ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2025Справа №910/8059/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина"
доФізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни
простягнення коштів у загальному розмірі 741 671,11 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін у призначене на 09.10.2025 судове засідання, в якому було призначено проголошення рішення суду, не з'явилися, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення суду у даній справі є дата складення його повного тексту.
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни про стягнення коштів у загальному розмірі 741 671,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" вказує, що протягом періоду з липня 2021 року по лютий 2022 року ним помилково сплачувалась орендна плата за Договором оренди від 18.09.2020, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толіпко О.О. та зареєстрованим за №1352, в більшому розмірі ніж підлягав - замість 30 000,85 грн сплачувалась орендна плата у розмірі 59 999,31 грн, у зв'язку з чим Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною було безпідставно набуто кошти у розмірі 239 987,68 грн.
Крім того, позивач вказує, що відповідач прострочила сплату передбаченого п. 24.5 Договору оренди від 18.09.2020 штрафу / відшкодування понесених орендарем витрат у розмірі 1 300 202,55 грн (застосованого за реалізацію Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною свого права на одностороннє розірвання договору оренди за відсутності порушень відповідачем своїх договірних зобов'язань за спірним договором), у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 396 099,86 грн та 3% річних у розмірі 105 583,57 грн, нарахованих за період з 23.07.2022 по 06.04.2025.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 8 900,06 грн та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8059/25; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 24.07.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 відкладено підготовче засідання на 02.09.2025 для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/8059/25; встановлено порядок дослідження доказів в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/8059/25 по суті на 25.09.2025.
В судове засідання, призначене на 25.09.2025, з'явилась представник позивача, надала пояснення по суті спору, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач явку свого представника в жодне засідання по справі №910/8059/25, в тому числі в судове засідання 25.09.2025, не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, дату та час засідань в повідомлялась належним чином, що підтверджується наступним.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 про відкриття провадження у справі №910/8059/25, як і всі послідуючі ухвали суду направлялись Фізичній особі-підприємцю Козимир Олені Олександрівні на її адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ), рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці ухвал.
Однак поштові відправлення не були вручені відповідачу та були повернуті до суду.
Зокрема ухвала суду від 02.09.2025 про повідомлення дати, часу та місця судового засідання (лист №0610277649112) повернулась до суду 17.09.2025 у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 12.09.2025 на відповідному конверті.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 02.09.2025 є 12.09.2025 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).
Крім того судом було повідомлено Фізичну особу-підприємця Козимир Олену Олександрівну про розгляд господарським судом справи №910/8059/25 засобами телефонного зв'язку за мобільним номером, вказаним як контакт відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - +38 (067) 466 90 85, про що секретарем судового засідання складено телефонограму від 29.07.2025.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/8059/25, однак не скористалась своїми правами на надання відзиву у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк та на участь у засіданнях по справі, в той час як підстави для відкладення розгляду справи №910/8059/25 відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/8059/25 по суті за відсутності представника Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни.
В судовому засіданні 25.09.2025 судом завершено розгляд справи №910/8059/25 по суті, та оголошено про перехід до стадії до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 09.10.2025 о 16:00. Явку сторін визнано необов'язковою.
На проголошення судового рішення по справі №910/8059/25 представники сторін не з'явились.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною (орендодавець) було укладено Договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О. та зареєстрований в реєстрі за №1352 (надалі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) частку належного йому нежитлового приміщення (прибудова складських приміщень загальною площею 495,10 кв.м.) згідно плану і розмірі, встановленому цим Договором (приміщення).
За умовами пункту 1.2 Договору приміщення розташоване за адресою: Україна, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 28В (літ. Б). Загальна площа приміщення, що передається орендарю, складає 239,7 кв.м., та знаходиться на 1-му поверсі (згідно технічного паспорта приміщення, інвентарна справа №43291).
Приміщення передається в оренду з метою розміщення медичного закладу і здійснення статутної діяльності орендаря. Орендар має право використовувати адресу приміщення як поштову адресу, без реєстрації місцезнаходження підприємства. При цьому, в разі припинення дії Договору орендар зобов'язується повідомити третіх осіб про зміну поштової адреси місцезнаходження підприємства (пункт 1.4 Договору).
Статтею 2 Договору передбачено, що приміщення передається орендарю на підставі акту прийому-передачі, у якому повинні бути зазначені опис його технічного стану, розмір площі, вказівки про наявність систем забезпечення, місце розташування.
Акт прийому-передачі приміщення складається і підписується сторонами на дату фактичної передачі приміщення орендарю.
Передача приміщення в оренду не призводить до передачі орендарю права власності на це приміщення.
Ризик випадкової загибелі або пошкодження приміщення, на час дії даного Договору, несе орендар, якщо загибель або пошкодження сталося з його вини або вини його відвідувачів чи працівників.
Передача приміщення в оренду орендодавцем та прийом приміщення в оренду орендарем повинна відбутися першого жовтня дві тисячі двадцятого року за актом прийому-передачі приміщення. У момент підписання акту прийому-передачі приміщення орендодавець передає орендарю ключі від приміщення після чого персоналу та відвідувачам орендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ у приміщення. З моменту підписання акту прийому-передачі орендар має право користуватися приміщенням відповідно до умов Договору.
Сторони щомісяця підписують акт виконання робіт (надання послуг), що підтверджує факт надання орендних послуг (пункт 4.4 Договору).
Згідно з пунктом 5.2 Договору строк оренди припиняється у випадку, якщо до дати закінчення даний Договір буде розірваний чи буде припинений з інших підстав, відповідно до умов Договору чи положень чинного законодавства України.
Відповідно до пунктів 24.1, 24.2 Договору останній може бути розірваний, чи може бути припинений з підстав, передбачених умовами Договору чи положеннями чинного законодавства України. У випадку розірвання Договору чи його припинення зобов'язання сторін припиняються на дату, з якої Договір є розірваним чи припиненим, згідно його умов чи положень чинного законодавства України.
У пункті 24.4 Договору його сторони домовились про право кожної із сторін достроково розірвати даний Договір на умовах, визначених цим Договором, з зазначенням причин такого розірвання та обов'язковим письмовим повідомленням іншої сторони про дострокове розірвання Договору не менш, ніж за 14 календарних днів до бажаної дати розірвання.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною (орендодавець) складено та підписано відповідний акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування з 01.10.2020 приміщення загальною площею 239,7 кв.м. (знаходиться на 1-му поверсі (згідно технічного паспорта приміщення, інвентарна справа № 43291) за адресою: місто Київ, проспект Оболонський, будинок 28В (літ. Б). У наведеному акті сторони засвідчили, що приміщення передано без пошкоджень, у задовільному (справному) стані, придатному для використання відповідно до умов Договору. Заборгованість по комунальних або будь-яких інших платежах, пов'язаних з використанням та обслуговуванням приміщення, на дату підписання цього акту відсутня.
Листом від 23.05.2022 Фізична особа-підприємець Козимир Олена Олександрівна повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" про розірвання Договору, враховуючи наявну в орендаря заборгованість по орендній платі за березень, квітень і травень 2022 року, згідно з пунктом 8.9 Договору. Строк розірвання Договору 01.07.2022. Крім того, у цьому листі орендодавець просив у цей строк звільнити приміщення та скласти і підписати акт прийому-передачі.
31.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною (орендодавець) був підписаний акт прийому-передачі (повернення) приміщення, за яким у зв'язку із достроковим розірванням Договору з 31.08.2022 (останній день строку оренди за Договором) на підставі пунктів 24.4, 24.8, 24.10.1, 24.10.3 Договору (згідно із повідомленням №13-08-2022-1) орендар фактично повернув орендодавцю, а орендодавець прийняв від орендаря приміщення.
Відповідно пункту 2 цього акту сторони підтверджують, що на момент його підписання приміщення знаходиться у стані, не гіршому ніж той, що був при його переданні у користування орендарю за Договором, з урахуванням нормального зносу та проведених орендарем ремонтно-оздоблювальних робіт. Приміщення повертається за цим актом без пошкоджень та повністю придатне для його подальшої експлуатації за цільовим призначенням.
У пункті 3 акту прийому-передачі (повернення) приміщення від 31.08.2022 вказано, що враховуючи підстави дострокового розірвання орендарем Договору та в силу положень пунктів 24.5, 24.6, 24.7, 24.8, 24.11, п.п. 24.10.1, 24.10.3 п. 24.10 статті 24 Договору, орендодавець зобов'язаний не пізніше 15 банківських днів з дати підписання цього акта сплатити на поточний банківський рахунок орендаря штрафні санкції на суму 90 002,55 грн та компенсацію вартості витрат на суму 1 210 200,00 грн, понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи, що разом складає 1 300 202,55 грн.
Разом із тим, вказаний акт з боку Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни був підписаний із зауваженнями, відповідно до яких орендодавець з актом не згодна.
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни, у якому просило суд розірвати Договір та стягнути з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни 90 002,55 грн штрафних санкцій та 1 210 200, 00 грн витрат на оздоблювальні роботи приміщення.
У листопаді 2022 року Фізична особа-підприємець Козимир Олена Олександрівна звернулась до Господарського суду міста Києва в межах справи №910/10505/22 із зустрічною позовною заявою, у якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" 605 554,45 грн боргу по орендній платі за Договором, 106 235,88 грн пені, 41 382,14 грн інфляційних втрат та 7 404,82 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" 90 002, 55 грн штрафних санкцій, 1 210 200,00 грн компенсації вартості витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи, а також 19 503,04 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" відмовлено повністю.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22 мотивоване тим, що з 17.06.2021 по лютий 2022 року включно Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" було зобов'язане перерахувати Фізичній особі-підприємцю Козимир Олені Олександрівні орендну плату в загальному розмірі 254 007,20 грн, в той час як з матеріалів справи вбачається, що протягом означеного періоду (з липня 2021 року по лютий 2022 року включно) Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" сплатило орендодавцю грошові кошти у загальному розмірі 479 994,48 грн.
Таким чином, судом в межах справи №910/10505/22 було встановлено, що станом на кінець лютого 2022 року переплата Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" з орендної плати за Договором становила 239 987,68 грн, яка, з урахуванням пониженої місячної ставки орендної плати у розмірі 30 000,85 грн, що діяла, зокрема, з березня по серпень 2022 року включно, у повному обсязі покривала належну до сплати протягом цих 6 місяців орендну плату Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" за Договором з березня 2022 року по 31.08.2022 (до моменту підписання між сторонами акту прийому-передачі (повернення) приміщення).
Враховуючи наведені обставини, суд у справі №910/10505/24 дійшов висновку про те, що на час складення та направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" листа орендодавця від 23.05.2022 про розірвання Договору в орендаря була відсутня заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року, а відтак і підстави для одностороннього розірвання спірного Договору орендодавцем шляхом письмової відмови від нього на підставі пункту 8.9 даного правочину.
Наведене і стало підставою для стягнення з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" 90 002,55 грн штрафних санкцій, 1 210 200,00 грн компенсації вартості витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи, а також 19 503,04 грн витрат по сплаті судового збору.
Спір у справі №910/8059/25 виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни нарахованих за період з 23.07.2022 по 06.04.2025 на присуджені до стягнення рішенням суду від 01.11.2023 у справі №910/10505/22 суму коштів у розмірі 90 002,55 грн (штрафні санкції) та суму коштів у розмірі 1 210 200,00 грн (компенсація вартості витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи) інфляційних втрат у розмірі 396 099,86 грн та 3% річних у розмірі 105 583,57 грн. Крім того, позивач стверджує про безпідставність набуття відповідачем коштів у розмірі 239 987,68 грн, які помилково були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" як орендна плата за Договором.
Щодо вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд у прийнятті цього рішення керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22 викладено наступні обставини та висновки суду:
- станом на кінець лютого 2022 року переплата Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" з орендної плати за Договором становила 239 987,68 грн (479 994,48 грн - 240 006,80 грн), яка, з урахуванням пониженої місячної ставки орендної плати у розмірі 30 000,85 грн, що діяла, зокрема з березня по серпень 2022 року включно, у повному обсязі покривала належну до сплати протягом цих 6 місяців орендну плату Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" за Договором з березня 2022 року по 31.08.2022 (до моменту підписання між сторонами акту прийому-передачі (повернення) приміщення) (абзац 5 на сторінці 12 рішення);
- на час складення та направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" листа орендодавця від 23.05.2022 про розірвання Договору в орендаря була відсутня заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року, а відтак і підстави для одностороннього розірвання спірного Договору орендодавцем шляхом письмової відмови від нього на підставі пункту 8.9 даного правочину (абзац 6 на сторінці 12 рішення);
- шляхом направлення Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" листа від 23.05.2022 орендодавець використав надане йому Договором право на одностороннє розірвання означеного правочину, тоді як момент такого розірвання - 01.07.2022 (абзац 10 на сторінці 13 рішення);
- з огляду на встановлені судом обставини переплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" орендної плати за Договором на суму, зокрема 239 987,68 грн, яка, з урахуванням пониженої місячної ставки орендної плати у розмірі 30 000,85 грн, що діяла, у тому числі, з березня по серпень 2022 року включно, у повному обсязі покривала належну до сплати протягом цих 6 місяців орендну плату Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" за Договором з березня 2022 року по 31.08.2022 (абзац 3 на сторінці 14 рішення).
Згідно з висновками Господарського суду міста Києва по справі №910/10505/22 з огляду на приписи статті 785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
При цьому, суд враховує висновки Господарського суду міста Києва, викладені у рішенні від 01.11.2023 у справі №910/10505/22, про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки, нарахованої за період липень-серпень 2022 року за неповернення приміщення орендодавцю з підстав відсутності будь-яких доказів та обґрунтувань щодо неправомірності користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" орендованим майном та умисного неповернення його орендодавцеві після 01.07.2022, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження того, що неповернення орендарем такого майна після 01.07.2022 було наслідком недобросовісної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" протягом усього спірного періоду, за який нарахована неустойка (липень-серпень 2022 року) та доказів, які переконливо свідчать про вину Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" у неповерненні приміщення з 01.07.2022 по 30.08.2022 включно, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на орендаря відповідальності у вигляді стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" нарахованої протягом липня-серпня 2022 року неустойки у загальному розмірі 239 997,24 грн.
Тобто, як слідує із рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22, користування позивачем приміщенням відбувалось на підставі Договору до 01.07.2022, а з 02.07.2022 Договір припинився та відповідно протягом липня-серпня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" здійснювало користування спірним майном без відповідної правової підстави.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Попри наведене, із матеріалів справи №910/8059/25 вбачається та встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" користувалось орендованим за Договором приміщенням до 31.08.2022.
Користування об'єктом нерухомого майна без оформленого права на це майно (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання його власником доходів у виді орендної плати, у зв'язку з чим користувач зберіг кошти, є за своїм змістом кондиційним, а відтак користувач зобов'язаний повернути ці кошти власникові такого майна на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Варто відзначити, що подібний підхід застосовує Верховних Суд до спорів щодо користування земельними ділянками без оформлення права користування на них (без укладеного договору оренди) та вказує, що неодержання власником майна орендної плати за користування належним йому майном є за своїм змістом кондиційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, у справі № 916/2119/22 від 13.03.2024.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" зобов'язане було сплати орендну плату за користування приміщенням у період до 01.07.2022, а з 02.07.2022 по 31.08.2022 (дата фактичного повернення приміщення з користування) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" наявний обов'язок повернути Фізичній особі-підприємцю Козимир Олені Олександрівні збережені позивачем кошти в розмірі орендної плати, яку недоотримав власник такого майна (відповідач).
Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22 встановлено, що станом на лютий 2022 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" була наявна передплата перед Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною у розмірі 239 987,68 грн, яка повністю покриває орендну плату, яка підлягала сплаті за наступні 6 місяців до моменту фактичного повернення приміщення з оренди (31.08.2022) з урахуванням того, що ставка орендної плати на місяць складає 30 000,85 грн.
Зважаючи на те, що за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 (включно) Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" повинне було сплатити на користь Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни кошти у загальному розмірі 180 005,10 грн (30 000,85 грн місячної ставки орендної х 6 місяців), то відповідно станом на дату розгляду справи №910/8059/25 відповідачем набуто за рахунок позивача кошти у розмірі 59 982,58 грн (239 987,68 грн передплати за Договором станом на лютий 2022 року - 180 005,10 грн грошових зобов'язань позивача перед відповідачем, що виникли у зв'язку з користуванням позивачем приміщенням до повернення його орендодавцю), як передплату за Договором, який припинився.
Кошти у розмірі 59 982,58 грн були набуті Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною як передплата за Договором за користування приміщенням, яке було повернуто відповідачу з підстав припинення Договору, а відтак правова підстава набуття Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною цих коштів припинена внаслідок розірвання Договору.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15), а також у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
За наведених обставин вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" про стягнення безпідставно набутих коштів підлягає частковому задоволенню, з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни підлягають стягненню безпідставно набуті кошти у розмірі 59 982,58 грн.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на присуджені до стягнення рішенням суду кошти.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни нараховані за період з 23.07.2022 по 06.04.2025 на кошти у розмірі 90 002,55 грн (штрафні санкції) та кошти у розмірі 1 210 200,00 грн (компенсація вартості витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи) інфляційні втрати у розмірі 396 099,86 грн та 3% річних у розмірі 105 583,57 грн.
За умовами пункту 24.5 Договору у випадку, якщо орендодавець достроково розриває (припиняє) цей Договір без урахування положень пункту 24.9 цього Договору, орендодавець сплачує орендарю штраф в розмірі 300% від розміру орендної плати за попередній місяць користування приміщенням та компенсує орендарю вартість витрат, понесених орендарем на ремонтно-оздоблювальні роботи в розмірі 1 500 000,00 грн.
Пунктом 24.11 Договору передбачено, що сплата штрафних санкцій, що визначені в п. 24.5, п. 24.6, п. 24.7, п. 24.8 цього Договору, здійснюється сторонами протягом 15 банківських днів з моменту дострокового розірвання цього Договору.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як було встановлено рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22, Договір припинився 01.07.2022, а відтак перебіг строку на сплату штрафної санкції, передбаченої п. 24.5, починає свій перебіг із 02.07.2022.
Враховуючи, сторонами було погоджено строк в банківських дня, то Фізична особа-підприємець Козимир Олена Олександрівна повинна була сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" штрафні санкції у розмірі 90 002,55 грн та компенсацію вартості витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи у розмірі 1 210 200,00 грн до 22.07.2022 включно, проте такого свого обов'язку не виконала, що і стало підставою для стягнення цих коштів рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22.
В свою чергу, за інформацією із Автоматизованої системи виконавчих проваджень в межах виконавчого провадженні №77704980 Фізичною особою-підприємцем Козимир Оленою Олександрівною на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/10505/22 було сплачено на рахунок приватного виконавця кошти у розмірі 1 451 982,55 грн, що стало підставою для закриття провадження про закінчення виконавчого провадження №77704980.
Як стверджує позивач, а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумнівів у таких твердженнях з огляду на наявні у Автоматизованій системі виконавчих проваджень матеріали виконавчого провадженні №77704980, Фізична особа-підприємець Козимир Олена Олександрівна почала сплату частинами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" штрафної санкції у розмірі 90 002,55 грн та компенсації вартості витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи у розмірі 1 210 200,00 грн 07.04.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
З аналізу наведеної норми вбачається, що за своєю суттю зобов'язання складається із права вимоги кредитора та обов'язку виконання такої вимоги боржником. При цьому, є неможливим існування права вимоги без кореспондуючого такій вимозі обов'язку виконання.
Лише існування одночасно як права вимоги так і обов'язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов'язання.
За змістом ст.ст. 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.06.2012 у справі №6-49цс12).
Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16.
Тотожної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.
Отже, грошовим є будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Як встановлено остаточним судовим рішенням по справі №910/10505/22, у Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни був наявний обов'язок із сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" штрафної санкції у розмірі 90 002,55 грн та компенсації вартості витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи у розмірі 1 210 200,00 грн. Тобто зобов'язання Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни було виражене в у грошових одиницях, відтак у відповідача було грошове зобов'язання, виконання якого вона прострочила.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення. Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.
Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена також Верховним Судом України у справі №910/17078/15 (3-610гс16), а також Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі №910/9978/15).
З огляду на те, що Фізична особа-підприємець Козимир Олена Олександрівна порушила грошове зобов'язання, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).
А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом також враховано, що як приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, так і Цивільного кодексу України в цілому не містять визначення поняття "сума боргу", на яку підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат.
Однак із системного аналізу положень Цивільного кодексу України вбачається, що законодавцем у цивільному законі розмежовуються поняття "основна сума боргу" та "борг". До прикладу:
- ч. 2 ст. 124 Цивільного кодексу України - учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.
- ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;
- ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України - встановлює наступну черговість виконання грошового зобов'язання у разі недостатності суми проведеного платежу: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу;
- ст. 537 Цивільного кодексу України - виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу;
- ст. 605 Цивільного кодексу України - зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Із аналізу наведених приписів законодавства вбачається, що до основної суми боргу не включаються проценти, натомість борг включає в себе проценти, інфляційні втрати та неустойку, оскільки боржник може сплатити як основну суму боргу, так і проценти, інфляційні втрати та неустойку шляхом внесенням коштів в депозит нотаріуса, а також останні можуть бути прощені кредитором разом із основною сумою боргу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що поняття "борг" та "основна сума боргу" співвідносяться ціле і частина. Тобто борг може складатись з основної суми боргу, процентів, інфляційних втрат, неустойки тощо.
Отже, оскільки неустойка / штрафні санкції (штраф, пеня) входять до складу грошового зобов'язання та є складовими боргу, то у разі прострочення виконання грошового зобов'язання в частині сплати присуджених до стягнення штрафних санкцій, є правомірним нарахування 3% річних і інфляційних втрат на присуджену до стягнення суму штрафних санкцій згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", за період з 23.07.2022 по 06.04.2025, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни інфляційних втрат у розмірі 396 099,86 грн та 3% річних у розмірі 105 583,57 грн.
За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" підлягає частковому задоволенню, а з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 396 099,86 грн, 3% річних у розмірі 105 583,57 грн та безпідставно набуті кошти у розмірі 59 982,58 грн.
Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення коштів у розмірі 741 671,11 грн.
В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 8 900,05 грн (741 671,11 грн х 0,015 х 0,8).
В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення коштів у розмірі 741 671,11 грн сплачено судовий збір у розмірі 8 900,06 грн, що підтверджується квитанцією №8651-8157-8250-0961 від 26.06.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 0,01 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/8059/25 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 8 900,05 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 79, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Козимир Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Дитина" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, буд. 28В; ідентифікаційний код 43805153) безпідставно набуті кошти у розмірі 59 982 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 396 099 (триста дев'яносто шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн 86 коп., 3% річних у розмірі 105 583 (сто п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 6 739 (шість тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн 99 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 09.10.2025.
Суддя Р.В. Бойко