09.10.2025 року м.Дніпро Справа № 905/128/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 (повне рішення складено 12.05.2025, суддя Перова О.В.) у справі № 905/128/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка
про стягнення штрафу в розмірі 198 885 грн.,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" про стягнення штрафу у розмірі 198 885,00 грн. та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Курахівська ЦЗФ, м. Тернівка Дніпропетровської області про стягнення штрафу у розмірі 198 885,00 грн, з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі №905/128/25 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" про стягнення штрафу задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ", 51500, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка, вул. Героїв України, буд.33, код ЄДРПОУ 33959754 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815 штраф у розмірі 198 885,00грн (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивачем додано до позовної заяви наказ № 9 від 16.02.2024, за змістом якого у зв'язку із відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відповідальними особам, які мають право підпису комерційних актів призначено, зокрема, приймальників поїзда Цебенко Ю.Ю., Спірідонова М.О. Заступником начальника станції є Усік А.О., а отже він і є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в пункті 10 Правил складання актів. Комерційний акт №454201/11 від 10.07.2024 складений попутньою станцією, що не протирічить пункту 8 Правил складання актів.
Отже відповідач не спростував доводів позивача, не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Не погодившись із зазначеним рішенням, з використанням системи «Електронний суд», до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/128/25 від 12.05.2025 року та ухвалити нове рішення, яким в позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» відмовити. Стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції взагалі не розглянув і не надав оцінки слідуючим фактам (доказам), зазначеним Відповідачем у відзиві з наданими документами, а саме:
1. Що при прибутті вагону 62966486 на станцію призначення, складено акт форми ГУ-23 № 1622 від 29.07.2024 року, це зазначено і в комерційному акті 454201/11/29 від 10.07.2024 року, згідно якого виявлена недостача на станції призначення - 550 кг, вже після того як з нього відібрав вантаж Позивач.
2. Що в комерційному акті 454201/11/29 від 10.07.2024 року по вагону 62966486, на який посилається Позивач, зазначені ознаки втручання сторонніх осіб (наявність виїмок, відсутнє маркування).
3. Те що, 10.07.2024 року Позивач на станції Чаплине зробив переважування 16 вагонів відповідача, відібрав з них частку вантажу т.н. «надлишок» і завантажив у вагон 61514410 накладна 45942935, який сформував самостійно. При цьому при прибутті даного вагону 61514410 виявилася нестача у розмірі 6200 кг.
Замість 27150 кг, завантажено у даний вагон було 20950 кг.
Нестача виявлена на станції прибуття у 16 вагонах з яких відбирався вантаж (на підтвердження даного факту надані комерційні акти, накладні, акти загальної форми ГУ-23 складені саме Позивачем).
Дані факти свідчить, що саме позивач невірно зважував вантаж 10.07.2024 року, невірно відібрав вантаж з 16 вагонів, та невірно сформував вагон 61514410, куди завантажив т.н «надлишок», якого фактично не було.
4. Позивач не надав докази скільки було відібрано як з вагону 53568382, що розглядається по справі 905/128/25, так і по іншим 15, з яких відбиралося вугілля 10.07.2024 року та завантажувалося у вагон 61514410, якщо є нестача по даним вагонам на станції прибуття.
І чи не відібрано Позивачем саме 550 кг з вагону 62966486, які виявили як нестачу на станції призначення.
Скаржник зауважує, що усі документи що підтверджують вказані факти були надані Відповідачем до суду першої інстанції, не спростовані Позивачем, але в супереч ст. 86 ГПК України, судом першої інстанції не розглянуті.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, у рішенні суду, посилається на правову позицію, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.03.2020 у справі №917/500/19. Але правовий висновок сформульовано в даній постанові за інших фактичних обставин та не відповідає обставинам справи 905/128/25, так як у даних справах відсутній факт невірного зазначення маси у вагоні, куди завантажувався «надлишок» вантажу представниками залізниці, та факт недостачі у вагонах після переважування на станції призначення, відсутні ознаки втручання у вантаж. Там підтверджений факт невірно зазначеної адреси вантажовідправником, чого в даній справі не має.
Відповідач наголошує, що судом першої інстанції було взагалі проігноровано і не розглянуто, те що: у сукупності документів по справі № 905/128/25, а саме невірна маса вказана робітниками Позивача щодо вагону 61514410 (комерційний акт № 388103/45 від 26.07.2024 року, ознаки розкрадання відсутні - маркування не порушено, вагон справний), який формували робітники Позивача, недостача/ невідповідність розміру вантажу виявлена самим Позивачем у спірних вагонах на станції призначення, похибки ваг у зважуванні, ознаки розкрадання (виїмка, відсутність маркування), нестача по вагону 62966486 на станції Призначення - все це свідчить про відсутність факту неправильного зазначення маси вантажу Відповідачем саме у вагоні 62966486 і ставить питання саме щодо невірного переважування вантажу яке здійснювалось робітниками Позивача 10.07.2024 року на ст. Чаплине.
На думку скаржника, висновки суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на приписах статей 73, 76 - 79 ГПК України, є штучними та свідчать про певний суб'єктивізм і обмеженість суду першої інстанції в установленні необхідних обставин (за можливості оцінки доказів у їх сукупності; за відсутності підстав вважати поведінку позивача недобросовісною; за відсутності заперечень відповідача щодо вчинення ним або представником позивача певних дій тощо).
Апелянт вважає, що Господарським судом Донецької області по справі № 905/128/25 неправильно здійснено дослідження та оцінка наданих доказів, нез'ясовані усі обставини справи, не надана оцінка усім доказам, нез'ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим Рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/128/25 від 12.05.2025 року щодо стягнення п'яти кратного штрафу у розмірі 198885 грн необґрунтовано із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 06.06.2025 здійснено запит матеріалів справи №905/128/25 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
11.06.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 905/128/25; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Акціонерним товариством “Українська залізниця» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: прийняти відзив на апеляційну скаргу та долучити до матеріалів справи. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення першої інстанції без змін.
Позивач вважає, що судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 року у справі №905/128/25 є обґрунтованим, законним та справедливим, винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, ухвалене на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи та відповідає вимогам встановленим ст.236 Господарського процесуального кодексу України щодо судових рішень.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-33959754/2020-0001 від 30.06.2020 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" (далі - позивач) засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" (далі - відповідач) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Відповідача (вантажовідправника) приєднано до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема накладною (пункт 1.4. договору).
У пункті 7.3. договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
У липні 2024 року від відповідача по накладній № 49535727 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці прийнято до перевезення вагони з вантажем «Вугілля кам'яне».
Відповідно до накладної № 49535727 масу вантажу визначено відправником, яка у вагоні № 62966486 складала 70 000 кг.
Спосіб визначення маси: вагонні ваги (150 т), заводський номер 04071036.
Вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ».
Вантажоодержувач - ДТЕК «Бурштинська ТЕС».
10.07.2024 при проходженні вагону по станції Чаплине Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 26 від 10.07.2024 проведено контрольне зважування вагону № 62966486 на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине, заводський номер №1465, державна повірка 02.07.2024, прийнятих до обліку регіонального філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» під № 1.
При переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 454201/11 від 10.07.2024.
Перевіркою було виявлено, що у накладній № 49535727 у вагоні № 62966486 вказана маса вантажу 70 000 кг, а фактично встановлено 72 2000 кг, що на 2 200 кг більше, ніж вказано у накладній.
Станцією Чаплине Придніпровської залізниці вагон № 62966486 відчеплений для відвантаження надлишку. Після усунення надлишків вагон № 62966486 відправлено до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною № 49537954. Надлишок вантажу було відвантажено засобами залізниці у вагон № 61514410 та відправлено на станцію призначення за досильною накладною № 45942935.
По прибуттю вагону № 62966486 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці вантаж видано згідно комерційного акту та актів загальної форми станції Чаплине №110 від 17.07.2024, станції Бурштин №1622 від 29.07.2024 за участю представника одержувача, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту № 454201/11 від 10.07.2024.
Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/11 від 10.07.2024 зареєстровано на станції призначення Бурштин Львівської залізниці під №454201/11/29 від 10.07.2024.
Причиною виникнення спору є несплата відповідачем штрафу у розмірі 198 885,00грн за неправильно зазначену у накладній № 49535727 масу вантажу.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Згідно з частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Мін'юсті України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами та доповненнями), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Таким чином, залізнична накладна № 49535727 є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Накладна згідно із Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Судом встановлено, що накладна № 49535727 містить, зокрема дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Враховуючи встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору перевезення, апеляційний господарський суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до пункту 2.6. розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Згідно зі статтею 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до положень статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
У відповідності до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з частиною 2 статті 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Відповідно до пункту 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
У липні 2024 року від відповідача по накладній № 49535727 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці прийнято до перевезення вагони з вантажем «Вугілля кам'яне». Відповідно до накладної № 49535727 масу вантажу визначено відправником, яка у вагоні № 62966486 складала 70 000 кг. Спосіб визначення маси: вагонні ваги (150 т), заводський номер 04071036.
Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив накладенням свого Електронного цифрового підпису прийомоздавальник вантажу та багажу-відправника.
Згідно пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
10.07.2024 при проходженні вагону по станції Чаплине Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 26 від 10.07.2024 проведено контрольне зважування вагону № 62966486 на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине, заводський номер №1465, державна повірка 02.07.2024, прийнятих до обліку регіонального філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» під № 1.
При переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 454201/11 від 10.07.2024.
Перевіркою було виявлено, що у накладній № 49535727 у вагоні № 62966486 вказана маса вантажу 70 000 кг, а фактично встановлено 72 2000 кг, що на 2 200 кг більше, ніж вказано у накладній.
Станцією Чаплине Придніпровської залізниці вагон № 62966486 відчеплений для відвантаження надлишку. Після усунення надлишків вагон № 62966486 відправлено до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною № 49537954. Надлишок вантажу було відвантажено засобами залізниці у вагон № 61514410 та відправлено на станцію призначення за досильною накладною № 45942935.
По прибуттю вагону № 62966486 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці вантаж видано згідно комерційного акту та актів загальної форми станції Чаплине №110 від 17.07.2024, станції Бурштин №1622 від 29.07.2024 за участю представника одержувача, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту № 454201/11 від 10.07.2024, як то передбачено п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів).
Згідно з частиною 1 пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Комерційний акт №454201/11 від 10.07.2024 складений у відповідності Правил складення актів.
Згідно з нормами статті 122 Статуту, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до накладної № 49535727 розмір провізної плати за вагон № 62966486 становить 39 777,00грн (а.с.28).
Провізна плата за один вагон від станції Курахівка Донецької залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці за відстань 1 390км становить 39 777,00 грн, кількість провізних сплат - 5.
Колегія суддів вважає, що дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній № 49535727 масу вантажу, здійснений позивачем у позовній заяві, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що він є таким, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим і арифметично вірним.
Відповідач в апеляційній скарзі намагається фактично відвернути увагу суду від підставності предмету спору, посилаючись при цьому на акт загальної форми №1622 від 29.07.2024 складений на станції призначення ст. Бурштин за фактом видачі вантажу, де встановлено нестачу вантажу 550 кг.
При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що по станції Чаплине у вагоні №62966486 встановлено різницю більше на 2200 кг від зазначеної відповідачем у накладній, й відповідно після усунення комерційної несправності шляхом відвантаження вантажу з вагону №62966486 у вагон №61514410 надлишків вантажу, що засвідчує акт загальної форми №110 від 17.07.2024 року, вагон №62966486 відправлено за досильною накладною, та видано одержувачу без заперечень. Тобто, заперечень щодо нестачі вантажу у одержувача вантажу до залізниці не було, як й не було претензій зі сторони відповідача. Тому висловлювання щодо нестачі вантажу в даній справі є недоречними.
Крім того, апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що залізницею невірно було проведено відвантаження вантажу у вагон №61514410 (надлишків) з 16 вагонів, оскільки за наслідками контрольного зважування станцією Чаплине Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Курахівка Донецької залізниці, що підтверджується телеграмою №178 від 10.07.2024 року, де зазначено про можливість прибуття представників відправника ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» задля усунення комерційної несправності, проте представника відповідач не направив.
Колегія суддів зазначає, що за час знаходження вагону на станції Чаплине під час усунення комерційної несправності відповідачу були нараховані додаткові збори (плата за користування, маневрова робота, збір за зважування та ін.) котрі були сплачені відповідачем шляхом відображення на рахунку по ЄРЦ. Тобто, відповідачем факт встановленої комерційної несправності у 16 вагонах в т.ч. й у вагоні №62966486 визнаний, що свідчить про безпідставність зазначеного у скарзі.
Виявлено факт, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №49535727 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування, що на 2200 кг більше, ніж зазначено в накладній, та більше вантажопідйомності вагона, що загрожує безпеці руху при подальшому слідуванню, який підтверджується визначеними Правилами перевезень вантажів документами (акти загальної форми, комерційний акт і т.і.), та залізницею застосована матеріальна відповідальність до відповідача у вигляді штрафу за ст. 122 Статуту залізниць України.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовного того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні № 62966486 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених статтею 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
Колегія суддів враховує, що сторони укладаючи договір перевезення вантажу погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху поїздів - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 198 885,00грн.
Вищезазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги: «…Але в супереч вказаних норми, суд першої інстанції взагалі не розглянув і не надав оцінки слідуючим фактам (доказам), зазначеним Відповідачем у відзиві з наданими документами, а саме:
1. Що при прибутті вагону 62966486 на станцію призначення, складено акт форми ГУ-23 № 1622 від 29.07.2024 року, це зазначено і в комерційному акті 454201/11/29 від 10.07.2024 року, згідно якого виявлена недостача на станції призначення - 550 кг, вже після того як з нього відібрав вантаж Позивач.
2. Що в комерційному акті 454201/11/29 від 10.07.2024 року по вагону 62966486, на який посилається Позивач, зазначені ознаки втручання сторонніх осіб (наявність виїмок, відсутнє маркування).
3. Те що, 10.07.2024 року Позивач на станції Чаплине зробив переважування 16 вагонів відповідача, відібрав з них частку вантажу т.н. «надлишок» і завантажив у вагон 61514410 накладна 45942935, який сформував самостійно. При цьому при прибутті даного вагону 61514410 виявилася нестача у розмірі 6200 кг.
Замість 27150 кг, завантажено у даний вагон було 20950 кг.
Нестача виявлена на станції прибуття у 16 вагонах з яких відбирався вантаж (на підтвердження даного факту надані комерційні акти, накладні, акти загальної форми ГУ-23 складені саме Позивачем).
Дані факти свідчить, що саме позивач невірно зважував вантаж 10.07.2024 року, невірно відібрав вантаж з 16 вагонів, та невірно сформував вагон 61514410, куди завантажив т.н «надлишок», якого фактично не було.
4. Позивач не надав докази скільки було відібрано як з вагону 53568382, що розглядається по справі 905/128/25, так і по іншим 15, з яких відбиралося вугілля 10.07.2024 року та завантажувалося у вагон 61514410, якщо є нестача по даним вагонам на станції прибуття.
І чи не відібрано Позивачем саме 550 кг з вагону 62966486, які виявили як нестачу на станції призначення.
Усі документи що підтверджують вказані факти були надані Відповідачем до суду першої інстанції, не спростовані Позивачем, але в супереч ст. 86 ГПК України, судом першої інстанції не розглянуті.
O Щодо правової позиції викладеної в постановах Верховного суду, та зазначеної судом першої інстанції:
Суд першої інстанції, у рішенні суду, посилається на правову позицію, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.03.2020 у справі №917/500/19.
Але правовий висновок сформульовано в даній постанові за інших фактичних обставин та не відповідає обставинам справи 905/128/25, так як у даних справах відсутній факт невірного зазначення маси у вагоні, куди завантажувався «надлишок» вантажу представниками залізниці, та факт недостачі у вагонах після переважування на станції призначення, відсутні ознаки втручання у вантаж. Там підтверджений факт невірно зазначеної адреси вантажовідправником, чого в даній справі не має.
В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі № 343/1786/19 зазначено, що для визначення подібності правовідносин, при застосуванні висновків Верховного Суду, необхідно оцінювати на предмет подібності відносин, які є спірними у порівнювальних ситуаціях. Встановлювати учасників спірних правовідносин, об'єкт спору і зміст цих відносин, з визначенням, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді необхідно також визначити за суб'єктивними та об'єктивними критеріями відповідно.
Таким чином, судом першої інстанції було взагалі проігноровано і не розглянуто, те що:
У сукупності документів по справі № 905/128/25, а саме невірна маса вказана робітниками Позивача щодо вагону 61514410 (комерційний акт № 388103/45 від 26.07.2024 року, ознаки розкрадання відсутні - маркування не порушено, вагон справний), який формували робітники Позивача, недостача/ невідповідність розміру вантажу виявлена самим Позивачем у спірних вагонах на станції призначення, похибки ваг у зважуванні, ознаки розкрадання (виїмка, відсутність маркування), нестача по вагону 62966486 на станції Призначення - все це свідчить про відсутність факту неправильного зазначення маси вантажу Відповідачем саме у вагоні 62966486 і ставить питання саме щодо невірного переважування вантажу яке здійснювалось робітниками Позивача 10.07.2024 року на ст. Чаплине.
Висновки суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на приписах статей 73, 76 - 79 ГПК України, є штучними та свідчать про певний суб'єктивізм і обмеженість суду першої інстанції в установленні необхідних обставин (за можливості оцінки доказів у їх сукупності; за відсутності підстав вважати поведінку позивача недобросовісною; за відсутності заперечень відповідача щодо вчинення ним або представником позивача певних дій тощо).
ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» вважає, що Господарським судом Донецької області по справі № 905/128/25 неправильно здійснено дослідження та оцінка наданих доказів, нез'ясовані усі обставини справи, не надана оцінка усім доказам, нез'ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим Рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/128/25 від 12.05.2025 року щодо стягнення п'яти кратного штрафу у розмірі 198885 грн необґрунтовано із порушенням норм матеріального та процесуального права…».
Враховуючи зазначене, доводи апелянта щодо неправомірності нарахування штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в розмірі 198 885,00 грн., не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 905/128/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 905/128/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 905/128/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін