майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"06" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/828/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Соловйова М.О., витяг з ЄДР;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (м.Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" (м.Житомир)
про стягнення 48 006,88грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" про стягнення 48 006,88грн, з яких: 36 611,40грн основного боргу, 6 260,55грн пені, 2 562,80грн штрафу, 2 057,56грн інфляційних та 514,57грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №Бз-2021 від 02.09.2021 про закупівлю товарів за державні кошти в частині поставки оплаченого позивачем товару.
Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (за правилами загального позовного провадження). Підготовче засідання призначено на 12.08.2025.
На адресу суду через систему "Електронний суд" 11.08.2025 від представника позивача надійшла заява №32730/11.5-09 від 07.08.2025 про заміну сторони позивача його правонаступником (а.с.75-77).
Ухвалою суду від 12.08.2025 заяву представника позивача №32730/11.5-09 від 07.08.2025 про заміну сторони позивача його правонаступником задоволено; замінено позивача - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у справі №906/828/25 його правонаступником - Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса); закрито підготовче провадження та призначено справу №906/828/25 до судового розгляду по суті на 06.10.2025.
У засіданні 06.10.2025 представник позивача підтримала заявлені вимоги за предметом та підставами позову, просила задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв із зазначенням поважних причин такої неявки, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не направив, хоча про дату, час та місце цього засідання повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвал суду від 30.06.2025 та 12.08.2025 за його місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
02.07.2025 та 21.08.2025 до суду повернулися без вручення копії ухвал від 30.06.2025 та 12.08.2025, надіслані ТОВ "НУРМАТ ЛТД", з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 72-73,112-115).
Будь-які інші адреси відповідача, окрім вищевказаної, а також офіційна електронна адреса суду не відомі; заяв про зміну місцезнаходження відповідача під час розгляду справи не надходило; зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи ТОВ "НУРМАТ ЛТД" не має.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (зі змінами).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Також суд бере до уваги, що відповідач мав об'єктивну можливість ознайомитися з ухвалою суду у справі №906/828/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" та з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".
Судом в межах наданих йому повноважень були створені всі належні умови в реалізації учасниками судового процесу прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).
Відповідач не скористався процесуальними правами направити повноважного представника для участі в судовому засіданні та подати письмовий відзив на позовну заяву.
Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а його неявка та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
02.09.2021 між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, правонаступником якого є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міжрегіональна трейдингова компанія", назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" (постачальник/відповідач) укладено договір №Бз-2021 на закупівлю товарів за державні кошти (а.с.20-22), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити товар за предметом закупівлі: ДК 021:2015 "09130000-9 - "Нафта і дистиляти" (дизельне паливо, бензин А-95) за відпускними обліковими смарт-картками або скретч-картами, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, оплатити та прийняти вказаний товар (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору, кількість товару - 53 400 л. у тому числі: дизельне паливо - 5900 літрів, бензин А-95 - 47 500 літрів. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару визначаються сторонами у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 1 532 964,00грн, в т.ч. ПДВ:255 494,00грн.
Відповідно до п.5.1. договору, термін поставки товару по 30.09.2021.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що товар постачається у формі карток - талонів, згідно з номіналом та у кількості відповідно до специфікації до договору, шляхом доставки замовнику карток - талонів на замовлену партію товару.
Як визначено п.5.4. договору, передача карток-талонів замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну товару, відповідно до переданих карток-талонів, а також загальну суму до сплати.
За п.5.7. постачання товару за картками-талонами здійснюється на АЗС партіями , у асортименті та кількості зазначеній в талонах постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення талона оператору на АЗС. При цьому картка - талон повинен бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначені, крім тих, що нанесені постачальником.
Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №Бз-2021 від 02.09.2021, визначено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість (а.с.22 на звороті).
Позивач придбав у ТОВ "Торговий дім "Міжрегіональна трейдингова компанія" на підставі договору №Бз-2021 від 02.09.2021 товар (бензин А-92, дизельне пальне) на суму 1 532 964,00грн, що підтверджується видатковими накладними №4789 та №4790 від 08.09.2021 (а.с.26-27).
Згідно з випискою по рахунках за 10.09.2021 Південне міжрайонне управління водного господарства здійснило оплату товару у розмірі 1 532 964,00грн. (а.с.26 на звороті, 27 на звороті).
Для отримання пального покупцю видано талони (скретч-картки).
Позивач стверджує, що частково отримав оплачений товар.
Станом на момент звернення до суду за договором використано талонів на бензин А-95 в обсязі 47 020 літрів (з загального оплаченого за договором обсягу - 47 500 літрів), дизельного палива - 5 085 літрів (з загального оплаченого за договором обсягу - 5 900 літрів), відтак залишок невикористаних талонів на бензин А-95 становить в обсязі 480 літрів, дизельного палива - 815 літрів, загальна сума невиконаних зобов'язань за договором становить 36 611,40грн.
01.01.2025, 02.01.2025 та 03.01.2025 позивачем були складені акти, якими засвідчено факт, що на автозаправних станціях "АВІАС" за адресами у м.Запоріжжя, які зазначені в додатку №2 до договору, відсутня можливість отримання палива за талонами, оскільки АЗС не працює, відвантаження та відпуск пального не здійснюється, працівники АЗС на місцях відсутні (а.с.29-31).
Отже відповідачем не виконано зобов'язання щодо повної поставки товару, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу листи від 14.04.2025 вих. № 16605/15.3-08 та від 08.05.2025 вих. № 20393/15.3-08, в яких повідомив постачальника про наявність неотоварених талонів на пальне, за яке здійснено оплату, чим порушуються умови договору. Відповідно до трекінг-номерів для відстеження 6903204735710 та 6903204742253 зазначені листи повернулись без вручення з відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.38-47).
Враховуючи те, що продавець не виконав умови договору та взяті на себе зобов'язання, що полягає у неможливості покупця отримати оплачений товар, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернулось з позовом до суду про стягнення з ТОВ "НУРМАТ ЛТД" 36 611,40грн оплаченої, але неотриманої продукції, 6 260,55грн пені, 2 562,80грн штрафу, 2 057,56грн інфляційних та 514,57грн 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ст.ст.626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч.ч.4, 5 ст.656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Частиною 1 ст.662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч.1 ст.664 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання щодо передачі у повному обсязі оплаченого позивачем товару (бензин А-95, дизельне пальне) за відповідними талонами.
З матеріалів справи слідує, що у розпорядженні позивача перебувають невикористані бланки-дозволи (талони) мережі АЗС "АВІАС" на бензин А-95 у загальній кількості 480л та на дизельне паливо у загальній кількості 815 літрів на загальну суму 36 611,40грн, отримані за договором №Бз-2021 від 02.09.2021, кожен з яких має штрихкодовий ідентифікатор (а.с.32-37).
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Згідно з п.9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
За загальним правилом для фізичного отримання товару (пального) на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС талон (паливну картку) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону (паливної картки) на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон (паливна картка) на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Отже, талон (паливна картка) дозволяє її пред'явнику фактично отримати товар.
Таким чином, передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС, шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талонів (паливних карток) на пальне.
Схожі висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постанові від 06.04.2023 у справі №908/507/22.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем товару у повному обсязі на всю суму здійсненої позивачем оплати в порядку та на умовах, визначених договором про закупівлю товарів №Бз-2021 від 02.09.2021.
Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Цей спосіб захисту застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Зокрема, цей спосіб захисту може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги за відповідним договором. Обов'язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства (подібні висновки Верховного Суду щодо застосування п.5 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України стосовно такого способу захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі, викладені у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/9167/19, від 10.02.2021 у справі №910/18950/19, від 06.04.2023 у справі №908/507/22).
Відповідачем позовні вимоги не спростовані, доказів передачі позивачу оплаченого ним товару у повному обсязі на всю суму здійсненої оплати, або повернення позивачу перерахованої суми вартості за частину непереданого товару суду не надано.
За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 36 611,40грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.3 договору сторонами узгоджено, що, за порушення строків виконання зобов'язання постачальних сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості.
З урахуванням наведеного, позивач заявив до стягнення 6260,55грн пені та 2562,80грн штрафу за порушення строків повернення вартості оплаченого та недоотриманого товару відповідно до спірного договору.
Суд здійснивши перевірку нарахування суми пені, встановив за заявлений позивачем період з 01.01.2025 по 20.06.2025 розмір пені, який підлягає до стягнення складає 6223,94грн. Вимога в частині стягнення 36,61грн пені заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.
Розрахунок штрафу позивач здійснив арифметично вірно, тому штраф підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних у розмірі 514,57грн та інфляційні втрати в сумі 2 057,56грн.
Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні в сумі 2 057,56грн нараховано правомірно, розмір обґрунтовано заявлених вимог в частині стягнення 3% річних за період з 01.01.2025 по 20.06.2025 на суму заборгованості 36 611,40грн становить 511,56грн. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 3,01грн 3% річних.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зробила висновок про те, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, документально обґрунтованого контррозрахунку заявленої до стягнення суми або доказів повернення позивачу перерахованих ним коштів за частину невикористаного товару не надав.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, беручи до уваги принцип змагальності сторін та стандарт переваги більш вагомих доказів, виходячи із загальних засад, визначених у ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що позов є правомірним, обґрунтованим, а отже підлягає задоволенню на суму 47 967,26грн, з яких: 36 611,40грн оплаченої, але неотриманої продукції, 6 223,94грн пені, 2 562,80грн штрафу, 2 057,56грн інфляційних та 511,56грн 3% річних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 36,61грн пені та 3,01грн 3% річних.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 3025,50грн покладається на ТОВ "НУРМАТ ЛТД".
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" (вул.Кооперативна, буд.18, м.Житомир, Житомирська обл., 10001, код ЄДРПОУ 43621716) на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр.Дмитра Яворницького,21А, м.Дніпро, 49619, код ЄДРПОУ 43315529)
- 36 611,40грн основного боргу,
- 6 223,94грн пені;
- 2 562,80грн штрафу;
- 2 057,56грн інфляційних;
- 511,56грн 3% річних;
- 3 025,50грн судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 36,61грн пені та 3,01грн 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
2 прим.
1 - у справу
2- позивачу через "Електронний суд";
3- відповідачу (рек. з повід.) код ЄДРПОУ 43621716.