майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"07" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/971/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр"
про стягнення 196 861,60грн
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" 196 861,60грн, з яких: 175 000,00грн основний борг, 17 649,75грн інфляційне збільшення, 4 211,85грн 3% річних.
В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, ст. 692, 712 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 05.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
21.08.2025 за вх.№10486 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
26.08.2025 за вх.№10711 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.09.2025 за вх.№01-44/2584/25 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про стягнення з відповідача 15 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, до клопотання додані додатки, згідно вказаного в ньому переліку.
Відповідно до ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно з ч.2, 3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
У матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 05.08.2025 в електронні кабінети сторін (а.с.45 - 45 на звороті).
Враховуючи приписи ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №00062276 від 11.09.2024 в частині здійснення оплати за поставлений товар.
Відповідач у відзиві на позовну вказує про часткову сплату суми основного боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Звертає увагу, що порушення ним зобов'язань за договором не завдало збитків позивачу, а заявлені до стягнення суми штрафних санкцій є завищеними в порівнянні з сумою основного боргу, яка поступово сплачується відповідачем. Повідомив, що між сторонами ведуться переговори щодо укладення мирової угоди з метою врегулювання спору. Щодо стягнення 17 649,75грн інфляційного збільшення та 4 211,85грн 3% річних відповідач заперечує та посилаючись на ст.233 Господарського кодексу України, вважає за необхідне зменшити їх розмір, а також просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 00,00грн, оскільки заявлена до відшкодування сума витрат в розмірі 15 000,00грн є документально не підтвердженою та необґрунтованою ні за надміру завищеним встановленням її розміру, ні за часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні за складністю справи, ні за фактичним змістом наданих послуг. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у стягненні 15 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
У відповіді на відзив позивач вказує про відсутність підстав для зменшення інфляційних та 3% річних, оскільки сума нарахованих штрафних санкцій значно менша за суму основного боргу. Зазначає, що твердження відповідача про сплату ним боргу та вирішення питання щодо укладення мирової угоди сторонами, не відповідає дійсності. Повідомляє, що проводити оплату за отриманий товар відповідач почав зі значним простроченням, оплати є несистематичними та недостатніми щодо вартості поставленого товару. Будь-яких переговорів щодо укладення мирової угоди, а тим більше конкретних пропозицій позивачу не надходило від відповідача. Позивач наголошує, що поставив відповідачу товарів на загальну суму 233 760,00грн, які відповідач оплатив частково в розмірі 58 760,00грн, остання оплата була 24.07.2025 в розмірі 5 000,00грн. Залишок боргу на день пред'явлення позову становить 175 000,00грн, який відповідачем не сплачений, а отже останній допустив прострочення оплати за поставкою, яке триває і на даний час.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
11.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арті" (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №00062276 (надалі - договір) (а.с.14-16).
За умовами п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті та за цінами, визначеними в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, іменовану надалі "товар".
Відповідно до п.2.1. договору товар поставляється покупцю в строки погоджені сторонами у відповідному додатку до даного договору.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і на момент підписання договору зазначається в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору. В разі додаткових поставок за цим договором ціни на товар вказуються в наступних додатках, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід'ємну частину цього договору. Ціна товару після підписання додатка не змінюється, якщо інше не передбачено в додатках даного договору.
У п.5.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14-ти банківських днів після підписання сторонами видаткової накладної, якщо інший порядок розрахунків не встановлений у відповідному додатку до даного договору.
За умовами п.6.1. договору визначено, що порушенням договору є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.6.2. договору).
Відповідно до п.9.1. договору, всі додатки, зміни і доповнення до договору, вчинені у письмовій формі, підписані повноважними представниками кожної сторони і скріплені печаткою, є невід'ємною частиною цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до 31 серпня 2025 року (п.10.1. договору).
У додатку №1 від 11.09.2024 до договору поставки (а.с.16 на звороті) сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця 100 одиниць товару, загальна вартість якого складає 233 760,00грн (з ПДВ). Також визначили: - строк поставки: 3 робочі дні; - умови оплати: протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на кожну партію.
Договір та додаток до нього підписані повноважними представниками сторін та їх підписи скріплені печатками товариств.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар у кількості 100 одиниць на загальну суму 233 760,00грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №32726 від 09.10.2024 (а.с.17).
Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в розмірі 58 760,00грн, про що свідчать платіжні інструкції №62 від 14.01.2025 на суму 33 760,00грн, №653 від 26.03.2025 на суму 5 000,00грн, №784 від 03.04.2025 на суму 5 000,00грн, №987 від 24.04.2025 на суму 2 000,00грн, №1210 від 15.05.2025 на суму 5 000,00грн, №1457 від 18.06.2025 на суму 3 000,00грн, №1717 від 24.07.2025 на суму 5 000,00грн (а.с.18-24).
Як вказує позивач, залишок боргу за поставлений товар становить 175 000,00грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за договором поставки, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 175 000,00грн основного боргу, 17 649,75грн інфляційного збільшення, 4 211,85грн 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2).
В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №00062276 від 11.09.2024.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У відповідності до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14-ти банківських днів після підписання сторонами видаткової накладної, якщо інший порядок розрахунків не встановлений у відповідному додатку до даного договору.
У додатку №1 від 11.09.2024 до договору поставки сторони узгодили, зокрема, умови оплати: протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на кожну партію.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання по договору в частині поставки товару, що підтверджується видатковою накладною №32726 від 09.10.2024 на загальну суму 233 760,00грн (з ПДВ) (а.с. 17).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій №62 від 14.01.2025 на суму 33 760,00грн, №653 від 26.03.2025 на суму 5 000,00грн, №784 від 03.04.2025 на суму 5 000,00грн, №987 від 24.04.2025 на суму 2 000,00грн, №1210 від 15.05.2025 на суму 5 000,00грн, №1457 від 18.06.2025 на суму 3 000,00грн, №1717 від 24.07.2025 на суму 5 000,00грн відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в розмірі 58 760,00грн (а.с.18-24).
Суд констатує, що заборгованість за поставлений товар в розмірі 175 000,00грн залишилася не сплаченою, докази в спростування вказаної обставини в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в частині сплати заборгованості за договором поставки в даному випадку покладено на відповідача, і останній не надав суду доказів погашення боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 175 000,00грн заборгованості за поставлений товар, та задовольняє її в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення 17 649,75грн інфляційних втрат та 4 211,85грн 3% річних суд зазначає.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 17 649,75грн інфляційних втрат та 4 211,85грн 3% річних, які нараховані за період з 30.10.2024 по 14.01.2025 на суму 233 760,00грн, з 15.01.2025 по 26.03.2025 на суму 200 000,00грн, з 27.03.2025 по 03.04.2025 на суму 195 000,00грн, з 04.04.2025 по 24.04.2025 на суму 190 000,00грн, з 25.04.2025 по 15.05.2025 на суму 188 000,00грн, з 16.05.2025 по 18.06.2025 на суму 183 000грн, з 19.06.2025 по 24.07.2025 на суму 180 000,00грн, з 25.07.2025 по 29.07.2025 на суму 175 000,00грн.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено доводи щодо необхідності зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, з приводу яких суд вказує наступне.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора (п.156).
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних (п.157 вказаної постанови).
Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом (п.158 вказаної постанови).
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (п.159 вказаної постанови).
В даному випадку, позивач заявив до стягнення три проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України, інший їх розмір договором не встановлений.
З наведеного вбачається, що три проценти річних не підлягають зменшенню судом. А враховуючи правову природу інфляційних втрат, суд позбавлений можливості зменшувати їх розмір. Тому позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.12), господарський суд встановив правильність його здійснення, тому вимога про стягнення 17 649,75грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Разом з тим, перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що їх загальний розмір становить 4 539,80грн.
Враховуючи положення ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд задовольняє вимогу про стягнення 3% річних, в межах заявлених позивачем, тобто в розмірі 4 211,85грн.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачем під час розгляду справи, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.
Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн.
Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00грн до суду подано копії договору про надання правової допомоги №2021/03/03 від 22.03.2021 (а.с.71-74), додаткової угоди №80 від 25.07.2025 до договору про надання правової допомоги №2021/03/03 від 22.03.2021 (а.с.75-76), рахунку на оплату №53 від 28.07.2025 на суму 15 000,00грн (а.с.77), платіжної інструкції №29623 від 30.07.2025 на суму 15 000,00грн (а.с.78), акту №83 від 27.08.2025 про надання правничої допомоги за договором №2021/03/03 від 22.03.2021 (а.с.79), ордеру серії АХ №1277997 від 28.07.2025 на надання правничої допомоги адвокатом Сільченко Т.І. (а.с. 8), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №000349 від 21.12.2016 (а.с. 10).
Згідно акту №83 від 27.08.2025 про надання правничої допомоги за договором №2021/03/03 від 22.03.2021 Адвокатським об'єднанням "Роланд" надані позивачу наступні види правничої допомоги:
- опрацювання первинної документації, наявної у клієнта, щодо господарських операцій з ТОВ "ОМКАР" за договором поставки №А00062276 від 11.09.2024 для формування підстав позову та визначення ціни позову; підготовка та подання до Господарського суду Житомирської області позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій за договором поставки №А00062276 від 11.09.2024 (вартість вказаних послуг становить 11 000,00грн);
- підготовка та подання до господарського суду Житомирської області відповіді на відзив у справі № 906/971/25 (вартість вказаних послуг становить 4 000,00грн).
Варто зауважити, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 196 861,60грн, що складається з основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних. Позовна заява містить опис обставин з посиланням на умови договору, одну видаткову накладну, сім платіжних інструкцій як на підстави позовних вимог та декілька норм матеріального права, що не є складним процесом у виконанні відповідних робіт та значними затратами у часі; розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснюються за допомогою відповідних електронних калькуляторів.
Разом з тим, суд зазначає, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов'язання та нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача було подано до суду лише дві заяви по суті спору, а саме позовну заяву та відповідь на відзив; вказані документи не є об'ємними за змістом.
Тому, господарський суд прийшов до висновку, що за підготовку позовної заяви та відповіді на відзив обґрунтованою, співмірною до суми позову та такою, що підлягає стягненню з відповідача є сума 5 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, з огляду на викладене, враховуючи характер та рівень складності даної справи, принцип пропорційності, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн.
Інші витрати, понесені позивачем на оплату професійної правничої допомоги суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов'язання за договором про надання правової допомоги №2021/03/03 від 22.03.2021.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (11560, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Горщик, вул. Центральна, 71 ідентифікаційний код 00292400)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" (61038, м. Харків, шосе Салтівське, буд. 67-А; ідентифікаційний код 25185087):
- 175 000,00грн основного боргу;
- 17 649,75грн інфляційних втрат,
- 4 211,85грн 3% річних;
- 5 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу;
- 2 422,40грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.10.25
Суддя Шніт А.В.
Надіслати: 1,2- сторонам в кабінети "Електронного суду"