ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/10546/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Bickton OU (10151, Estonia, Narva str. 13 A, Tallin)
до Підприємства з іноземними інвестиціями "Бунге Юкрейн" (03150, Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код 23393195)
про стягнення 102 393,85 доларів США
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Геря О.Ю.
Від відповідача: Шишканов О.А.
Bickton OU звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить суд стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" заборгованість у загальному розмірі 102 393,85 доларів США, яка складається з: суми основного боргу - 60 737,25 доларів США; 3% річних - 6 534,66 дол. США; інфляційних втрат - 1 447 557,79 грн, що еквівалентно 35 121,94 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ООО "Белагрофорс" та Підприємством з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" було укладено контракт № SP571036 від 01.07.2021, за умовами якого продавець продає, а покупець купує наступний товар шрот соняшниковий, гранульований, вироблений з насіння соняшнику, врожаю 2020-2021 року. У зв'язку з тим, що частина товару була неналежної якості, сторони вирішили про повернення неякісного товару у відповідності до додаткової угоди № 1 від 26.08.2021 на загальну суму 60 737,25 дол. США. Проте, відповідачем не було повернуто кошти за повернутий покупцем товар на таку суму.
У подальшому, між ООО "Белагрофорс", як цедентом, та Bickton OU, як цесіонером, 30.06.2024 укладено договір відступлення права вимоги № 0124-1, за умовами якого цедент поступається, а цесіонер приймає право вимоги до Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна", що випливає з виконання контракту від 01.07.2021 № Р571036 та додаткової угоди від 26.08.2021 № 1.
Таким чином, Bickton OU звернулося з даним позовом до суду про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" заборгованості згідно умов контракту № SP571036 від 01.07.2021.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.09.2025 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
04.09.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10546/25; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.10.2025.
24.09.2025 через відділ діловодства суду відповідачем подані заперечення проти вирішення спору в господарському суді та клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
25.09.2025 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.
01.10.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив та заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.
03.10.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
08.10.2025 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про зміну найменування відповідача, в якій останній просить змінити найменування відповідача у справі з Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" на Підприємство з іноземними інвестиціями "Бунге Юкрейн", оскільки 01.10.2025 останнє змінило своє найменування, що підтверджується рішенням власника № 01-10/25 від 01 жовтня 2025 про зміну найменування, випискою ПІІ «Бунге Юкрейн» від 01 жовтня 2025 та статутом ПІІ «Бунге Юкрейн», в якому зазначено, що ПІІ «Бунге Юкрейн» користується всіма майновими та немайновими правами та відповідає за обов'язками та зобов'язаннями ПІІ «Вайтерра Україна».
Суд задовольнив клопотання відповідача про зміну найменування останнього.
Представник позивача у засіданні суду 08.10.2025 проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача у засіданні суду 08.10.2025 підтримав своє клопотання про залишення позову без розгляду та просив його задовольнити.
Розглянувши заявлене Підприємство з іноземними інвестиціями "Бунге Юкрейн" клопотання про залишення позову без розгляду, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до ч.2 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання, розгляд справи по суті розпочинається із закриттям підготовчого засідання.
Згідно ч.ч.1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Частиною 3 статті 201 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Отже, вищевказаними нормами чітко визначений момент початку розгляду справи по суті, а саме з моменту оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим.
Згідно з частиною шостою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до частини 1 статті 75 зазначеного Закону, підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
У пункті 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України).
За змістом статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
У статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
За змістом статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв'язання в суді.
Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.
Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав.
Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить: по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди; по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу.
Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди.
За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 906/493/16 зазначено, що у пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
Отже, при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов:
- існування арбітражної (третейської) угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції арбітражного (третейського) суду;
- від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді;
- встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної (третейської) угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, між ООО "Белагрофорс" та Підприємством з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" (ПІІ «Бунге Юкрейн») було укладено контракт № SP571036 від 01.07.2021, за умовами якого продавець продає, а покупець купує наступний товар шрот соняшниковий, гранульований, вироблений з насіння соняшнику, врожаю 2020-2021 року. У зв'язку з тим, що частина товару була неналежної якості, сторони вирішили про повернення неякісного товару у відповідності до додаткової угоди № 1 від 26.08.2021 на загальну суму 60 737,25 дол. США. Проте, відповідачем не було повернуто кошти за повернутий покупцем товар на таку суму.
У подальшому, між ООО "Белагрофорс", як цедентом, та Bickton OU, як цесіонером, 30.06.2024 укладено договір відступлення права вимоги № 0124-1, за умовами якого цедент поступається, а цесіонер приймає право вимоги до Підприємства з іноземними інвестиціями "Вайтерра Україна" (ПІІ «Бунге Юкрейн»), що випливає з виконання контракту від 01.07.2021 № SР571036 та додаткової угоди від 26.08.2021 № 1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поступки вимоги №0124-1 від 30.07.2024.
Згідно з п .1.1. договору поступки ТОВ «Белагрофорс» (як первинний кредитор, цедент) поступає, a BICKTON OU (як новий кредитор, цесіонарій) приймай право вимоги до ПІІ «Вайтерра Україна» (ПІІ «Бунге Юкрейн»), що випливає з виконання контракту № SР571036 від 01.07.2021, додаткової угоди №1 від 26.08.2021.
Таким чином, вимога (зобов'язання) позивача до відповідача ґрунтується на основному договорі - контракті №SP571036 від 01.07.2021 з відповідними додатками, і відповідні спори між сторонами вирішуються в порядку, погодженому в такому контракті.
Умовами контракту №SP571036 від 01.07.2021 передбачено:
- Арбітраж: згідно типового контракту №78UA Міжнародної Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA №78UA);
- Законодавство: даний контракт підпорядковується англійському законодавству.
Отже, оскільки Контракт №SP571036 посилається на умови про арбітраж типового контракту №78UA Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA №78UA), то такі умови є частиною Контракту №SP571036.
Так, відповідно до умов типового контракту №978UA Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA №78UA) (https://www.qafta.com/Confracts) :
19. ДОМІЦИЛІЙ (місто перебування)
Цей контракт вважається укладеним в Англії і таким, що підлягає виконанню в Англії, незважаючи на будь-яке протилежне положення, і цей контракт тлумачиться і набуває чинності відповідно до законодавства - Англії. За винятком цілей виконання будь-якого рішення, винесеного на виконання Арбітражного Застереження цього контракту, Суду Англії мають виключну юрисдикцію вирішувати будь-яку заяву про додаткове врегулюванні (за винятком отримання забезпечення за позовом або зустрічним позовом), здійснення повноважень Суду щодо арбітражного провадження та будь-якого спору, іншого ніж спір, який підпадає під юрисдикцію арбітрів або апеляційної колегії Асоціації відповідно до Арбітражного Застереження цього контракту. Для цілей будь-якого судового розгляду кожна сторона вважаються такою, що звичайно перебуває або веде бізнес в офісах Асоціації Торгівлі Зерном і Кормами (ГАФТА), Англія, і будь-яка сторона, яка перебуває або веде бізнес в Шотландії, вважається такою, що має чинну (пророгатну лат.) юрисдикцію відносно себе перед англійськими Судами або, якщо в Північній Ірландії, підкорилася їх юрисдикції і зобов'язана виконувати рішення англійських Судів. Повідомлення про провадження будь-якій такій стороні шляхом залишення їх в офісах Асоціацій Торгівлі Зерном і Кормами разом з відправленням копії повідомлень про такі провадження на її адресу за межами Англії вважається доброю послугою, незважаючи на будь-які норми права або за правом справедливості та незважаючи на протилежне.
20. АРБІТРАЖ
(а) Будь-які спори, що виникають з цього контракту або за цим контрактом, або будь-які претензії щодо тлумачення або виконання цього контракту, вирішуються арбітражем відповідно до Арбітражного Регламенту ГАФТА № 125 у редакції, чинній на дату цього контракту; такій Регламент включений в цей Контракт і є його частиною, і обидві сторони цього Контракту вважаються повністю обізнаними та такими, що прямо погодилися на застосування такого Регламенту.
b) Ні сторона цього контракту, ні будь-які особи, які претендують на місто будь-якої з них, не повинні подавати будь-який позов або розпочинати інше судове провадження проти іншої щодо будь-якого такого спору або вимоги, доки такий спір або вимога спочатку не будуть розглянуті та вирішені арбітром (арбітрами) або апеляційною колегією, залежно від обставин, відповідно до Арбітражного Регламенту, і це прямо узгоджено та проголошено, що отримання рішення від арбітра (арбітрів) або апеляційної ради, залежно від обставин, є відкладальною обставиною, що передує праву будь-якої зі сторін цього контракту або будь-яких осіб, які вимагають за будь-яку з них, подати будь-який позов або розпочати інше судове провадження проти іншої з них щодо будь-якого такого спору чи вимоги.
(c) Не існує положення в цьому Арбітражному Застереженні, яке перешкоджає сторонам прагнути отримати забезпечення щодо своєї вимоги або зустрічної вимоги в судовому провадженні s будь-якій юрисдикції, за умови, що такий судовий розгляд обмежується поданням заяви та/або отриманням забезпечення позову чи зустрічного позову, при цьому розуміється та погоджується, що суть будь-якого спору чи вимоги вирішується виключно арбітражем відповідно до Арбітражного Регламенту ГАФТА № 125.
Згідно з Преамбулою, розділом І Арбітражного Регламенту ГАФТА №125 (https:/www.qafta.com/arbitration )
1. Будь-який спір, що виникає з контракту або арбітражної угоди, який включає або посилається на ці Правила, повинен бути переданий на розгляд арбітражу, а арбітр (арбітри) або апеляційна колегія, залежно від обставин, приступить до вирішення всіх питань, поставлених на їх розгляд, відповідно до наступних положень:
1.1 Положення Закону про арбітраж 1996 року, а також будь-які законодавчі поправки, модифікації або відновлення його дії на даний момент, застосовуються до кожного арбітражу та/або апеляції відповідно до цих Правил, за винятком випадків, коли такі положення прямо змінені ними або не відповідають цим Правилам.
1.2 Юридичним місцем арбітражу, та цими Правилами визначається відповідно до розділу 4 Закону про арбітраж 1996 року, є Англія.
1.3 Будь-яке усне слухання, призначене в арбітражі, має відбуватися в місці, визначеному Асоціацією торгівлі зерном та кормами (Гафта), в Лондоні, або (але без обмеження Правил 1.1 та 1.2 вище), в іншому місці, якщо сторони домовилися про це у письмовій формі.
Суд зазначає, що керуючись положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право», сторонами Контракту №SP571036 досягнуто згоди підпорядкувати правовідносини за контрактом англійському праву, та визначено підсудність арбітражу ГАФТА справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з правовими відносинами за контрактом.
Тобто, у вказаному договорі міститься арбітражна угода, укладена у вигляді арбітражного застереження.
Третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження їх прав. Наявність дійсного третейського застереження та обов'язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав позивача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України. Проте, ухилення від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України "Про третейські суди", яка полягає у гарантуванні у такому випадку учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №876/7/19).
Викладене в договорі третейське застереження, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами третейської угоди свідомо і добровільно та відповідно до положень закону.
Питання щодо недійсності третейської/арбітражної угоди суд розглядає не як позовну вимогу, а як процесуальне питання, що має бути вирішене до початку розгляду позовних вимог по суті відповідно до приписів пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, він залишає позов без розгляду. Такий висновок має міститися в мотивувальній частині судового рішення. За необхідності суд призначає експертизу.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22.
Згідно з частиною 1 статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, враховуючи що в контракті №SP571036 від 01.07.2021 міститься арбітражна угода, у вигляді арбітражного застереження відповідно до якої будь-які спори, вирішуються арбітражем відповідно до Арбітражного Регламенту ГАФТА № 125 у редакції, чинній на дату цього контракту, суд зазначає, що будь-яка суперечка/спір, що виникає по контракту №SP571036 від 01.07.2021 або у зв'язку з ним, охоплює також і спори стосовно виконання/невиконання такого договору та повинен вирішуватися за правилами Англійського Міжнародного Арбітражного Суду.
При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач заперечує проти вирішення даного спору в господарському суді, підтверджує що арбітражна угода є дійсною та може бути виконана, відповідач подав свої заперечення до початку розгляду справи по суті, як того вимагають наведені положення процесуального законодавства; в свою чергу, судом не встановлено обставин щодо недійсності, втрати чинності, неможливості виконання арбітражної угоди.
В свою чергу, заперечуючи проти залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України позивач зазначає, що саме по собі посилання у главі «Арбітраж» контракту №SP571036 від 01.07.2021 на типовий контракт 78UA Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA №78UA) не свідчить та ніяким чином не вказує на розповсюдження положень та умов типового контракту на відносини, що склались між сторонами згідно з укладеного на основі вільного волевиявлення та їх власного розсуду - контракту № SР571036 від 01.07.2021.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
З огляду на встановлені вище обставини у справі, суд зазначає, що підписавши угоду, в якій міститься арбітражне застереження, її сторони фактично погодилися з передбаченим у ній порядком вирішення спорів, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі спорів на вирішення за правилами Англійського Міжнародного Арбітражного Суду.
Отже, спір, що розглядається в цій справі, може бути переданий на розгляд міжнародного комерційного арбітражу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 924/497/22.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечення Підприємства з іноземними інвестиціями "Бунге Юкрейн" проти вирішення спору у господарському суді та клопотання про залишення позову без розгляду були подані відповідачем у порядку та строк, передбачений пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, тобто, до початку розгляду судом справи по суті та до подання відповідачем першої заяви щодо суті спору.
Судом також враховано висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 01.11.2023 у справі № 910/3208/22): "...за усталеною практикою Європейського суду з прав людини добровільна відмова від судового порядку вирішення спору на користь арбітражу є загалом прийнятною в аспекті дотримання статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. зокрема рішення у справі Suovaniemi and others v. Finland, заява № 31737/96, 23.02.1999), тому залишення судом без розгляду позову через наявність арбітражної угоди саме по собі не становить неприйнятного обмеження доступу до суду.".
Враховуючи наведене, суд зазначає, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки наявні обставини для застосування приписів п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд відзначає, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення сплаченого судового збору позивачами не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачі не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 226, ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Підприємства з іноземними інвестиціями "Бунге Юкрейн" про залишення позову без розгляду задовольнити.
2. Позов Bickton OU до Підприємства з іноземними інвестиціями "Бунге Юкрейн" про стягнення 102 393,85 доларів США залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 08.10.2025
Суддя І.О. Андреїшина