cправа № 570/5113/25
провадження № 1-кс/570/543/2025
09 жовтня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі слідчого судді ОСОБА_1 ,
з участю слідчого ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його законного представника ОСОБА_5 ,
його захисника адвоката ОСОБА_6 ,
психолога ОСОБА_7 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_10 , по матеріалах досудового розслідування №12025181180000654від 06 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України відносно ОСОБА_4 ,
про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту,
оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, при цьомуобґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, слідчий просить обрати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобовогодомашнього арешту строком на 2 місяці (60 днів), поклавши відповідні обов'язки.
Згідно з клопотанням, 05 жовтня 2025 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи напроти під?їзду №1 буд. АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин в ході словесного конфлікту, діючи з прямим умислом, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, передбачаючи настання наслідків у виді заподіяння тілесних ушкоджень та свідомо бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_11 один удар кулаком правої руки в область обличчя, внаслідок чого останній втратив рівновагу та із прискоренням з висоти власного зросту упав на тверде покриття та вдарився головою. У результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми, забій головного мозку важкого ступеня та перелому основи черепа, які відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
За даним фактом з 06 жовтня 2025 року розслідується кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
06 жовтня 2025 року ОСОБА_4 отримав підозру у його вчиненні.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання повністю і по аналогічних мотивах та пояснили суду про обставини, вказані у ньому. Додатково вказали, що просять обрати місце контролю проживання підозрюваного за місцем фактичного проживання опікуна, вказуючи на описку у клопотанні.
Підозрюваний не заперечує проти обрання запобіжного заход, умови якого йому зрозумілі. Стверджує, що навчається дистанційно та неофіційно працює на ремонті авто. Щиро кається у вчиненому, вважає, що захищав свого друга від неправомірних дій потерпілого.
Його законний представник - опікун стверджує, що власник квартири, яку орендує її сім"я, категорично проти обрання її житла як місця контролю проживання засудженного, тому у випадку задоволення клопотання вони будуть змушені шукати нове житло. Будинок у с.Здовбиця ще не повністю готовий до проживання і юридично не оформлений на неї, бо залишився останій платіж, але підозрюваний там інколи проживає. Квартира, де зареєстрований підозрюваний, не придатна для проживання зовісім і навіть не підходить для приватизації, бо відсутні вікна, двері і т.п. У цій квартирі зареєстровані підопічні діти: підозрюваний та його менший брат, яких вони взяли під опіку як сусіди після смерті їх матері - раніше судимої, батько також був раніше судимий і був вбитий. Щодо підозрюваного, то він завжди приходить всім на допомогу, навіть собі у збиток, його в школі часто ображали і били, тому перейшов на сімейну форму навчання, хочу здобути середню освіту і навчатися далі, цікавиться технікою, неофіційно працює на СТО.
Захисник заперечує проти клопотання та просить обрати більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, оскільки розуміє суспільний інтерес до даної справи. При цьому власну позицію мотивує тим, що в клопотанні відсутні достатні дані, які б свідчили про необхідність застосування саме такого запобіжного заходу, враховуючи його молодий вік, вперше притягнення до відповідальності, смерть батьків, його щире каяття у вчиненному, дії після події, оскільки він сам особисто вночі зателефонував до поліції та повідомив про те, що саме він вдарив потерпілого. Йому не повірили і тоді він сам зранку прийшов у поліції, детально розповів про подію при його допиті у "зеленій кімнаті". По суті стверджує, що кваліфікація єдій підозрюваного є попередньою, стан потерпілого покращився і він зможе розповісти свою версію події. Ризики, на які вказує сторона обвинувачення, нічим не підтверджуються, оскільки підозрюваний не ухиляється, а, навпаки, постійно вчасно з'являється на проведення всіх процесуальних дій. Будь-які речі, які він може знищити, відсутні і на їх наявність сторона обвинувачення навіть не вказує. Щодо впливу на потерпілого, то він є працівником поліції, тому вплив на нього малоймовірним, ще й знаходиться у лікарні. А свідки - друзі підозрюваного не заявляли про їх захист як свідків. Якщо ж суд вирішить обрати домашній арешт, то звертає увагу на позицію опікуна і те, що носіння браслету є надмірним.
Заслухавши їх думку, позицію психолога, яка вважає, що досудове слідство проводиться з дотриманням всіх інтересів неповнолітнього, з'ясувавши обставини та вивчивши надані матеріали кримінального провадження, вважаючи їх достатніми для винесення рішення, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність, ніхто не може бути позбавлений свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно з ч.1 ст.492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано одині з запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.177 КПК України основною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобов'язує слідчого суддю встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання суд з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення. Доказами, які дають для цього підстави, є протоколи допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 06.10.2025, протокол огляду місця події від 06.10.2025, протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 06.10.2025.
Суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення. Вирішуючи питання обгрунтованості підозри суд визначив, що вона досягає рівня, необхідного для обрання запобіжного заходу та є обгрунтованою в тій мірі, яка обумовлює характер обмеження прав і свобод підозрюваного, стосовно якого обирається запобіжний захід певного виду.
За визначенням, яке містить рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зібрані органами досудового розслідування докази на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що особа обґрунтовано підозрюється в інкримінованому йому злочині.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що він є неповнолітнім, зі слів навчається в 11 класі Здолбунівського ліцею №1 Здолбунівської міської ради Рівненської області на сімейній формі навчання, неофіційно працює.
Суд вважає, що подавач клопотання не довів ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також не довів ризик того, що він може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,
Разом з тим підозрюваний, будучи обізнаним про коло осіб кому відомо, чи може бути відомо про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, в тому числі, знаючи свідків, шляхом умовлянь, вчинення тиску, погроз та/або будь-яким іншим чином вплинути на цих осіб з метою зміни показань, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду даного провадження. Питання щодо впливу на потерпілого - працівника поліції суд вважає недоведеним.
Враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності: відсутність судимостей, його соціальні зв'язки у вигляді родини, де він перебуває під опікою разом із неповнолітнім братом, також тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, перевіривши наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, суд вважає, що ця особа за певних умов може порушити свої процесуальні обов'язки. Зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу у застосуванні відносно даної особи запобіжного заходу.
При оцінці пропорційності застосування запобіжного заходу певного виду для запобігання встановленим ризикам та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя враховує досліджені під час судового засідання матеріали та індивідуальні особливості кримінальногь провадження, беручи до уваги відомості про особу підозрюваного, та внаслідок цього має визначити такий запобіжний захід, який є достатнім для запобігання неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Суд зауважує, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Законним та обґрунтованим вважається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Прокурор під час судового розгляду не зміг довести, що незастосування більш суворого запобіжного заходу не зможе запобігти настанню ризиків, наявність яких була зазначена у клопотанні і встановлена у судовому засіданні, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити, разом з тим, необхідно вирішити питання обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені обов'язки, передбачені ст.194 КПК України. У випадку їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застосування особистого зобов'язання дозволяє досягти завдання кримінального провадження, а також забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків завдяки незначній мірі процесуального примусу, що характеризує його як найменш обтяжливий запобіжний захід. Таке рішення забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і відповідатиме Конституції України, вимогам КПК України, нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертаю увагу ініціторів клопотання на те, що у ч.5 ст.194 КПК України встановлений чіткий та виключений перелік обов'язків, необхідність покладення яких має бути доведена прокурором.
Крім того, видається доречним, щоб подавач клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту мав відповідну інформацію і міг довести, що власники житла або інші мешканці не заперечують проти того, щоб ця особа знаходилася у їх житлі під домашнім арештом. "Житло цієї особи" охоплює випадки, коли підозрюваний 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо. При цьому правильною є практика слідчих, які пропонуючи цей запобіжний захід, з'ясовують при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання; наявність у нього родини і утриманців тощо.
Ст.309 КПК України визначений виключний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Скарги на ухвали щодо застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Разомз тим, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.
Керуючись ст.176, 179, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
відмовити у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Здолбунів Рівненської області, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , фактично проживаючого по АДРЕСА_3 , громадянина України, учня 11 класу Здолбунівського ліцею №1 Здолбунівської міської ради Рівненської області, не судимого, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язок прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом; повідомляти їх про зміну свого місця перебування.
Строк дії обов'язків становить два місяці.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора під час досудового розслідування та судового провадження, відповідно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Слідчий суддя ОСОБА_1