пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 жовтня 2025 року Справа № 5004/933/12
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши у судовому засіданні матеріали скарги фізичної особи - підприємця Горошка Володимира Павловича на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі
за заявою підприємця Роговець Вікторії Олександрівни, м. Буча, Київська обл.
до підприємця Горошка Володимира Павловича, м. Копачівка, Рожищенський р-н
про банкрутство,
В засіданні приймали участь:
від скаржника: н/з
від заявника: н/з
від ДВС: н/з
26.08.2025 на адресу суду надійшла скарга фізичної особи - підприємця Горошка Володимира Павловича на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить скасувати арешт, накладений на кошти Горошка Володимира Павловича, які знаходяться на відповідному рахунку, постановою державного виконавця Рожищенського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області від 14.05.2012 у виконавчому провадженні №32328144.
Ухвалою суду від 29.08.2025 скаргу фізичної особи - підприємця Горошка Володимира Павловича на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято до розгляду. Розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 17 вересня 2025 року о 15:00 год. Встановлено ДВС, стягувачу строк для подання пояснень по суті скарги до 15.09.2025. Зобов'язано Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до 15.09.2025 подати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №32328144.
Луцький ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у поясненнях від 12.09.2025, 16.09.2025 у вирішенні питання розгляду скарги покладається на розсуд суду. Розгляд скарги просить здійснювати без участі його представника.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення фізичної особи-підприємця Роговець Вікторії Олександрівни.
Станом на день розгляду скарги докази належного повідомлення Роговець Вікторії Олександрівни в матеріалах справи відсутні.
У судовому засіданні представника скаржника зазначив про доцільність належного повідомлення Роговець Вікторії Олександрівни про дату, час та місце розгляду скарги.
Згідно з ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів належного повідомлення Роговець Вікторії Олександрівни про дату, час та місце розгляду скарги, з метою повного та всебічного її розгляду, суд дійшов висновку про продовження строку розгляду скарги на двадцять днів та відкладення її розгляду.
Ухвалою суду від 17.09.2025 продовжено строк розгляду скарги на 20 днів. Відкладено розгляд скарги на 06 жовтня 2025 року о 14:30 год. Засідання відбудеться приміщенні Господарського суду Волинської області в залі судових засідань № 210 за адресою: пр-т Волі, 54-а, м. Луцьк.
25.09.2025 на адресу суду надійшла відповідь на запит суду Державної міграційної служби України, згідно якої місцем проживання Роговець-Закон (зміна прізвища з Роговець) Вікторії Олександрівни зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Направлена стягувачу за вказаною адресою ухвала суду від 17.09.2025 повернута об'єктом поштового зв'язку 03.10.2025 з позначкою «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження стягувача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 03.10.2025.
стягувач правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Заявник у клопотанні від 03.10.2025 розгляд скарги просить здійснювати без участі його представника. Вимоги скарги підтримує та просить її задовольнити.
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
При цьому судом врахований встановлений ст. 342 ГПК України строк розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд -
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтями 129 та 129-1 Конституції України встановлено обов'язковість судових рішень. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно, належним чином та у повному обсязі.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Частинами другою та сьомою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень є Закон України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1, 2, ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно п. 1 ч 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Рішенням Господарського суду Волинської області №5004/183/12 від 13.03.2012 стягнуто з фізичної особи-підприємця Горошко Володимира Павловича в користь Фізичної особи-підприємця Роговець Вікторії Олександрівни 452 305,72 грн, з них 435 057 грн. заборгованості та 17 248,72 грн. пені, а також 9 046,11 грн. витрат по оплаті судового збору.
На виконання рішення суду видано наказ від 26.03.2012 №5004/183/12-1.
У провадженні Рожищенського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебувало на виконанні ВП №32328144 про стягнення з фізичної особи-підприємця Горошко Володимира Павловича в користь фізичної особи-підприємця Роговець Вікторії Олександрівни заборгованості за наказом Господарського суду Волинської області від 26.03.2012 №5004/183/12-1 в сумі 461 351,83 грн.
Згідно інформації з ВП-спецрозділ АСВП від 15.08.2025 в межах виконавчого провадження №32328144 14.05.2012 звернено стягнення на кошти боржника шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника (рахунків), а саме: № НОМЕР_1 у АТ «ОТП Банк» МФО 300528.
08.06.2012 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність майна, коштів у боржника).
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.07.2012 №903/933/12 порушено провадження у справі за заявою підприємець Роговець Вікторія Олександрівна до підприємця Горошка Володимира Павловича про банкрутство. Підставою для подання заяви є наявність у підприємця заборгованості перед кредитором -підприємцем Роговець В.О. на суму 461 351 грн. 83 коп.
Ухвалою суду від 08.09.2016 ліквідовано підприємця Горошка Володимира Павловича. Провадження у справі про банкрутство підприємця Горошка Володимира Павловича припинено.
30.07.2025 боржник звернувся до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який є правонаступником Рожищенського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, з заявою про зняття арештів з вище зазначеного рахунку, мотивуючи це тим, що відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 07.09.2016 № 5004/933/12 про банкрутство ФОП Горошка В.П., останнього визнано банкрутом, затверджено звіт ліквідатора, припинено господарську діяльність з виключенням його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, провадження у справі припинено, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є підставою вважати, що зобов'язання боржника перед кредиторами і зокрема перед ФОП Роговець В. вважаються погашеними та не підлягають примусовому виконанню.
Згідно відповіді ДВС від 05.08.2025 вих. № 115088 вбачається, що ВП № 32328144 є завершеним з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність майна, коштів у боржника). Заборгованість боржника є непогашеною і як внаслідок, приписи ст. ст. 18,49, 59 Закону України «Про виконавче провадження» не дають підстав для задоволення його заяви про зняття арешту з його рахунку.
У листах від 12.09.2025, 16.09.2025 Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначає, що в ході проведення виконавчих дій виконавче провадження АСВП №32328144 завершене 08.06.2012 на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», а його матеріали знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання. Оскільки виконавчі провадження по яких боржником є Горошко В.П. на виконанні у відділі станом на 16.09.2025 не перебувають, то відділ не має законних підстав для внесення будь-яких процесуальних документів щодо накладення чи зняття арештів з його майна. У розгляді даної справи у повному обсязі ВДВ покладається на розсуд суду та просить її розглядати без участі представника управління.
Згідно із ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
П.5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачена можливість зняття арешту за рішенням суду.
Верховний суд у постанові №2/0301/806/11 від 13.07.2022 наголосив, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, повернення виконавчого документа органом ДВС стягувачу, відсутність доказів повторного його пред'явлення до виконання, закінчення строку для пред'явлення наказу до виконання, суд дійшов висновку про задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо зняття арешту, накладеного постановою Рожищенського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області від 14.05.2012 у виконавчому провадженні №32328144.
При цьому судом враховано, що постанова про стягнення виконавчого збору, докази наявності (оплати) боргу, зокрема виконавчого збору, в матеріалах справи відсутні.
Арешт був накладений 14.05.2012 та існував більше 12 років.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2024 №784/5 реорганізовано Рожищенський відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції шляхом приєднання до Луцького відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який є правонаступником реорганізованого відділу державної виконавчої служби.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись ст. ст. 234-235, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі задовольнити.
2. Скасувати арешт, накладений на кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у Акціонерному товаристві «ОТП Банк» МФО 300528 постановою державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 14.05.2012 у виконавчому провадженні №32328144.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 09.10.2025.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя С. В. Бідюк