Постанова від 07.10.2025 по справі 904/714/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/714/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: ПАВЛІЧЕНКО ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "Регіональна газова компанія" - адвокат, довіреність № Др-5-0125 від 08.02.2025р.

від відповідача: Байда Віктор Васильович (поза межами приміщення суду) - від АТ "Оператор газорозподільної

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/714/24 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/714/24.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у розмірі 448 851,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі № 904/714/24 клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" про зменшення розміру пені - залишено без задоволення. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" основну заборгованість у розмірі 343 972,00 грн, 9948,00 грн - 3 % річних, 10 908,06 грн - інфляційні втрати, 84023,40 грн - пеня та судовий збір у розмірі 6732,77 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване основне рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі - Позивач, ТОВ «Регіональна газова компанія») та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - Відповідач, АТ «Криворіжгаз») 01.09.2021 року укладено Договір№12А160-226-21/38А501-10847-21 (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ «Регіональна газова компанія», як Виконавець, зобов'язується надати АТ «Криворіжгаз», як Замовнику, послуги передбачені цим Договором.

Згідно умов Договору ТОВ «Регіональна газова компанія» надало АТ «Криворіжгаз» у січні та лютому 2023 року послуги, передбачені Договором, на загальну суму 343 972, 00 грн., що підтверджується Актами надання послуг №РЕЯ73000122 від 31.01.2023 та №РЕЯ73000364 від 28.02.2023 року, який сформовано та направлено до АТ «Криворіжгаз» за допомогою системи електронного документообігу «M.E.Doc» у вигляді електронних документів (Е-документи).

Вищезазначений Акти надання послуг №РЕЯ73000122 від 31.01.2023 року та №РЕЯ73000364 від 28.02.2023 року підписані електронними підписами ТОВ «Регіональна газова компанія» та АТ «Криворіжгаз» відповідно до роздруківки протоколу руху документа/звіту та пов'язаних з ним повідомлень / квитанцій з системи електронного документообігу «M.E.Doc».

Однак відповідач не здійснив оплату отриманих прав та послуг, що і стало причиною спору

Відповідач заперечив щодо суми основного боргу та вказав, що не мав доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023.

В матеріалах справи відсутні докази зауважень відповідача щодо обсягів та якості наданих послуг.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості, яка утворилась за надані послуги у січні та лютому 2023 року. Натомість, відповідач позбавився доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надану послугу у розмірі 343 972,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач нарахував пеню за січень 2023 на суму 42 105,94 грн за період з 16.02.2023 по 18.08.2023 та за лютий 2023 на суму 41 917, 46 грн за період з 16.03.2023 по 18.19.2023.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність поданих відповідачем доказів того, що порушення зобов'язання за договором сталося з незалежних від відповідача причин (виняткового випадку) та цей випадок є винятковим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

Посилання відповідача на воєнний стан господарським судом до уваги не прийнято з огляду на неподання відповідачем доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 84 023, 40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 9 948, 00 грн за сукупний період з 16.02.2023 по 16.02.2024 та інфляційні втрати у розмірі 10 908, 06 грн за період березень 2023 - січень 2024.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 948,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 908,06 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Приймаючи додаткове рішення в частині зменшення витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн, поклавши іншу частину витрат на позивача, суд виходив з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ", в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 по справі №904/714/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 по справі №904/714/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга на рішення обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було застосовано положення частини 1 статті 617 ЦК України. З урахуванням положень договору, укладеного між сторонами та положень статті 617 ЦК України, положення частини 2 статті 218 та частини 4 статті 219 ГК України судом від відповідача не мало бути застосовано штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, чи в іншому розмірі, що був визначений умовами укладеного договору.

Апелянт зауважує, що блокування, обмеження доступу до програмних продуктів, доступ до яких надавався ТОВ «Регіональна газова компанія» на підставі укладених договорів, в тому числі і на підставі договору №12А160-226-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 в умовах воєнного стану поставило під загрозу безаварійне та безпечне функціонування об'єктів критичної інфраструктури (складових газорозподільної мережі в зоні обслуговування АТ «Криворіжгаз») та призвело до негативних наслідків для національної безпеки України.

Одночасно з цим, судом першої інстанції з урахуванням пояснень, наданих відповідачем, не було зменшено розмір нарахованої позивачем пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та оскаржуваним судовим рішенням покладено на відповідача необхідність сплати пені в розмірі заявлених позивачем вимог, а саме в розмірі - 84 023,40 гривень, що стало наслідком незастосування судом першої інстанції положень статті 617 ЦК України, положень частини 2 статті 218 та частини 4 статті 219 ГК України та неповним встановленням судом фактичних обставин справи в частині визначення сторонами в договорі умов настання відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, та зокрема визначення сторонами умов застосування такої відповідальності.

На переконання скаржника, судом першої інстанції було допущено перевагу доказів наданих однією стороною (позивачем) над доказами та розрахунками, наданими іншою стороною у спорі (відповідачем), чим судом було допущено порушення норм процесуального права, а саме вимог положень статті 86 ГПК України в частині дотримання правил оцінки доказів.

Апеляційна скарга на додаткове рішення обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що додаткове рішення э необґрунтованим в частині визначення розміру витрат у розмірі 30 000,00 грн, які покладено на відповідача по справі.

Як було вказано позивачем у поданих до суду документах, зокрема, у Додатковій угоді №17 від 09.02.2024, розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/714/24 визначався сторонами договору у фіксованому розмірі, що становив 22 442,58 грн. Одночасно з цим, зазначений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним з огляду на те, що сама по собі правова допомога у вигляді підготовки позовної заяви, додатків до неї, участь в судових засіданнях у господарській справі № 904/714/24, підготовка будь-яких інших процесуальних документів в межах вказаної справи з урахуванням того, що судові спори зі стягнення заборгованості щодо оплати наданих послуг, які надавалися Позивачем на постійній основі, є типовими для Позивача - ТОВ «Регіональна газова компанія», а відтак, підготовка позовної заяви у випадку господарської справи № 904/714/24 не була такою, що потребувала надання правової допомоги в значних обсягах та не становила значної складності. Тим більше, що погоджена сторонами договору про надання правової допомоги (АО «Правовий альянс» та ТОВ «Регіональна газова компанія») ціна такої правової допомоги включала в себе послуги, які передували поданню позовної заяви, що за своїм змістом взагалі виключає можливість зрозуміти з чого така допомога складались та в чому вона полягала, та як її надання безпосередньо вплинуло на представництво інтересів ТОВ «Регіональна газова компанія» в межах господарської справи № 904/714/24.

Крім того, розмір гонорару успіху, визначений сторонами на тому самому рівні, тобто в розмірі 22 442,58 гривень взагалі не знаходить свого обґрунтування за допомогою доданих ТОВ «Регіональна газова компанія» (Позивачем) до заяви документів.

Також, апелянт посилається на те, що підхід до визначення обґрунтованості розміру витрат Позивача на правову допомогу, які були понесені останнім на підставі Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18 та відповідної Додаткової угоди до нього (№ 17 від 09.02.2024 року), мав би здійснюватися судом першої інстанції окрім всього іншого також виходячи із співмірності фінансових можливостей Відповідача, який з початком бойових дій на території Дніпропетровської області, починаючи з 24.02.2022 року, опинився у важкій фінансовій ситуації, а відтак з урахуванням певних обставин, розмір судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу, має бути зменшено судом першої інстанції до прийнятних для Відповідача меж, та максимально зменшено, виходячи з розумних критеріїв витрат на правову допомогу, які на думку Відповідача не могли б бути більшими за суму в 1000,00 гривень.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

26.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Регіональна газова компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, згідно якого позивач вважає твердження відповідача, що сума правничої допомоги є завищеною - необґрунтованими.

На підтвердження розумності розміру заявлених адвокатських витрат позивач звертає увагу на додаткову постанову Верховного Суду від 06.12.2023 по справі №905/493/22, де «під час розгляду питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд враховує саме визначені у п. 4.1.2. Договору умови щодо оплати послуг адвоката з розрахунку 150 Євро за 1 год.». В даному випадку, суд першої інстанції стягнув 30 000,00 грн, що виходячи з позиції Верховного Суду становить 5 годин роботи адвоката.

Окрім того, позивач наголошує, що посилання відповідача на важкий фінансовий стан не може бути підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки не є критерієм для визначення обґрунтованості витрат на правничу допомогу.

02.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Регіональна газова компанія» на апеляційну скаргу на рішення, відповідно змісту якого позивач зазначає наступне:

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням АТ «Криворіжгаз» своїх зобов'язань по договору №12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 за січень-лютий 2023 року. Факт отримання послуг у вказаний період не заперечується позивачем.

АТ «Криворіжгаз» жодним чином не повідомляло ТОВ «Регіональна газова компанія» про настання форс-мажорних обставин, що позбавляє Відповідача права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності. Окрім того, відповідачем не доведено наявності обставин, які унеможливили для АТ «Криворіжгаз» виконання договірних зобов'язань з оплати отриманих послуг по договору.

Позивач також зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначено, які саме докази не враховано судом першої інстанції, що мало наслідком, на думку апелянта, неправомірну відмову від зменшення пені.

02.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Регіональна газова компанія» щодо витрат на правничу допомогу.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/714/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/714/24.

27.05.2024 року матеріали справи №904/714/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 по справі №904/714/24 залишено без руху. Скаржнику надано можливість усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір у сумі 10 099,16 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції докази чого надати суду - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/714/24. Об'єднано до сумісного розгляду апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.10.2024 о 11:20 годин.

01.10.2024 розгляд справи №904/714/24 у судовому засіданні не відбувся у зв'язку з перебуванням члена колегії - судді Чус О.В. у відпустці.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24 призначено в судове засідання на 04.02.2025 о 11:30 год.

У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Чус О.В. у відпустці, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, розгляд справи № 904/714/24, призначеної на 04 лютого 2025 року не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24 призначено в судове засідання на 20.03.2025 о 11:30 год.

В судовому засіданні, що відбулось 20.03.2025 оголошено перерву до 07.10.2025 на 10:00 год. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" можливість до наступного судового засідання подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо наступного питання:

1. З урахуванням даних щодо загального часу (24 години), витраченого на роботи (надані послуги) наведені в "Описі робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням "Правовий альянс" для надання правничої допомоги" (т.1 а.с. 61) і їх загальної вартості 22 442,57 грн скільки коштує окремо кожна з наданих послуг:

«… - Здійснення правового аналізу наданих Клієнтом документів, що стосуються предмету договірних відносин, порядку направлення та підписання Актів наданих послуг, строків та порядку розрахунків. Запит від Клієнта додаткових документів та їх правовий аналіз;

- Надання Клієнту консультації з приводу можливих способів захисту його прав та законних інтересів за результатами правового аналізу наданих Клієнтом документів та законодавства України, що стосуються порядку здійснення розрахунків та нарахування штрафних санкцій за прострочення здійснення розрахунків;

- Підрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат за період існування заборгованості за договором №12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 року;

- Підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12А160-226-21/38А501 -10847-21 від 01.09.2021 року;

- Направлення до суду та Відповідачу через "Електронний суд" позовної заяви з додатками;

- Аналіз відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів;

- Написання відповіді на відзив на позовну заяву, направлення відповіді на відзив Відповідачу та до суду через «Електронний суд» …» і чим підтверджується саме такий порядок її обрахування.

07.10.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі - Позивач, ТОВ «Регіональна газова компанія») та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - Відповідач, АТ «Криворіжгаз») 01.09.2021 року укладено Договір№12А160-226-21/38А501-10847-21 (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ «Регіональна газова компанія», як Виконавець, зобов'язується надати АТ «Криворіжгаз», як Замовнику, послуги передбачені цим Договором.

В п. 1.2. Договору вказано послуги, що надаються в межах цього Договору:

- право строкового платного користування програмно-апаратним комплексом “RGC -Cloud»;

- розширення функціоналу обчислювальних потужностей програмно-апаратного комплексу “RGC -Cloud»;

- консультаційні послуги з приводу функціонування програмно-апаратного комплексу.

Відповідно до п. 2.1. Договору у 2023 році за надані за цим Договором послуги Замовник щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Виконавцю кошти в сумі 171 986 (сто сімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 28 664 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 33 копійки.

Відповідно до п. 2.5. Договору сторони домовились, що обмін Актами приймання- передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення “M.E.Doc», при цьому документи в електронному вигляді скріплюється електронним цифровим підписом кожної із Сторін.

Згідно п. 3.2 Договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим Договором.

Замовник на підставі положень п. 3.3 Договору зобов'язаний серед іншого своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим Договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, визначених розділом 2 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє з 01.09.2021 року по 31.12.2023 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Вищезазначений Акти надання послуг №РЕЯ73000122 від 31.01.2023 року та №РЕЯ73000364 від 28.02.2023 року підписані електронними підписами ТОВ «Регіональна газова компанія» та АТ «Криворіжгаз» відповідно до роздруківки протоколу руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень / квитанцій з системи електронного документообігу «M.E.Doc».

Однак відповідач не здійснив оплату отриманих прав та послуг, що і стало причиною спору.

Як вірно встановлено у додатковому рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

30.03.2018 між Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" укладено договір про надання правової допомоги № 300318-1/01/043/18.

Додатковою угодою № 17 від 09 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги сторони визначили, що Виконавець зобов'язується надати Замовнику правову допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь ТОВ "Регіональна газова компанія" з АТ "Криворіжгаз" заборгованості в розмірі 343 972, 00 грн. та 3% річних, інфляційних втрат, пені за Договором №12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 року (далі - справа), в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом Інтересів Замовника при розгляді даної справи судами (п. 1.1 договору).

Сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 22 442,57 (двадцять дві тисячі чотириста сорок дві гривні) 57 копійок, які підлягають сплаті Замовником на користь Виконавця до 31 травня 2024 року (п. 3.1 договору).

Сторони погодили, що за умови прийняття судом першої інстанції рішення на користь Замовника, Замовник додатково зобов'язується сплатити Виконавцю гонорар успіху в розмірі 22 442,58 (двадцять дві тисячі чотириста сорок дві гривні) 58 копійок. Оплата коштів, передбачених цим пунктом, здійснюється протягом 20 календарних днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції (п. 3.2 договору).

Відповідно до акту наданих послуг згідно з Додатковою угодою №17 виконавець надав, а замовник отримав в повному обсязі послуги згідно з Додатковою угодою №17 від 09 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18, а саме забезпечив супроводження розгляду справи №904/714/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі ТОВ «Регіональна газова компанія») до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі -АТ «Криворіжгаз») про стягнення 343 972, 00 грн. заборгованості, 84 023,40 грн. пені, 9 948,00 грн. 3 % річних, 10 908,06 грн. інфляційних втрат за договором №12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 року у Господарському суді Дніпропетровської області.

Загальна вартість послуг за Додатковою угодою № 17 від 09 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18 становить 44 885,15 грн.

Відповідно до опису робіт адвокатом надано такі послуги:

- здійснення правового аналізу наданих Клієнтом документів, що стосуються предмету договірних відносин, порядку направлення та підписання Актів наданих послуг, строків та порядку розрахунків. Запит від

- надання Клієнту консультації з приводу можливих способів захисту його прав та законних інтересів за результатами правового аналізу наданих Клієнтом документів та законодавства України, що стосуються порядку здійснення розрахунків та нарахування штрафних санкцій за прострочення здійснення розрахунків;

- підрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат за період існування заборгованості за договором № 12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 року;

- підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 року;

- направлення до суду та Відповідачу через "Електронний суд" позовної заяви з додатками;

- аналіз відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів;

- написання відповіді на відзив на позовну заяву, направлення відповіді на відзив Відповідачу та до суду через «Електронний суд».

Так, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 885,15 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/714/24 не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі - Позивач, ТОВ «Регіональна газова компанія») та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - Відповідач, АТ «Криворіжгаз») 01.09.2021 року укладено Договір №12А160-226-21/38А501-10847-21 (далі - Договір), підписання на виконання умов якого ТОВ «Регіональна газова компанія» та АТ «Криворіжгаз» у січні та лютому 2023 року Актів надання послуг №РЕЯ73000122 від 31.01.2023р. та №РЕЯ73000364 від 28.02.2023р.на загальну суму 343 972, 00 грн., що підтверджується , які сформованими та направленими до АТ «Криворіжгаз» за допомогою системи електронного документообігу «M.E.Doc» у вигляді електронних документів (Е-документи) Актів надання послуг №РЕЯ73000122 від 31.01.2023 року та №РЕЯ73000364 від 28.02.2023 року, підписання їхпідписами ТОВ «Регіональна газова компанія» та АТ «Криворіжгаз» відповідно до роздруківки протоколу руху документа/звіту та пов'язаних з ним повідомлень / квитанцій з системи електронного документообігу «M.E.Doc».

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Крім того, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Оскільки, Апелянтом не оспорюється факт підписання актів надання послуг №РЕЯ73000122 від 31.01.2023 року та №РЕЯ73000364 від 28.02.2023 та відсутності зауважень з його боку щодо обсягів та якості наданих послуг, а також доказів сплати заборгованості Відповідачем за спірний період. відпвоідні доводи апеляційної скарги щодо позбавлення апелянта доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023р. відхиляються колегією суддів з огляду на те, що заборгованість за надані послуги утворилася у січні - лютому 2023 року, тобто в інший період часу.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме невиконання Відповідачем зобов'язань за договором №12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 у частині оплати наданих за цим договором у січні-лютому 2023 року послуг та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 343 972,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, наявність підстав для нарахування сум річних та інфляційних втрат випливає з висновку суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання відповідачем умов договору.

Апелянтом не оспорюється арифметична вірність доданого позивачем до матеріалів справи розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і у колегії, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України відсутні обгрунтовані сумніви щодо його арифметичної вірності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за сукупний період з 16.02.2023 по 16.02.2024 в розмірі 9 948,00 грн та інфляційних втрат за період березень 2023 - січень 2024 у розмірі 10 908,06 грн.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано наявність форс-мажорних обставин, а саме: «… Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було застосовано положення частини 1 статті 617 ЦК України відповідно до яких особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до яких учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, положеннями частини 4 статті 219 Господарського кодексу України визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Так, відповідно до листа Торгово - промислової палати України (далі -ТПП) від 28.02.2022 року, вих. №2024/02.0-7.1 визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022 року. Згідно зазначеного листа, ТПП засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Воєнний стан, запроваджений Указом Президента України № 64/2022 з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, одночасно призвів до складних умов господарської діяльності Відповідача.

При цьому, при укладенні Договору, сторонами в розділі 6 Договору під назвою «Обставини непереборної сили» було визначено наступне: « 6.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс- мажорних обставин). 6.2. Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору.6.3. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. 6.4. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку 6.5. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідних підтвердних документів надати належним чином засвідчені копії таких доку ментів іншій Стороні. 6.6. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови

Сторони-2 від сплати Стороні-1 за послуги, які були надані до їх виникнення.» Відтак, неврахування того, що виконання умов Договору між сторонами здійснювалося ними під час дії форс-мажорних обставин, які були відомі як Позивачу так і Відповідача, оскільки необхідності в повідомленні про існування загальновизнаних обставин здійснення агресії проти держави України між Сторонами Договору не існувало.

Отже, з урахуванням вищенаведених положень Договору, укладеного між Сторонами, та положень статті 617 Цивільного кодексу України, положень частини 2 статті 218 та частини 4 статті 219 Господарського кодексу України судом до Відповідача не мало б бути застосовано застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, чи в іншому розмірі, що був визначений умовами укладеного Договору. …» колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє з огляду на наступне.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.

Колегія суддів зауважує, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановив місцевий господарський суд, належний до сплати розмір пені становить 84 023,40 грн.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд повинен об'єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на неврахування висновків у якій посилається позивач у своїй касаційній скарзі).

Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з огляду на відсутність поданих відповідачем доказів того, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором, а тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 84 023,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/714/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 по справі №904/714/24 колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до тексту позовної заяви : « …Судові витрати, які очікує Позивач понести в зв'язку із розглядом справи, також включають витрати на правничу допомогу відповідно до орієнтовного розрахунку в розмірі 44 885,15 грн. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України). Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду…» .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує про дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" вимог частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України щодо подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

29.04.2024р. в системі «Електронний суд» зареєстровано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про ухвалення додаткового рішення, до якої додано докази несення витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

«… 1. договір про надання правової допомоги N 300318-1/01/043/18 від 30.03.2018р. (а.с. 54-55);

2. додаткову угода N 10 від 01.12.2023р. до договору про надання правової допомоги N 300318-1/01/043/18 від 30.03.2018р. (а.с. 56);

3. додаткову угода N 17 від 09.02.2024р. до договору про надання правової допомоги N 300318-1/01/043/18 від 30.03.2018р. (а.с. 57-58);

4. акт про надання послуг від 24.04.2024р. згідно додаткової угоди N 17 до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. N 300318-1/01/043/18 (а.с. 57-58);

5. витяг з наказу від 10.11.2023 N 63-OC (а.с. 60);

6. опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» для надання правничої допомоги по справі 904/714/24 (а.с. 61).

7. Квитанцію про надсилання стороні АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "КРИВОРІЖГАЗ" 03341397 (а.с. 62). …».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" дотримано вимоги частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання доказів несення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, 30.03.2018 між Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" укладено договір про надання правової допомоги № 300318-1/01/043/18.

Сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 22 442,57 грн (двадцять дві тисячі чотириста сорок дві гривні) 57 копійок, які підлягають сплаті Замовником на користь Виконавця до 31 травня 2024 року (п. 3.1. договору).

Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що умовами Договору про надання правової допомоги № 300318-1/01/043/18, в редакції Додаткової угоди №17 до нього, сторони погодили фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.

З урахуванням змісту Опису робіт (наданих послуг), колегія суддів виснує, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 885,15 грн, виконані Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» для надання правничої допомоги по справі 904/714/24, які складаються з наданих послуг за Додатковою угодою №17 від 09 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18 в розмірі 22 442,57 (двадцять дві тисячі чотириста сорок дві гривні) 57 копійок та гонорару успіху у розмірі 22 442,58 грну у зв'язку з прийняттям Господарським судом Дніпропетровської області рішення на користь ТОВ «Регіональна газова компанія».

За змістом опису робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об'єднанням «Правовий альянс» для надання правничої допомоги, що включає в себе:

- Здійснення правового аналізу наданих Клієнтом документів, що стосуються предмету договірних відносин, порядку направлення та підписання Актів наданих послуг, строків та порядку розрахунків. Запит від Клієнта додаткових документів та їх правовий аналіз - 6 годин;

- Підрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат за період існування заборгованості за договором №12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 - 2 години;

- Підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12А160-226-21/38А501 -10847-21 від 01.09.2021 року - 6 годин;

- Направлення до суду та Відповідачу через "Електронний суд" позовної заяви з додатками - 2 години;

- Аналіз відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів - 3 години;

- Написання відповіді на відзив на позовну заяву, направлення відповіді на відзив Відповідачу та до суду через «Електронний суд» - 4 години.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що у описі робіт (наданих послуг), Адвокатським об'єднанням «Правовий альянс» застосовано погодинне обрахування об'єму наданих послуг.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" Павліченко Л. М. визнала неможливість надати пояснення щодо порядку обчислення розрахунку вартості робіт (наданих послуг), наведених в акті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2025р. надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" можливість до наступного судового засідання подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо питання, яке виникло в судовому засіданні щодо загального часу (24 години), витраченого на роботи (надані послуги), які, відповідно, наведені в "Описі робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням "Правовий альянс" для надання правничої допомоги" (т.1 а.с. 61) і їх загальної вартості 22 442,57 грн скільки саме коштує окремо кожна з наданих послуг, наведених в акті і чим підтверджується саме такий порядок її обрахування.

Реалізуючи надані судом апеляційної інстанції процесуальні можливості, позивач надав до суду письмові пояснення, за змістом яких зазначено наступне: «… Позивач вважає за можливе визначити формально, не у порядку, передбаченому умовами Додаткової угоди № 17 від 09.02.2024 до Договору про надання правової допомоги № 300318-1/01/043/18 від 30.03.2018, вартість 1 години роботи арифметичним розрахунком:

22 442, 57 грн. (без врахування гонорару успіху) /44 885, 15 грн. (з врахуванням гонорару успіху)/24 години = 935, 10 грн. (без врахування гонорару успіху) /1 870, 21 грн.(з врахуванням гонорару успіху) за 1 годину.

При такому арифметичному розрахунку, з врахуванням задоволення Господарським судом Дніпропетровської області позову ТОВ «Регіональна газова компанія» в повному обсязі, вартість робіт, визначених в Детальному описі виконаних робіт (наданих послуг), з врахуванням гонорару успіху складатиме:

- підрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат за період існування заборгованості за договором № 12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 року; 2 години; 1 870, 20 грн. / 3 740, 42 грн.;

- підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12А160-226-21/38А501 -10847-21 від 01.09.2021 року; 6 годин; 5 610, 60 грн. / 11 221, 26 грн.;

- направлення до суду та Відповідачу через «Електронний суд» позовної заяви з додатками; 2 години; 1 870, 20 грн. / 3 740, 42 грн.;

- аналіз відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів; 3 години; 2 805, 30 грн. / 5 610, 63 грн.;

- написання відповіді на відзив на позовну заяву, направлення відповіді на відзив Відповідачу та до суду через «Електронний суд»; 4 години; 3 740, 40 грн. / 7 480, 84 грн. …»

Алгоритм та порядок вста.овлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що єдиним способом, за допомогою якого можливо встановити вартість кожної з наданих послуг окремо у фіксованому розмірі є множення кількості часу, який згідно опису робіт (наданих послуг) було витрачено на її надання на вартість однієї години роботи.

Так, згідно опису робіт (наданих послуг) виконаних АО «Правовий альянс» для надання правничої допомоги, загальний обсяг витраченого адвокатом часу становить 24 години. Вартість наданих послуг в загальному розмірі становить 22 442,57 грн.

Отже, на підставі наданих позивачем даних, судом визначено вартість однієї години надання послуг по справі №904/714/24, що становить 935,10 грн/год (22 442,57 грн / 24 год = 935,10 грн).

Частиною 2-4 ст. 126 ГПК передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

«Гонорар успіху» «success fee») визначає порядок оплати наданих послуг, в наступному порядку: юрист отримує за супровід угоди або спору обумовлений відсоток від фінансового результату кейса - стягнутої або, навпаки, зекономленої суми. Головною особливістю такої схеми є низька ціна поточного обслуговування кейсу (безкоштовно або за мінімальними ставками, що компенсує прямі витрати), але дуже високу винагороду у разі виграшу в суді. Завдяки цьому не дуже багаті клієнти мають можливість найняти достатньо дорогих висококласних юристів, якщо у них є суперечка на велику суму. Колегія суддів зауважує, що основним аргументом «за» таку форми оплати є саме її умовна доступність для фінансово неспроможних клієнтів. Цей підхід змушує консультантів більш ретельно підходити до оцінки та формулювання пропозицій щодо проектів, які передбачають розподіл ризиків у форматі «гонорару успіху».

Головне, щоб клієнт і консультант «на березі» домовилися про те, що вони оцінюють як успіх за проектом, з метою уникнення розбіжностей, наприклад, у разі часткового досягнення результату. Для клієнта «гонорар успіху» цікавий тим, що в більшості випадків він є чи не єдиним способом стимулювання залученого фахівця-юриста до максимальної самовіддачі та вирішення питання (завдання), максимально враховуючи інтереси клієнта. Також такий підхід стимулює юриста ретельніше підходити до вибору клієнта. Розумний юрист не братиме проект, який не має перспектив позитивного розвитку. При цьому клієнт у такій ситуації, не несучи початкових витрат і не витрачаючи багато часу, може розраховувати на результат діяльності юриста. Однак, як правило, розмір «гонорару успіху» значно вищий, ніж погодинна або будь-яка фіксована оплата.

Оскільки розмір "Гонорару успіху" у розмірі 22 442,58грн визначено позивачем тотожним розміру послуг, наданих за Договором про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18 в розмірі 22 442,57, 57 грн, колегія суддів доходить висновку, що сторони Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18 спотворили вищенаведені принципи і порядок оплати послуг з надання правової допомоги при застосуванні "гонорару успіху".

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/ West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East / West Alliance Limited v . Ukraine , заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції ( Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважувала, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху , ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, апеляційний господарськи суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу узагальному розмірі 44 885,15 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору та складності справи з огляду на наступне:

Згідно практики ЄСПЛ, судові витрати відшкодовуються в розмірі, який зазначений стороною, якщо буде доведено, що ці витрати є необхідними, дійсними і їх розмір є розумним і обґрунтованим для конкретної справи. Таким чином, існує лише одне законодавче обмеження - гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Особливість «гонорару успіху» полягає в тому, що він має відшкодовуватися процесуальним опонентом - програвшою стороною спору, яка не є стороною договору про надання правової допомоги адвокатом. Тому, цілком справедливо, що відшкодування «гонорару успіху» як складової судових витрат залишається на розсуд суду: він не зв'язаний угодою двох приватних суб'єктів, проте може її врахувати, наприклад, якщо іншої плати за правничу допомогу договір не передбачає взагалі або якщо фінальна сума буде співмірною визначеним процесуальним законом критеріям. Отже, остаточне рішення про конкретну суму грошових коштів, що підлягатиме компенсації прийматиме суд.

Вищенаведене, дозволяє колегії суддів доходить висновку, що покладання на відповідача витрат позивача з оплати "гонорару успішу" не відповідатими крітеріям розумності і співмірності і виснує про необхідність покладання цих витрат на позивача.

Згідно заперечень, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначив «… В той же час, як було зазначено вище, та було зазначено Позивачем у поданих до суду документах, зокрема, в Позовній заяві, розмір витрат на професійну правову допомогу у справі №904/714/24 визначався у фіксованому розмірі, що становить 44 885,15 гривень, що у відсотковому співвідношенні становить значну частину заявлених Позивачем до стягнення позовних вимог.

«Регіональна газова компанія», а відтак, підготовка позовної заяви у випадку господарської справи № 904/714/24 не була такою, що потребувала надання правової допомоги в значних обсягах та не становила значної складності. Тим більше, що розмір витрат на правничу допомогу у справі, яка буде розглядатися за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами навряд чи має становити 44 885,15 гривень, як це зазначено в прохальній частині позовної заяви, поданої Позивачем, тим більше, що розмір заявлених позовних вимог міг безпосередньо вказати Позивачу на можливість розгляду такої справи в порядку спрощеного провадження, ще до моменту звернення до суду, а відтак, і критерії визначення розміру гонорару за представництво інтересів Позивача мали враховувати вищевказану обставину. …».

Підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12А160-226-21/38А501-10847-21 від 01.09.2021 року включає в себе 1-й, 2-й, 3-й та 5-й пункти вищевказаного опису; написання відповіді на відзив на позовну заяву, направлення відповіді на відзив Відповідачу та до суду через «Електронний суд» включає в себе 6-й пункт вищевказаного опису.

Оцінивши зміст опису наданих адвокатом послуг, суд вважає, що обґрунтованими і необхідними діями, здійсненими представником позивача по даній справі є:

Враховуючи наведене, колегія суддів, виключивши із розрахунку цих послуг складову "гонорару успіху" дійшла висновку, що обґрунтованою є вартість послуг в розмірі 9 351,00 грн, яка відповідає часу 10 годин.

Оскільки, колегією суддів вище встановлено, що матеріалами справи підтверджується необхідність надання позивачу послуг загальною вартістю 9 351,00 грн (підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12А160-226-21/38А501 -10847-21 від 01.09.2021 року; написання відповіді на відзив на позовну заяву, направлення відповіді на відзив Відповідачу та до суду через «Електронний суд») в контексті обставин даної справи - стягнення вартості наданих послуг за двома актами, підписаними сторонами без зауважень, колегія суддів не вбачає підстав для покладання на відповідача додаткових витрат позивача, пов'язаних з оплатою гонорару успіху, оскільки стала судова практика у подібних правовідносинах виключає будь-який інший результат розгляду справи, окрім задоволення позовних вимог.

Очевидно, що винагорода адвоката на умовах «гонорару успіху» більшою мірою притаманна матеріальним спорам і досліджується винятково з цієї точки зору. Проте, є нематеріальні спори, де такий вид винагороди адвоката видається доцільним. Наприклад, спори про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, де не в кожному з них є матеріальна складова у вигляді якоїсь конкретно обумовленої суми позову, але надалі, в разі позитивного рішення суду, - позивач отримує певне призначення, субсидію, блага тощо, які вже реально є матеріальними. Або спори про встановлення факту родинних відносин та перебування фізичної особи на утриманні, де заяви, які подаються до суду, не мають матеріальної складової, але в подальшому, на основі позитивних судових рішень, заявнику, наприклад, призначається пенсія по втраті годувальника і з'являється матеріальна складова у вигляді суми пенсій. Зазвичай, у подібних категоріях справ винагорода обумовлюється лише за складання процесуального документу (позову чи заяви), а основний гонорар адвокати отримують із першої отриманої клієнтом пенсії чи іншої соціальної виплати, - тобто як «гонорар успіху» з відкладальною умовою.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що по-перше, не в кожній справі, яка супроводжується на умовах «гонорару успіху», адвокат насамперед переслідує власний економічний інтерес, і по-друге, - не кожний «гонорар успіху» може бути включений до складу судових витрат у разі виграшу судової справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обстави справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З приводу даної справи колегія суддів зазначає, що адвокатом не було доведено доцільність та обґрунтованість включення до витрат на послуги адвоката гонорару успіху в розмірі 22 442,57 грн стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, яка є достатньо сталою.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

З огляду на викладене, колегією суддів приймаються доводи апеляційної скарги в частині: «… В той же час, як було зазначено Позивачем у поданих до суду документах, зокрема, Додатковій угоді № 17 від 09.02.2024 року, розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/714/24 визначався Сторонами договору (АО «Правовий альянс» та ТОВ «Регіональна газова компанія») визначався у фіксованому у розмірі, що становив 22 442.58 гривень.

Одночасно з цим, зазначений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним з огляду на те, що сама по собі правова допомога у вигляді підготовки позовної заяви, додатків до неї, участь в судових засіданнях у господарській справі № 904/714/24, підготовка будь-яких інших процесуальних документів в межах вказаної справи з урахуванням того, що судові спори зі стягнення заборгованості щодо оплати наданих послуг, які надавалися Позивачем на постійній основі, є типовими для Позивача - ТОВ «Регіональна газова компанія», а відтак, підготовка позовної заяви у випадку господарської справи № 904/714/24 не була такою, що потребу вала надання правової допомоги в значних обсягах та не становила значної складності. Тим більше, що погоджена сторонами договору про надання правової допомоги (АО «Правовий альянс» та ТОВ «Регіональна газова компанія») ціна такої правової допомоги включала в себе послуги, які передували поданню позовної заяви, що за своїм змістом взагалі виключає можливість зрозуміти з чого така допомога складались та в чому вона полягала, та як її надання безпосередньо вплинуло на представництво інтересів ТОВ «Регіональна газова компанія» в межах господарської справи № 904/714/24.

Крім того, якщо розмір послуг з надання професійної правової допомоги було визначено, як це зазначено вище, на рівні 22 442,58 гривень, що хоча і може бути обумовлено необхідністю виконання певного виду роботи (написання відповідних процесуальних документів, вивчення матеріалів справи тощо), то розмір гонорару успіху визначений сторонами на тому самому рівні, тобто в розмірі 22 442,58 гривень взагалі не знаходить свого обґрунтування за допомогою доданих ТОВ «Регіональна газова компанія» (Позивачем) до заяви документів. …» як такі, що знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції додаткового рішення господарського суду в частині необґрунтованості в повній мірі заявлених до стягнення судових витрат.

Разом із тим, колегія суддів відхиляє клопотання скаржника про зменшення розміру витрат на правову допомогу, стягнутих на користь ТОВ «Регіональна газова компанія», до суми, співмірної з фінансовими можливостями відповідача, визначеними ним на рівні 1 000,00 грн., оскільки самі по собі посилання відповідача на обмежені фінансові можливості не можуть бути підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених іншою стороною з огляду на те, що закон не пов'язує питання відшкодування таких витрат із матеріальним становищем учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає заявлене клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24 слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 351,00 грн.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину четверту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Враховуючи вищевикладене, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24 підлягає зміненню, з викладенням 2 абзацу резолютивної частини додаткового рішення в новій редакції, а апеляційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на нього, відповідно, підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/714/24 у сумі 10 099,16 грн покладаються на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/714/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/714/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 10099,16 грн покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ".

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24 - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини додаткового рішення в наступній редакції.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (пр. Металургів, 1, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50051; ідентифікаційний код - 03341397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, Київ 10, 01010; ідентифікаційний код - 37401646) 9 351 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі №904/714/24 - залишити без змін.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 09.10.2025.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Попередній документ

130857502

Наступний документ

130857504

Інформація про рішення:

№ рішення:	130857503
№ справи:	904/714/24
Дата рішення:	07.10.2025
Дата публікації:	10.10.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.11.2025)
Дата надходження:	24.06.2024
Предмет позову:	стягнення заборгованості у розмірі 448 851,46 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

01.10.2024 11:20	Центральний апеляційний господарський суд
04.02.2025 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
20.03.2025 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
07.10.2025 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
05.11.2025 09:15	Господарський суд Дніпропетровської області