Постанова від 22.09.2025 по справі 911/2308/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2025 р. Справа№ 911/2308/23 (911/654/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

при секретарі Вага В.В.

та за участю представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2025 (повний текст складено 11.03.2025) та ухвали Господарського суду Київської області від 27.03.2024 (про відкриття провадження), від 08.05.2024 (про оголошення перерви), від 11.11.2024 (про повернення заяви без розгляду), від 20.11.2024 (про відкладення розгляду справи), від 18.12.2024 (про оголошення перерви)

у справі №911/2308/23 (911/654/24) (суддя Лопатін А.В.)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , м. Херсон

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича

2) ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) приватного виконавця Лисенка Сергія Олексійовича

2) приватного нотаріуса Леденьова Івана Сергійовича

про витребування земельної ділянки

в межах провадження у справі № 911/2308/23 про банкрутство ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/2308/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, провадження в якій відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2023 р.

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) в межах вказаної справи про неплатоспроможність звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) та просила суд витребувати на користь ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площа 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка) із незаконного володіння ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 здійснено незаконне звернення стягнення та відчуження належної позивачу та її чоловіку ( ОСОБА_3 ) спірної земельної ділянки на користь відповідача, оскільки вказане звернення відбулось без відповідного судового рішення, отже відповідач незаконно, без відповідної правової підстави та всупереч закону заволодів земельної ділянкою позивача і вона підлягає витребуванню на користь позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що на підставі попереднього договору від 16.07.2018 він сплатив ОСОБА_1 аванс за квартиру в сумі 684900,00 грн, однак у встановлені строки квартира не була передана, а багатоквартирний будинок, в якому мала знаходитися ця квартира, не був побудований, а ОСОБА_2 став одним із сотень обманутих інвесторів, кошти якого були незаконно, у шахрайський спосіб, привласнені ОСОБА_1 . Рішеннями Києво-Святошинського районного суду у справі №369/18149/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуто 885120,66 грн та 275613,62 грн. При примусовому виконанні вказаних рішень приватним виконавцем було арештовано і виставлено на прилюдні торги спірну земельну ділянку, однак вона не була придбана, а тому була передана в рахунок погашення боргу стягувачу, чим частково відновлено порушене право ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 не оскаржувало рішення приватного виконавця, а даний позов подано фактично в інтересах її чоловіка ОСОБА_3 , захищаючи його нібито право на спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05 лютого 2025 року у позові відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 10 439,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду та рядом ухвал суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасов Сергій Олексійович 22.03.2025 через систему "Електронний суд" подав апеляційну скаргу справі №911/2308/23 (911/654/24).

27.03.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасов Сергій Олексійович через систему "Електронний суд" подав доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2025 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2025 апеляційну скаргу залишено без руху.

ОСОБА_1 надано строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, подання нової редакції апеляційної скарги з уточненням, яке саме судове рішення оскаржується та прохальної частини апеляційної скарги саме до оскаржуваного судового акту, з доказами її направлення іншим учасникам справи.

09.04.2025 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків з доданою новою редакцією апеляційної скарги з уточненнями та доказами її направлення іншим учасникам справи.

Відповідно до нової редакції апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасов С.О. просить апеляційний господарський суд:

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

- відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 911/2308/24 (911/654/24) у зв'язку із тим, що розмір судового збору перевищує у 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за 2024 рік, а кошти та майно арештовано;

- забезпечити проведення усіх судових засідань у справі № 911/2308/23 (911/654/24) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника позивача адвоката Тарасова Сергія Олексійовича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" в режимі відеоконференції;

- дослідити та надати оцінку письмовим доказам наданим позивачем.

- дослідити звіт автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 року у справі № 911/2308/23 та звіт автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 року у справі № 911/2308/23;

- дослідити звіт автоматизованого розподілу судової справи №911/2308/23 між суддями від 25.03.2025 року;

- не приймати до розгляду відзив на позов разом із додатками, подані відповідачем із порушенням вимог частини 5, 6 статті 165 ГПК України.

- не приймати до розгляду пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача разом із додатками, які поданні із порушенням вимог частини 5, 6 статті 165, частини 3 статті 168 ГПК України.

- відмовити відповідачу, і третій особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у долученні письмових доказів до матеріалів справи №911/2308/23 (911/654/24), і не брати їх до уваги.

- скасувати пункт 4 ухвали Господарського суду Київської області від 27.03.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24), і постановити нове судове рішення яким розгляд справи № 911/2308/23 (911/654/24) здійснювати у загальному позовному провадженні;

- скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24);.

- скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24);

- скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24);

- скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Київської області від 18.12.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24);

- скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2025 року у справі № 911/2308/23;

- скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 26.03.2025 року у справі № 911/2308/23;

- скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2025 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24), і постановити нове судове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю;

- доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також не з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки:

- визначення головуючого у справі №911/2308/23 (справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 ) судді Лопатіна А.В. відбулось з істотним порушення закону, Положення та висновків Верховного Суду, оскільки вказана справа мала бути передана на розгляд судді Янюк О.С., отже є підстави стверджувати, що справу № 911/2308/23 (911/654/24) розглянуто неповноважним складом суду;

- судом не враховано, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 року у справі №369/4007/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629;

- відповідач не виконав свій процесуальний обов'язок, і не надіслав третій особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому Приходьку Дмитру Володимировичу копію відзиву на позов із доданими доказами, тому суд не мав приймати відзив до розгляду;

- третя особа приватний виконавець Лисенко Сергія Олексійовича подав пояснення третьої особи щодо позову разом та долученими доказами із порушенням процесуальних строків встановлених в пункті 7 ухвали Господарського суду Київської області від 04.07.2024 року у даній справі, а також ці пояснення і докази не були надісланні позивачу та іншим учасникам справи, тому суд не мав приймати пояснення до розгляду;

- суд прийшов до передчасного висновку про обов'язок доведення позивачем недобросовісності набуття спірної земельної ділянки відповідачем, оскільки за віндикаційним позовом обов'язок доведення добросовісності набуття майна покладено на відповідача;

- суд першої інстанції не надав належну правову оцінку всім доводами позивача, які викладені у позовній заяві, та не з'ясував обставини, що мають значення для справи;

- місцевим господарським судом не з'ясовано чи отримав відповідач фактично спірну земельну ділянку за актом в рахунок погашення боргу, адже арештована спільна ділянка на підставі ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 року у справі № 369/4007/23 не могла бути передана, знаходячись під судовою забороною;

- відповідачем не доведено, а місцевим господарським судом не встановлено наявності судового рішення, за яким було звернуто стягнення на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629 та вирішено припиненим право позивача на володіння, користування і розпорядження спірною земельною ділянкою у відповідності до вимог ст. 143, ч. 2 статті 158 Земельного кодексу України;

- місцевим господарським судом не враховано те, що відповідач не міг набути право власності на спірну земельну без договору, який мав бути складений на підставі протоколу про результати земельних торгів (які не відбулись), а сама спірна земельна ділянка перебуває під арештом на підставі судового рішення;

- позивач обрав ефективний спосіб захисту свого порушеного права, і вірно обрав належного відповідача;

- звернення стягнення на об'єкти нерухомості здійснюється у виключному випадку у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, а позивач вказав у позовній заяві про те, що мав інше коштовне рухоме майно автомобіль Infinity FX35 , на яке звертав стягнення приватний виконавець;

- приватний виконавець передав у власність спірну земельну ділянка відповідачу за заниженою ціною, а саме за ціною 550 000,00 грн, а не за стартовою ціною 850 000,00 грн, допустивши порушення ч. 5 ст. 138 Земельного кодексу України;

- місцевий господарський суд не врахував положень чинного законодавства щодо непорушності права власності;

- пунктом 4 ухвали Господарського суду Київської області від 27.03.2024 року у справі №911/2308/23 (911/654/24) судом першої інстанції незаконно постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ;

- 08.05.2024 року у судовому засіданні протокольною ухвалою у справі № 911/2308/23 (911/654/24) оголошено перерву до 04.07.2024 року о 09 год. 45 хв., при цьому допустив порушення норм процесуального права, і незаконно розпочав по суті розгляд справи № 911/2308/23 (911/654/24) не відклавши розгляд даної справи на іншу дату;

- ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24) незаконно повернуто без розгляду заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції власними технічними засобами;

- ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24) суд незаконно відклав розгляд справи, оскільки це порушує строки розгляду справи;

- протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24) суд, в порушення норм процесуального законодавства, повернувся на стадію розгляду по суті справи та оголосив перерву у судовому засіданні;

- також є незаконними ухвала Господарського суду Київської області від 24.03.2025 року у справі № 911/2308/23, якою визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді господарського суду Київської області Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23, та ухвала Господарського суду Київської області від 26.03.2025 року у справі №911/2308/23, якою відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 3766/25 від 20.03.2025) ОСОБА_1 про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи № 911/2308/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 задоволено ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відстрочено сплату судового збору в розмірі 10710,00 грн за подання апеляційної скарги до винесення Північним апеляційним господарським судом постанови у справі, відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 02 червня 2025 року, задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, встановлено, що учасники справи протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали мають право подати відзив на апеляційну скаргу.

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий через систему "Електронний суд" 09.04.2025, заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку відповідно до норм чинного законодавства; позивачем не доведено порушення її прав, оскільки уся позовна заява зводиться до того, що на думку ОСОБА_1 погашенням її боргу ОСОБА_2 шляхом передачі земельної ділянки були порушені права її чоловіка, ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_3 , який ніби-то є співвласником спірної земельної ділянки, не ініціюював вказаний позов і не є позивачем; у разі якщо боржник не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про правовий режим спільної власності на майно і відбулося звернення стягнення на майно (продаж на торгах, передача стягувачу), то права та інтереси іншого співвласника (-ів), який (які) не є боржником (-ами), у спільній власності на майно, мають захищатися шляхом виплати компенсації від недобросовісного співвласника, який не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної власності на майно.

29.05.2025 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його відрядженням до м.Суми.

02.06.2025 представник позивача подав клопотання про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкладено розгляд справи на 09.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.07.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Отрюха Б.В., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до свого провадження.

У зв'язку із терміновою відпусткою судді Отрюха Б.В., розгляд справи у призначений час 14.07.2025 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2025.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та рекомендованими поштовими відправленнями.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції, однак представник позивача у призначений час на відеоконферензв'язок не вийшов.

У судове засідання з'явився представника відповідача -Андрєєв М.А. (адвокат, за ордером).

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача і третіх осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві позивач вказує, що їй та її чоловіку ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площею 0,0809 га, право власності на яку зареєстровано за позивачем 12.08.2022 р., відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 330672724 від 28.04.2023 р.

Також стосовно позивача існує низка виконавчих проваджень, які 24.02.2023 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка Сергія Олексійовича об'єднано у зведене виконавче провадження НОМЕР_2, зокрема:

- виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 752/11456/21 від 22.02.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 346197,61 грн.;

- виконавче провадження ВП НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №369/1750/22 від 22.02.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 боргу у розмірі 437 650,02 грн.;

- виконавче провадження ВП НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/18149/21 від 22.02.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (що є відповідачем у даній справі) боргу у розмірі 885 120,66 грн.

27.02.2023 р. приватний виконавець Лисенко С.О. своєю постановою у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 здійснив опис та арешт земельної ділянки, що належать позивачу на праві власності, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому приватним виконавцем Лисенком С.О. здійснено реалізацію вказаної земельної ділянки на електронному аукціоні. Для погашення заборгованості ОСОБА_1 16.07.2023 р., і без згоди останньої, як вона зазначає, було проведено електронні торги з реалізації у виконавчому провадженні арештованого нерухомого майна ? земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площею 0,0809 га, на виконання вищенаведених виконавчих листів Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення боргу.

За результатами проведення електронних аукціонів приватним виконавцем Лисенком С.О. складено протокол № LSE001-UA-20230616-47409 від 16.07.2023, згідно з яким земельні торги з реалізації земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не відбулись.

26.07.2023 постановою приватного виконавця Лисенка С.О. у виконавчому провадженні в рахунок погашення боргу передано вказану земельну ділянку відповідачу - ОСОБА_2 на підставі заяви його представника - адвоката Андрєєва М.А.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.03.2024 р. № 369341027 за відповідачем зареєстровано 08.08.2023 р. право власності на земельну ділянку із кадастровим 3222486200:03:006:6629, площею 0,0809 га, згідно свідоцтва про придбання майна на прилюдних торгів (аукціонів) від 08.08.2023 р.

Не погоджуючись із передачею вказаної земельної ділянки відповідачу, позивач звернулась до суду із даним позовом та просила витребувати на користь ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площа 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка) із незаконного володіння ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що вона набула право власності на земельну ділянку під час шлюбу із третьою особою ( ОСОБА_3 ), отже земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя у рівних частках, також вона не надавала своєї добровільної згоди на продаж земельної ділянки з кадастровим номером: 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, як і не надавала своєї добровільної згоди на передачу відповідачу в рахунок погашення боргу земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629. Звернення стягнення та відчуження спірної земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площею: 0,0809 га, належної на праві приватної власності позивачу відбулось без судового рішення, за яким звернено стягнення на спірну земельну ділянку по зобов'язаннях позивача.

На думку позивача, відповідач є недобросовісним та набув майно безоплатно завдяки діям його адвоката в умовах реального конфлікту інтересів, будучи також представником приватного виконавця, що здійснив продаж вказаної земельної ділянки. Позивач вважає, що якби відповідач мав легітимну мету реалізації свого цивільного права, то він міг би отримати кошти в рахунок погашення боргу шляхом продажу іншого рухомого/нерухомого майна позивача, а не саме вказаної земельної ділянки. Також позивач наголошує, що початкова вартість земельної ділянки була вища, ніж та, за яку її придбав (отримав) відповідач.

У зв'язку із цим, позивач вказує, що оскільки ОСОБА_2 незаконно, без відповідної правової підстави та всупереч закону заволодів її земельною ділянкою, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву, посилався на те, що між ОСОБА_2 , як Покупцем, та ОСОБА_1 , як Продавцем, було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири 16.07.2018 р.

Згідно пункту 1 Попереднього договору ОСОБА_1 у строк до 30.12.2018 зобов'язувалась передати у власність ОСОБА_2 з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 58,3 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці, площею 0,1002 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Згідно пункту 4 Попереднього договору на підтвердження намірів сторін ОСОБА_2 перерахував, а ОСОБА_1 отримала передоплату у вигляді авансу в розмірі 684900 грн.

Згідно пункту 5 Попереднього договору Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця та сплатити компенсацію у розмірі 10% від суми авансового платежу.

Всупереч умовам Попереднього договору, ОСОБА_1 не передала у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якому має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію, у зв'язку з чим ним було подано цивільний позов до ОСОБА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2022 р. у справі 369/18149/21 розглянуто цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання вищезгаданого Попереднього договору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сукупно 885120,66 гривень. Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.01.2024 р. у справі 369/18149/21 стягнуто додатково 275613,62 гривень.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 не виконала вищезазначені рішення суду, тому приватним виконавцем було арештовано і виставлено на прилюдні торги земельну ділянку боржниці, яка є предметом цього позову. На земельних торгах вказана ділянка придбана не була, а тому була передана в рахунок погашення боргу стягувачу відповідно до приписів ЗУ "Про виконавче провадження" згідно постанови приватного виконавця. На підставі вказаної постанови приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право власності стягувача на земельну ділянку та в подальшому відповідачем було оформлено права власності на земельну ділянку.

Відповідач вважає, що ним було правомірно оформлено право власності на земельну ділянку та вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 не є обґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Приватний виконавець Лисенко Сергій Олексійович (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача), подав письмові пояснення, у яких також заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що стосовно ОСОБА_1 відкрито зведене виконавче провадження НОМЕР_2, загальна сума до стягнення за яким складала 1838508,11 грн.

24.02.2023 р. приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що окрім іншого майна боржнику ( ОСОБА_1 ) на праві власності (розмір частки 1/1) належить земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

27.02.2023 приватним виконавцем здійснено опис та арешт майна боржника, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, про що винесено відповідну постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ЗВП № НОМЕР_6.

01.03.2023 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та направлено сторонам для ознайомлення. 04.03.2023 р. на відомі приватному виконавцю адреси боржника та стягувача було направлено копію листа з висновку про вартість об'єкта оцінки майна боржника, а саме: вищезгаданої земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:6629.

У подальшому вказану земельну ділянку було виставлено на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів.

09.04.2023, 11.05.2023 та 15.06.2023 земельні торги не відбулися, у зв'язку з чим лот виставлявся на повторні торги.

16.07.2023 згідно з протоколом про результати земельних торгів №LSE001-UA-20230616-47409 від 16.07.2023 р. торги (треті) з реалізації майна, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику на праві власності (лот № 4, стартова ціна 595 000,00 грн.) не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

18.07.2023 приватним виконавцем направлено листи стягувачам і запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

26.07.2023 до виконавця надійшла заява представника стягувача ОСОБА_2 про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу.

26.07.2023 на підставі протоколу про результати земельних торгів №LSE001-UA-20230616-47409 від 16.07.2023 р. та заяви стягувача від 26.07.2023 приватним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Отже, як вказує виконавець, він вчиняв виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", та його дії були спрямовані виключно на досягнення реального виконання рішень суду та задоволення вимог стягувачів, котрі боржник в добровільному порядку не виконував.

Крім того, на думку приватного виконавця, своїми свідомими діями/бездіяльністю боржник (позивач у даній справі) намагається ухилитися від покладених на нього рішеннями суду обов'язків і сплати боргу стягувачам.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку позовні вимоги є не доведеними, не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Отже, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з'ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Таким чином, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Предметом розгляду даного спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

Так, частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

До відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору застосовується віндикація. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15).

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини 1 вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у даній справі звернувся до суду з позовом щодо витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Отже, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач повинен довести, що особа, яка отримала це майно у власність є недобросовісним набувачем.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 53)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.46), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 54)).

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.12.2022 у справі 369/18149/21 було розглянуто цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання вищезгаданого Попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сукупно 885120,66 грн.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження, тобто в даному випадку в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з абз. 2 п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Як встановлено матеріалами справи, 27.02.2023 р. приватний виконавець Лисенко С.О. своєю постановою у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 здійснив опис та арешт земельної ділянки, що належать позивачу на праві власності, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Ягідна, 14.

Згідно з положеннями ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Керуючись положеннями ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" спірне нерухоме майно (земельна ділянка) було предметом продажу на прилюдних торгах з продажу арештованого майна, проведених за ініціативною приватного виконавця Лисенка Сергія Олексійовича.

Частинами 2, 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Згідно з положеннями ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Так, 01.03.2023, керуючись ст.ст. 20, 57 Закону України "Про виконавче провадження", приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та направлено сторонам для ознайомлення.

Також приватним виконавцем 04.03.2023 було направлено на відомі йому адреси боржника та стягувача копію листа з висновку про вартість об'єкта оцінки майна боржника, а саме: вищезгаданої земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією листа приватного виконавця № 322 від 03.03.2023 р. з доказами його відправлення позивачу.

Згідно висновку ТОВ "Експертна оцінка майнових прав" з незалежної оцінки майна, ринкова (початкова) вартість вищезазначеної земельної ділянки станом на 01.03.2023 р. становила 850 000,00 грн. без ПДВ.

10.03.2023 р., відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна (зі змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. за № 1301/29431, Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 р. № 1013 "Про деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису)" для реалізації земельної ділянки через електронний майданчик ТОВ "ЦЕНТР АУКЦІОНІВ "ЮА ЛЕНД" заведено інформацію про лот в електронну торгову систему, адміністратором якої є державне підприємство "Прозорро.Продажі". Реалізацій підлягало нерухоме майно боржника, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з протоколом про результати земельних торгів № LSE001-UA-20230310-90329 від 09.04.2023 р. перші земельні торги не відбулися (стартова ціна - 850 000,00 грн без ПДВ), у зв'язку з чим лот було виставлено на повторні торги.

Згідно з протоколом про результати земельних торгів № LSE001-UA-20230411-55491 від 11.05.2023 р. повторні земельні торги не відбулися (стартова ціна - 850 000,00 грн без ПДВ).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виставляються на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону, у зв'язку з чим лот було уцінено та виставлено на другі торги.

Згідно з протоколом про результати земельних торгів № LSE001-UA-20230516-02135 від 15.06.2023 р. другі земельні торги не відбулися (стартова ціна - 722 500,00 грн без ПДВ).

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на третій електронний аукціон за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону (абз. 2 ч. 5 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження"), у зв'язку з чим лот було уцінено та виставлено на треті торги.

Згідно з протоколом про результати земельних торгів № LSE001-UA-20230616-47409 від 16.07.2023 р. треті земельні торги не відбулися (стартова ціна - 595 000,00 грн. без ПДВ).

Як визначено абзацом 4 ч. 5 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі надання стягувачем згоди (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки надання стягувачем та заставодержателем/іпотекодержателем згоди) третій електронний аукціон (крім електронного аукціону з продажу конфіскованого за рішенням суду майна) здійснюється у спосіб продажу майна з можливістю зниження початкової ціни, але не нижче 60 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону, для нерухомого майна та 30 відсотків - для рухомого майна та з подальшою можливістю додаткового подання цінових пропозицій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 16.07.2023 р. згідно з протоколом про результати земельних торгів № LSE001-UA-20230616-47409 від 16.07.2023 р. торги (треті) з реалізації земельної ділянки, кадастровий номер: 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику на праві власності на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9913777452023 від 01.03.2023 р., орган, який зареєстрував земельну ділянку: Відділ № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області, дата державної реєстрації земельної ділянки 10.08.2022 р. (лот № 4, стартова ціна 595 000,00 грн.) не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Частиною 6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

На виконання вказаних вимог ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" 18.07.2023 приватним виконавцем направлено листи стягувачам і запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією листа приватного виконавця № 2462 від 19.07.2023 р. та відміткою щодо його отримання представником стягувача (Поташного М.Ф.).

Частинами 7, 8 та 9 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

26.07.2023 до виконавця надійшла заява представника ОСОБА_2 (стягувача) про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

При цьому, як встановлено нормами законодавства, в разі залишення стягувачем за собою нереалізованого майна оформлення та підписання договору купівлі-продажу майна, як окремого документа, законодавством не передбачено. Натомість такий договір укладається шляхом звернення виконавця до стягувача з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна з одночасним припиненням права вимоги стягувача до боржника в межах вартості нереалізованого майна (оферта) та виявлення стягувачем волі залишити за собою це майно (акцепт), про що судом зазначено вище. Виконання договору з боку покупця (стягувача) полягає у внесенні на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь стягувача, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. На підтвердження виконання договору з боку покупця виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Так, 26.07.2023 р., керуючись ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі протоколу про результати земельних торгів №LSE001-UA-20230616-47409 від 16.07.2023 р. та заяви стягувача від 26.07.2023 р., приватним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно, тому подальші дії покупця (стягувача) та виконавця спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця, у зв'язку з чим після складання виконавцем акту та видачі його покупцю, покупець повинен отримати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, навіть якщо вони не відбулися (стаття 72 Закону України "Про нотаріат") та в подальшому звернутись до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем.

Відповідно до пункту восьмого розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2831/5, у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведений електронний аукціон.

Тобто отримання покупцем свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є окремою нотаріальною дією, передбаченою статтею 34 Закону України "Про нотаріат", спрямованою на посвідчення відповідного права покупця, тобто, юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.

Главами 12 та 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, врегульовано питання видачі свідоцтв про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів), зокрема, у разі якщо вони не відбулися.

Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видає нотаріус на підставі акта про проведені публічні торги, складеного державним виконавцем та затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Свідоцтво про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу видає нотаріус, якщо прилюдні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися.

Отже, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця.

Відповідно до частини четвертої ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Абзац 2 пункту 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, відповідно до якого у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги, не відповідає зазначеній нормі закону, а тому не підлягає застосуванню згідно з частиною сьомою статті 10 ЦПК України. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

За правилами ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто, отримавши свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися (стаття 72 Закону України "Про нотаріат"), особа повинна звернутись до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем, що і було здійснено відповідачем у даній справі.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі свідоцтва 08.08.2023 відповідачем було оформлено право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:006:6629, площа: 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, як зазначено вище, проведення процедури прилюдних торгів є правочином, що прирівнюється до договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України зміст зобов'язань сторін за договором купівлі-продажу полягає в тому, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконавши обов'язок оплатити майно, покупець за договором купівлі-продажу в силу приписів статті 665 ЦК України отримує право пред'явити продавцеві, який відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, вимоги відповідно до статті 620 ЦК України, тобто, може витребувати це майно як управнена щодо продавця особа (за відсутності у покупця оформленого та зареєстрованого права власності на придбане майно).

Натомість продавець набуває право вимагати повернення майна покупцем у разі відмови від договору купівлі-продажу у випадках, визначених договором чи законом.

Тобто права та обов'язки за договором купівлі-продажу виникають та виконуються щодо сторін договору, і саме їх виконання/невиконання створює відповідні правові наслідки для сторін договору, виникнення, зміну чи припинення правовідносини за договором. Питання ж оформлення свого права покупцем не охоплюється змістом зобов'язальних правовідносин сторін купівлі-продажу.

За встановленими обставинами справи щодо спірного майна відбулася спеціальна процедура його продажу приватним виконавцем на прилюдних торгах і висновків щодо неналежного виконання продавцем та покупцем своїх взаємних зобов'язань у правовідносинах купівлі-продажу чи неналежного оформлення приватним виконавцем результатів проведеної процедури прилюдних торгів як способу вчинення правочину всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" чи положенням цивільного законодавства матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За змістом статей 1 та 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

При здійсненні виконавчого провадження державний/приватний виконавець, зокрема, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт шостий частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Розглядаючи дії виконавця в порядку виконання судового рішення, Велика Палата Верховного Суду в пункті 88 постанови від 06.10.2020 р. у справі № 2-24/494-2009 зазначила, що за змістом Закону України "Про виконавче провадження" вбачаються можливими дії виконавця, спрямовані на виконання обов'язку боржника, наявність якого встановлена рішенням суду або іншого уповноваженого органу, перед стягувачем, причому за рахунок боржника. Виконання такого рішення за боржника виконавцем неможливе в разі відсутності майна в боржника, або в разі відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості самостійно вчинити на користь стягувача певні дії. Отже, виконавець виконує за боржника його обов'язок перед стягувачем лише в разі, коли боржник має юридичну і фактичну можливість самостійно виконати свій обов'язок, але через дефект волі не виконує його. У зв'язку із цим здатність боржника своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки обмежується, зокрема, шляхом накладення арешту на кошти і майно боржника. Натомість виконавець своїми діями створює юридичні наслідки для боржника. При цьому виконавець не має власного юридичного інтересу у створенні таких наслідків у правовідносинах зі стягувачем чи іншими особами під час виконання рішення за боржника.

Правова природа дій приватного/державного виконавця на виконання судового рішення за регулюванням, наведеним у Законі України "Про виконавче провадження", не є відмінною, тож такі висновки Великої Палати Верховного Суду щодо створення виконавцем своїми діями юридичних наслідків для боржника є застосовними також у межах цієї справи.

Відповідно у контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб'єктності власника майна, яке у даному випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов'язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця.

Спірна земельна ділянка була предметом продажу на прилюдних торгах, а при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Саме тому відповідно до частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, твердження позивача про те, що відповідач є недобросовісним набувачем нерухомого майна (земельної ділянки) не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, адже вказане майно було придбано (отримано) відповідачем в межах процедури виконавчого провадження, з урахуванням положень чинного законодавства, що регулює відповідне питання.

Доводи позивача на те, що судом першої інстанції не враховано, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 року у справі №369/4007/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки у позовній заяві позивач не посилався на вказані обставини, як на підставу позову, а згідно приписів ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо тверджень позивача стосовно неправомірності вчинених дій щодо вказаної земельної ділянки, оскільки вона, як вказує позивач, набута нею під час шлюбу із третьою особою ( ОСОБА_3 ), що є спільною сумісною власністю подружжя у рівних частках, то відповідно до ч. 2 ст. 366 ЦК України у разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Тільки кредитор співвласника може заявляти вимоги про переведення прав та обов'язків співвласника боржника. У разі, якщо відсутній правовий режим спільної власності стаття 366 ЦК України не застосовується (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2019 р. у справі № 766/12152/16-ц (провадження № 61-26457св18).

Тобто законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив у частині другій статті 366 ЦК України механізм звернення стягнення на частку в праві спільної часткової власності на неподільну річ. Очевидно, що такий механізм може бути реалізованим у тому разі, якщо боржник у виконавчому провадженні (співвласник рухомої неподільної речі), з урахуванням вимог доброї совісті, повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної часткової власності на рухому неподільну річ.

У разі якщо боржник не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про правовий режим спільної часткової власності на рухому неподільну річ і відбулося звернення стягнення на рухому неподільну річ (продаж на торгах, передача стягувачу), то права та інтереси іншого співвласника (-ів), який (які) не є боржником (-ами), у спільній частковій власності на рухому неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації від недобросовісного співвласника, який не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної часткової власності на рухому неподільну річ.

У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивачем приватного виконавця та/чи кредитора (відповідача у даній справі) про те, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю позивача з її чоловіком. Крім того, як зазначено вище, існує певний законодавчо врегульований порядок вирішення питання щодо звернення стягнення на частку в праві спільної власності на неподільну річ, тому посилання позивача на неправомірність вчинених дій щодо вказаної земельної ділянки у зв'язку з тим, що вона є спільною сумісною власністю подружжя, як на підставу для задоволення її позовних вимог, не заслуговують на увагу.

Крім того, приписами ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, Саченко І.В. могла скористатись своїм правом та оскаржити в судовому порядку дії/бездіяльність приватного виконавця шляхом подання скарги на його рішення/постанови/акти, дії/бездіяльність у виконавчому провадженні. Однак, з моменту відкриття виконавчого провадження (23.02.2023) до моменту отримання стягувачем постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (08.08.2023), та і в цілому до теперішнього моменту вона не оскаржувала в судовому порядку ані постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, ні постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, ні акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, ні дій/бездіяльності приватного виконавця в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є недоведеними і необґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про те, що суд не мав приймати відзив відповідача з доданими до нього документами, оскільки його копія не була направлена третій особі - керуючому реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражному керуючому Приходьку Д.В., а також не мав приймати пояснення приватного виконавця Лисенка С.О. з доданими до них доказами, оскільки вони не були направлені іншим учасникам процесу, то вказані доводи відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки прийняття вказаних відзиву/пояснень та доказів судом першої інстанції було спрямоване на повне, всебічне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи, а згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судам необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним, а надмірний формалізм при розгляді справи є порушенням права на справедливий судовий захист.

Заперечення позивача на пункт 4 ухвали Господарського суду Київської області від 27.03.2024 року у справі №911/2308/23 (911/654/24), в якому суд вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки приписів частини 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Твердження позивача про незаконність протокольної ухвали Господарського суду Київської області від 08.05.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24) (про оголошення перерви) та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24) (про відкладення розгляду справи) не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки вказані ухвали прийняті у відповідності до норм ст.216 ГПК України.

Також суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до положень ст.ст.170, 197 ГПК України ухвалою від 11.11.2024 повернув без розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С.О. б/н від 07.11.2024 р. (вх. № 12528/24 від 07.11.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції власними технічними засобами.

Повернення вказаної заяви не є перешкодою у доступі до правосуддя та участі в судовому засіданні, оскільки представник позивача мав достатньо часу для подачі нової заяви, з додержанням приписів ст. 197 ГПК України.

Також апеляційний господарський суд не встановив порушень норм процесуального законодавства при постановленні судом першої інстанції протокольної ухвали Господарського суду Київської області від 18.12.2024 року у справі № 911/2308/23 (911/654/24) щодо повернення на стадію розгляду по суті справи та оголошення перерви у судовому засіданні.

Щодо посилань апелянта на незаконність ухвали Господарського суду Київської області від 24.03.2025 року у справі №911/2308/23 та ухвали Господарського суду Київської області від 26.03.2025 року у справі №911/2308/23, то вказані доводи апеляційним господарським судом не розглядаються, оскільки предметом даного апеляційного розгляду є судові рішення у справі №911/2308/25 (911/654/24), а вказані ухвали були прийняті судом першої інстанції в межах основного провадження у справі №911/2308/23 про банкрутство ОСОБА_1 .

Щодо доводів позивача про те, що - визначення головуючого у справі №911/2308/23 (справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 ) судді Лопатіна А.В. відбулось з істотним порушення закону, Положення та висновків Верховного Суду, оскільки вказана справа мала бути передана на розгляд судді Янюк О.С., а отже є підстави стверджувати, що справу № 911/2308/23 (911/654/24) розглянуто неповноважним складом суду, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №911/2308/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі №911/2308/23 (суддя Янюк О.С.) скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи, згідно Звіту автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024, вказану справі №911/2308/23 передано на розгляд судді Господарського суду Київської області Лопатіну А.В.

Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на дату подання позовної заяви у даній справі) було встановлено, що Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Пунктом 2.2.4 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 02.04.2015 №25 (зі змінами та доповненнями), яке було чинним на час подання даної позовної заяви, визначено, що у разі надходження позовних заяв у майнових та немайнових спорах, стороною в яких є боржник, інших заяв з вимогами до боржника для розгляду по суті в межах справи про банкрутство такій судовій справі присвоюється єдиний унікальний номер справи про банкрутство та в дужках зазначається єдиний унікальний номер судової справи позовного провадження. Судові справи, які передані з господарських судів або судів інших юрисдикцій для розгляду в межах справи про банкрутство, містять єдиний унікальний номер справи про банкрутство та в дужках - єдиний унікальний номер справи, який був визначений раніше.

Згідно п.2.3.44 вказаного Положення раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також: у процедурі банкрутства: позовні заяви у майнових та немайнових спорах, стороною в яких є боржник; інші заяви з вимогами до боржника для розгляду по суті в межах справи про банкрутство; матеріали справи, в якій стороною є боржник, що передані з господарських судів або судів інших юрисдикцій для розгляду в межах справи про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.03.2024 позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було присвоєно Єдиний унікальний номер справи 911/2308/23 (911/654/24) та переданої її для розгляду в межах справи про банкрутство №911/2308/23 судді Лопатіну А.В.

Отже, дану справу розглянуто повноважним складом суду, який був визначений у відповідності до приписів чинного законодавства.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення та ухвал господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, як й відсутні підстави для скасування ухвал суду першої інстанції у даній справі, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

При відкритті апеляційного провадження було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 10710,00 грн за подання апеляційної скарги до винесення Північним апеляційним господарським судом постанови у справі, тому, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, вказана сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05 лютого 2025 року та ухвали Господарського суду Київської області від 27 березня 2024 року, від 08 травня 2024 року, від 11 листопада 2024 року, від 20 листопада 2024 року, від 18 грудня 2024 року- без змін.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дохід Державного бюджету України - 10710 (десять тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повна постанова складена 09.10.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх