вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2025 р. Cправа № 902/814/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" (вул. Дубовецька, 35, м. Вінниця, Вінницька обл., 21012)
до: Приватного підприємства "ВІКАНТ" (вул. Ступки Богдана, буд. 21, кв. 3, м. Вінниця, (3), Вінницька обл., 21032)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "КОМПЛЕКС-1" (вул. Янгеля Академіка, 4, м. Вінниця, Вінницька обл., 21001)
про припинення дій
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Дудчик О.М.
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: не з'явився
відповідача 3: Кучерява І.П.
18.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "ВІКАНТ" до ОСОБА_1 до Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "КОМПЛЕКС-1" про припинення дій, які порушують право шляхом заборони ПП "ВІКАНТ" та ОСОБА_1 вчинення дій щодо скликання та проведення Загальних зборів учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "Комплекс-1" (ідент. код. 31679925) щодо вирішення питань виключення ТОВ "Будмонтажпроект" зі складу учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "КОМПЛЕКС-1" та затвердження статуту у редакції, адресованій ТОВ "Будмонтажпроект "25.04.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 902/814/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі 902/814/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на 08.07.2025.
07.07.2025 від представника відповідача 3 Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "КОМПЛЕКС-1" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/7172/25 від 07.07.2025), який долучений судом до матеріалів справи.
08.07.2025 від представника відповідача 1 Приватного підприємства "ВІКАНТ" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/7199/25 від 08.07.2025), який долучений судом до матеріалів справи.
За результатами проведеного судового засідання 08.07.2025 було продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 02.09.2025, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
19.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/7199/25 від 08.07.2025), яка долучена судом до матеріалів справи.
19.08.2025 від представника відповідача 1 Приватного підприємства "ВІКАНТ" надійшло заперечення щодо відповіді на відзив (вх. № канц. 01-34/8672/25 від 19.08.2025), яке долучене судом до матеріалів справи.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 30.09.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача 3 Вінницького навчально - науково-виробничого об'єднання "КОМПЛЕКС-1".
Представник відповідача 2 Шаповалова Анатолія Павловича в судове засідання не з'явився. При цьому судом взято до уваги заяву останнього (вх. № канц. 01-34/7131/25 від 07.07.2025), в якій зазначено про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача 1 Приватного підприємства "ВІКАНТ" в судове засідання не з'явився, при цьому судом взято до уваги клопотання (вх. № канц. 01-34/10377/25 від 29.09.2025) уповноваженого представника про розгляд справи без його участі та з врахуванням його позиції, що викладена у відзиві на позовну заяву.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача 3 проти позову заперечив.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказується позиція, яка зводиться до того, що відповідачі мають на меті виключити ТОВ "Будмонтажпроект" зі складу учасників ВННВО «КОМПЛЕКС-1», змінити статут Об'єднання, який суперечить закону та інтересам позивача, що і стало підставою звернення з позовними вимогами про припинення дії, які порушують право шляхом заборони ПП «ВІКАНТ» та ОСОБА_1 вчинення дій щодо скликання та проведення Загальних зборів учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «КОМПЛЕКС-1» (ідентифікаційний код юридичної особи - 31679925) щодо вирішення питань виключення ТОВ "Будмонтажпроект" зі складу учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «КОМПЛЕКС-1» та затвердження статуту у редакції, адресованій ТОВ "Будмонтажпроект" 25.04.2025.
Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву (вх № канц. 01-34/7099/25 від 04.07.2025) де доводи зводяться до того, що вимога позивача заборонити органу управління вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає порушене право.
Позиція відповідача 2 ОСОБА_1 викладена у заяві № (вх. № канц. 01-34/7131/25 від 07.07.2025) в якій останній проти позову заперечує вважає його безпідставним та необґрунтованим.
Представник відповідача 3 Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання "КОМПЛЕКС-1" проти позовних вимог заперечує, зазначає, що обраний позивачем предмет позову не відноситься до способів захисту передбачених ст. 16 ЦК України і ст. 20 ГК України, натомість є одним із заходів забезпечення позову.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект." є учасником Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «КОМПЛЕКС-1» із розміром частки, яка відповідає 49 % пайового капіталу Об'єднання. Приватне підприємство «Вікант» є учасником Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «КОМПЛЕКС-1» із розміром із часткою 51 % пайового капіталу. Генеральний директор Об'єднання - ОСОБА_1 .
За доводами позивача протягом квітня - травня 2025 року на адресу Товариства почали надходити листи ВННВО «КОМПЛЕКС-1» зі змісту яких вбачається, що останнє має намір скликати та провести Загальні збори учасників ВННВО «КОМПЛЕКС-1» з метою внесення змін до чинної редакції Статуту Об'єднання, які за доводами позивача суперечать закону та призведуть до позбавлення позивача будь-якого впливу на діяльність Об'єднання та суттєве звуження своїх корпоративних прав, що і спричило звернення до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
У частині першій статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Тобто, вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту від такого порушення або оспорення суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, а відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.
Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Таким чином, позивачем заявлені вимоги про припинення дії, які порушують право шляхом заборони ПП «ВІКАНТ» та ОСОБА_1 вчинення дій щодо скликання та проведення Загальних зборів учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «КОМПЛЕКС-1» (ідентифікаційний код юридичної особи - 31679925) щодо вирішення питань виключення ТОВ «Будмонтажпроект.» зі складу учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «КОМПЛЕКС-1» та затвердження статуту у редакції, адресованій ТОВ «Будмонтажпроект» 25.04.2025.
Проте, позивач жодним чином не обґрунтовує наявність власного порушеного права та/або інтересу, які підлягають захисту, а зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що жодні права та інтереси позивача наразі не порушені.
Базуючись на наявних у позивача припущеннях та міркуваннях, подана до Господарського суду Вінницької області позовна заява не направлена на відновлення порушеного права та/або інтересу позивача, жодної матеріальної шкоди йому не завдано, в той час як позивач лише ймовірно і бездоказово передбачає можливе порушення його права не доводячи реальність своїх побоювань.
При зверненні до господарського суду з позовом потрібно усвідомлювати, що завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують господарське судочинство для такого захисту.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, суду не надано будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували та беззаперечно доводили наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача у справі, які підлягали б захисту.
Отже, з урахуванням наведеного вище, судом не встановлено, а позивачем не доведено суду наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача у справі, які підлягали б захисту, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у зв'язку з відмовою в позові покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.
3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 09 жовтня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи