61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
09.10.2025 Справа №905/935/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро, Дніпропетровська область,
до відповідача фізичної особи-підприємця Садова Сергія Геннадійовича, м. Маріуполь, Донецька область,
про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 95568,85грн, заборгованості за процентами у сумі 35284,15грн, заборгованості за винагородою у сумі 29922,19грн, штрафу (фіксована складова) у сумі 1000,00грн, штрафу (змінна складова) у сумі 5000,00грн, всього 166775,19грн,
без виклику сторін
Позивач, Акціонерне товариство «Акцент-Банк», м. Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця Садова Сергія Геннадійовича, м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 95568,85грн, заборгованості за процентами у сумі 35284,15грн, заборгованості за винагородою у сумі 29922,19грн, штрафу (фіксована складова) у сумі 1000,00грн, штрафу (змінна складова) у сумі 5000,00грн, всього 166775,19грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №20.43.0000000699 від 08.12.2021 в частині повернення отриманого кредиту, сплати процентів та винагороди, що своєю чергою стало підставою для нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Рух справи.
Провадження у справі суд відкрив ухвалою суду від 08.09.2025, розгляд справи здійснив за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Про відкриття провадження у справі відповідача повідомлено в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення 15.09.2025 оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Суд також здійснив направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу відповідача (mistral1997@gmail.com) згідно даних ЄДРПОУ; ухвала не доставлена до електронної скриньки з повідомленням про помилку. Зв'язок з відповідачем за телефонним номером, інформація про який наявна в ЄДРПОУ, не встановлений.
Суд вчинив всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про судове провадження у справі.
Відповідач також мав можливість ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк до 30.09.2025 відповідач не скористався; клопотань про продовження цього строку до суду не подав.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Враховуючи ненадання відповідачем відзиву згідно з приписами ст.178 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
08.12.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (банк) та фізичною особою-підприємцем Садовим Сергієм Геннадійовичем (позичальник) укладено кредитний договір №20.43.0000000699, за умовами п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів прийняв на себе зобов'язання надати позичальнику кредит згідно з п.А1 договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному у третьому абзаці п.2.1.2 договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Вид кредиту - строковий кредит (п.А1); ліміт складає 100000,00грн на фінансування поточної діяльності (п.А2); термін повернення кредиту - 06.12.2024; позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними платежами в розмірі та строки згідно з графіком платежів (додаток №1 договору (п.А3); за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,9% річних (п.А6); позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 договору ліміту у поточну дату сплати процентів; сплата винагороди здійснюється у гривні, розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п.А10).
Відповідно до п. 2.1.2 кредитного договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.12 цього договору.
Положеннями п.п. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, передбачені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до п. п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Згідно з п. 2.3.2 кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк на свій розсуд має право, зокрема, змінити умови цього договору та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не настали, вони вважаються такими, що настали у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А6 договору (п.4.1 кредитного договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.4.1.,4.2 договору, здійснюється відповідно до п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дати фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3 кредитного договору).
Відповідно до п. 4.5 кредитного договору позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А.10 цього договору.
У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 2.2.13, 4.9, 7.1 цього договору, банк має право нарахувати та застосувати штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту за кожен випадок порушення (п.5.2 кредитного договору).
Згідно з п. 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Пунктами 6.1-6.3 кредитного договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Договір у частині п. 4.4. набуває чинності з моменту підписання договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Кредитний договір підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем.
Додатком № 1 до кредитного договору №20.43.0000000699 від 08.12.2021 сторони погодили графік погашення кредиту та сплати процентів і комісійної винагороди 08.12.2021 та щомісячно кожного 08 числа наступного місяця до 08.11.2024 включно у сумі 4567,21грн та 06.12.2024 у сумі 4567,17грн; кінцева строк кредитування - 06.12.2024.
У виконання умов кредитного договору №20.43.0000000699 від 08.12.2021 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100000,00грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.20223537.29619.64999 від 08.12.2021.
З урахуванням часткового виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №20.43.0000000699 від 08.12.2021 у сумі 9665,02грн, що вбачається з банківської виписки по рахунку відповідача, з яких: 4431,15грн - тіло кредиту, 3556,06грн - проценти, та 1677,81грн - комісія, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 95568,85грн.
За розрахунком позивача за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати процентів у сумі 35284,15грн та зі сплати комісійної винагороди у сумі 29922,19грн.
За порушення термінів платежів за кредитним договором позивачем на підставі п.5.8 договору до відповідача застосовані штрафні санкції та нараховано штраф (фіксована складова) у розмірі 1000,00грн + 5% штрафу від суми встановленого у п.А.2 договору ліміту (змінна складова) у розмірі 5000,00грн.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави /§ 1. Позика/, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержанням письмової форми договору зумовлює його нікчемність (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Цивільного кодексу України.
З наявного в матеріалах справи меморіального ордеру №TR.20223537.29619.64999 від 08.12.2021 вбачається, що позивач у виконання умов кредитного договору №20.43.0000000699 від 08.12.2021 надав відповідачу кредит у сумі 100000,00грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника.
Своєю чергою відповідачем частково погашено кредит у сумі 4431,15грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача.
Решту кредитних коштів відповідач у встановлений кредитним договором №20.43.0000000699 від 08.12.2021 граничний строк до 06.12.2024 у загальній сумі 95568,85грн не повернув, чим порушив прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором та у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 95568,85грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Виходячи з таких обставин, суд визнає обґрунтованою заявлену позивачем суму заборгованості за тілом кредиту у сумі 95568,85грн.
Матеріали справи також свідчать про наявність у відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, яка з урахуванням часткових оплат становить 35284,15грн, що відповідає умовам кредитного договору. Доказів сплати заявлених до стягнення процентів відповідачем не надано.
Невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту у повному обсязі є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
Вказане зумовлює висновок, що відповідач згідно з ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 95568,85грн та заборгованості за процентами у сумі 35284,15грн з мотивів правомірності цих вимог та їх доведеності матеріалами справи.
Розглядаючи позов в частині стягнення заборгованості за винагородою у сумі 29922,19,00грн, суд зазначає таке.
Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами, шляхом укладення договору. Сторони погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
За умовами п. А10 кредитного договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 договору ліміту у поточну дату сплати процентів; сплата винагороди здійснюється у гривні, розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Додатком № 1 до кредитного договору №20.43.0000000699 від 08.12.2021 визначено зокрема терміни сплати та суму комісійної винагороди 790,00грн щомісячно.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заявлена до стягнення комісійна винагорода нарахована за період з 08.01.2022 по 31.07.2025.
При цьому відповідно до п.А3 кредитного договору термін повернення кредиту сплинув 06.12.2024 (останній день строку).
Одночасно, суд зазначає, що нарахування винагороди за кредитне обслуговування також можливе лише в межах строку кредитування, ні договір, ні чинне законодавство не містять положень щодо можливості нарахування винагороди понад строк кредитування, а саме після 06.12.2024.
Враховуючи таке, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати стягнення із відповідача винагороди, нарахованих у період визначеного договором строку кредитування, при цьому, таке право припинилось 06.12.2024, тобто після спливу зазначеного строку підстави для здійснення будь-яких нарахувань винагороди за договором відсутні.
За розрахунком позивача на час спливу строку кредитування 06.12.2024, заборгованість відповідача за винагородою, з урахуванням часткових сплат, зокрема погашення 09.07.2022 у сумі 97,81грн, становить 26762,19грн. Контррозрахунок винагороди відповідачем не наданий.
Отже, приймаючи до уваги надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за винагородою у сумі 29922,19грн підлягають частковому задоволенню у сумі 26762,19грн (винагорода).
Решта вимог щодо стягнення винагороди задоволенню не підлягають з мотивів безпідставного їх нарахування позивачем поза межами встановленого договором строку кредитування.
Розглядаючи позов в частині стягнення штрафу (фіксована складова) у сумі 1000,00грн та штрафу (змінна складова) у сумі 5000,00грн, нарахованих на підстав п. 5.8 кредитного договору №20.43.0000000699 від 08.12.2021, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, який був чинним у спірний період, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, який був чинним у спірний період, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п.5.8. договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 18.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як вбачається з матеріалів справи прострочення сплати кредиту відповідачем більш ніж на 30 днів виникло в період дії введеного в Україні воєнного стану.
Отже, враховуючи приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та те, що штраф нарахований відповідачу позивачем після 24.02.2022 у період дії воєнного стану, вимоги в частині стягнення штрафу (фіксована складова) у сумі 1000,00грн та штрафу (змінна складова) у сумі 5000,00грн задоволенню не підлягають.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 3028,00грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами заявлено не було.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236, 237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Садова Сергія Геннадійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №20.43.0000000699 від 08.12.2021 за тілом кредиту у сумі 95568,85грн, заборгованість за процентами у сумі 35284,15грн, заборгованість за винагородою у сумі 26762,19грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2861,69грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення суд склав та підписав 09.10.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів; зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова