12 915,34 грн. - пеня;
17 015,21 грн. - збитки від інфляції;
72 449,36 грн. - 50% річних.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у сумі 12 922,40 грн.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №11055-кф від 29.11.2022. Позивач твердить, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим виникла заборгованість. З огляду на виникнення простроченої заборгованості, позивач нараховував та просить стягнути з відповідача штраф, пеню інфляційні збитки та проценти річних.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
З огляду на те, що об'єкт оренди знаходиться за адресою Київська область, с. Віта Поштова, вул. Звенигородська, 200Д, спір у даній справі за виключною підсудністю належить до розгляду Господарським судом Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2025 відкрито провадження у справі №911/2460/25 у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Цією ж ухвалою зобов'язано позивача у строк 15 днів з дня отримання даної ухвали подати суду читабельний детальний обґрунтований розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача, у формі, що не допускає подвійного тлумачення, із зазначенням місяців оренди, за які стягується заборгованість, дат та сум фактичної оплати (за наявності), періоду (із зазначенням конкретних дат «від»- «до») та бази нарахування пені, штрафу, інфляційних та річних.
Крім того, зобов'язано відповідача подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази сплати заборгованості за договором суборенди частини нежитлового приміщення №11055-кф від 29.11.2022 (частина 2 ст. 74 ГПК України).
Вказану ухвалу від 31.07.2025 про відкриття провадження доставлено позивачу до зареєстрованого електронного кабінету 01.08.2025.
Копію ухвали від 31.07.2025 відповідно до вимог процесуального закону було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0601177379950 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 19.08.2025 повернуто підприємством зв'язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Згідно із частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 03.09.2025.
15.08.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав додаткові пояснення №ЦР-07-3614 від 13.08.2025.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 24.09.2025 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши позов ТОВ «Сільпо-Фуд» до ФОП Агібалової Н.В. про стягнення 181 756,38грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Позивач твердить, що 29.11.2022 між ТОВ «Сільпо-Фуд» (орендар) та ФОП Агібаловою Н.В. (суборендар) був укладений договір 11055-кф суборенди частини нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами якого:
- орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове оплатне користування (суборенду), частину нежитлового приміщення площею 5,0 кв.м. у торгівельному об'єкті орендаря згідно із доданою схемою, розташованого за адресою с. Віта Поштова, вул. Звенигородська, 200Д, а також устаткування, зазначене в акті приймання-передачі (п.1.1);
- договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку суборенди, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли за цим договором. Строк оренди починається з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди в користування суборендареві, який є невід'ємною частиною даного договору, та закінчується 01.12.2023, який є останнім днем користування об'єктом суборенди (п.2.1);
- за згодою обох сторін строк суборенди може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди, при цьому загальний строк дії договору не може перевищувати 32 місяці з дати укладення договору (п.2.2);
- базова суборендна плата складає 5 843,25 грн. без ПДВ на місяць (п.3.2);
- плата за суборенду підлягає щомісячній індексації за наступною формулою: П1=П0 помножити на І, де П1 - розмір плати за суборенду за поточний місяць; П0 - розмір плати за суборенди за попередній місяць з урахуванням індексації; І- індекс інфляції попереднього місяця (п.3.2.1);
- крім плати за суборенду суборендар зобов'язаний щомісяця сплачувати орендарю експлуатаційні платежі (п.3.4);
- розмір експлуатаційних платежів складає за 1кв.м об'єкта суборенди 110,00 грн. без ПДВ на місяць; за весь об'єкт суборенди 550 грн. без ПДВ на місяць.
Розмір експлуатаційних платежів може бути переглянутий орендарем у разі зміни фактичної вартості експлуатаційних послуг. В такому випадку сторони погоджуються, що письмове звернення орендаря із зазначенням нового розміру експлуатаційних платежів, датою початку його застосування та обґрунтуванням причин підвищення, є достатньою підставою для зміни розміру експлуатаційних платежів, а підписання відповідної додаткової угоди не обов'язкове (п.3.6);
- розрахунковий період по платежам за цим договором складає один календарний місяць, з першого числа поточного календарного місяця по останнє число поточного календарного місяця включно. Плата за суборенду та експлуатаційні платежі за неповний місяць розраховується сторонами пропорційно кількості днів, протягом яких відбувалося користування об'єктом суборенди (п.3.7);
- базова суборендна плата та експлуатаційні платежі сплачуються суборендарем авансом, двома окремими платежами, не пізніше 5 числа поточного місяця за наступний місяць (п.3.8);
- сторони кожного місяця підписують акти наданих послуг (п.3.9);
- за несвоєчасне внесення платежів за цим договором суборендар сплачує на користь орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за весь строк прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України проценти за прострочення грошових зобов'язань у розмірі 25% річних.
У випадку порушення суборендарем строку сплати будь-якого платежу за цим договором більше, ніж на 5 календарних днів, суборендар крім пені, вказаної в цьому пункті вище, сплачує орендарю штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу (п.7.1);
- якщо орендарем будуть виявлені випадки порушення умов і правил цього договору, у тому числі правил, викладених у додатках до договору, він має право стягнути із суборендаря штраф у розмірі 10% від суми місячної базової суборендної плати та експлуатаційних платежів (п.7.2);
- усі зміни й доповнення до договору оформляються письмово, підписуються сторонами і складають невід'ємну частину договору (п.10.2).
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Позивач зазначає, що разом із договором сторони уклали акт приймання-передачі нежилого приміщення від 15.12.2022 (додаток №1); затвердили форму переліку електроспоживаючого обладнання (додаток №2); погодили правила внутрішнього розпорядку (додаток №3); затвердили форму заяви про повернення гарантійного платежу (додаток №4); підписали інструкцію про заходи пожежної безпеки (додаток №5).
Крім того, позивач твердить, що сторони підписали додаткову угоду від 29.11.2022, якою погодили, що у період з 29.11.2022 по 31.12.2022 плата за суборенду плату за договором підлягає щомісячній індексації, при цьому, коефіцієнт індексації дорівнює 1.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
На підтвердження підписання первинних документів між сторонами позивач надав лише сертифікат підписання документа в системі WhiteDoc.
Із поданого сертифікату вбачається підписання документа від 02.10.2023 під назвою файла «Договір 11055-кф Агібалова.pdf». Підписантом №1 є Агібалова Н.В., яка підписала даний файл 30.09.2023; підписантом №2 є Волощенко Олена Миколаївна, які підписала даний файл 02.10.2023.
Розділом 11 спірного договору сторони передбачили можливість укладення та підписання первинних документів в електронній формі. При цьому, п.11.8 визначено, що при оформленні сторонами документів в електронній формі, з метою уникнення неоднозначного трактування, сторони домовилися датою підписання документа вважати дату відповідного документу (дата, вказана в преамбулі документу, яка є датою оформлення документу), незалежно від дат накладання електронних підписів та печаток (за наявності) на документи кожною стороною.
Разом із тим, поданий сертифікат викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо підписання між сторонами саме вказаної редакції договору, зокрема накладення КЕП на файл із назвою «Договір 11055-кф Агібалова.pdf» майже через рік з дати самого договору, а також не підтверджує підписання між сторонами додатків до договору та додаткової угоди від 29.11.2022.
Із поданого сертифікату неможливо встановити ані змісту спірного договору, ані переліку документів, які були підписані між сторони. Оригінал спірного договору до суду не поданий, а перевірити факт підписання саме вказаного договору, а також встановити чи були підписані разом із цим документом додатки до договору та додаткова угода від 29.11.2022, із документів, наданих позивачем не вбачається за можливе.
Також суд звертає увагу, що підписантом з боку позивача є Волощенко Олена Миколаївна, повноваження якої на дату підписання договору до матеріалів справи не подано, відомості в ЄДР щодо даної особи як підписанта позивача відсутні. У зв'язку з чим, недоведеною є обставина, що підписантом документа за поданим сертифікатом є уповноважена на те особа позивача.
Крім того, за твердженням позивача 30.06.2023 сторони погодили додаткову угоду до Договору, якою дійшли згоди викласти п.3.2 в такій редакції: з 01.07.2023 плата за суборенду складає 6 135,40 грн. без ПДВ на місяць. А також викладено п.3.6 в такій редакції: розмір експлуатаційних платежів складає за 1 кв.м об'єкта оренди 121,00 грн. без ПДВ, на місяць; за весь об'єкт оренди - 605,00 грн. без ПДВ на місяць.
Матеріали справи взагалі не містять доказів підписання вказаної додаткової угоди.
Як вбачається зі змісту додаткової угоди, підписантом з боку ТОВ «Сільпо-Фуд» є керівник департаменту управління нерухомістю офісу будівництва та управління нерухомістю Центрального регіонального управління мережі «Сільпо» Опанасюк Сергій Володимирович, що діє на підставі Довіреності №3160-2011-23 від 05.06.2023. Копія вказаної довіреності №3160-2011-23 від 05.06.2023 або іншмх доказів наявності у Опанасюка С.В. повноважень на підписання вказаної додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.
До матеріалів справи подано сертифікат підписання документа під назвою файла «Інформація по документу.pdf» від 02.10.2023. Підписантами зазначено Опанасюка Сергія (1), який підписав вказаний файл 05.09.2023, та Малову Аліну, яка підписала файл 11.09.2023 (пошта підписанта ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відомості про підписання вказаного файла суборендарем Агібаловою Н.В. відсутні. Тобто, вказаний сертифікат не підтверджує підписання сторонами додаткової угоди від 30.06.2023.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що здійснені відповідачем часткові оплати за платіжними інструкціями від 30.06.2023 №@2PL607179 на суму 6 135,40 грн., від 30.06.2023 №@2PL617538 на суму 605,00 грн., від 15.09.2023 №@2PL125258 на суму 5 000,00 грн. є підтвердженням підписання між сторонами додаткової угоди від 30.06.2023 та інших первинних документів, позаяк із вказаних платіжних інструкцій неможливо однозначно встановити здійснення платежів саме на виконання договору 11055-кф від 29.11.2022.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів підписання між сторонами договору №11055-кф в редакції, поданій суду, додаткової угоди від 29.11.2022, акту приймання-передачі нежилого приміщення від 15.12.2022 (додаток №1); форми переліку електроспоживаючого обладнання (додаток №2); правил внутрішнього розпорядку (додаток №3); форми заяви про повернення гарантійного платежу (додаток №4); інструкції про заходи пожежної безпеки (додаток №5); додаткової угоди від 30.06.2023.
Крім того, суд звертає увагу на таке.
Предметом позову у справі №911/2460/25 є, серед іншого стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та сумі експлуатаційних платежів у розмірі 78 702,43 грн., що підтверджується підписаним в односторонньому порядку актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022-30.06.2025.
Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Актів надання послуг, як того вимагає п.3.9 Договору до матеріалів справи не подано.
Враховуючи наведене, суд не має достатніх даних для встановлення точного обсягу заборгованості за договором на момент розгляду справи та періодів її виникнення, а подані платіжні інструкції хоч і підтверджують часткову оплату, однак не дають можливість достеменно встановити, за який період та за об'єкт суборенди вони здійснені.
Крім того, із поданого акту взаємних розрахунків вбачається нарахування орендної плати та експлуатаційних витрат по 06.02.2024, при тому, що строк суборенди закінчився 01.12.2023 (п.2.1). Пунктом 2.2 передбачено можливість продовження строку суборенди шляхом укладення додаткової угоди, однак доказів укладення додаткової угоди, якою погоджено продовження строку суборенди, до матеріалів справи не подано.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
А тому, нарахування орендної плати за умовами договору понад строк оренди, навіть за умови визначення порядку сплати до дня фактичного повернення об'єкта суборенди (п.3.13) є неправомірним. В разі користування об'єктом оренди понад строк оренди належним є застосування ч.2 ст. 785 ЦК України.
Відповідно до статей 12, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, і несе ризик настання негативних процесуальних наслідків у разі неподання таких доказів. Неодноразово Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
У зв'язку з тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували підписання спірного договору та додатків до нього, додаткових угод від 29.11.2022 та 30.06.2023, а також не довів обґрунтованість заявленої до стягнення суми основного боргу на підставі належно оформлених первинних документів, які б фіксували зміст господарських операцій між сторонами за договором, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення основного боргу.
З огляду на недоведеність факту та розміру заявленої до стягнення суми основного боргу, похідні вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат також не належать до задоволення.
Щодо нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 50% річних, то суд додатково звертає увагу позивача на помилковість трактування абз. 2 п.7.1 Договору, який передбачає право орендаря стягнути з суборендаря 50% штрафу від суми простроченого платежу, а не встановлює розмір процентів річних. Інший розмір процентів, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено у абз. 1 п. 7.1 Договору, та у редакції договору, поданій суду, становить 25%.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Решта доводів позивача та всі подані відповідно до процесуального закону докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про відмову у позові ТОВ «Сільпо-Фуд» до ФОП Агібалової Н.В. про стягнення 181 756,38 грн.
У зв'язку із відмовою у позові відповідно до ст. 129 ГПК України суд залишає за позивачем витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх