ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2025Справа №910/6405/25
за позовом Приватного підприємства "Терра Пак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум"
про стягнення 92 431,86 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Приватне підприємство "Терра Пак" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" про стягнення загальна заборгованість у розмірі 92 431,86 грн, що складає 85 675,82 грн суми боргу, пені в сумі 4014,14 грн., інфляційних втрат в сумі 2 741,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено свої зобов'язання із здійснення повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого має прострочену заборгованість перед позивачем у розмірі 85 675,82 грн (без врахування інфляційних втрат, процентів річних і неустойки).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 про відкриття провадження надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді" ст. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/6405/25 (суддя Зеленіна Н.І.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторін: 27.05.2025.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 27.05.2025.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між Приватним підприємством «Терра-Пак» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт Хоум» було укладено договір поставки №1009 від 10.09.2024.
На виконання договору, ПП «Терра-Пак» здійснював поставки різного роду пакувальної продукції для ТОВ «Комфорт Хоум», зокрема згідно неоплачених видаткових накладних: № 39328 від 15.11.2024, сума накладної - 51 178,88 грн, № 41207 від 29.11.2024, сума накладної - 73 744,14 грн, № 43551 від 18.12.2024, сума накладної - 6 519,00 грн.
Заборгованість по цих поставках, з врахуванням часткової оплати становить - 85 675,82 грн.
Відповідно до п.5.1. даного договору, оплата проводиться покупцем в залежності від виконання постачальником своїх зобов'язань у наступному порядку:
5.1.1 при наданні постачальником покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію у ЄРПН та отримала статус документа «зареєстрована в ЄРПН», покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 21 (двадцять один) день з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
5.1.2. при наданні постачальником покупцю в строк понад 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в єрпн та отримала статус документа «зареєстрована в ЄРПН», покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 21 (двадцять один) день, з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Позивачем за здійсненими господарськими операціями відповідачу виписувались податкові накладні від 15.11.2024 № 19, 29.11.2024 № 23 та 18.12.2024 порядковий №5, на яких є відмітка про їх прийняття контрагентом, а також відмітна про реєстрацію в ЄРПН.
ПП «Терра-Пак» на електрону пошту відповідача надсилав претензії вих. № 541 від 23.04.2025, вих. № 353 від 10.03.2025, вих № 115 від 21.01.2025, у відповідь на претензію ТзОВ «Комфорт Хоум» надіслав лист вих. №3 від 29.01.2025, яким визнав наявність заборгованості перед ПП «Терра-Пак» та зобов'язувався щотижневими платежами погасити заборгованість, проте встановленого графіку розтермінування платежу не дотримався.
На час прийняття рішення, доказів оплати заборгованості у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано, що і стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін
Відповідно до п.5.1. Договору, оплата проводиться покупцем в залежності від виконання постачальником своїх зобов'язань у наступному порядку:
5.1.1 при наданні постачальником покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію у ЄРПН та отримала статус документа «зареєстрована в ЄРПН», покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 21 (двадцять один) день з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
5.1.2. при наданні постачальником покупцю в строк понад 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в єрпн та отримала статус документа «зареєстрована в ЄРПН», покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 21 (двадцять один) день, з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не було проведено розрахунок за отриманий товар у встановлені строки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 85 675,82 грн, що відповідачем не заперечується.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати отриманого товару не надано.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене, оцінюючи надані сторонами справи докази в їх сукупності та керуючись принципом «вірогідність доказів», суд дійшов висновку, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами поставку товару та прострочення відповідачем його оплату, а відтак позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 85 675,82 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення пеню та інфляційні втрати.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність обрахунків позивачем інфляційних втрат, враховуючи правильно визначений період прострочення. За результатами перерахунку суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 2 741,90 грн інфляційних втрат.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд вставив наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У численних постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду суд зазначав, що умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, оскільки формулювання "за кожний день прострочення", установлює лише порядок нарахування такої штрафної санкції як пеня, що також дозволяє її відмежувати від неустойки іншого виду, але вказане формулювання жодним чином не визначає період чи строк, за який ця неустойка нараховується. Зазначення в договорі іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України періоду нарахування штрафних санкцій, може бути здійснено або шляхом відображенням в його умовах конкретного строку нарахування штрафної санкції (на зразок "нараховується протягом року" тощо), або шляхом зазначення додаткових застережень щодо настання певної обставини (на зразок "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "протягом всього періоду існування прострочення" тощо), які б дозволяли точно встановити момент закінчення строку нарахування неустойки, відмінний від визначеного ГК України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також зазначила, що такий підхід до застосування частини шостої статті 232 ГК України разом з умовами договору де міститься положення про нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочення, відображено й у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17., ухвалі від 23.01.2024р. 911/952/22 і ін..
У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 8.2. Договору поставки укладеним між ПП «ТЕРРА-ПАК» та ТОВ «КОМФОРТ ХОУМ» передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим договором Покупець сплачує на вимогу Постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, п.8.2 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.
Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (за кожний місяць) згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, а відтак заявлений розмір пені у сумі 4014,14 грн є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу у повному обсязі, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 58 351,20 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру у розмірі 92 431,86 грн.
Отже, за подання до господарського суду позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028 х 0,8).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено удовий збір у розмірі 3028 грн, згідно платіжної інструкції №1436 від 19.05.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 605,60 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/6405/25, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи приписи статті 129 ГПК України та задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 2422,40 грн повністю покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Терра Пак" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Хоум» (03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 3, код ЄДРПОУ 39182454) на користь Приватного підприємства «Терра Пак» (80561, Львівська область, с. Утішків, вул. Головна, 1-В, код ЄДРПОУ 35400640) є 85 675 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 82 коп. суми боргу, пені в сумі 4014 (чотири тисячі чотирнадцять гривень) грн 14 коп., втрати від інфляції в сумі 2 741 (дві тисячі сімсот сорок одну) грн 90 коп., судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна