Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7547/25
Номер провадження 1-кп/711/520/25
08 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12025250310001734 від 19.05.2025 про продовження строку запобіжного заходу стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, офіційно не працевлаштованого, не має зареєстрованого місця проживання, місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Придніпровським районним судом м. Черкаси здійснюється розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підставами для клопотання прокурор зазначив продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, продовження вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Так, на думку прокурора, ризик переховування від суду зумовлений суворістю покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, та обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину.
Відсутність у ОСОБА_4 офіційного працевлаштування та джерел доходу, міцних соціальних зв'язків, наявність судимостей за вчинення умисних корисливих злочинів, прокурор пов'язував з ризиком вчинення обвинуваченим аналогічних кримінальних правопорушень.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, на переконання сторони обвинувачення не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зважаючи на викладене, прокурор підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити та продовжити ОСОБА_4 тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначив, що зміст клопотання є аналогічним попередньому клопотанню про продовження строку запобіжного заходу. Адвокат вказав, що озвучені прокурором ризики не доведені будь-якими доказами. Зазначив, що ризик впливу на потерпілого та свідків нівелюється тією обставиною, що потерпілий фактично вже допитаний судом, а безпосередні свідки кримінального правопорушення відсутні, тому вплив на допитаних під час досудового розслідування свідків, які надавали побічні показання, є нелогічним. Також захисник надав ряд документів, на підставі яких просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Це, зокрема: заява ОСОБА_6 від 22.09.2025 про зобов'язання надати ОСОБА_4 місце проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , разом з її дочкою ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про право на спадщину, яким ОСОБА_6 набула у власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; копія витягу з Державного реєстру речових прав про власність ОСОБА_6 на квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_4 також заперечив проти продовження запобіжного заходу тримання під вартою та підтримав позицію захисника, вважав заявлені ризики не доведеними, вказав, що став на шлях виправлення, оскільки востаннє був звільнений умовно-достроково. ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_7 це його дружина, з якою він перебуває у незареєстрованому шлюбі і проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Власником половини квартири є його теща ОСОБА_6 , яка й надала дозвіл на його проживання в цьому помешканні.
Заслухавши думку сторін, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.
12.08.2025 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжено до 20.08.2025.
У подальшому тримання під вартою ОСОБА_4 продовжене ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2025 по 19.10.2025 включно з визначенням застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи наведені прокурором ризики як підставу для продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_4 суд вважає, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від суду під тягарем кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводить, що ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду є достатньо високим.
Також актуальним є ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки він неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, офіційно не працевлаштований, відомості про джерела його доходу та наявність міцних соціальних зв'язків відсутні.
Однак суд вважає, що ризик впливу на потерпілого наразі істотно зменшився, адже потерпілий допитаний у судовому засіданні 10.09.2025 і його показання судом заслухано безпосередньо, що фактично нівелює можливість впливу на нього обвинуваченим з метою зміни його показань чи відмови від них. Переліку конкретних свідків, імовірність ризику впливу наяких існує, прокурором не надано, як і доказів реальності загрози такої поведінки з боку обвинуваченого, хоча повністю відкинути ризик впливу на свідків на цьому етапі судового провадження не можна.
У контексті цього суд зазначає, що може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд звертає увагу, що сутністю запобіжного заходу у виді домашнього арещту відповідно до ст. 181 КПК України є заборона обвинуваченому цілодобово або у визначений час доби залишати житло. Зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 не має, зі слів обвинуваченого проживав фактично за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачений власного житла не має, в офіційно зареєстрованому шлюбі не перебуває, неповнолітніх дітей на утриманні не має.
При цьому стороною захисту не надано підтвердження фактичного проживання обвинуваченого протягом певного періоду за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із ОСОБА_7 та відомостей про те, що вказана особа не заперечує проти перебування ОСОБА_8 за цією адресою.
На переконання суду, на цей час інший менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, чи забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов'язків, а тому вказані обставини та ризики виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою і підстав для зміни запобіжного заходу на цьому етапі судового провадження суд не вбачає.
Разом з тим, суд вважає за можливе при продовженні строку тримання під вартою зменшити ОСОБА_4 в передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України межах раніше визначений розмір застави до 60 прожиткових мінімумів доходів громадян з метою реалізації ним права на внесення такої застави і можливої зміни запобіжного заходу на менш суворий, та визначити у випадку її внесення наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, тобто з м. Черкаси, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177-178, 181, 199, 315, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 07 грудня 2025 року включно, із визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 181 200 грн, з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, тобто з м. Черкаси, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Наслідком невиконання покладених на обвинуваченого обов'язків може бути звернення застави в дохід держави та обрання йому більш суворого запобіжного заходу.
Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.
Копії ухвали направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.
Суддя ОСОБА_1