вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3798/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання (помічник за дорученням) Карліковій К.С., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452
до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", 49000, м. Дніпро, вул.Шевченка, буд.2, код ЄДРПОУ 03340920
про стягнення неустойки, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання
Представники сторін:
від позивача: Пясецький Дмитро Васильович, довіреність №19/12-2024/9 від 19.12.2024р.
від відповідача: Явтух Олена Геннадіївна, довіреність №01Др-91-1224 від 27.12.2024р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", в якій просить суд стягнути кошти в розмірі 72 143 264,93грн., в тому числі: пеня - 26 055 689,18грн., 3% річних - 9 276 780,84грн., інфляційні втрати - 36 810 794,91грн.
Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3162-ОГРМ від 22.03.2022р., в частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 17.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.08.2025р. о 11:00год.
04.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що системний аналіз положень Закону 1639-ІХ свідчить про те, що заборгованість Відповідача перед Позивачем, яка відповідає певним критеріям, не може бути стягнута з Відповідача за рішенням суду, оскільки підлягає врегулювання за рахунок видатків державного бюджету. На переконання відповідача, нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості, яка підлягає врегулюванню за рахунок державного бюджету перешкоджає досягненню мети Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». За змістом наведених імперативних норм Законів 1639-ІХ та 2479--ІX заборгованість Відповідача перед Позивачем не може бути примусово стягнута з Відповідача, а підлягає погашенню за рахунок видатків державного бюджету, залишок (якщо такий буде) - реструктуризований, а неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на цю заборгованість, - списані. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання Відповідачем умов Договору.
04.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де вказує, про те, що спірна же заборгованість утворилася в період з березень-квітень 2022 року, отже не підпадає під дію положень Закону № 1639. Матеріалами судової справи підтверджено та не заперечується сторонами (факт, що не потребує доказування), що заборгованість Відповідача перед Позивачем за основним зобов'язанням не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (Відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації за спірним Договором). Зважаючи на те, що документів, які могли б підтвердити обставини укладення договору взаєморозрахунків, матеріали справи не містять, Відповідач необґрунтовано зазначає, що у даній справі заборгованість врегульована в силу Закону № 1639 та Закону № 2479. Крім того, позивач вважає, що Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
11.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив
18.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, 3% річних, інфляційних втрат.
В судовому засіданні 18.08.2025р. оголошено перерву до 16.09.2025р. о 14:00год.
19.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення нарахувань.
В судове засідання з'явились представники всіх сторін.
Ухвалою суду від 16.09.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2025 о 14:00год.
В судове засідання з'явились представники всіх сторін. Оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Як встановлено матеріалами справи, 22.03.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - Відповідач, Споживач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №.101/ПГ-3162-ОГРМ.
Цей договір (включаючи усі зміни та доповнення), відповідно до п. 1.1, регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222.
На виконання умов постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222 (зі змінами), покупець /тобто відповідач/ гарантує приєднання до договору про утворення балансуючої групи, де стороною є відповідальною за добових небаланс групи є позивач не пізніше кінця місяця укладення цього договору (п. 1.2 договору).
Отже, п.п. 1.2.1 договору визначено, що умовою передачі природного газу є приєднання покупця (відповідача) до балансуючої групи де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є позивач.
Пунктом 1.4 договору визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.
Ціна та порядок проведення розрахунків визначено у розділі 4 договору.
Сторони узгодили (п. 4.3 договору), що покупець зобов'язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у період передачі не пізніше ніж через 45 (сорок п'ять) календарних днів після закінчення передачі, а саме:
за ресурс березня 2022 року - 15.03.2022 (п. 4.3.1);
за ресурс квітня 2022 року - 15.06.2022 (п. 4.3.2).
У відповідності д ст. 631 ЦК України та на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222, зі змінами, умови цього договору поширюються на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.03.2022 та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі природного газу покупцю по 30.04.2022 (включно) (п. 9.1 договору).
Відповідач здійснив часткову оплату за переданий газ у розмірі 4 699 915,42 грн., що підтверджується Довідкою АТ «Ощадбанк»(а.с.36). Як зазначає позивач, станом на 30.05.2025 розмір несплаченої заборгованості складав 105 018 190,27грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі №904/4596/23 стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 106.585.257,48грн. основної заборгованості, яке постановою Центрального апеляційного суду залишено в силі.
Оскільки відповідач прострочив оплату за поставлений газ позивач звернувся з позовною заявою про стягнення пені у розмірі 26 055 689,18грн., 3% річних - 9 276 780,84грн., та інфляційних втрат - 36 810 794,91грн., що і стало предметом позову у справі №904/3798/25.
Позивач звертався до відповідача з вимогою № 119/4.1.2-44480-2025 (а.с.58), про сплату заборгованості за Договором в розмірі 72 143 264,93грн., яку була отримана останнім 11.06.2025р. (а.с.61) проте не сплачена.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За нормою частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У пункті 6.3 Договору визначено, що за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Розрахунок штрафних санкцій, що підлягають стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог закону (з урахуванням п. 6.3 Договору), з наступного дня від дня прострочення основного зобов'язання.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені у розмірі 26 055 689,18грн. відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до вимог пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 9 276 780,84грн. та 36 810 794,91грн. інфляційних втрат.
Господарський суд перевірив розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, які здійснені позивачем і визнав їх арифметично і методологічно правильними. Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Щодо клопотання відповідача клопотання про зменшення пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обґрунтовує свою заяву стосовно наявності підстав для зменшення неустойки скрутним матеріальним становищем та воєнним станом в Україні.
Складне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причину) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Велика Палата Верховного Суду щодо можливості зменшення інфляційних втрат та 3% річних у справі № 903/602/24 зазначила про таке.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Суд наголошує, що в справі, що розглядається, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3% річних) та є мінімальними гарантіями позивача захистити свої майнові інтереси.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі № 902/43/24.
Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 922/1010/16 від 12.06.2018.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форсмажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віцепрезидента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
Відповідно до пунктів 7.3, 7.4 Договору, сторона, яка опинилася під впливом дії обставин непереборної сили зобов'язана негайно (без затримки в максимально короткий термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання, настання чи припинення повідомити іншу сторону про це будь-якими припустимими засобами протягом 3 робочих днів письмовим повідомленням.
Пунктом 7.7 Договору сторони погодили, що Покупець, підписуючи цей Договір, підтверджує, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов'язань в частині оплати за передані обсяги природного газу.
Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 зазначив, що у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
На підставі викладеного, клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, пені та 3% річних не підлягає задоволенню.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна заборгованість у розмірі 72 143 264,93грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 847 840,00грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", 49000, м. Дніпро, вул.Шевченка, буд.2, код ЄДРПОУ 03340920 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452 кошти в розмірі 72 143 264,93грн. (сімдесят два мільйона сто сорок три тисячі двісті шістдесят чотири гривні 93коп.), з яких: пеня - 26 055 689,18грн., 3% річних - 9 276 780,84грн., інфляційні втрати - 36 810 794,91грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", 49000, м. Дніпро, вул.Шевченка, буд.2, код ЄДРПОУ 03340920 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452 судовий збір у розмірі 847 840,00грн. (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень 00коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.10.2025
Суддя С.П. Панна