ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/7022/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фермерського господарства «ХАН», Миколаївська область, Новоодеський район, с.Себине
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій», м.Київ
про стягнення 966 592,68 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Фермерське господарства «ХАН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» про стягнення суми сплаченої за товар неналежної якості в розмірі 760 028,20 грн, 3% річних в сумі 13 143,19 грн, пені в розмірі 124 121,29 грн, штрафу в сумі 69 300 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором №25/09-1 від 25.09.2024 в частині поставки товару належної якості.
Разом із позовом Фермерським господарством «ХАН» було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
Ухвалою від 04.06.2025 в задоволенні заяви було відмовлено.
Ухвалою від 04.06.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.07.2025.
02.07.2025 судом було відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
23.07.2025 підготовче засідання відкладено на 27.08.2025.
27.08.2025 з огляду на неявку представників сторін підготовче засідання відкладено на 10.09.2025.
10.09.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2025.
Представник позивача у судове засідання 08.10.2025 не з'явився, проте, подав заяву про здійснення розгляду справи по суті без участі представника Фермерського господарства «ХАН». У заяві також наголошено на тому, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 08.10.2025, як і попередні засідання суду, не з'явився, відзиву на позов не надав, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» про розгляд справи. При цьому, суд зазначає таке.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом станом відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі електронний.
З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено судову кореспонденцію по справі на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань: 04050, м.Київ, вул.Іллєнка Юрія, буд.7.
Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Судова кореспонденція не була вручена відповідачу, конверт повернуся до Господарського суду міста Києва. Вся попередня судова кореспонденція також повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
З огляду на неявку представника відповідача суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 08.10.2025.
До того ж, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 08.10.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
25.09.2024 між Фермерським господарством «ХАН» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» (продавець) було укладено договір №25/09-1, за умовами п.1.1 якого постачальник поставляє (передає у власність покупця), а покупець приймає мінеральні добрива, надалі «товар».
Згідно п.1.2 договору №25/09-1 від 25.09.2024 товар, який поставляється за цим договором, повинен використовуватись виключно для потреб сільського господарства. Покупець та треті особи, які фактично отримали поставлений за цим договором товар, не мають права використовувати його у військових цілях та/або з метою виготовлення вибухових речовин, тощо.
Пунктом 1.3 договору №25/09-1 від 25.09.2024 визначено, що кількість, номенклатура, ціна, терміни та умови поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікаціях що є додатками до договору і становлять його невід'ємну частину (в подальшому «додатки»).
У п.п.2.1, 2.2 договору №25/09-1 від 25.09.2024 вказано, що постачальник бере на себе зобов'язання після підписання договору в строк, не пізніше вказаного в додатках, передати покупцю товар. Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар від постачальника і здійснити за нього 100% передплату в строки і порядку, зазначених у додатках.
Підтвердженням якості товару з боку продавця є сертифікат якості заводу-виробника, який надається покупцю разом з товаром (п.3.2 договору №25/09-1 від 25.09.2024).
Відповідно до п.4.1 договору №25/09-1 від 25.09.2024 покупець робить 100% передплату вартості товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника на підставі рахунка-фактури постачальника, що є невід'ємною частиною договору, в терміни і на умовах згідно додатків до цього договору.
Товар вважається прийнятим покупцем по кількості - у відповідності зі специфікацією вантажу (пакувальним аркушем, накладної), а по якості - на основі відповідних сертифікатів заводу- виробника (крім випадків, передбачених в п. 6.7 цього договору) (п.6.5 договору №25/09-1 від 25.09.2024).
У п.6.7 укладеного між сторонами правочину невідповідність фактичної кількості товару супроводжуючим документам повинна бути підтверджена відповідним актом, що складається представником Торгово-промислової палати України при прийманні Товару під час розвантаження автотранспорту. Забезпечення присутності представника територіального управління Торгово-промислової палати України покладається на Покупця Невідповідність якості Товару, зазначеній у сертифікаті якості, повинна бути підтверджена спеціальною сертифікованою лабораторією.
Пунктом 9.2 договору №25/09-1 від 25.09.2024 визначено, що у випадку недопоставки товару, що підтверджено в порядку передбаченому в п. 6.7 даного договору, або поставки неякісного Товару, якщо це підтверджується спеціальною сертифікованою лабораторією згідно п 6.7 сторони встановили, що в разі невідповідності поставленого Товару, Сторони узгоджують один з наступних варіантів: заміни товару - в цьому випадку постачальник зобов'язується за свій рахунок замінити товар товаром належної якості у строк сім робочих днів, з моменту отримання повідомлення покупця про невідповідність товару.
За несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за весь період прострочки (9.3 договору №25/09-1 від 25.09.2024).
За односторонню, безпідставну відмову від поставки товару, сторона, яка безпідставно відмовилась від такої поставки, сплачує на користь іншої сторони, штраф у розмірі 10% від загальної вартості відповідного товару (п.9.7 договору №25/09-1 від 25.09.2024).
Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами, взятих на себе зобов'язань (п.11.1 договору №25/09-1 від 25.09.2024).
У специфікації №1 від 25.09.2024 сторонами погоджено, що в межах договору №25/09-1 від 25.09.2024 постачальник передає покупцю наступний товар: діамонійфосфат 18:46 у кількості 22 тонн, загальною вартістю 693 000 грн.
На оплату вказаного товару відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №215 від 25.09.2024 на суму 693 000 грн.
Вказаний рахунок було оплачено позивачем що підтверджується платіжною інструкцією №510 від 26.09.2024 на суму 693 000 грн.
Як вказує позивач, 25.09.2025 відповідачем було передано товар Фермерському господарству «ХАН», про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №197 від 25.09.2024 на суму 693 000 грн.
Проте, як вказує позивач, фактично товар за якістю прийнято не було, оскільки за наслідками проведення сертифікованою лабораторією аналізу переданого товару було встановлено, що прес давлений зразок добрива не відповідає марці добрив «діамоній фосфат» за показниками вмісту азоту та форсфору.За насліками проведення заборгованого дослідження Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр Афіна Паллада» (сертифікат визнання спроможності проведення вимірювань №РН-28/2019 від 23.04.2019) було складено протокол випробувань №102 від 02.10.2024.
26.10.2025 Фермерським господарством «ХАН» було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» претензію №30 від 25.10.2024. в якій покупцем заявлено про заміну неякісного товару, або, у разі не можності заміни, повернути грошові кошти в сумі 693 000 грн.
Проте, як вказує позивач, відповідачем, заміну товару здійснено не було, грошові кошти в сумі 693 000 грн не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оціннюючи доводи позивача та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо такого.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.
Згідно ст.626 ЦивільногокодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару , якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин , які існували до цього моменту.
Відповідно до ч.1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари або упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони в договорі не визначать більш високі вимоги до якості товарів.
Частинами 1, 2 ст.688 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Частинами 4,5 ст.268 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Судом вказувалось, що у п.6.7 укладеного між сторонами правочину невідповідність фактичної кількості товару супроводжуючим документам повинна бути підтверджена відповідним актом, що складається представником Торгово-промислової палати України при прийманні Товару під час розвантаження автотранспорту. Забезпечення присутності представника територіального управління Торгово-промислової палати України покладається на Покупця Невідповідність якості Товару, зазначеній у сертифікаті якості, повинна бути підтверджена спеціальною сертифікованою лабораторією.
Пунктом 9.2 договору №25/09-1 від 25.09.2024 визначено, що у випадку недопоставки товару, що підтверджено в порядку передбаченому в п. 6.7 даного договору, або поставки неякісного Товару, якщо це підтверджується спеціальною сертифікованою лабораторією згідно п 6.7 сторони встановили, що в разі невідповідності поставленого Товару, Сторони узгоджують один з наступних варіантів: заміни товару - в цьому випадку постачальник зобов'язується за свій рахунок замінити товар товаром належної якості у строк сім робочих днів, з моменту отримання повідомлення покупця про невідповідність товару.
У специфікації №1 від 25.09.2024 сторонами погоджено, що в межах договору №25/09-1 від 25.09.2024 постачальник передає покупцю наступний товар: діамонійфосфат 18:46 у кількості 22 тонн, загальною вартістю 693 000 грн.
За наслідками проведення сертифікованою лабораторією аналізу переданого товару було встановлено, що прес давлений зразок добрива не відповідає марці добрив «діамоній фосфат» за показниками вмісту азоту та форсфору.За насліками проведення заборгованого дослідження Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр Афіна Паллада» (сертифікат визнання спроможності проведення вимірювань №РН-28/2019 від 23.04.2019) було складено протокол випробувань №102 від 02.10.2024.
26.10.2025 Фермерським господарством «ХАН» було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» претензію №30 від 25.10.2024. в якій покупцем заявлено про заміну неякісного товару, або, у разі не можності заміни, повернути грошові кошти в сумі 693 000 грн. Відповідачем, як вказує позивач, вимоги претензії задоволено не було.
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин, які повідомлені позивачем, доказово спростовано не було, доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №25/09-1 від 25.09.2024 в частині поставки якісного товару чи його заміни на вимогу покупця не надано. За таких обставин, за висновками суду, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» виник обов'язок повернути Фермерському господарству «ХАН» грошові кошти в сумі 693 000 грн, які було сплачено за товар.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 13 143,19 грн, пені в розмірі 124 121,29 грн, штрафу в сумі 69 300 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за весь період прострочки (9.3 договору №25/09-1 від 25.09.2024).
За односторонню, безпідставну відмову від поставки товару, сторона, яка безпідставно відмовилась від такої поставки, сплачує на користь іншої сторони, штраф у розмірі 10% від загальної вартості відповідного товару (п.9.7 договору №25/09-1 від 25.09.2024).
З огляду на те, що постачальником так не було передано за договором №25/09-1 від 25.09.2024 покупцю товар належної якості, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 124 121,29 грн та штраф в сумі 69300 грн.
При цьому, судом враховано, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до ст. 223 Господарського кодекск України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Однак, 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту:"7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на період нарахування неустойки, який визначено позивачем, у суду відсутні підстави вважати, що заявником було порушено при нарахуванні приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та пропущено строк позовної давності.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені та штрафу, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Одночасно, в частині 3% річних, суд критично ставиться до періоду нарахування, який визначено позивачем, оскільки у претензії №30 від 25.10.2024 Фермерським господарством «ХАН» було висунуто вимогу або про заміну товару, або повернення грошових коштів. У самій вимозі строку її виконання не визначено.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом було встановлено, що претензія №30 від 25.10.202 (в якій заявлено про повернення попередньої оплати) була направлена Фермерським господарством «ХАН» відповідачу 26.10.2024, а отже 7 денний строк є таким, що сплив 04.11.2024 (з урахуванням того, що 02.11.2024 та 03.11.2024 буди вихідними днями), а отже, і право на нарахування 3% річних виникло у позивача 05.11.2024, а не 01.10.2025, як вказує позивачем.
Здійснивши перерахунок суми 3% річних, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача вказаних нарахувань в сумі 11098,27 грн.
Щодо наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат (які фактично додано до суми оплати за товар), суд наголошує на таких саме помилках, як і при визначенні періоду нарахування 3% річних. Після здійснення перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 48 399,79 грн.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, позов Фермерського господарства «ХАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» про стягнення суми сплаченої за товар неналежної якості в розмірі 760 028,20 грн, 3% річних в сумі 13 143,19 грн, пені в розмірі 124 121,29 грн, штрафу в сумі 69 300 грн підлягає частковому задоволенню.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Фермерського господарства «ХАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» про стягнення суми сплаченої за товар неналежної якості в розмірі 760 028,20 грн, 3% річних в сумі 13 143,19 грн, пені в розмірі 124 121,29 грн, штрафу в сумі 69 300 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Аграрій» (04050, м.Київ, вул.Іллєнка Юрія, буд.7, ЄДРПОУ 45287331) на користь Фермерського господарства «ХАН» (56653, Миколаївська область, Новоодеський район, село Себине, вул.Соборна, буд.15, ЄДРПОУ 32023159) суми сплаченої за товар неналежної якості в розмірі 693 000 грн, інфляційні втрати в сумі 48 399,79 грн, пеню в сумі 124 121,29 грн, штрафу в розмірі 69 300 грн, 3% річних в сумі 11 098,27 грн та судовий збір в сумі 11 311,89 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.10.2025.
Суддя В.В. Князьков