вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3663/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості (49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Савченка Юрія, будинок 12; ідентифікаційний код 03490909)
до відповідача Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею (50036, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Бикова, будинок 13; ідентифікаційний код 02541697)
про стягнення виплаченого забезпечення у загальному розмірі 52 041,74 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості № НТ 220519 від 19.05.2022 ОСОБА_1 , яка була звільнена з установи відповідача 26.01.2022, було надано статус безробітної та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. Надалі, наказом № НТ 24122024 від 24.12.2024 ОСОБА_1 було знято з обліку у зв'язку із поновленням її на роботі згідно із постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №214/10701/21. При цьому за період перебування на обліку у Криворізькій філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості фізичній особі ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю з 19.05.2022 по 20.10.2023 у розмірі 52 041,74 грн. Однак відповідач не повернув позивачу кошти у розмірі 52 041,74 грн, що становить суму виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач вважає позовні вимоги Дніпропетровського обласного центру зайнятості безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ліцей уже виконав рішення суду про поновлення працівника ОСОБА_1 і виплатив їй належні суми, а повторне стягнення коштів на його думку суперечить статті 61 Конституції України, при цьому відповідач вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів фактичної виплати допомоги по безробіттю у заявленій сумі, додані копії документів не засвідчені та не підтверджують предмет позову, вимоги мають бути пред'явлені безпосередньо до ОСОБА_1 , яка недобросовісно приховала факт отримання допомоги, а не до навчального закладу, крім того, Криворізька філія центру зайнятості не є юридичною особою і не наділена самостійною процесуальною правоздатністю, що свідчить про неналежність заявника як сторони спору, тому позов суперечить принципам правової визначеності, змагальності та справедливого суду.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
08.07.2025 до господарського суду від Дніпропетровського обласного центру зайнятості до Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею надійшла позовна заява про стягнення виплаченого забезпечення у загальному розмірі 52 041,74 грн, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості кошти у сумі 52 041,74 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 справу №904/3663/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
10.07.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості до Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею про стягнення виплаченого забезпечення у загальному розмірі 52 041,74 грн залишено без руху.
15.07.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №30684/25 від 15.07.2025) про усунення недоліків.
21.07.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано сторонам вжити можливих заходів до врегулювання спору мирним шляхом.
01.08.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №33494/25 від 01.08.2025) на позовну заяву.
04.08.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №35857/25 від 04.08.2025) на позовну заяву.
30.09.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості до відповідача Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею про стягнення виплаченого забезпечення у загальному розмірі 52 041,74 грн залишено без руху.
06.10.2025 до господарського суду від позивача за допомогою засобів поштового зв'язку надійшла заява (вх. суду №43661/25 від 06.10.2025) про усунення недоліків.
06.10.2025 ухвалою господарського суду продовжено розгляд справи №904/3663/25 за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості до Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею про стягнення виплаченого забезпечення у загальному розмірі 52 041,74 грн за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що Дніпропетровським обласним центром зайнятості на підставі наказу № НТ 220519 від 19.05.2022 колишньому працівнику Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею ОСОБА_1 було надано статус безробітної та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. У подальшому наказом № НТ 24122024 від 24.12.2024, у зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі згідно з постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі № 214/10701/21, її було знято з обліку. За період перебування на обліку з 19.05.2022 по 20.10.2023 позивачем було нараховано та виплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі 52 041,74 грн, яку відповідач мав відшкодувати позивачу, проте не відшкодував, що і стало причиною виникнення спору.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт надання ОСОБА_1 статусу безробітної та призначення їй допомоги по безробіттю.
(2) Факт здійснення позивачем виплат допомоги по безробіттю у сумі 52 041,74 грн.
(3) Факт поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду.
(4) Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 52 041,74 грн.
1. Надання ОСОБА_1 статусу безробітної та призначення їй допомоги по безробіттю.
19.05.2022 до Криворізького міськрайонного центру зайнятості звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про надання статусу безробітної, оскільки вона була звільнена з посади викладача фізичної культури Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею 26.01.2022 на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 12).
Наказом Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості № НТ 220519 від 19.05.2022 ОСОБА_1 було надано статус безробітної на підставі частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" та призначено відповідну допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів про прийняття рішення (а.с. 16- 17).
2. Здійснення позивачем виплат допомоги по безробіттю у сумі 52 041,74 грн.
Відповідно до довідки Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №5694 від 26.12.2024 (а.с. 18), ОСОБА_1 у період з 19.05.2022 по 20.10.2023 було виплачено допомогу по безробіттю у загальному розмірі 52 041,74 грн.
3. Поновлення ОСОБА_1 на роботі у Криворізькому професійному гірничо-металургійному ліцеї за рішенням суду.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 звернулася до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з відповідним позовом до Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №214/10701/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116629426) було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, скасування наказу про відсторонення, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №214/10701/21 (а.с. 19-25), яка набрала законної сили - 14.05.2024 та в касаційному порядку не оскаржувалася, ухвалено скасувати рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано неправомірними та скасувано наказ від 29.11.2021 року №3-аг "Про оголошення догани ОСОБА_1 ", виданий Криворізьким професійним гірничо-металургійним ліцеєм, наказ від 21.01.2022 року №36-ОД про відсторонення від роботи викладача фізкультури ОСОБА_1 з 24.01.2022; наказ №14 к/ тр від 26.01.2022 про звільнення ОСОБА_1 . Ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді викладача фізичного виховання Криворізького професійного гірничо - металургійного ліцею з 26.01.2022. Стягнуто з Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2022 по день ухвалення рішення 14.05.2024 в розмірі 295 260 грн з відрахуванням з цієї суми податків та обов'язкових платежів та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, а також 6 735,80 грн судового збору за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій.
На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №214/10701/21 наказом Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею №46-к/тр від 14.05.2024 (а.с. 26) ОСОБА_1 була поновлена на посаді викладача фізичної культури.
4. Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 52 041,74 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі його поновлення на роботі за рішенням суду.
Як встановлено вище, за період з 19.05.2022 по 20.10.2023 ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю у розмірі 52 041,74 грн.
У зв'язку з її поновленням на роботі на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №214/10701/21, у відповідача, як роботодавця, виник обов'язок відшкодувати позивачу зазначену суму виплаченого забезпечення.
Оскільки відповідач добровільно цього обов'язку не виконав, позивач звернувся до нього з претензією №01-10/2363 від 27.12.2024 (а.с. 27) про відшкодування 52 041,74 грн суми виплаченого забезпечення.
У відповіді на претензію №19-ОД від 17.01.2025 (а.с. 28-33) відповідач відхилив вимоги як передчасні, посилаючись на те, що ліцей уже виконав постанову апеляційного суду від 14.05.2024 та виплатив ОСОБА_1 середній заробіток, моральну шкоду і судові витрати, а тому додаткове стягнення допомоги по безробіттю нібито призведе до подвійної відповідальності, що суперечить статті 61 Конституції України. Крім того, відповідач зазначив, що вимоги мають бути пред'явлені безпосередньо до ОСОБА_1 як недобросовісного набувача, а не до закладу; документи, надані позивачем, не засвідчені належним чином і не можуть вважатися належними доказами; факт перерахування коштів не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.
З огляду на те, що відповідач так і не відшкодував суму виплаченого забезпечення по безробіттю у розмірі 52 041,74 грн, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
У силу пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу зареєстрованого безробітного може набути, зокрема особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно із частиною 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).
У силу статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" закріплено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, визначено види забезпечення, зокрема допомогу по безробіттю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг фондом.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".
За приписами частини 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" фонд має право, зокрема стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №905/2155/21 визначено, що у разі поновлення працівника на роботі за рішенням суду роботодавець зобов'язаний відшкодувати центру зайнятості (фонду) суму виплаченого безробітному забезпечення та вартість наданих соціальних послуг (частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"). Верховний Суд наголосив, що достатньою підставою для такого відшкодування є сам факт поновлення на роботі, а виплата роботодавцем середнього заробітку за час вимушеного прогулу не звільняє його від цього обов'язку.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вказано вище, 26.01.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади викладача фізичної культури Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
У зв'язку із вказаним ОСОБА_1 19.05.2022 звернулася до Криворізького міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної (а.с. 12).
Наказом № НТ 220519 від 19.05.2022 ОСОБА_1 було надано статус безробітної на підставі частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" та призначено відповідну допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів про прийняття рішення (а.с. 16- 17).
Крім того, у зв'язку зі звільненням, ОСОБА_1 звернулася до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з відповідним позовом до Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №214/10701/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116629426) було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, скасування наказу про відсторонення, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №214/10701/21 (а.с. 19-25), яка набрала законної сили - 14.05.2024 та в касаційному порядку не оскаржувалася, ухвалено скасувати рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано неправомірними та скасувано наказ від 29.11.2021 року №3-аг "Про оголошення догани ОСОБА_1 ", виданий Криворізьким професійним гірничо-металургійним ліцеєм, наказ від 21.01.2022 року №36-ОД про відсторонення від роботи викладача фізкультури ОСОБА_1 з 24.01.2022; наказ №14 к/ тр від 26.01.2022 про звільнення ОСОБА_1 . Ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді викладача фізичного виховання Криворізького професійного гірничо - металургійного ліцею з 26.01.2022. Стягнуто з Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2022 по день ухвалення рішення 14.05.2024 в розмірі 295 260 грн з відрахуванням з цієї суми податків та обов'язкових платежів та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, а також 6 735,80 грн судового збору за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій.
На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №214/10701/21 наказом Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею №46-к/тр від 14.05.2024 (а.с. 26) ОСОБА_1 була поновлена на посаді викладача фізичної культури.
Відповідно до довідки Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №5694 від 26.12.2024 (а.с. 18), ОСОБА_1 у період з 19.05.2022 по 20.10.2023 було виплачено допомогу по безробіттю у загальному розмірі 52 041,74 грн.
Судом встановлено, що сума виплаченої допомоги по безробіттю у загальному розмірі 52 041,74 грн відповідачем на користь позивача не відшкодована.
При цьому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
- відповідач уже виконав постанову Дніпровського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №214/10701/21 та виплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати, а тому повторне стягнення коштів у вигляді відшкодування виплаченої їй допомоги по безробіттю призведе, на думку відповідача, до подвійної відповідальності, що суперечить статті 61 Конституції України;
- вимоги позивача повинні бути адресовані безпосередньо до ОСОБА_1 , яка, за твердженням відповідача, недобросовісно приховала факт отримання допомоги по безробіттю, а не до навчального закладу;
- надані позивачем документи не містять належних засвідчувальних відміток та не підтверджують факт реального перерахування коштів, оскільки первинні бухгалтерські документи (платіжні доручення, банківські виписки тощо) до матеріалів справи не долучені.
Стосовно вказаних заперечень відповідача щодо позовних вимог господарський суд зазначає наступне.
Твердження відповідача про відсутність обов'язку відшкодовувати кошти, з огляду на виплату середнього заробітку працівниці за час вимушеного прогулу, є безпідставним. Як випливає зі змісту частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сам факт поновлення працівника на роботі за рішенням суду створює для роботодавця імперативний обов'язок відшкодувати Фонду суму виплаченого забезпечення. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №905/2155/прямо вказано, що відшкодування цих сум не є юридичною відповідальністю, а є передбаченим законом механізмом компенсації, спрямованим на відновлення балансу між сторонами, і тому положення статті 61 Конституції України про заборону подвійної відповідальності не підлягають застосуванню у таких спорах.
Крім того, посилання відповідача на неналежне засвідчення документів, наданих позивачем, не відповідає матеріалам справи. Оскільки 06.10.2025 позивачем засобами поштового зв'язку надіслано до суду належним чином засвідчені копії долучених до позовної заяви доказів.
Твердження відповідача, що вимоги повинні бути адресовані безпосередньо до ОСОБА_1 , як недобросовісного набувача, суперечить прямій нормі закону. Частина четверта статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", однозначно визначає, що саме роботодавець, у разі поновлення працівника на роботі, зобов'язаний відшкодувати фонду суми виплаченого забезпечення. Отже, належним боржником у цих правовідносинах є не працівник, а роботодавець.
Відтак, наведені відповідачем доводи суд оцінює критично як такі, що не підтверджені належними доказами.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача виплаченої допомоги по безробіттю у загальному розмірі 52 041,74 грн.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Дніпропетровського обласного центру зайнятості до Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею про стягнення виплаченого забезпечення у загальному розмірі 52 041,74 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею (50036, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Бикова, будинок 13; ідентифікаційний код 02541697) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Савченка Юрія, будинок 12; ідентифікаційний код 03490909) 52 041,74 грн (п'ятдесят дві тисячі сорок одну гривню сімдесят чотири копійки) - позивача виплаченої допомоги по безробіттю та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 09.10.2025
Суддя Т.В. Іванова