Справа №949/2256/25
09 жовтня 2025 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №658412 від 26 вересня 2025 року, ОСОБА_1 25 вересня 2025 року біля 19 год. 30 хв., перебуваючи на вулиці Незалежності та в магазині в с. Будимля Сарненського району, висловлювався нецензурною лайкою та образливо чіплявся до ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
На розгляд справи до суду ОСОБА_1 не з'явився. При цьому, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 в якій він просить розгляд адмінматеріалів здійснити без його участі, де підтвердив, що дійсно обзивав ОСОБА_2 нецензурною лайкою та просить призначити йому покарання у виді штрафу.
Отже, підтвердження ОСОБА_1 щодо ображання ОСОБА_2 суд розцінює як визнання ним вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 25 вересня 2025 року близько 19 год. 30 хв. вона підійшла до магазину Продукти в с. Будимля. В цей час біля магазину перебував у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 . Побачивши її, він почав ображати її нецензурними словами. Не звертаючи на нього уваги, вона зайшла в приміщення магазину і ОСОБА_1 пішов за нею. Там він і далі ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Пізніше він дістав ключ від автомобіля і почав погрожувати їй проштрикнути цим ключем їй горло. На будь-які прохання припинити свої протиправні дій, ОСОБА_1 не реагував.
При цьому, потерпіла додала, що такі дії зі сторони ОСОБА_1 в її адресу мають систематичний характер.
Тому, за неправомірні дії ОСОБА_1 , потерпіла просить притягнути його до відповідальності суворішого, ніж накладення штрафу.
Вислухавши потерпілу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до диспозиції ст. 173 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Верховний Суд України у постанові від 04 жовтня 2012 року (справа № 5-17 кс 12) сформулював правову позицію, відповідно до якої громадський порядок слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного тощо.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, крім визнання вини, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №658412 від 26 вересня 2025 року, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , які повністю підтверджують викладені потерпілою обставини вчинення адміністративного правопорушення, а також поясненнями потерпілої ОСОБА_2 .
Сам ОСОБА_1 у своїй заяві суду не заперечує факт порушення 25 вересня 2025 року громадського порядку та спокою громадян.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Окрім того, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_5 , суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), що охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За перелічених фактичних обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, зважаючи на думку потерпілої ОСОБА_2 , суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_5 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення, в межах санкції ст. 173 КУпАП саме у виді адміністративного арешту, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.
Згідно ст. 326 КУпАП постанова суду про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 року № 10-р/2018 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 294, статті 326 Кодексу, якими передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту набирає законної сили в момент її винесення та виконується негайно, визнано неконституційними.
Разом із тим, положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 173-2, 284, 287, 294, 307, 308 КУпАП
ОСОБА_1 , за ст. 173 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 7 (сім) діб.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Початок строку адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту обчислювати з моменту адміністративного затримання.
Виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту покласти на Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області після набрання постановою суду законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.