ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/6873/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго», м.Київ
про стягнення 20 050,52 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Матвієнко С.М.
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго» про стягнення збитків в сумі 13 367,01 грн та неустойки в сумі 6683,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається втрату відповідачем матеріалів, які було передано для виконання договору підряду №74G710-В2С/10-2021.
Ухвалою від 04.06.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
09.07.2025 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, з огляду на необхідність долучення нових доказів.
З огляду на необхідність ухвалення вірного та справедливого рішення у справі та встановлення всіх обставин спору, ухвалою від 10.07.2025 судом було постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.08.2025.
13.08.2025 судом відкладено підготовче засідання на 10.09.2025.
10.09.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2025.
Відповідач у судове засідання 08.10.2025, як і попередні засідання суду, не з'явився, відзиву на позов не надав, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго» про розгляд справи. При цьому, суд зазначає таке.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом станом відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі електронний.
З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено судову кореспонденцію по справі на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-01042, м.Київ, вул.Чигоріна, буд.18.
Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Судова кореспонденція не була вручена відповідачу, конверт повернуся до Господарського суду міста Києва. Вся попередня судова кореспонденція також повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
З огляду на неявку представника відповідача суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 08.10.2025.
До того ж, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Представником позивача у судовому засіданні 08.10.2025 було надано усні пояснення по справі, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
В судовому засіданні 08.10.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
23.04.2021 між Акціонерним товариством «Укртелеком» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго» (підрядник) було укладено договір підряду №74G710-В2С/10-2021, за умовами п.2.1 якого підрядник зобов'язується виконувати роботи, а замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується їх приймати та оплачувати.
Договір є рамковим і передбачає можливість неодноразового замовлення виконання робіт. Для цього кожного разу, при виникненні потреби у виконанні робіт з будівництва, сторони у порядку, передбаченому цим договором, укладають у паперовому вигляді замовлення, у якому узгоджують перелік, обсяг, строки виконання робіт з будівництва (з урахуванням максимальних строків, визначених у додатку №4 до договору) та їх вартість. Замовлення виконання робіт по підключенню абонентів здійснюється у порядку, визначеному цим договором, за допомогою наряду, у якому має бути вказано перелік, та обсяг виконання таких робіт. Строки виконання робіт по іх підключенню абонентів визначаються у додатку №4 до договору. Вартість робіт по підключенню абонентів вказано у додатку №1 до договору (п.2.2 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021).
У п.3.1 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 вказано, що роботи повинні виконуватися з використанням матеріалів підрядника та окремих матеріалів, наданих замовником. Матеріали, які використовуватиме підрядник для виконання робіт, повинні бути новими та включаються у ціну робіт, проте, укладаючи замовлення, сторони можуть домовитися про збільшення вартості робіт на вартість окремих матеріалів, що будуть використовуватися підрядником при виконанні робіт. Перелік та вартість вищевказана матеріалів, на яку збільшуватиметься вартість робіт, а також перелік матеріалів замовника, які останній зобов'язаний надати підряднику для виконання робіт, визначаються у відповідних замовленнях. Для виконання підрядником робіт по підключенню абонентів замовник зобов'язаний надати підряднику лише наступні матеріали: активне обладнання, що встановлюватиметься та/або налаштовуватиметься підрядником для здійснення підключення послуг абонентам та матеріали, які не враховані у відповідних роботах. Вимоги до матеріалів, які можуть використовуватися підрядником при виконанні робіт по підключенню абонентів, визначено у додатку №3 до договору.
Пунктом 3.14 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 визначено, що з дати отримання підрядником відправлених замовником матеріалів всі ризики пошкодження та/чи втрати таких матеріалів та відповідальність за них в повному обсязі переходят до підрядника.
У п.4.3.15 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 передбачено обов'язок підрядника повернути / придбати у замовника залишки невикористаних матеріалів або обладнання, наданих останнім підряднику для виконання робіт, одразу після закінчення виконання / усунення недоліків у термін до 14 робочих днів.
Пунктом 7.2 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 передбачено, що з моменту передачі замовником підряднику матеріалів, обладнання і до моменту підписання замовником відповідного акта та акта передачі (повернення невикористаних матеріалів на склад замовника) підрядник несе відповідальність за викрадення, псування або знищення таких матеріалів (незалежно від наявності у цьому вини підрядника). Підрядник звільняється від відповідальності за викрадення, псування або знищення переданих йому замовником матеріалів, якщо викрадення, псування або знищення матеріалів сталось з вини самого замовника.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного року, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії договору зобов'язань - до закінчення їх виконання (п.8.1 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021).
Як вбачається з матеріалів справи, в межах договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 Акціонерним товариством «Укртелеком» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго» для виконання робіт відповідні матеріали, в тому числі: ВОК ОКАДт-Д(1,5)П-12Е1 - 1,269 км; гільзу захисту 45 мм - 200 шт; комплекти герметизації круглого введення FOSC-A-1-NT - 1 шт; термінал абонентський ONT 1p HG8010H - 7 шт; роутер бездротовий стандарт N зі швидкістю передачі даних до 300 Мбіт/с 2 вбудованих антени TL-WR850N - 2 шт. За наслідками передачі матеріалів сторонами було складено та підписано акти приймання-передачі обладнання в монтаж (№ 74-KLV- 294 від 04.11.2021, акт №74-ШАМ21-329 від 04.11.2021, акт № 74-ШАМ21-328 від 04.11.2021, акт № 74-ШАМ21-331 від 04.11.2021 2) по переданому абонентському обладнанню: - Акт передачі обладнання в монтаж №74-БЛА-21 -1382 від 17.11.2021
Проте, як вказує позивачем після завершення виконання робіт, у 2023 році під час проведення річної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей позивачем було виявлено нестачу матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго». Факт нестачі зафіксовано в інвентаризаційному описі товаро-матеріальних цінностей за 2023 рік, в якому Відповідач письмово підтвердив втрату матеріалів під час переїзду з об'єкта на об'єкт, а саме: ВОК ОКАДт-Д(1,5)П-12Е1 - 1,269 км; гільзу захисту 45 мм - 200 шт; комплекти герметизації круглого введення FOSC-A-1-NT - 1 шт; термінал абонентський ONT 1p HG8010H - 7 шт; роутер бездротовий стандарт N зі швидкістю передачі даних до 300 Мбіт/с 2 вбудованих антени TL-WR850N - 2 шт. Акт скріплений підписом представника та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго».
Вартість втраченого відповідачем обладнання становить 13367,01 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом засідання робочої інвентаризаційної комісії від 06.11.2023, а також інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей.
Як вказує позивач, з огляду на наведене, Акціонерним товариством «Укртелеком» було направлено відповідачу претензію №80С310/СЦ/ВИХ/465 від 13.05.2025 щодо відшкодування вартості втрачених матеріалів та сплату штрафних санкцій.
Відповідачем вимоги претензії задоволено не було, вартість втраченого обладнання не відшкодовано, штрафні санкції не сплачено, що і стало підставою для звернення Акціонерного товариства «Укртелеком» до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго» про стягнення збитків в сумі 13 367,01 грн та неустойки в сумі 6683,51 грн.
Оцінюючи доводи позивача та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з урахуванням такого.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.
Згідно ст.626 ЦивільногокодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Господарського процесуального кодексу України).
У ч.1 ст.840 Цивільного кодексу України вказано, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Статтею 841 Цивільного кодексу України унормовано, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.
Як було встановлено вище, у п.3.1 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 вказано, що роботи повинні виконуватися з використанням матеріалів підрядника та окремих матеріалів, наданих замовником.
Пунктом 3.14 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 визначено, що з дати отримання підрядником відправлених замовником матеріалів всі ризики пошкодження та/чи втрати таких матеріалів та відповідальність за них в повному обсязі переходят до підрядника.
У п.4.3.15 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 передбачено обов'язок підрядника повернути / придбати у замовника залишки невикористаних матеріалів або обладнання, наданих останнім підряднику для виконання робіт, одразу після закінчення виконання / усунення недоліків у термін до 14 робочих днів.
Пунктом 7.2 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 передбачено, що з моменту передачі замовником підряднику матеріалів, обладнання і до моменту підписання замовником відповідного акта та акта передачі (повернення невикористаних матеріалів на склад замовника) підрядник несе відповідальність за викрадення, псування або знищення таких матеріалів (незалежно від наявності у цьому вини підрядника). Підрядник звільняється від відповідальності за викрадення, псування або знищення переданих йому замовником матеріалів, якщо викрадення, псування або знищення матеріалів сталось з вини самого замовника.
Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі № 74-KLV- 294 від 04.11.2021, акт №74-ШАМ21-329 від 04.11.2021, акт № 74-ШАМ21-328 від 04.11.2021, акт №74-ШАМ21-331 від 04.11.2021 2) та актом передачі обладнання в монтаж №74-БЛА-21 -1382 від 17.11.2021 підтверджується передання в межах договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 Акціонерним товариством «Укртелеком» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго» для виконання робіт відповідні матеріали, в тому числі: ВОК ОКАДт-Д(1,5)П-12Е1 - 1,269 км; гільзу захисту 45 мм - 200 шт; комплекти герметизації круглого введення FOSC-A-1-NT - 1 шт; термінал абонентський ONT 1p HG8010H - 7 шт; роутер бездротовий стандарт N зі швидкістю передачі даних до 300 Мбіт/с 2 вбудованих антени TL-WR850N - 2 шт.
Проте, у 2023 році під час проведення річної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей позивачем було виявлено нестачу матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго». Факт нестачі зафіксовано в інвентаризаційному описі товаро-матеріальних цінностей за 2023 рік, в якому Відповідач письмово підтвердив втрату матеріалів під час переїзду з об'єкта на об'єкт, а саме: ВОК ОКАДт-Д(1,5)П-12Е1 - 1,269 км; гільзу захисту 45 мм - 200 шт; комплекти герметизації круглого введення FOSC-A-1-NT - 1 шт; термінал абонентський ONT 1p HG8010H - 7 шт; роутер бездротовий стандарт N зі швидкістю передачі даних до 300 Мбіт/с 2 вбудованих антени TL-WR850N - 2 шт. Акт скріплений підписом представника та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго».
Вартість втраченого відповідачем обладнання становить 13367,01 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом засідання робочої інвентаризаційної комісії від 06.11.2023, а також інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей.
Отже, за висновками суду, у відпоідача виник обов'зок із відкшоудвання позивачу вартості переданих замовником та втрачених підрядником матеріалів.
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин, які повідомлені позивачем, доказово спростовано не було, доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 в частині збереження матеріалів вартістю 13 367,01 грн, переданих замовником для виконання робіт, не надано.
Отже, з огляду на наведені вище умови чинного законодавства та умови договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості втрачених ним матеріалів.
Щодо вимог позивача про стягнення неустойки в сумі 6683,51 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За умовами п.7.8 договору №74G710-В2С/10-2021 від 23.04.2021 у разі якщо при припиненні дії договору підрядник прострочить повернення замовнику матеріалів останнього, не використаних підрядником під час виконання робіт (а у разі втрати чи пошкодження матеріалів - не відшкодує її вартість до дати припинення договору), підрядник на вимогу замовника зобов'язаний сплатити останньому штраф в розмірі 50% від вартості прострочених до повернення матеріалів.
З огляду на невідшкодування підрядником вартості втрачених матеріалів замовника на суму 13 367,01 грн, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення неустойку в розмірі 6683,51 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Акціонерного товариства «Укртелеком» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго» про стягнення збитків в сумі 13 367,01 грн та неустойки в сумі 6683,51 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль Енерго» (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, буд.18, ЄДРПОУ 40822019) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ. бульвар Тараса Шевченка, буд.18, ЄДРПОУ 21560766) збитки в сумі 13 367,01 грн, неустойку в сумі 6683,51 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.10.2025.
Суддя В.В. Князьков