ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/6925/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрно-промисловий холдинг"
2. ОСОБА_1
про стягнення 16 671 815, 99 грн.
Представники учасники справи:
Від позивача: Данилова В.В.
Від відповідача-1: не з'явився;
Від відповідача-2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрно-промисловий холдинг" (далі-відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач - 2) про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 16 671 815, 99 грн, з якої 12 000 000, 00 грн - основна сума боргу, 478 817, 81 грн - заборгованість за процентами, нарахованими на прострочену частину кредиту за базовою процентною ставкою (п. 1.1.Кредитного договору, ст. 625 ЦК України); 4 038 125,31 грн - заборгованість за процентами, нарахованими на тіло кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору); 154 872,87 грн - заборгованість за процентами, нарахованими на прострочені проценти, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП" залишено без руху.
17.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2025.
Представник відповідача - 1 у підготовче засідання 21.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Представник відповідача - 2 у підготовче засідання 21.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відкладено підготовче засідання на 11.08.2025.
Представник відповідача - 1 у підготовче засідання 11.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою про повідомлення про дату, час і місце судового засідання повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Представник відповідача - 2 у підготовче засідання 11.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті до 25.08.2025.
Представник відповідача - 1 у судове засідання 25.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою про повідомлення про дату, час і місце судового засідання повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Представник відповідача - 2 у судове засідання 25.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача 25.08.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 10.09.2025.
Представник відповідача - 1 у судове засідання 10.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача - 2 у судове засідання 10.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 1, 2.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 10.09.2025.
У судовому засіданні 10.09.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд
01.06.2017 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» (далі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» (далі-позичальник) укладено Договір кредитної лінії №2305/0350/2/17, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії (надалі за текстом - кредит транш кредиту) з лімітом заборгованості за кредитом (ліміт кредиту) в сумі, яка не може перевищувати 10000000.00 (Десять мільйонів грн. 00 коп.) грн., у порядку, передбаченому п. 1.2. цього Договору, на цілі закупівля твердого, рідкого, газоподібного палива і подібних продуктів, строком з 01 червня 2017 р. по 30 листопада 2017 р. включно зі сплатою за користування кредитними коштами, з розрахунку 24 (ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ) процентів річних.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.5 договору, позичальник зобов'язується забезпечити повернення одержаного кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту, відкритого в АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", строком не пізніше 30 листопада 2017 р; сплачувати банку проценти за користування кредитом, щомісяця в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного місяця, при остаточному повному погашенні кредиту або при повному погашенні кредиту, у зв'язку із (достроковим) закінченням строку кредитування - одночасно з його погашенням, а при продовженні строку дії (пролонгації) цього Договору - у день такого продовження (пролонгації). Якщо заборгованість за кредитом є простроченою, то строком сплати нарахованих процентів є день їх нарахування.
23 жовтня 2017 року між сторонами Кредитного договору була укладена Додаткова угода № 1 про збільшення кредитного ліміту відповідача-1 до 17 000 000,00 грн та викладено пункт 2.1. Кредитного договору було викладено у новій редакції.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 23.10.2017 року між банком та ОСОБА_1 (далі-поручитель) укладено договір поруки №2305/Р07/0350/2/17, згідно з умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг») боргових зобов'язань, які витікають з Договору кредитної лінії №2305/0350/2/17 від 01 червня 2017 року, укладеного між АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг».
Відповідно до п. 3.1 Договору, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором в строки, передбачені Кредитним договором, поручитель зобов'язується сплатити кредитору суму заборгованості, що підлягає оплаті, починаючи з наступного дня після дня невиконання позичальником відповідного зобов'язання.
У випадку невиконання або несвоєчасного виконання вимог пункту 3.1. цього Договору, поручитель сплачує кредитору пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, яка вимагається, за кожний день прострочення платежу (п. 3.3 Договору).
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що поручитель несе передбачену чинним законодавством України відповідальність за збитки, завдані кредитору при невиконанні або неналежному виконанні своїх зобов'язань по цьому Договору.
Надалі, з 30 листопада 2017 року по 25 листопада 2021 року між відповідачем-1 та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» було укладено ряд додаткових угод до Кредитного договору, якими були внесені до договору наступні зміни та доповнення:
- Додаткова угода № 2 від 30.11.2017 року, якою був продовжений строк дії Кредитного договору та надання кредитної лінії до 26.11.2018 року, із поетапним зменшенням ліміту кредитної лінії до 10 000 000,00 грн. із встановленням дати повного повернення кредиту 26.02.2018 року для наступної пролонгації (поновлення) кредитної лінії.
- Додаткова угода № 4 від 29.03.2018 року, якою був збільшений ліміт кредитної лінії до 20 500 000,00 грн. із встановленням графіку повного повернення кредиту до 26.11.2018 року.
- Додаткова угода № 5 від 25.07.2018 року, якою був зменшений ліміт кредитної лінії до 16 250 000,00 грн. із встановленням графіку повного повернення кредиту до 26.11.2018 року.
- Додаткова угода № 6 від 26.07.2018 року, якою був зменшений ліміт кредитної лінії до 15 250 000,00 грн. із встановленням графіку повного повернення кредиту до 26.11.2018 року.
- Додаткова угода № 7 від 21.08.2018 року, якою був зменшений ліміт кредитної лінії до 9 700 000,00 грн. із встановленням графіку повного повернення кредиту до 26.11.2018 року.
- Додаткова угода № 8 від 25.09.2018 року, якою був зменшений ліміт кредитної лінії до 7 450 000,00 грн. із встановленням графіку повного повернення кредиту до 26.11.2018 року.
- Додаткова угода № 9 від 26.11.2018 року, якою був якою був продовжений строк дії Кредитного договору та надання кредитної лінії до 26.11.2019 року.
- Додаткова угода № 10 від 25.10.2019 року, якою був збільшений ліміт кредитної лінії до 12 450 000,00 грн, продовжений строк дії Кредитного договору та надання кредитної лінії до 25.11.2020 року. Крім того, угодою були внесені зміни до п. 1.3. Кредитного договору, згідно з якими Відповідач 1 прийняв зобов'язання, у разі прострочення грошового зобов'язання з повернення кредиту та/або сплати процентів, сплатити на вимогу банку суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також 24 % річних, від простроченої суми, як плати за неправомірне користування чужими коштами. Також визначено, що проценти, встановлені цим пунктом нараховуються на прострочену суму кредиту та/або процентів, вказаних в п. 1.1. договору, за весь час прострочення починаючи з першого дня прострочення по день фактичної сплати простроченої суми.
- Додаткова угода № 12 від 24.11.2020 року, якою був продовжений строк дії Кредитного договору та надання кредитної лінії до 25.11.2021 року і зменшений відсоток за користування кредитними коштами до 19 % річних.
- Додаткова угода № 14 від 25.11.2021 року, якою був продовжений строк дії Кредитного договору та надання кредитної лінії до 25.11.2022 року і зменшений відсоток за користування кредитними коштами до 17 % річних.
Враховуючи внесені зміни до Договору кредитної лінії, між відповідачем-2 та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» були укладені додаткові угоди до договору поруки №2305/Р07/0350/2/17 від 23 жовтня 2017 року № 1 від 30.11.2017 року, № 2 від 29.03.2018 року, № 3 від 26.11.2018 року, № 4 від 25.10.2019 року, № 5 від 24.11.2020 року та № 6 від 25.11.2021 року.
Як вбачається із матеріалів справи, банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши ТОВ "Український аграрно-промисловий холдинг" кошти в розмірі та на умовах, визначених договором кредитної лінії, що підтверджується відповідними банківськими випискою по рахунку.
Вказані обставини не заперечуються відповідачами-1,-2.
В порушення договірних зобов'язань, відповідач-1 не погасив заборгованість за Договором кредитної лінії №2305/0350/2/17 від 01.06.2017 у строк, який визначено умовами правочину, саме до 25.11.2022 року.
Таким чином, за відповідачем-1 обліковується заборгованість у розмірі 16 671 815,99 грн., а саме:
- 12 000 000,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом;
- 478 817, 81 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими на прострочену частин кредиту (п. 1.1.Кредитного договору, ст. 625 ЦК України);
- 4 038 125,31 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими на тіло кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору);
- 154 872,87 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими на прострочені проценти, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору).
18 листопада 2024 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» (Первісний кредитор) та ТОВ «АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу, за умовами якого банк після отримання оплати передає фактору, а фактор приймає усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у банка з Договору кредитної лінії №2305/0350/2/17 від 01.06.2017 р., укладеного між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» (надалі «боржник») та надалі цей договір іменується «Кредитний договір»).
Відповідно до п. 1.2. Договору, з моменту виконання фактором обов'язку, вказаного у п.4.1 цього Договору, фактор займає місце банка (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із Кредитного договору відносно усіх прав банка, у тому числі права одержання від Боржника сум кредиту, процентів, неустойок, інших зобов'язань у повному обсязі, що існував на момент переходу прав або виникли після такого переходу.
Відповідно до п. 1.3-1.4 Договору, характеристика прав, переданих Фактору Банком за цим Договором:
а) сума кредиту 12 000 000,00 грн;
б) сума процентів - 478 817,81 грн;
в) будь-які інші вимоги до Боржника (проценти, у т.ч. за невиконання зобов'язань, комісії, неустойка тощо), що виникли або можуть виникнути на підставі Кредитного договору, як на момент переходу прав, так і після переходу.
Банком здійснено розрахунок плати за неправомірне користування чужими коштами після настання строків платежів за Кредитним договором, а саме:
за неправомірне користування кредитом: 4 038 125,31 грн.
за неправомірне користування процентами: 154 872,87 грн.
Надалі, 18.11.2024 між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» (Первісний кредитор) та ТОВ «АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором поруки, за умовами якого первісним кредитором відступлено Новому кредитору права вимоги за Договором кредитної лінії №2305/0350/2/17 укладеним 01 червня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» з первісним кредитором (надалі - Кредитний договір), первісний кредитор передає та відступає новому кредитору, а новий кредитор одержує сукупність прав вимоги, належних первісному кредитору, а саме права вимоги в зобов'язанні за Договором поруки №2305/P07/0350/2/17 від « 23» жовтня 2017 року, укладеного первісним кредитором з ОСОБА_1 (надалі - поручитель), в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» своїх зобов'язань за Кредитним договором.
За цим договором до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, як сторони, що іменується «Кредитор», за Договором поруки №2305/P07/0350/2/17 від « 23» жовтня 2017 року, в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства. Укладення цього Договору не тягне за собою будь-яких змін умов Договору поруки.
22.11.2024 новий кредитор засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» скерував позичальнику та поручителю листи-повідомлення № 14.01-22-336 та № 14.01-22-335 про відступлення права вимоги за Договором поруки та укладення договору факторингу щодо зобов'язань за Договором кредитної лінії. На підтвердження відправлення, позивач долучив до матеріалів справи копії описів вкладення у цінні листи, поштові накладні №0113304038739 та № 0113304038747, фіскальні чеки.
З метою врегулювання питання добровільного погашення заборгованості, 10 грудня 2024 року позивач надіслав на адреси відповідачів-1-2 вимоги №№ 10-12/2 та 10-12/3 про погашення простроченої заборгованості за Договором кредитної лінії № 2305/0350/2/17 від 01.06.2017. На підтвердження відправлення, позивач долучив до матеріалів справи копії описів вкладення у цінні листи, поштові накладні № 0407802636248 та № 0407802636230, фіскальні чеки.
Як вбачається із матеріалів справи, 5 лютого 2025 року між ТОВ «АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП» (далі-кредитор) та ОСОБА_1 (далі-поручитель) укладено Договір про визнання боргу та реструктуризацію заборгованості.
Преамбулою договору від 05.02.2025 передбачено, що згідно Договору факторингу від 18 листопада 2024 року Кредитор набув у ПАТ АКБ «Індустріалбанк» права кредитора по Договору кредитної лінії № 2305/0350/2/17 від 01.06.2017 року, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» (далі-боржник), за яким боржник має заборгованість у розмірі 16 671 819 грн (шістнадцять мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень.
Поручитель відповідно до Договору поруки №2305/P07/0350/2/17 від 23 жовтня 2017 року поручився перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржника.
Сторони дійшли згоди про визнання боргу та його реструктуризацію на умовах, викладених у цьому Договорі.
Відповідно до п. 1.1 Договору, поручитель підтверджує та визнає, що станом на « 5» лютого 2025 року загальна сума заборгованості перед Кредитором становить 16 671 819,00 грн (шістнадцять мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень.
Поручитель визнає свої зобов'язання за Кредитним договором та приймає на себе всі зобов'язання боржника згідно з умовами Договору поруки та Кредитного договору (п. 1.2 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кредитор погоджується змінити умови погашення боргу шляхом реструктуризації, а саме - зупинити нарахування відсотків за користування позикою з моменту викупу права вимоги до моменту погашення при умові дотримання поручителем наступного графіку погашення. Новий графік платежів:
до 07.02.2025 року - 4 170 000,00 грн.
до 07.03.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.04.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.05.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.06.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.07.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.08.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.09.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.10.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.11.2025 року - 1 250 000,00 грн.
до 07.12.2025 року - 1 251 819,00 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору, поручитель зобов'язується дотримуватись умов даного Договору та проводити погашення заборгованості на рахунок кредитора згідно графіка, вказаного в п.2.1.
Пунктами 3.1 - 3.2 Договору встановлено, що у разі невиконання поручителем умов цього Договору кредитор здійснює перерахунок боргу, виходячи з фактичного терміну користування кредитними коштами та має право вимагати повного погашення боргу достроково.
Якщо поручитель не сплатить черговий платіж у встановлений строк, кредитор має право звернути стягнення на Поручителя відповідно до умов даного Договору та Договору поруки №2305/P07/0350/2/17 від 23 жовтня 2017 року.
Разом з тим, доказів сплати заборгованості за Договором кредитної лінії №2305/0350/2/17 від 01.06.2017 матеріали справи не містять.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав про неналежне виконання відповідачами 1, 2 зобов'язань за Договорами кредитної лінії № 2305/0350/2/17 від 01.06.2017 та поруки № 2305/Р07/0350/2/17 від 23 жовтня 2017 (враховуючи додаткові угоди), у зв'язку із цим ТОВ «АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП» просить суд стягнути солідарно із позичальника та поручителя заборгованість у розмірі 16 671 815,99 грн, з якої 12 000 000,00 грн - основна сума боргу, 478 817, 81 грн. - заборгованості за процентами, нарахованими на прострочену частину кредиту за базовою процентною ставкою (п. 1.1.Кредитного договору, ст. 625 ЦК України); 4 038 125,31 грн. - заборгованості за процентами, нарахованими на тіло кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору); 154 872,87 грн. - заборгованості за процентами, нарахованими на прострочені проценти, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору).
Відповідачі 1, 2 відзиву на позовну заяву не подали, доводів позивача не спростували.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.
Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
За статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
01.06.2017 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» (далі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» (далі-позичальник) укладено Договір кредитної лінії №2305/0350/2/17, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії (надалі за текстом - кредит транш кредиту) з лімітом заборгованості за кредитом (ліміт кредиту) в сумі, яка не може перевищувати 10000000.00 (Десять мільйонів грн. 00 коп.) грн., у порядку, передбаченому п. 1.2. цього Договору, на цілі закупівля твердого, рідкого, газоподібного палива і подібних продуктів, строком з 01 червня 2017 р. по 30 листопада 2017 р. включно зі сплатою за користування кредитними коштами, з розрахунку 24 (ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ) процентів річних.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Суд звертає увагу на те, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).
Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов'язання. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 ЦК).
18 листопада 2024 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» (Первісний кредитор) та ТОВ «АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу, за умовами якого банк після отримання оплати передає фактору, а фактор приймає усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у банка з Договору кредитної лінії №2305/0350/2/17 від 01.06.2017 р., укладеного між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» (надалі «боржник»).
Відповідно до п. 1.2. Договору, з моменту виконання фактором обов'язку, вказаного у п.4.1 цього Договору, фактор займає місце банка (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із Кредитного договору відносно усіх прав банка, у тому числі права одержання від боржника сум кредиту, процентів, неустойок, інших зобов'язань у повному обсязі, що існував на момент переходу прав або виникли після такого переходу.
Відповідно до п. 1.3-1.4 Договору, характеристика прав, переданих Фактору Банком за цим Договором:
а) сума кредиту 12 000 000,00 грн;
б) сума процентів - 478 817,81 грн;
в) будь-які інші вимоги до Боржника (проценти, у т.ч. за невиконання зобов'язань, комісії, неустойка тощо), що виникли або можуть виникнути на підставі Кредитного договору, як на момент переходу прав, так і після переходу.
Банком здійснено розрахунок плати за неправомірне користування чужими коштами після настання строків платежів за Кредитним договором, а саме:
за неправомірне користування кредитом: 4 038 125,31 грн.
за неправомірне користування процентами: 154 872,87 грн.
Надалі, 18.11.2024 між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» (Первісний кредитор) та ТОВ «АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором поруки, за умова якого первісним кредитором відступлено Новому кредитору права вимоги за Договором кредитної лінії №2305/0350/2/17 укладеним 01 червня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» з первісним кредитором (надалі - Кредитний договір), первісний кредитор передає та відступає новому кредитору, а новий кредитор одержує сукупність прав вимоги, належних первісному кредитору, а саме права вимоги в зобов'язанні за Договором поруки №2305/P07/0350/2/17 від « 23» жовтня 2017 року, укладеного первісним кредитором з ОСОБА_1 (надалі - поручитель), в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» своїх зобов'язань за Кредитним договором.
За цим договором до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора як сторони, що іменується «Кредитор», за Договором поруки №2305/P07/0350/2/17 від « 23» жовтня 2017 року, в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства. Укладення цього Договору не тягне за собою будь-яких змін умов Договору поруки.
22.11.2024 новий кредитор засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» скерував позичальнику та поручителю листи-повідомлення № 14.01-22-336 та № 14.01-22-335 про відступлення права вимоги за Договором поруки та укладення договору факторингу щодо зобов'язань за Договором кредитної лінії. На підтвердження відправлення, позивач долучив до матеріалів справи копії описів вкладення у цінні листи, поштові накладні № 0113304038739 та № 0113304038747, фіскальні чеки.
З метою врегулювання питання добровільного погашення заборгованості, 10 грудня 2024 року позивач надіслав на адреси відповідачів-1-2 вимоги №№ 10-12/2 та 10-12/3 про погашення простроченої заборгованості за Договором кредитної лінії № 2305/0350/2/17 від 01.06.2017. На підтвердження відправлення, позивач долучив до матеріалів справи копії описів вкладення у цінні листи, поштові накладні № 0407802636248 та № 0407802636230, фіскальні чеки.
Як вбачається із матеріалів справи, 5 лютого 2025 року між ТОВ «АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП» (далі-кредитор) та ОСОБА_1 (далі-поручитель) укладено Договір про визнання боргу та реструктуризацію заборгованості.
Преамбулою договору від 05.02.2025 передбачено, що згідно Договору факторингу від 18 листопада 2024 року Кредитор набув у ПАТ АКБ «Індустріалбанк» права кредитора по Договору кредитної лінії № 2305/0350/2/17 від 01.06.2017 року, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» (далі-боржник), за яким боржник має заборгованість у розмірі 16 671 819 грн (шістнадцять мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень.
Поручитель відповідно до Договору поруки №2305/P07/0350/2/17 від 23 жовтня 2017 року поручився перед Кредитором за виконання зобов'язань боржника.
Сторони дійшли згоди про визнання боргу та його реструктуризацію на умовах, викладених у цьому Договорі.
Суд відзначає, що вищевказаний правочин підписано позивачем та відповідачем -2, у матеріалах справи відсутні докази про визнання договору про визнання боргу та реструктуризацію заборгованості недійсним.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, правовідносини у даній справі виникли внаслідок укладення між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг» Договору кредитної лінії № 2305/0350/2/17 від 01.06.2017 р, який забезпечений договором поруки №2305/P07/0350/2/17 від 23 жовтня 2017, укладеними між банком та відповідачем-2.
Як вбачається із матеріалів справи, банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши ТОВ "Український аграрно-промисловий холдинг" кошти в розмірі та на умовах, визначених договором кредитної лінії, що підтверджується відповідними банківськими випискою по рахунку.
Розрахунок заборгованості та банківські виписки по рахункам та розрахункам заборгованості є належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про здійснені операції і є їх підтвердженням, висновки про що сформульовані в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц.
У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».
Вказаний висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 686/25779/13-ц (провадження № 61-1456св24).
Відповідачами-1,-2 не заперечувався факт отримання кредиту та наявність заборгованості з його повернення.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український аграрно-промисловий холдинг" взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього наявна заборгованість перед банком.
Відповідачами не надані суду докази повернення позивачу заборгованості за тілом кредиту та не спростований розмір цієї заборгованості.
На час вирішення спору в цій справі сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами умов договору та погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 23.10.2017 року між банком та ОСОБА_1 (далі-поручитель) укладено договір поруки №2305/Р07/0350/2/17, згідно з умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг») боргових зобов'язань, які витікають з Договору кредитної лінії №2305/0350/2/17 від 01 червня 2017 року, укладеного між АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аграрно-промисловий холдинг».
Поручитель зобов'язується солідарно відповідати за виконання зобов'язань по Кредитному договору спадкоємцями/правонаступниками позичальника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за Кредитним договором та/або яка буде боржником (надалі - позичальник) (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором в строки, передбачені Кредитним договором, поручитель зобов'язується сплатити кредитору суму заборгованості, що підлягає оплаті, починаючи з наступного дня після дня невиконання позичальником відповідного зобов'язання.
Таким чином, за відповідачами-1,-2 обліковується заборгованість у розмірі 16 671 815,99 грн., а саме:
- 12 000 000,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом;
- 478 817, 81 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими на прострочену частин кредиту (п. 1.1.Кредитного договору, ст. 625 ЦК України);
- 4 038 125,31 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими на тіло кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору);
- 154 872,87 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими на прострочені проценти, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору).
За змістом ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
Враховуючи вищевказана обставини, суд дійшов висновку про те, що позичальником було допущено невиконання умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів, банк вимагав від позичальника погасити заборгованість по кредиту за кредитним договором кредитної лінії.
Однак, як підтверджено матеріалами справи, відповідач - 1 не здійснив своєчасного погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.
Водночас, як вже вказувалося судом, відповідач - 2 поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, про що між банком та відповідачем-2 було укладено договір поруки.
Таким чином, відповідачі 1, 2 мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором як солідарні боржники.
Доказів погашення відповідачами 1, 2 заявленого розміру заборгованості до суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (чинна редакція в момент спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що відповідачами не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо існування у відповідача1 перед позивачем заборгованості по сплаті процентів, нарахованих на прострочену частину кредиту за базовою процентною ставкою (п. 1.1.Кредитного договору, ст. 625 ЦК України) та на тіло кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами (п. 1.3. Кредитного договору).
Також, відповідачі 1, 2 відзивів на позовну заяву не подали, позовні вимоги не спростували, контррозрахунку заявлених позовних вимог не навели.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 16 671 815, 99 грн з відповідачів 1, 2 за кредитним договором та договором поруки є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договорами.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір покладається на відповідачів у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП" задовольнити в повному обсязі.
2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрно-промисловий холдинг" (03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 7, корпус 1, офіс 230; ідентифікаційний код: 40557025) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП" (01024, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 39, кабінет 701; ідентифікаційний код: 41918068) суму простроченої заборгованості за кредитом - 12 000 000 грн. (дванадцять мільйонів) 00 коп., суму заборгованості за процентами, нарахованими на прострочену частин кредиту - 478 817 грн. (чотириста сімдесят вісім тисяч вісімсот сімнадцять) 81 коп., суму заборгованості за процентами, нарахованими на тіло кредиту як плата за неправомірне користування чужими коштами - 4 038 125 (чотири мільйони тридцять вісім тисяч сто двадцять п'ять) грн 31 коп., суму заборгованості за процентами, нарахованими на прострочені проценти, як плата за неправомірне користування чужими коштами - 154 872 (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 87 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрно-промисловий холдинг" (03039, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Голосіївська, будинок 7, корпус 1, офіс 230; ідентифікаційний код: 40557025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП" (01024, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 39, кабінет 701; ідентифікаційний код: 41918068) витрати по сплаті судового збору 100 030 (сто тисяч тридцять) грн 86 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ФАЙНЕНШИАЛ ГРУП" (01024, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 39, кабінет 701; ідентифікаційний код: 41918068) витрати по сплаті судового збору 100 030 (сто тисяч тридцять) грн 86 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2025.
Суддя Літвінова М.Є.