вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/985/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.
За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.
Розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (вх. №02.3.1-02/5141/25 від 28.05.2025 року) з кредиторськими вимогами до боржника на суму 821 701,13 грн.
у справі №907/985/23
За заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області, (ідентифікаційний код: 44106694)
до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 31179046)
за участі: Структурного підрозділу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (ідентифікаційний код 43316386, м. Ужгород)
та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України як органу, уповноваженого управляти майном підприємства-боржника (03150, м.Київ, Фізкультури, 9).
про банкрутство
за участі сторін: згідно протоколу судового засідання
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 31179046), у зв'язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/985/23 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не додано заяви ініціюючого кредитора щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна.
14.11.2023 р. Господарським судом Закарпатської області здійснено запит на автоматизоване визначення кандидатури арбітражного керуючого.
14.11.2023 р. Господарським судом Закарпатської області отримано довідку щодо кандидатури арбітражного керуючого Коновий Олександра Сергійовича, свідоцтво № 1905 від 09.04.2019 на участь у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області 22.11.2023 було прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 06.12.2023 о 16:40 год. Зобов'язано кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області подати оригінали документів, доданих до заяви про відкриття провадження (для огляду у судовому засіданні); - Зобов'язано боржника -Дочірнє підприємство "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 31179046) у строк до 06.12.2023 надати суду належним чином засвідчені копії правоустановчих документів, зокрема статут підприємства, відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з додатками, складений відповідно до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахування п. 6 ст. 39 цього Кодексу. Зобов'язано арбітражного керуючого Коновий Олександра Сергійовича (свідоцтво № 1905 від 09.04.2019) надати до дати судового засідання заяву на участь у даній справі. Викликано для участі у судовому засіданні представників заявника, боржника. Заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та Дочірньому підприємству "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 31179046) приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.
Ухвалою суду від 12.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, будинок 39 ЄДРПОУ 31179046), визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області (ідентифікаційний код: 42353584) до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у розмірі 84 253 904,62 грн. Уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено розпорядником майна Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код: 31179046) арбітражного керуючого Зайцева Дмитра Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №342 від 04.03.2013, РНОКПП НОМЕР_1 , тел.:НОМЕР_2, адреса: а/с 224, м. Київ, 01135). Встановлено оплату послуг арбітражному керуючому Зайцеву Дмитру Сергійовичу(свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №342 від 04.03.2013) у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника. Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, будинок 39 ЄДРПОУ 31179046) у встановленому законодавством порядку. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 05 лютого 2025 р. на 14:00 год.
Ухвалою суду від 05.02.2025 відкладено попереднє засідання на 13.03.2025 року.
Ухвалою суду від 13.03.2025 відкладено попереднє засідання на 17.04.2025 року.
Ухвалою суду від 17.04.2025 відкладено попереднє засідання на 22.05.2025 року.
У судовому засіданні 22.05.2025 судове засідання відкладено на 10.07.2025 року.
28.05.2025 року до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (вх. №02.3.1-02/5141/25 від 28.05.2025 року) з кредиторськими вимогами до боржника на суму 821 701,13 грн.
Ухвалою суду від 29.05.2025 прийнято до розгляду заяву кредитора у засіданні суду на 10.07.2025.
26.06.2025 керівником боржника подано до суду заяву про застосування до вимог кредитора строків позовної давності з підстав, наведених у ній та відмови у задоволенні вимог кредитора у повному обсязі.
08.07.2025 кредитором подано суду заяву про поновлення строку позовної давності з підстав, наведених у ній.
Ухвалою суду від 10.07.2025 відкладено розгляд заяви на 21.08.2025.
Ухвалою суду від 21.08.2025 відкладено розгляд заяви на 02.10.2025.
Представник кредитора просить суд заявлені ним грошові вимоги до боржника задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у поданій суду заяві та поновити строк позовної давності з мотивів, наведених у ній.
Розпорядник майна та представник боржника заперечують по суті вимог кредитора у повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду рішенні за результатами розгляду таких вимог та просять суд застосувати строк позовної давності при розгляді таких вимог.
Розглянувши кредиторські вимоги, дослідивши надані докази та врахувавши надані арбітражним керуючим та кредитором пояснення, суд дійшов висновку про відмову у визнанні грошових вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Ужгород з огляду на таке.
Кредитор зазначає, що 17 вересня 2012 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК», найменування якого на дату подачі заяви відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємств та громадських формувань є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 05839888) (надалі - Кредитор та/або ПАТ «УКР/ІН/КОМ») та ДОЧІРІМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРТНА КОМПАНІЯ АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» (надалі - ДП «Закарпатський облавтодор» та/або Боржник) було укладено Кредитний договір № 39-25/02 (надалі - Кредитний договір), у відповідності до якого Банк надав Боржнику кредит у розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень терміном по 17 вересня 2013 року включно, зі сплатою 22% річних за користування кредитними коштами.
Сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення до Кредитного договору шляхом укладання додаткових угод.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 16.10.2012 року до Кредитного договору внесені зміни щодо порядку сплати процентів.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 17.09.2013 року до Кредитного договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 18 жовтня 2013 року.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 02.10.2013 року до Кредитного договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 31 грудня 2013 року та встановлено графік погашення заборгованості.
Відповідно до додаткової угоди № 6 від 30.12.2013 року до Кредитного договору встановлена заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 880 000 гривень та встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 31 березня 2014 року.
Відповідно до додаткової угоди № 9 від 28.03.2014 року встановлено, що нараховані проценти за січень - лютий 2014 року Позичальник сплачує до 14.04.2014 року.
Відповідно до додаткової угоди № 10 від 03.04.2014 року до Кредитного договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 31 грудня 2014 року.
Відповідно до додаткової угоди № 12 від 31.12.2014 року до Кредитного договору встановлено, що Банк надає Позичальнику кредит на умовах відновлюваної кредитної лінії з лімітом 4 730 000 гривень з кінцевим терміном погашення кредиту - 30 грудня 2015 року.
Встановлена процентна ставка на рівні 23% процентів річних.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахункам.
Станом на 20.05.2025 року заборгованість ДП «Закарпатський облавтодор» перед ПАТ «УКР/ІН/КОМ» складає 821 701. 13 гривня.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 39-25/02 від 17.09.2012 року між ПАТ «УКР/ІН/КОМ» та ДП «Закарпатський облавтодор» було укладено: Договір застави майнових прав № 39-25/02/S-2 від 30 травня 2013 року та договір застави майнових прав від 17.09.2012 року.
З огляду на наведене, кредитор просить суд визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у розмірі 821 701. 13 гривня. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» від забезпечення, а саме: договору застави майнових прав №39-25/02/S-2 від 30 травня 2013 року та договір застави майнових прав від 17.09.2012 року.
Розпорядник майна у поданому суду рішенні просить суд взяти до уваги те, що ані у заяві ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», ані у додатках до заяви не обґрунтовано та не надано жодних доказів набуття з боку ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» прав та обов'язків ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» за кредитними договорами.
За наявними відомостями спори з приводу можливості стягнення грошових коштів з дочірніх підприємств АТ «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» на користь ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» розглядалися судами неодноразово.
Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 19.07.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113176435), якою справу №909/578/17 за позовом ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» до ДП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» про стягнення заборгованості за кредитним договором №012 від 09.04.2012 у розмірі 2 533 341,27 грн. за касаційною скаргою ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2018 повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду, у наведених у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та процитованих Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2021 у справі № 442/6970/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 у справі № 750/8636/17, від 18.03.2020 у справі № 750/8861/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.08.2020 у справі № 369/9774/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/7962/19, від 29.06.2022 у справі № 913/266/20 (711/10273/17), від 29.06.2022 у справі № 913/266/20 (913/379/20) суди виходили з того, що ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» не набуло прав та обов'язків ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК». При цьому суди застосовували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.
Таким чином на думку Великої Палати Верховного суду, практика Верховного Суду, наведена у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та покладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в обґрунтування неоднакової оцінки правового статусу ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», свідчить про сталість та єдність судової практики.
Однак, у постанові від 20.03.2025 у цій же справі №909/578/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126150903) після повернення справи Великою Палатою Верховного суду, з урахуванням розгляду Великою Палатою іншої справи щодо цієї ж ситуації, зазначив ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків відповідної юридичної особи щодо зобов'язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту. Отже, такі зміни не спростовують наявність зобов'язань, які виникли за відповідними договорами.
Однак, сам Кредитор жодних доказів щодо переходу до нього прав та обов'язків банку не надав, як і не надав повної та достовірної інформації щодо набуття ним права вимоги за відповідним кредитним договором.
Щодо самих вимог Кредитора зазначає, що відповідно до Додаткової угоди №12 від 31.12.2014 до Кредитного договору №39-25/02 від 17.09.2012, на які посилається кредитор у своїй заяві, визначено, що граничним терміном повернення кредиту є 31.12.2015.
Інших строків кредитування, за даними зазначеними у заяві Кредитора, між сторонами не встановлювалось.
Отже вимога щодо нарахування відсотків за користування кредитом (послугою) заявлена Кредитором у сумі 52 711,98 грн. може бути визнана обґрунтованою лише у разі нарахування процентів у період кредитування, тобто до 31.12.2015.
З доданого Кредитором розрахунку вимог, який сформований станом на 01.06.2025 (тобто дату, яка ще не настала на дату подання заяви з вимогами) за період з 17.09.2012 по 31.12.2015, вбачається, що Кредитором саме станом на 31.12.2015 були нараховані проценти на залишок заборгованості по кредиту у розмірі 30% у сумі 52 711,98 грн.
Нарахування відсотків за період по 31.12.2015 у розмірі 30% передбачено Додатковою угодою №12 від 31.12.2014, відповідно до умов якої, у разі невиконання умов зі сплати процентів та заборгованості процентна ставка по договору встановлюється на рівні 30% річних, починаючи з 1-го числа місяця, що слідує за місяцем невиконання, без письмового повідомлення позичальника та оформлення угод сторонами.
З цього вбачається, що нарахування процентів відбулося до 31.12.2015, тобто у період кредитування, передбачений Кредитним договором та додатковою угодою №12 до нього, що відповідає вищевикладеній правовій позиції Верховного суду з цього питання.
Однак з розрахунку не вбачається, за який саме період до 31.12.2015 було здійснено нарахування процентів.
Відтак вбачається, що нарахування пені Кредитором за період з 01.09.2021 по 24.02.2022, тобто за період який розпочався через майже 6 років від дати, коли кредит мав бути сплачений, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки станом на дату подання Кредитором заяви стаття 232 Господарського кодексу України діє без обмежень.
Також, важливим є те, що строк сплати основного зобов'язання витік 31.12.2015, як це передбачено додатковою угодою №12 від 31.12.2014 до Кредитного договору. З цього вбачається, що передбачений частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України строк загальної позовної давності у три роки витік 31.12.2018.
За частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
До заяви Кредитора не додано жодних доказів звернення ним до суду за стягненням заборгованості у період з 31.12.2015, або жодних обґрунтувань переривання строку позовної давності.
Оскільки заборгованість Кредитора, як вбачається з заяви з вимогами до Боржника, виникла до 20.03.2017, при розгляді вимог у Господарському суді Закарпатської області, з метою захисту інтересів Боржника та кредиторів у справі про банкрутство, є доцільним подання заяви про застосування позовної давності до кредиторських вимог.
У ході розгляду судового розгляду судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Луганської області в межах справи про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебувала справа за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.09.2012 №39-25/02 в розмірі 1 782 804,34 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.03.2021 у справі №913/266/20(907/906/17) (суддя Масловський С. В.) позов задоволено частково; стягнуто з ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ПАТ "Українська інноваційна компанія" заборгованість за кредитним договором від 17.09.2012 № 39-25/02 в розмірі 997 421,47 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Склярук О. І., Слободін М. М.) рішення Господарського суду Луганської області від 09.03.2021 у справі №913/266/20(907/906/17) скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2022 у справі №913/266/20(907/906/17) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі №913/266/20(907/906/17) - залишено без змін.
Відтак, заявлені ПАТ «Українська інноваційна компанія» грошові вимоги у межах справи №907/985/23 про банкрутство Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", які грунтуються на кредитному договорі від 17.09.2012 № 39-25/02, були предметом розгляду у справі №№913/266/20(907/906/17), у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.
Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиція ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у справі "Брумареску проти Румунії", яка є джерелом права відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на вищенаведене, заперечення кредитора про те, що пізніше судами змінено свою позицію стосовно правонаступництва ПАТ «Українська інноваційна компанія», не можуть бути взяті судом до уваги, а прийняті судові рішення не можуть бути поставлені під сумнів.
З урахуванням вищенаведеного, суд також не вбачає підстав у поновленні строку позовної давності при зверненні кредитора з вимогами до боржника.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області -
1. У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (вх. №02.3.1-02/5141/25 від 28.05.2025 року) з кредиторськими вимогами до боржника на суму 821 701,13 грн. відмовити у повному обсязі.
2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.
Повний текст ухвали складено 08.10.2025
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України
Суддя О.Ф. Ремецькі