ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/9518/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Київського управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» (вул. Сім'ї Сосніних, 7-А, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код 01414146)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-2000» (вул. Магнітогорська, буд. 1б, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 30977786)
про стягнення 3 681 грн
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулося Київське управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» (далі за текстом - КУМ №519 ДПФ «Сантехмонтаж-1», Позивачем) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-2000» (далі за текстом - ТОВ «Планета-2000», Відповідач) про стягнення 3 % річних - 837, 58 грн, інфляційні втрати - 2 843, 42 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 № 910/2650/24.
2. Процесуальні дії у справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 позовну заяву КУМ №519 ДПФ «Сантехмонтаж-1» залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду уточнень щодо ціни позову та докази сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
06.08.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.09.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що ухвала від 08.08.2025 згідно повідомлення Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 доставлена Відповідачу до електронного кабінету 08.08.2025 о 18:34.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 6 вказаної статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, судом встановлено, що 11.08.2025 ухвала суду від 08.08.2025 належним чином вручена Відповідачу.
За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/9518/25 встановлено Відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.
Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, а оскільки матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 910/2650/24 задоволено позов Київського управління механізації №519 Дочірнє підприємство акціонерного товариства - фірми «Сантехмонтаж - 1» задоволено, стягнуто з ТОВ «Планета - 2000» на користь Київського управління механізації №519 Дочірнє підприємство акціонерного товариства - фірми «Сантехмонтаж - 1» грошові кошти у розмірі 80460, 67 грн, 3% річних у розмірі 5 216, 66 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 011, 99 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 910/2650/24 набрало законної сили 18.05.2024 року.
24.06.2024 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання вказаного вище рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 910/2650/24.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 10.07.2024 ВП № 75472260 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов Андрій Миколайович закінчив примусове виконання наказу Господарського суду від 24.06.2024 у справі № 910/2650/24 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, Позивач стверджує, що Відповідач належно виконав грошове зобов'язання 10.07.2024.
Оскільки у справі № 910/2650/24 з Відповідача стягнуто 3% річних у розмірі 5 216,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 27 011,99 грн, нараховані за період з 06.01.2022 по 04.03.2024 Позивач звертається до суду з даним позов, в якому просить суд стягнути нараховані 3% річних та інфляційні втрати за період з 05.03.2024 по 09.07.2024 за час прострочки виконання грошового зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у розмірі 80 460,67 грн.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем заявленої до стягнення суми або ж заперечень щодо заявлених вимог.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за час прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18.
При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/3855/17.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Нарахуванням Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора (Позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що наразі допущено Відповідачем в межах визначеного Позивачем строку та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України.
Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
В силу зазначеного вище, суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно здійснено нарахування 3 % річних та інфляційні втрати на суму заборгованості, яка в період з 05.03.20247 по 09.07.2024 не була сплачена Відповідачем на виконання рішення суду.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд зазначає, що останній є вірним та обґрунтованим у зв'язку з чим вимоги Позивача є обґрунтованими.
Що стосується заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, суд зазначає наступне.
У якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу Позивачем подано:
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9206/10 від 31.07.2020;
- копія посвідчення адвоката України від 31.07.2020;
- договір про правничу допомогу від 26.02.2024;
- додаткова угода від 31.07.2024 до договору про правничу допомогу від 26.02.2024, якою сторонами погоджено фіксовану вартість послуг адвоката в розмірі 15 000 грн за складання позовної заяви, поданням її до суду першої інстанції у передбаченому законом порядку, складання відповіді на відзив (за потреби), а також інших процесуальних документів (за потреби) складає 15 000 грн;
- акт прийому-передачі послуг від 29.08.2025 на суму 15 000 грн.
Пунктом 1 та 2 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
З огляду на викладене вище, виходячи із предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, складність останньої, заявлення Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн на переконання суду є надмірним та необґрунтованими, штучно завищеними, а відтак такі витрати не відповідають критеріям визначених пунктом 2 частини 5 статті 129 ГПК України оскільки є непропорційними до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
В силу зазначеного, справедливим та обґрунтованим буде покладання на Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання в силу чого здійснені Позивачем нарахування 3 % річних та інфляційні втрати є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Витрати на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Київського управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-2000» (вул. Магнітогорська, буд. 1б, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 30977786) на користь Київського управління механізації № 519 Дочірнє підприємство Акціонерного товариства фірми «Сантехмонтаж-1» (вул. Сім'ї Сосніних, 7-А, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код 01414146) 3 % річних - 837 (вісімсот тридцять сім) грн 58 коп, інфляційні втрати - 2 843 (дві тисячі вісімсот сорок три) грн 42 коп, витрати на професійну правничу допомогу - 5 000 (п'ять тисяч) гривень та судовий збір - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. У відшкодуванні іншої частини витрати на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 08.10.2025
Суддя Антон ПУКАС