Справа №949/2211/25
08 жовтня 2025 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшого солдата, молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - помічника гранатометника 2 групи інспекторів прикордонної служби 1 відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ), проживаючого по АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 17 вересня 2016 року Шаргородським РС УДМС України у Вінницькій області,
за ч.2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу серії ЧЦП №047806 від 15 липня 2025 року, старший солдат, молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії - помічник гранатометника 2 групи інспекторів прикордонної служби 1 відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (зм.д. н.п, Висоцьк) ОСОБА_1 , 13 липня 2025 року не здійснив перевірку транспортного засобу, що рухався через контрольний пост та не здійснив затримання правопорушників, що перебували у транспортному засобі, що призвело до безперешкодного прямування порушника до державного кордону. Своїми діями він порушив вимоги п.п. 1 п.7 глави 2 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, затвердженої Наказом МВС №1261 від 19 жовтня 2015 року, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 172-18КУпАП.
На розгляді справи в суді в одному із судових засідань по даній справі, ОСОБА_1 свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 13 липня 2025 року, він ніс службу у складі прикордонного наряду, згідно графіка несення служби. На той час до його безпосередніх обов'язків входило стояти на шлагбаумі та страхувати іншого інспектора, який безпосередньо займався перевіркою транспортних засобів. Запевнив суд, що в подальшому буде намагатися не допускати подібних правопорушень. Просив суворо його не карати.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст.245 КУпАП передбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за ч.2 ст. 172-18 КУпАП настає за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України , вчинені в умовах особливого періоду.
При цьому, стаття 172-18 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 172-18 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 24 лютого 2022 року, після оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово був продовжений та триває по сьогоднішній час.
Відповідно до п. 3 ч.1 розділу I «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» прикордонним нарядом є одна або кілька озброєних чи спеціально екіпірованих уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України або здійснюють інші повноваження у випадках, передбачених Законом України "Про Державну прикордонну службу України". До несення служби в прикордонних нарядах допускається особовий склад органів Державної прикордонної служби України, який пройшов відповідну підготовку, здав заліки та допущений до несення служби наказом начальника органу охорони державного кордону.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши повно й об'єктивно обставини адміністративного правопорушення та матеріали справи, суд приходить до висновку, що в його діях наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП, а його вину доведено повністю, що стверджується письмовими доказами, які не були спростовані під час судового розгляду, зокрема: протоколом серії серії ЧЦП №047806 від 15 липня 2025 року (а.с.1-2); витягом з книги обліку особового складу від 20 липня 2025 року (а.с.6); витягом з розділу ІІ Журналу бойових дій від 20 липня 2025 року (а.с.7).
Вирішуючи питання щодо накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення даного адміністративного правопорушення, суд приймає до уваги положення ст. 22 КУпАП, які вказують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За правилами ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Будь-яких застережень щодо неможливості застосування до даного складу адміністративного правопорушення положень ст. 22 КУпАП закон не містить.
Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу порушниці, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, її майновий стан, визнання вини у вчиненому.
У контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23 лютого 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції.
Питання чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності. Суд повинен проаналізувати чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника.
При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суддя також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004усправі № 1-33/2004.
Так, приймаючи рішення по справі, враховуються правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі "Бакланов проти росії" (09.06.2005 року) та у справі "Фрізен проти росії" (24.03.2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним. Крім того, приймаються до уваги правові позиції висловлені у справі "Ісмайлов проти росії" (п. 38 Рішення від 16.10.2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.
Як вбачається із службової характеристики, за місцем проходження військової служби ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно (а.с.5).
Вирішуючи питання накладення стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який позитивно характеризується за місцем несення військової служби, ступінь його вини, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, щиро розкаявся та запевнив суд, що такі правопорушення буде намагатися більше вчиняти, що свідчить про усвідомлення останнім факту вчинення ним адміністративного правопорушення, вчинене адміністративне правопорушення не потягло за собою негативних наслідків і не завдало будь-якої шкоди громадському порядку, суд приходить до висновку, що для досягнення завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та зважаючи на мету адміністративного стягнення достатнім буде звільнити її за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення від адміністративної відповідальності та обмежитись щодо ОСОБА_1 усним зауваженням, а справу провадженням закрити.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження, органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справу, виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись ст.ст.22, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП, оголосивши йому усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-18 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.