вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4353/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Матвєєва Н.Ф.;
від відповідача: Левченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" (м. Київ)
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Жовті Води Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару № 439/13/316ВО від 18.06.2024 у загальному розмірі 6 505 632 грн. 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором про закупівлю товару №439/13/316ВО від 18.06.2024 у загальному розмірі 6 505 632 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 6 454 000 грн. 00 коп. - основний борг;
- 51 632 грн. 00 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товару № 439/13/316ВО від 18.06.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 6 454 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за червень 2025 року в сумі 51 632 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 97 584 грн. 48 коп.
Ухвалою суду від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.09.2025.
Від позивача надійшла заява (вх. суду № 35401/25 від 14.08.2025), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.09.2025 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом. Також, судом було відзначено, що вказана ухвала постановлена з урахуванням перебування судді Фещенко Ю.В. у відпустці з 18.08.2025 по 29.08.2025 включно.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 38980/25 від 08.09.2025), в якому він просить суд надати можливість представнику відповідача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №38993/25 від 08.09.2025), в якій він просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні.
У підготовче засідання 09.09.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні представником відповідача було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволене судом.
Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 09.09.2025 судом протокольно було оголошено перерву до 25.09.2025.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду № 39434/25 від 10.09.2025), в яких він зазначає про те, що ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" засноване на державній власності та перебуває в Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83. На сьогодні ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" - єдине в Україні підприємство, що здійснює виробництво уранового оксидного концентрату для виготовлення ядерного палива для українських атомних електростанцій. Крім того, на ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" залишається єдина в країні діюча установка з виробництва сірчаної кислоти, на яку існує великий попит промисловості України, зокрема, для роботи енергетичних підприємств (АЕС та ТЕС) для забезпечення водопідготовки (хімводоочистки). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.01.2021 "Про заходи з нейтралізації загрози у сфері атомної енергетики і промисловості", введеного в дію Указом Президента України від 29.01.2021 №35/2021, Кабінету Міністрів України необхідно вжити вичерпних заходів, зокрема, щодо затвердження концепції державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу до 2026 року з подальшим прийняттям протягом шести місяців державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу до 2026 року для забезпечення фінансування розвитку урановидобувного та уранопереробного виробництв ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з метою збільшення виробництва уранового оксидного концентрату (УОК) для повного забезпечення потреб української атомної енергетики. Відповідач зазначає, що у зв'язку з дією певних об'єктивних чинників, через значну кредиторську заборгованість за отримані товари, роботи і послуги, ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" перебуває під загрозою незворотної втрати платоспроможності, припинення своєї діяльності та банкрутства. У зв'язку із заборгованістю підприємства за постачання електроенергії існує постійна загроза щодо припинення її постачання, що в свою чергу може спричинити затоплення уранових шахт разом з обладнанням та настання катастрофічних наслідків для підприємства та негативних екологічних наслідків. При цьому ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83. Фінансові проблеми ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" пов'язані, зокрема, з накладанням Державною виконавчою службою України арешту на кошти та майно підприємства на виконання рішень судів, які набрали законної сили, що, в свою чергу, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам, сплату податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, а також забезпечення стабільної виробничої діяльності підприємства та здійснення розрахунків з контрагентами, у тому числі з ТОВ "Компрессорс Інтернешнл".
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №41197/25 від 22.09.2025), в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.09.2025 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.
У підготовче засідання 25.09.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні представники сторін зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв'язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.
Також, у вказаному засіданні представники позивача та відповідача заявили усні клопотання про надання їм можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказані клопотання були задоволені судом.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 25.09.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.09.2025 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2025.
У судове засідання 09.10.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
У судовому засіданні 09.10.2025 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмових поясненнях.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 09.10.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення інфляційних втрат у заявленій до стягнення сумі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 18.06.2024 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" (далі - постачальник, позивач) укладено договір про закупівлю товару № 439/13/316ВО (далі - договір, а.с. 10-13), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у пункті 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
У пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.2. договору постачальник зобов'язується поставити Насоси та компресори, код ДК 021:2015-4212 (Гвинтовий компресор) за найменуванням, кількістю та ціною, відповідно до Специфікації № l, яка с невід'ємною частиною договору.
У відповідності до вказаних умов позивачем та відповідачем була підписана Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), в якій сторони визначили товар, що поставляється за договором: гвинтовий повітряний компресор RS315i INGERSOLL RAND, сума якого без ПДВ складає 5 378 333 грн. 33 коп. Також, в Специфікації зазначено, що сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № 1, з урахуванням проведення робіт з пусконалагодження, введення обладнання в експлуатацію та проведення постачальником навчання персоналу покупця, а також технічного обслуговування й витратних матеріалів на 1 рік або 8 000 мотогодин становить 5 378 333 грн. 33 коп., крім того податок па додану вартість 20% - 1 075 666 грн. 67 коп. Загальна сума становить 6 454 000 грн. 00 коп. (а.с.14).
У пункті 13.1. договору сторони визначили, що невід'ємною частиною договору є:
- додаток № 1 - Специфікація № 1 (пункт 13.1.1. договору);
- додаток № 2 - Технічні та якісні характеристики товару (пункт 13.1.2. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № l, з урахуванням проведення робіт з пусконалагодження, введення обладнання в експлуатацію та проведення постачальником навчання персоналу покупця, а також технічного обслуговування й витратних матеріалів на 1 рік або 8 000 мотогодин, становить 5 378 333 грн. 33 коп., крім того податок на додану вартість 20% - 1 075 666 грн. 67 коп. Загальна сума становить 6 454 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ 20%.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Так, у розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо поставки товарів, зокрема:
- поставка товару здійснюється протягом 150-ти календарних днів з моменту подання заявки на поставку товару. Постачальник здійснює технічний супровід на стадії монтажу, а пусконалагодження, введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу покупця протягом 5-ти робочих днів після отримання заявки на проведення вищезазначених послуг (пункт 5.1. договору);
- поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця, вулиця Залізнична, 13, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до Інкотермс 2010 (пункт 5.2. договору);
- датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (пункт 5.4. договору).
Як зазначає позивач у позовній заяві та що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи судом, 20.06.2024 відповідач надіслав позивачу заявку на поставку товару № 13-07/1774 від 20.06.2024, а отже позивач був зобов'язаний поставити товар у строк до 17.11.2024. Позивач здійснив зазначену поставку 12.11.2024, що підтверджується видатковою накладною № 7048 від 12.11.2024 та товарно-транспортною накладною № 880 від 12.11.2024, підписаними уповноваженими представниками сторін. 26.03.2025 відповідач надав представнику позивача усну заявку на виконання пусконалагоджувальних робіт, введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу покупця. В свою чергу позивач виконав зазначені роботи 27.03.2025, що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг по введенню в експлуатацію та навчанню персоналу № ЗH-43872 від 27.03.2025, підписаним уповноваженими представниками сторін договору.
Так, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товару № 439/13/316ВО від 18.06.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 6 454 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за червень 2025 року в сумі 51 632 грн. 00 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем 12.11.2024 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 6 454 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 7048 від 12.11.2024 на суму 6 454 000 грн. 00 коп., яка підписана представниками позивача та відповідача (а.с. 15).
Товар, зазначений у видатковій накладній № 7048 від 12.11.2024, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Видаткова накладна підписана позивачем та відповідачем та скріплена печаткою позивача без будь-яких зауважень, отже підписанням видаткової накладної сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.
Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікації № 1 до договору), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з видатковою накладною № 7048 від 12.11.2024, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару за видатковою накладною № 7048 від 12.11.2024 на суму 6 454 000 грн. 00 коп. відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за ним.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, розділом 4 договору визначений порядок здійснення оплати, а саме:
- товар, який поставляється відповідно до договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1. договору);
- покупець здійснює оплату протягом 60-ти календарних днів після проведення робіт з шеф-монтажу, пусконалагодження, введення обладнання в експлуатацію та проведення постачальником навчання персоналу покупця і підписання сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг по введенню в експлуатацію та навчанню персоналу (пункт 4.2. договору).
З матеріалів справи вбачається, що такі роботи були позивачем виконані 27.03.2025, про що позивачем та відповідачем був складений та підписаний Акт № ЗН-43872 здачі-приймання наданих послуг по введенню в експлуатацію та навчанню персоналу, в якому сторони засвідчили, що обладнання справне, монтаж, пусконалагоджувальні роботи, введення обладнання в експлуатацію виконані з дотриманням вимог, що пред'являються виробником обладнання та інструкцією по експлуатації обладнання. Обладнання працює в режимі, що відповідає його технічним показникам. Зауваження з боку покупця відсутні (а.с.20).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи визначені у пункті 4.2. договору порядок та строк оплати поставленого за видатковою накладною № 7048 від 12.11.2024 на суму 6 454 000 грн. 00 коп. товару, строк його оплати настав 26.05.2025.
Доказів оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 7048 від 12.11.2024, на суму 6 454 000 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем за видатковою накладною № 7048 від 12.11.2024 на суму 6 454 000 грн. 00 коп. товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Заперечення відповідача, пов'язані з особливостями функціонування та фінансового стану його підприємства, відхиляються судом, з огляду на таке.
На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Між тим, ані приписи Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, заснованих на державній формі власності чи підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Більше того відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.
Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за договором перед позивачем.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 6 454 000 грн. 00 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 7048 від 12.11.2024, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за червень 2025 року в сумі 51 632 грн. 00 коп.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 9), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 51 632 грн. 00 коп.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 97 584 грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару № 439/13/316ВО від 18.06.2024 у загальному розмірі 6 505 632 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (вулиця Олеся Гончара, будинок 2, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52210; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" (вулиця Петропавлівська, будинок 54-А, м. Київ, 04086; ідентифікаційний код 33104260) - 6 454 000 грн. 00 коп. основного боргу, 51 632 грн. 00 коп. пені та 97 584 грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 09.10.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко