Справа № 569/17969/25
26 вересня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , головного бухгалтера ТОВ «Любомирське вапняно-силікатне підприємство» (код ЄДРПОУ 38302696), РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
В протоколі про адміністративне правопорушення серії 000966 №7805/Ж12/17-00-07-01 від 01.08.2025 зазначено, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛВСП», код ЄДРПОУ 38302696, встановлено, що головний бухгалтер ТОВ «ЛВСП» ОСОБА_1 вчинила порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2025 року на загальну суму 31347489 гривень, встановлено порушення п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 розд. ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 5, п. 7, п. 8, п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.10.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5, п. 10 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 7, п. 8, п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.05.2000 №288/4509 зі змінами та доповненнями, п. 15, п. 16, п. 17 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 №27/4248 зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п. 3.23 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України №433 від 28.03.2013 та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 310 325 грн, в тому числі: за грудень 2018 року в сумі 131 125 грн., за березень 2019 року на суму 172 651 грн., за квітень 2019 року в сумі 169 696 грн., за травень 2019 року в сумі 382 017 грн., за червень 2019 року на суму 298 287 грн., за липень 2019 року 6 847 грн, за липень 2022 року на суму 68 886 грн., за жовтень 2022 року на суму 24 175 грн., за травень 2023 року на суму 1 650 грн., за червень 2023 року на суму 37 грн, за листопад 2023 року на суму 83 333 грн., за червень 2024 року на суму 3 621 грн.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гуль Н.В. подала до суду письмові заперечення, в яких просила закрити провадження по справі, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В судове засідання ОСОБА_1 та її захисник адвокат Гуль Н.В. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Захисник подала до суду письмові заперечення, в яких просила закрити провадження по справі, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на вказані обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника та його захисника, на підставі наявних доказів.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Статтею 38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Тобто, приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Як слідує зі змісту статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Така позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №489/4756/16-а.
Проступок з формальним складом за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є закінченим у момент вчинення (не вчинення) конкретної дії, внаслідок чого порушено порядок ведення податкового обліку, а тому таке порушення не вважається триваючим.
Як вбачається протоколу про адміністративне правопорушення, порушення податкового законодавства мало місце у червні 2024 року.
Таким чином, датою вчинення адміністративного правопорушення є дата подачі декларації з ПДВ за червень 2024 року, що і є датою вчинення адміністративного правопорушення. Саме з цього моменту, вказане правопорушення вважається закінченим.
Тому, з урахуванням положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , як головного бухгалтера ТОВ «Любомирське вапняно-силікатне підприємство», за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку сплив через три місяці після подачі декларацій з ПДВ за червень 2024 року.
В матеріалах справі відсутні відомості щодо конкретної дати подачі декларацій з ПДВ за червень 2024 року.
Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Зважаючи на вказані норми закону, з врахуванням встановлених контролюючим органом порушень законодавства щодо повноти сплати податкових зобов'язань за червень 2024 року, суд вважає, що кінцевим строком подачі декларації з ПДВ за червень 2024 року є 20.07.2024.
Таким чином, зважаючи навіть на граничні строки подачі декларації з ПДВ за червень 2024 року (20.07.2024), на момент розгляду справи судом минуло більше трьох місяців з дня вчинення правопорушення, а відтак сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Пункт 7 ч. 1 ст. КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Тобто, поєднання закриття справи з одночасним встановленням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Суд наголошує на тому, що наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Закінчення у справі строку передбаченого ст. 38 КУпАП є процесуальною перешкодою для суду будь-яким чином продовжувати у ній провадження.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Враховуючи те, що з дня вчинення зазначеного правопорушення, яке не є триваючим, минуло більше ніж три місяці, тобто на момент прийняття рішення сплинув законодавчо встановлений строк накладення адміністративного стягнення, вказане провадження підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК