Справа 556/2182/25
Номер провадження 2/556/802/2025
03.10.2025 .Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Договором про споживчий кредит №5078630, у розмірі 24856.58 грн.
Свої позовні вимоги мотивують тим, що 25.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит №5078630, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 10 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені кредитним договором. ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надали відповідачці кредит на вказану суму. ОСОБА_1 зі свого боку не виконала умов кредитного договору.
09.02.2022 ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги №80-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулось відступлення права вимоги за Договором про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021 .
Сума заборгованості відповідача становить 24856,58 грн., з них: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить - 5605 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 18251,58 грн.; заборгованість за комісією - 1000 грн.
Відповідачка заборгованість за кредитним договором, в добровільному порядку, первісному кредитору та позивачу не погасила. А тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Вказаний позов надійшов до суду 18 липня 2025 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
30.09.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що 25 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачка отримала кошти в розмірі 10 000 грн., та зобов»язувалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.5 Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Згідно з індивідуальною частиною Договору про споживчий кредит № 5078630 від 25.08.2021, укладеним між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_2 , були чітко встановлені наступні умови: сума кредиту: 10 000,00 грн.; строк кредитування: 15 днів (з 25.08.2021 по 09.09.2021 року); загальні витрати за кредитом: комісія 1000,00 грн та проценти 1875,00 грн, що разом становить 2 875,00 грн.; загальна сума до повернення станом на 09.09.2021: 12 875,00 грн.
Таким чином, сторони погодили, що правомірний розмір плати за користування кредитними коштами протягом усього строку дії договору становить - 2 875,00 грн. Натомість позивач, всупереч умовам договору та правовій позиції Верховного Суду, продовжив нарахування відсотків після спливу 15-денного строку кредитування, що призвело до безпідставного збільшення суми заборгованості. Згідно розрахунку Позивача, сума процентів становить - 18 251,58 грн, що майже в 10 разів перевищує погоджену сторонами суму відсотків та є очевидно непропорційним.
Таким чином, будь-яке нарахування відсотків за користування кредитом за договірною ставкою після 09.09.2021 є неправомірним, а розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, є необґрунтованим та штучно завищеним.
Визнаючи факт укладення кредитного договору № 5078630 від 25.08.2021 року та отримання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн, Відповідач наголошує, що вона діяла добросовісно та вживала всіх можливих заходів для повного та своєчасного погашення заборгованості.
Це підтверджується розрахунком заборгованості, наданим самим Позивачем, з якого вбачається, що Відповідач у період з 09.09.2021 по 24.11.2021 сплатила на користь кредитора сумарно 15 243,00 грн. Ця сума значно перевищує суму отриманого кредиту разом із правомірно нарахованими процентами та комісією.
Однак, замість того, щоб спрямовувати отримані кошти на погашення основної суми боргу («тіла кредиту») та законних процентів, первісний кредитор, зловживаючи своїми правами, зараховував усі платежі на погашення незаконних комісій за пролонгацію та надмірно нарахованих процентів. Внаслідок таких маніпулятивних дій основна сума боргу штучно залишалася непогашеною, що дозволяло кредитору продовжувати нараховувати нові проценти.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що набув право вимоги до Відповідача на підставі Договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022 року, укладеного з ТОВ «Мілоан». Однак Позивач не є належним кредитором у цьому зобов'язанні, оскільки на момент зазначеного відступлення у первісного кредитора ТОВ «Мілоан» було відсутнє дійсне право грошової вимоги до Відповідача.
По-перше, на момент відступлення права вимоги заборгованість була не просто погашена, а існувала значна переплата з боку Відповідача.
Як доведено у контррозрахунку (Додаток №1), заборгованість Відповідача за кредитним договором була повністю погашена ще 06.11.2021 року, і на той момент утворилася переплата. Останній платіж було здійснено 24.11.2021 , що ще збільшило суму переплати.
Таким чином, на дату укладення договору відступлення права вимоги - 09.02.2022 - ТОВ «Мілоан» не мало до Відповідача жодних дійсних грошових вимог, які б могли бути законно відступлені.
По-друге, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент її переходу.
По-третє, Позивач не надав належних доказів повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.
На підставі вищевикладеного просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5078630 від 25.08.2021 в повному обсязі.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.
Належним чином повідомлена відповідачка та її представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав:
Судом встановлено, що 25 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, в електронній формі. За його умовами, кредитодавець зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 10000 гривень.
Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4. договору, кредит надається строком на 15 днів з 25.08.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 09.09.2021.
Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить - 1000,00 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 10 % від суми кредиту.
Згідно п.1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом становлять - 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.
Разом з тим, згідно п.п.1.7, тип процентної ставки за цим договором фіксована.
Відповідачка прийняла умови кредитного договору та підписала зазначений кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора (пароля-смс) та отримала кредит в сумі 10 000 грн. на свою банківську платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням №54642729 від 25.08.2021.
Відповідно до п. 6.1, 6.2 вказаного договору він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщений в Особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього Кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
Згідно п.6.3 цього Договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід»ємними частинами договору в цілому.
Згідно із Додатком №1 кошти в сумі 12875,00 грн., з яких 10 000 грн - тіло кредиту, 1875,00 грн.- проценти за користування кредитом, 1000 грн. - комісія, мали бути повернуті 09.09.2021.
Згідно листа №20.1.0.0.0/7-250911/65026-БТ від 16.09.2025, виданого АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів -10000 грн.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору, що підтверджується платіжним дорученням №54642729 від 25.08.2021.
09.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та TOB «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 80-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (права Вимоги) у Боржників за Кредитними Договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржником, включно і до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 50-78630 від 25.08.2021.
Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
ПоложенняЗакону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, у якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договорами, надавши позичальнику кредитні кошти, у порядку передбаченому умовами договорів, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зіст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
За приписом статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.
Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
За приписами ст.ст.526,527,530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що станом на час звернення до суду відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021., укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 - 24856,58 грн., з них: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить - 5605 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 18251,58 грн.; заборгованість за комісією - 1000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого представником відповідача, у період з 09.09.2021 по 24.11.2021 ОСОБА_1 сплатила на користь кредитора сумарно - 16414,00 грн. Ця сума значно перевищує суму отриманого кредиту разом із правомірно нарахованими процентами та комісією.
Вказаний розрахунок позивачем не спростований та містить детальний розпис нарахованої заборгованості, та суми сплачених коштів по заборгованості за кредитом.
Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
Згідно з умовами Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Разом з тим, згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, складеного ТОВ «Мілоан», відповідачкою було сплачено тіло кредиту в розмірі - 4395 грн. (09.09.2021 - 500 грн; 16.09.2021 - 475,00 грн., 22.09.2021 - 902,00 грн., 08.10.2021 - 812.00 грн., 23.10.2021 - 365,00 грн., 30.10.2021 - 347,00 грн.; 06.11.2021 - 197.00 грн., 09.11.2021 - 320 грн., 16.11.2021 - 304 грн., 24.11.2021 - 173 грн.). Залишилося сплатити - 5605,00 грн.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами.
Як вбачається з умов Договору про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, відповідачка отримала кредит, зі сплатою процентів, на певний строк.
Таким чином, за умовами вищезазначених Договорів сторони погодили строк їх дії, тому саме із зазначеної дати кредитодавець не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Тобто, право нараховувати проценти за користування позикою припинилося зі спливом строку дії вищезазначених договорів позики, а тому після закінчення строку дії договору (Договору про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021- з 09.09.2021), позикодавці не мали права нараховувати проценти за користування кредитами
Відповідно, таке право відсутнє і у позивача, як правонаступника, до якого перейшло право грошової вимоги до відповідача.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4статті 263 ЦПК України).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ст. 1050 ЦК України.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання відповідно до умов Договору про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021 належним чином не виконувала, не повернула Кредитодавцю отриманої суми у вигляді тіла кредиту в розмірі 10 000 грн., в зв'язку з чим згідно умов договору нараховується за кожний день користування позикою процентна ставка (базова, фіксована), що становить 1.25% упродовж строку дії договору позики.
Тобто, сума заборгованості за процентами за користування кредиту, отриманого ОСОБА_1 згідно за Договором про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, на дату закінчення строку дії договору, сума нарахованих процентів за ставкою 1,25 % на день повинна була скласти - 1875,00 грн. (10000,00*1,25% * 15 днів).
Разом з тим, згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, складеного ТОВ «Мілоан», відповідачкою було сплачено проценти по кредиту в розмірі - 7624 грн. (09.09.2021 - 575 грн; 16.09.2021 - 626,00 грн., 22.09.2021 - 954,00 грн., 08.10.2021 - 1155.00 грн., 23.10.2021 - 813,00 грн., 30.10.2021 - 772,00 грн.; 06.11.2021 - 1110.00 грн.+366.00 грн., 09.11.2021 - 488.00 грн., 16.11.2021 - 497.00 грн., 24.11.2021 - 278.00 грн.). А згідно договору - сума нарахованих процентів за ставкою 1,25 % на день повинна скласти - 1875,00 грн. (10000,00*1,25% * 15 днів).
Тобто заборгованості по процентах у відповідачки, за вказаним договором, відсутня.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за Договором про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021 в розмірі - 1000,00 грн., то судом встановлено наступне.
Як зазначено у п.1.5.1. Договору про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, Комісія за надання кредиту: 1000 грн, яка нараховується за ставкою - 10,00 відсотків від суми кредиту, одноразово.
Разом з тим, згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, складеного ТОВ «Мілоан», відповідачкою було сплачено комісію по кредиту в розмірі - 4395 грн. (09.09.2021 - 500 грн; 16.09.2021 - 475,00 грн., 22.09.2021 - 902,00 грн., 08.10.2021 - 812.00 грн., 23.10.2021 - 365,00 грн., 30.10.2021 - 347,00 грн.; 06.11.2021 - 197.00 грн., 09.11.2021 - 320.00 грн., 16.11.2021 - 304.00 грн., 24.11.2021 - 173.00 грн.). Всього сплачено комісію за пролонгацію договору в розмірі - 4395,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої тадругої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України єобов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У Договорі про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021 (кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача за Договором про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021 комісії, задоволенню не підлягають.
Разом з тим незаконно сплачена комісія та проценти за межами строку дії договору підлягають зарахуванню на погашення заборгованості за кредитним договором №5078630 від 25.08.2021, в рахунок тіла кредиту та процентів, в межах дії договору.
Таким чином, встановивши, що заборгованість по Договору про споживчий кредит №5078630 від 25.08.2021, укладеному між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 відсутня, відповідно до позивача не могло перейти право вимоги по даному договору, оскільки відповідачка повністю відшкодувала заборгованість первісному кредитору.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.177ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 77,78 ЦПК України на підтвердження заявлених вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал»в силу ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 8000, 00 гривень слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76- 79, 81, 89, 258, 259, 263-265, 274, 280-282, 284 ЦПК України, на підставі ст. 15, 16, 509, 524, 525, 526, 533, 536, 610, 611, 625, 629, 1049, 1050 ЦК України, суд,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Котик Л.О.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою згідно відомостей ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .