СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5010/25
пр. № 2/759/3438/25
08 жовтня 2025 рокусуддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши у спрощенному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою, суд
У березні 2025року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.08.2024 р., між позивачем та відповідачем було укладено боргову розписку.
Відповідно до розписки позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти у розмірі - 42 000 грн. та відповідач зобов'язався повернути вказану вище суму до 15.10.2024 р.
Позивач, неодноразово звертався до відповідача, із проханням повернути гроші у розмірі - 42 000 грн.,однак, відповідач ігнорує виконання умов розписки та не повернув грошові кошти до 15.10.2024 р., а також прострочив термін виконання зобов'язання.
Станом на сьогодні, відповідач не повернув кошти та не виконав умови боргової розписки від 15.08.2024 р., а також прострочив термін виконання умов розписки, внаслідок чого позивач не може користуватись своїми коштами з 16.10.2024 р.
Позивач також вбачає, що відповідач відповідно до вимог ст. 625 ЦК України вимагає стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми, а саме 403 грн. 16 коп., а також інфляційні збитки - 2682 грн. 32 коп. (з 16.10.2024 по 09.02.2025), а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судовий збір в розмірі 1211,20 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 12600 грн.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2025 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.
Відповідачу надсилались копія ухвали суду про відкриття провадження у порядку спрощеного провадження, проте заяв із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду від нього не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення.
Судом встановлено, що 15.08.2024 р., між позивачем та відповідачем було укладено боргову розписку.
Судом встановлено, що відповідно до розписки позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти у розмірі - 42 000 грн. та відповідач зобов'язався повернути вказану вище суму до 15.10.2024 р.
Судом встановлено, що станом на сьогодні, відповідач не повернув кошти та не виконав умови боргової розписки від 15.08.2024 р., а також прострочив термін виконання умов розписки, внаслідок чого позивач не може користуватись своїми коштами з 16.10.2024 р.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків,
Відповідно до вимог статей 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інший речей, визначених родовими ознаками; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, не повернула позику ані в установлений договором термін, ані в подальшому.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання маж бути виконане у гривнях.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач у визначені договором позики строки не повернув в повному обсязі суму позики, вимоги позивача щодо повернення суми позики є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми, а саме 403 грн. 16 коп., а також інфляційні збитки - 2682 грн. 32 коп. (з 16.10.2024 по 09.02.2025).
На підставі ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст. ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст. 192, 524, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики між фізичними особами від 15.08.2024року в сумі 42 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 три процента річних від простроченої суми, а саме 403 грн. 16 коп., а також інфляційні збитки - 2682 грн. 32 коп. (з 16.10.2024 по 09.02.2025).
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 12 600 грн.
В іншій частині рішення відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Святошинським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://sv.ki.court.gov.ua.
Суддя: Л.М. Шум