532/1418/25
2/532/820/2025
Ухвала
Іменем України
07.10.2025 м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Омельченко І.І.,
за участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Галушко С.С.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Титаренко С.О.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та від імені й в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Встановив:
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
У позовній заяві ОСОБА_1 прохала суд визнати за нею право спільної часткової власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 ; визнати за малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право спільної часткової власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , в тому числі на 1/6 частку цієї квартири в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 та на 1/6 частку цієї квартири в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 діда ОСОБА_5 .
02 жовтня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галушко С.С. подав клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки 08.09.2025 року приватний нотаріус Чернявський Ю.В. повідомив про отримання ним від ОСОБА_2 дублікату втраченого свідоцтва про право на спадщину від 09.06.1999 року за № 414, виданого Кобеляцькою державною нотаріальною конторою після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 на ім'я спадкоємців ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 по 1/12 частці в кожного, а також підтвердив можливість видачі свідоцтв про право на спадщину за законом усім спадкоємцям на майно померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 16.09.2025 року приватний нотаріус Чернявський Ю.В. видав позивачці, її малолітньому сину та відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідні частки спадкової квартири АДРЕСА_1 . Тому спадкові права на спірну квартиру було повністю оформлено в позасудовому (нотаріальному) порядку, що свідчить про відсутність предмета спору. Також адвокат Галушко С.С. прохав суд повернути позивачу сплачений нею судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Титаренко С.О. в судовому засіданні не заперечували проти закриття провадження в зв'язку з відсутністю предмета спору. Крім того, ОСОБА_2 повідомила, що оскільки спір був вирішений в позасудовому порядку шляхом оформлення приватним нотаріусом Чернявським Ю.В. спадкових прав позивачки, вона має намір подати заяву про компенсацію здійснених нею витрат на правничу допомогу внаслідок необґрунтованих дій позивача, так як вони є недобросовісними, а позов був створений штучно та поданий передчасно. Детальний розрахунок понесених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу буде наданий протягом п'яти днів з дня винесення ухвали суду.
Суд, заслухавши відповідача та її представника, розглянувши клопотання представника позивача про закриття провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Питання про закриття провадження по справі з цієї підстави було предметом судового розгляду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 (провадження № 61-З438сво21), в якій Верховний Суд прийшов до таких висновків.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами в зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення в зв'язку з виявленням після порушення провадження в справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Суд закриває провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами в зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Враховуючи те, що предмет спору став відсутній після відкриття провадження в справі, оскільки сторонами самостійно врегульовано спірні питання в позасудовому (нотаріальному) порядку, суд не вбачає підстав для розгляду справи по суті та вважає за необхідне закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю предмету спору.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно повернути з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Щодо надання відповідачу строку для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу.
Частиною 5 ст. 142 ЦПК України визначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України).
Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26 вересня 2018 року по справі № 148/312/16-ц, у постанові від 12 листопада 2020 року по справі № 359/9512/17, у постанові від 14.01.2021 року по справі № 521/3011/18.
Зважаючи на принцип змагальності цивільного судочинства, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Така ж позиція висловлена в пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в якій зазначено, що в разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Однак відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження своєї позиції щодо передчасного звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, штучного створення підстав позову, а також не доведено, які саме дії позивача при зверненні до суду були необґрунтованими чи недобросовісними.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Суд наголошує, що позивач ОСОБА_1 вживала заходи досудового врегулювання спору шляхом звернення до відповідача ОСОБА_2 з вимогою від 17.01.2025 року про надання правовстановлюючих документів на спадкове майно. У відповідь відповідачка повідомила, що теж має намір здійснити оформлення належних їй спадкових прав, однак не має можливості це зробити через втрату документів, а тому запропонувала ОСОБА_1 здійснити замовлення та виготовлення необхідних документів, що значно пришвидшить оформлення спадкових прав.
У позовній заяві вказано, що протягом лютого-квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 відновила частину втрачених документів на спадкову квартиру, проте не змогла отримати дублікат свідоцтва про право на спадщину від 09.06.1999 року за № 414, виданого Кобеляцькою державною нотаріальною конторою після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по 1/12 частці в кожного.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернулася до Полтавського обласного державного нотаріального архіву з метою отримати дублікат цього свідоцтва. Однак 07.05.2025 року державним нотаріусом Полтавського обласного державного нотаріального архіву Вербецькою Т.М. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі дубліката свідоцтва про право на спадщину, виданого 09.06.1999 року за № 414 Кобеляцькою державною нотаріальною конторою Полтавської області на ім'я зазначених вище трьох осіб, оскільки вказане свідоцтво в одному примірнику було видане цим трьом особам, а за видачею дубліката звертається спадкоємець двох осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , не надавши належних доказів щодо втрати або зіпсування нотаріально посвідченого документа відповідно до ст.ст. 8, 53 Закону України «Про нотаріат».
У подальшому, 06.06.2025 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Чернявським Ю.В. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на право власності на квартиру.
Згідно змісту позовної заяви, позивачка з об'єктивних причин не могла надати державному нотаріусу Полтавського обласного державного нотаріального архіву належні докази щодо втрати або зіпсування нотаріально посвідченого документа, оскільки в її розпорядженні ніколи не було свідоцтва про право на спадщину від 09.06.1999 року за № 414, вона не втрачала його, а тому вона позбавлена можливості мати/отримати будь-які докази щодо його втрати або зіпсування. Саме ОСОБА_2 володіла цим правовстановлюючим документом на спадкове майно та через власну недбалість його втратила.
Більше того, суд звертає увагу на те, що в заяві від 11.09.2025 року представник позивача - адвокат Галушко С.С. зазначив, що 08.09.2025 року приватний нотаріус Чернявський Ю.В. повідомив про отримання ним від ОСОБА_2 дублікату втраченого свідоцтва про право на спадщину від 09.06.1999 року за № 414 та підтвердив можливість видачі свідоцтв про право на спадщину за законом усім спадкоємцям на майно померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання надання відповідачу строку для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів з дня винесення ухвали суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими і тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Саме по собі пред'явлення позову та подання заяви про закриття провадження в справі в зв'язку з відсутністю предмета спору не можуть свідчити про необґрунтовані дії позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про надання строку для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів з дня винесення ухвали суду.
Керуючись статтями 141, 255 ЦПК України, суд,-
Постановив:
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Галушка С.С. про закриття провадження по справі - задовольнити.
Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та від імені й в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4404617224.1 (код документа 9381-4302-5049-1100) від 11.06.2025 року.
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів з дня винесення ухвали суду - відмовити.
Роз'яснити сторонам, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Суддя