Cправа №991/9399/25
Провадження №11-сс/991/649/25
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
06 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2025 відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання його заяви від 13.09.2025 про кримінальне правопорушення.
На вказане рішення ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Посилається на те, що у заяві про кримінальні правопорушення та доданих до неї матеріалах наявні дані про фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, достатні для внесення відомостей до ЄРДР. Зокрема, щодо перевищення розміру предмета кримінальних правопорушень, у тому числі, визначеного ст.209 КК України, - понад 30 млн грн. При цьому закон не зобов'язує заявника доводити всі елементи складу злочину поза розумним сумнівом. Кримінальне правопорушення, передбачене ст.307 КК України, є предикатним відносно ст.209 КК України, яка підсудна Вищому антикорупційному суду.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2025, постановити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.209 КК України, за його заявою.
ОСОБА_5 та НАБУ були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду. У судове засідання ОСОБА_5 не прибув, НАБУ участь свого представника не забезпечило. У доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 просив здійснити розгляд за його відсутності. НАБУ про причини неявки свого представника суд не повідомило.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - необґрунтована.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
15.09.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання його заяви від 13.09.2025 про кримінальне правопорушення.
Скарга (з урахуванням додаткових пояснень) мотивована тим, що 13.09.2025 ОСОБА_6 на електронну пошту НАБУ направлено заяву, однак, відомості за нею у порушення вимог ст.214 КПК України до ЄРДР не внесено.
Просив зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР за заявою від 13.09.2025 про кримінальне правопорушення.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов до висновків, що: у заяві відсутні будь-які конкретні об'єктивні дані, які б свідчили про наявність у діях вказаних осіб ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення, не зазначено фактичних обставин, наявність яких може свідчити про достатні підстави вважати щодо вчинення кримінального правопорушення, зокрема даних про визначення розміру предмета кримінального правопорушення, із чим положення закону безпосередньо пов'язують внесення відомостей до ЄРДР; склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України, не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Згідно із ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої ОСОБА_6 апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У ч.1 ст.306 КПК України зазначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Частиною 2 ст.33-1 КПК України визначено, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Приписами зазначеної процесуальної норми чітко окреслено повноваження слідчого судді Вищого антикорупційного суду щодо здійснення у порядку КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та визначено, що предметом його розгляду є не будь-які скарги, а тільки ті, що підсудні Вищому антикорупційному суду.
Положеннями ч.1 ст.33-1 КПК України визначено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст.45 КК України, ст.206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Згідно з приміткою до ст.45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст.191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст.210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
У заяві про злочин ОСОБА_6 стверджує про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.209 КК України, із яких тільки ст.209 КК України, є підсудною Вищому антикорупційному суду за наявності хоча б однієї з умов, визначених ч.5 ст.216 КПК України.
Згідно із ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому в ЄРДР відповідно до п.4 ч.5 ст.214 КПК України вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положеннями ч.4 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
При цьому, оскільки закон, дійсно, не зобов'язує заявника доводити всі елементи складу злочину поза розумним сумнівом, як вказує у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 , із наведених вище процесуальних норм слідує, що внесенню в ЄРДР підлягають не будь-які відомості, а лише ті з них, які містять дані про вчинення кримінального правопорушення.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, провадження №51-4229км20, дійшов до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їхнього змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, із яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких вноситься до ЄРДР.
Зі змісту заяви ОСОБА_6 вбачається, що громадянин ОСОБА_7 забирав кладом та розповсюджував в особливо великих розмірах наркотичні засоби, місцезнаходження яких повідомляв оператор телеграм-каналу, по території столичного регіону. До вчинення вказаного злочину причетний співробітник Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , який з особистого номеру телефону координував дії громадянина Сидоряка та передавав йому координати місцезнаходження наркотичних засобів. Останній разом із водієм таксі систематично здійснювали виїзди по території міста Києва та Київської області з метою забрання партій наркотичних засобів (PVP, амфетамін) понад 3 кг/тиждень. До організації відповідних дій на предмет розповсюдження наркотичних засобів в особливо великих розмірах також причетний начальник 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБУ ОСОБА_9 як керівник профільного підрозділу СБУ з протидії незаконному обігу наркотичних засобів, а також начальник слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 та колишній перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 . Вказані діяння документувались у кримінальному провадженні №12024100040001549 від 02.05.2024 (ч.3 ст.307 КК України) та інших. У зв'язку з функціонування цієї схеми щодо незаконного обігу наркотичних засобів (у великих об'ємах) отримуються грошові кошти з боку співробітників правоохоронних та контролюючих органів в особливо великих розмірах, які отримані внаслідок збуту наркотичних засобів (сума яких становить понад 30 млн грн). Обставини причетності до кримінального правопорушення з боку начальника 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБУ ОСОБА_12 також підтверджуються нездійсненням ним повідомлення органу досудового розслідування щодо приховування кримінального правопорушення з боку підлеглої йому на цей час особи - ОСОБА_13 . У подальшому незаконні грошові кошти використовувались для вчинення правочинів, а також із залученням третіх осіб на вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування злочинного походження таких коштів (зокрема, закордонні банківські установи, а також криптовалютні транзакції). Разом із тим, до вчинення, у тому числі предикатного (пов'язаного з організацією та збутом наркотичних засобів) кримінального правопорушення причетні інші співробітники із числа працівників поліції та прокуратури Дніпровського району міста Києва (враховуючи наявність кримінальних проваджень, передбачених ст.307, 309 КК України, у яких фігурував ОСОБА_8 ), а також функціонального підрозділу ЦУ СБУ, відповідального за протидію незаконному обігу та контрабанді наркотичних засобів - 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБУ (серед яких ОСОБА_14 , який організовував взаємодію з органами прокуратури щодо приховування вчинення злочинів) та УКР ГУНП у м. Києві. Серед суб'єктів вчинення кримінального правопорушення наявні співробітники Національної поліції ОСОБА_15 (займав посаду оперативного співробітника Дніпровського УП ГУНП у м. Києві), ОСОБА_16 (співробітник ГУ СБУ у м. Києві та Київській області), ОСОБА_10 (начальник слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві), ОСОБА_9 (начальник 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБУ) та ОСОБА_17 (співробітник 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБУ). Окреме кримінальне провадження, вчинене на території Київської області (Обухівський район), через Дніпровську окружну прокуратуру та Київську обласну прокуратуру було передане до відповідної території обслуговування (у зв'язку із виявленням кладів на території селищ Обухівського району). Заявник зазначає про вчинення кримінального правопорушення на предмет легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великому розмірі (тобто перевищує 18 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - понад 27 252 000 грн).
Однак обставин, які б підтвердили чи свідчили про вчинення зазначеними у заяві особами кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_6 не вказано.
Так, ст.209 КК України передбачено відповідальність за легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Для вирішення питання про наявність складу злочину, визначеного ст.209 КК України, необхідно встановити, що особа вчинила одну з дій, зазначених у ч.1 цієї статті, із коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, із метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуттю або приховання чи маскування їх незаконного походження чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або ж вчинила щодо них фінансову операцію чи уклала угоду.
Об'єктивна сторона вказаного злочину полягає у таких діях: набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений з метою протидії залученню в економіку майна, одержаного злочинним шляхом, та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов'язаного з господарською діяльністю. Додатковим безпосереднім об'єктом виступають інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансової системи, засади добросовісної конкуренції.
Предмет цього злочину - майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.
Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України, визнається фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку до моменту вчинення цього злочину.
Суб'єктивну сторону злочину характеризує вина в формі прямого умислу, для якого обов'язкове усвідомлення винуватою особою того, що майно одержано злочинним шляхом.
Однак, зі змісту заяви ОСОБА_6 та з наявних матеріалів справи не вбачається достатніх об'єктивних даних та конкретних фактів щодо наявності ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України. Зокрема, заява не містить відомостей щодо об'єктивної сторони злочину, а саме даних про спосіб, за допомогою якого одержано майно, деталізованого механізму легалізації (відмивання) такого майна, даних про дії кожного з вірогідних учасників протиправної діяльності, імовірний розподіл ролей між ними.
Особливо кваліфікуючою ознакою цього злочину є його вчинення в особливо великому розмірі (ч.3).
Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Твердження апеляційної скарги про те, що легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинена в особливо великому розмірі, - понад 27 252 000 грн, не може бути взяте до уваги, оскільки такий підрахунок заснований виключно на суб'єктивному твердженні ОСОБА_6 , без його обґрунтування будь-якими відомостями.
Відтак, оскільки ОСОБА_6 не навів достатніх об'єктивних даних та конкретних фактів щодо наявності ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, неспроможним є довід апеляційної скарги про те, що у заяві про кримінальні правопорушення та доданих до неї матеріалах наявні дані про фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, достатні для внесення відомостей до ЄРДР.
Твердження апеляційної скарги про підсудність Вищому антикорупційному суду кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, із посиланням на те, що таке є предикатним відносно кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України, визнається колегією суддів помилковим, оскільки диспозиція ст.209 КК України вимог до предикатного кримінального правопорушення не містить.
Крім того, відповідно до вищевказаних положень КПК України слідчий суддя Вищого антикорупційного суду не наділений повноваженнями щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
А тому, враховуючи відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за ст.209 КК України, яка є підсудною Вищому антикорупційному суду, слідчий суддя обґрунтовано не надав оцінки посиланням ОСОБА_6 на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Інших конкретних доводів щодо можливої невідповідності ухвали вимогам ст.370 КПК України апеляційна скарга не містить.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Із огляду на наведене, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3