Справа № 752/7524/25
Провадження № 2/752/5322/25
09 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю'Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за надані жилого-комунальні послуги в розмірі 38 953, 41 грн, з яких:
-37 177, 03 грн послуг з постачання теплової енергії;
-421, 64 грн за абонентське обслуговування;
-1 256, 62 грн інфляційних збитків;
-98, 12 грн річних.
Посилається в позові на те, що ТОВ'Теплопостачсервіс» з 01 липня 2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
З моменту отримання права власності на житло відповідач отримує послуги з централізованого опалення та постачання грячої води, не відмовлявся від них та фактично споживає їх.
26 грудня 2018 року між товариством та відповідачем укладений Договір № 58/153 про надання послуг з централізованого опалення постачання грячої води, за яким виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відовідної якості послуги з централізованого опалення та постачанн гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, встановлених договором.
Відповідно до умов публічного договору приєднання про надання послуг з постачання гарячої води та публічного договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії, розміщених на сайті ТОВ'Теплопостачсервіс», з 22 лютого 2022 року плата виконавця включає, в тому числі, плату за абонентське обслуговування, розмір якої визначається виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 із змінами, внесеними постановою від 01 вересня 2021 ркоу № 928.
В порушення умов договору відповідач плату за отримані послуги не вносить з 01 жовтня 2021 року, у зв'язку з чим станом на 01 березня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі:
-37 177, 03 грн послуг з постачання теплової енергії;
-421, 64 грн за абонентське обслуговування.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Позов був зарестрований судом 28 березня 2025 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України визначено склад суду.
Ухвалою суду від 31 березня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.
05 травня 2025 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.
Посилається на те, що послугами позивача він не користується, а показники лічильників у квартирі є незмінними.
Доказом цього є Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31 жовтня 2023 року щодо тепло лічильників з заводськими номерами 14928400 та 14928401.
01 листопада 2021 року теплолічильники були введені в експлуатацію - теплолічильник № 14928400 ( номер пломби 79032838(39), а теплолічильник № 14928401 ( номер пломби 79032836(37) з накопиченою кількістю тепла - 32 355 Квт.
Крім того, відповідно до Акту контрольного зйому показників лічильників тепла станом на 26 листопада 2024 року на лічильнику № 14928400 показник складає 00000, а на лічильнику № 14928401- 32355.
Акти складені двома представниками ТОВ'Теплопостачсервіс» та підписані ним.
Наявності лічильників позивач не заперечує і їх показники тривалий час є незмінними.
У наданому позивачем розрахунку відсутні будь-які показники лічильника за вказаний у позові період часу і містить недостовірні дані.
Відповідно до квитанції про оплату послуг за березень 2018 року ним сплачено борг у розмірі 30 634, 73 грн.
З квітня 2018 року і до цього часу змінилися показники лише одного лічильника в незначному розмірі, а саме № 14928401, однак ним сплачено 9 027. 56 грн на підставі постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 10 червня 2024 року за період часу з квітня 2015 року до жовтня 2021 року.
Крім того, зазначив, що позивач пропустив строк для звернення до суду з позовом у частині вимог з лютого 2022 року до лютого 2025 року.
З урахуванням цього, просить у позові відмовити.
12 травня 2025 року позивач подав відповідь на відзив.
Зазначає, що відповідно до ч.6 ст.10 Закону України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі зобов'язані брати участь у сплаті за надані послуги теплопостачання місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, які розподіляються на власників (співвласників) житлових та нежитлових приміщень.
Такі показники нараховуються відповідно до показників вузла комерційного обліку (загальнобудинвоого лічильника).
Крім того, відповідно до п.1 розділу 6 наказу Мінрегіону № 315 від 22 листопада 2018 року «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» відповідачу, як власнику квартири, донараховується обсяг спожитої теплової енергії як споживачу, приміщення якого облаштоване індивідуальним засобом обліку, однак не користується тепловою енергією.
Такі донарахування відповідачу здійснено відмовідно до вимог законодавства, про що зазначено в розрахунку.
Заперечує пропуск строку позовної давності з приведенням загальновідомих відповідних обґрунтувань, а саме дією воєнного стану та поширенням коронавірусної хвороби.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що відповідач є власникм квартири АДРЕСА_1 .
26 грудня 2018 року між сторнами був укладений Договір № 58/153 про надання послуг з централізованого опалення та постачання грячої води.
Відповідно до п.1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відовідної якості послуги з централізованого опалення та постачанн гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, встановлених договором.
Згідно з п.11 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
( а.с.4 - 7 )
Позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку.
Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 01 березня 2025 року становить:
-37 177, 03 грн послуг з постачання теплової енергії;
-421, 64 грн за абонентське обслуговування.
/ а.с. 8 - 9 /
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Законом України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
За змістом п. 2 ч.1 ст.5 Закону до житлово-комунальних послуг належать, у тому числі: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, як їх користувач, оскільки користувався ними, як власник квартири у багатоквартирному житловому будинку.
Відповідно до п.п.4, 6 ч.1 ст.1 Закону України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
Вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Частиною 6 ст.10 Закону визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.
Заперечуючи проти викладених у відзві обставин, представник позивача посилається на те, що нарахована відповідачу заборгованість є донарахуванням обсягу спожитої теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщень за рахунок суміжних опалювальних приміщень, запобігання утворення грибків та плісняви в приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівді/будинку.
Такі донарахування проводяться в зв'язку з невикористанням відповідачем теплової енергії відповівдно до до п.1 розділу 6 наказу Мінрегіону № 315 від 22 листопада 2018 року «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».
Приведених обставин відповідач не спростував, отримання рахунків на оплату вказаних послуг не заперечував.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а правильність розрахунку належних до сплати сум, доведеним.
З урахуванням приведеного, суд не приймає до уваги посилання відповідача на сплату ним заборгованості за надані послуги на підставі постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області.
Щодо пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.
В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Крім того, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповненого згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року ( в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Тобто, у щомісячних зобов'язаннях споживача зі сплати житлово-комунальних послуг перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача виникла з жовтня 2021 року.
До суду позивач звернувся в березні 2025 року.
Тобто, з моменту виникнення заборгованості строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, а з лютого 2022 року були зупинені.
Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким строки позовної давності зупинялися, виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.
Таким чином, звернення позивача до суду мало місце в межах строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду в розмірі 3 028, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 322, 509, 526, 544, 625 ЦК України, Законом України» Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 256, 257, 261, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю'Теплопостачсервіс» 37 177, 03 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги, 1 256, 62 грн інфляційних втрат, 98, 12 грн річних та 421, 64 грн заборгованості за абонентське обслуговування.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю'Теплопостачсервіс» 3 028, 00 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю'Теплопостачсервіс», адреса: 03189 м.Київ вул. Кішки Самійла, буд.7-А, прим. 65, 66, ЄДРПОУ: 35138553.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В.Машкевич