Справа №524/6558/23
Провадження №2/524/4473/25
02 жовтня 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 45495 грн, ухвалив таке рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5042877 про надання споживчого кредиту від 09.11.2021. 01.12.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», як фактором укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача. Своїх зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав.
У відповіді на відзив позивач вказав, що на підтвердження укладання Кредитного договору з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», Позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано позичальником шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «M256030», у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору. Зазначив, що оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Просив врахувати, що 04.12.2021 Відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
У відзиві представник відповідача вказала, що вимоги Позивача вважає необґрунтованими та невмотивованими. Зазначила, що позивач не надав будь-яких доказів, що з його боку була вчинена якась дія, направлена на укладення цього договору та на надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також доказів отримання відповідачем коштів. Просила врахувати, що Позивачем не надано доказів повної оплати ціни продажу (прав вимоги) за Договором факторингу від 01.12.2022, а відтак не доведено, що до нього перейшло права вимоги за договором укладеним між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем. Крім того, вказала, що до позовної заяви не долучений Акт прийому-передачі реєстру боржників, підписаний ТОВ "Авентус Україна" та позивачем, що може свідчити про його відсутність, та як наслідок відсутність підтвердження переходу права вимоги. Просила врахувати, що Відсотки нараховані позивачем після закінчення терміну дії кредитних договорів, що є незаконним та суперечить висновкам Верховного Суду з аналогічних правовідносин. Понесені позивачем витрати на правничу допомогу вважала неспівмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг.
04.01.2025 судом ухвалено заочне рішення по справі.
23.05.2025 скасовано заочне рішення та призначено справу до розгляду.
14.08.2025 задоволено клопотання позивача та витребувано докази.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
09.11.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5042877 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 15 000,00 гривень; тип кредиту - кредит; строк кредиту 25 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
Відповідно до п. 4 Договору Строк кредиту може бути продовжено: - за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.
Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.
01.12.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»/попередня назва ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна»/, як фактором, було укладено Договір факторингу № 01.12/22-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором №5042877 в сумі 45495 грн, які складаються із тіла кредиту в сумі 15000 грн та відсотків в сумі 30495 грн, нарахованих за період з 09.11.2021 до 24.02.2022.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII) , який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закон № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитні відносини, передбачають наявність певних зобов'язань між сторонами, зокрема обов'язку кредитора надати кошти, а позичальника - повернути кошти та сплатити проценти.
Щодо доводів представника відповідача про те, що позивач не надав доказів повної оплати ціни продажу (прав вимоги) за Договором факторингу від 01.12.2022, а відтак не довів, що до нього перейшло права вимоги за кредитним договором.
Так, на підтвердження факту набуття права вимоги за договором №5042877 про надання споживчого кредиту позивач надав суду: копію договору факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022, витяг з реєстру боржників та копію повідомлення, направленого на електронну пошту про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022 перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі Реєстру Боржників був підписаний між Клієнтом і Фактором 01.12.2022.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 березня 2021 року по справі № 607/11746/17 провадження № 61-18730св20 зазначив: «З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.»
Отже, враховуючи умови договору факторингу, який у встановленому законом порядку не був визнаний недійсним, з огляду на наведену правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що в даній справі позивач довів своє право вимоги за договором №5042877 про надання споживчого кредиту, оскільки таке право перейшло до нього з моменту підписання акту приймання-передачі Реєстру Боржників, тобто 01.12.2022.
Щодо доводів відповідача з приводу недоведеності факту вчинення позивачем дій, направлених на укладення договору, а також доказів надання коштів.
Так, із змісту договору про надання споживчого кредиту вбачається, що він оформлений через інтернет сторінку первісного Кредитора, ТОВ «Авентус Україна», який є частиною Інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства.
За змістом Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» споживач на вебсайті обирає бажані умови кредитування, вказує контактні дані, створює Пароль доступу до Особистого кабінету, вказує електронну адресу і розпочинає Реєстрацію в ІТС Товариства через вебсайт або Мобільний додаток.
Отже, відповідно до вказаних вище правил саме споживач має вчиняти дії направлені на укладення договору, зокрема щодо реєстрації і ІТС кредитора та обрання умов кредитування.
Суд приймає до уваги те, що позивач по справі не є первісним кредитором та власником інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», а тому не міг вчиняти жодних дій, спрямованих на укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту.
У зв'язку із наведеним, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що позивач не надав доказів вчинення ним дій щодо укладення кредитного договору.
Факт отримання відповідачем коштів в сумі 15000 грн підтверджується повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 25.08.2025, відповідно до якого на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), Банком було емітовано картку № НОМЕР_2 , а 09.11.2021 надійшло зарахування коштів у сумі 15000 грн. Згідно з уточненою інформацією зарахування було від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
В свою чергу відповідач не надав суду жодних доказів невиконання первісним кредитором обов'язку щодо надання коштів на умовах договору №5042877.
З цих підстав, суд вважає, що наявні у справі докази підтверджують факт укладення між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Щодо доводів сторін з приводу наданого суду розрахунку заборгованості.
Так, у відзиві представник відповідача вказала, що Відсотки нараховані позивачем після закінчення строку дії кредитного договору.
Заперечуючи проти вказаного доводу представник позивача зазначив, що Кредитний договір було автопролонговано на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Крім того, в постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Судом були проаналізовані надати позивачем розрахунки. Так, суд із розрахунку вбачається, що відсотки нараховані за період із 09.11.2021 до 03.12.2021 та з 05.12.2021 до 24.02.2022(82 дні) в сумі 285 грн в день, тобто за стандартною процентною ставкою 1,90%.
Суд приймає до уваги, що сторонами кредитного договору було погоджено строк кредитування, який становив 25 днів, тобто до 03.12.2021. Разом із тим, суд враховує, що відповідно до у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. Отже, сторони погодили умови автопролонгації договору за умови невиконання позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту.
Відомостей про те, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав суду надано не було, а тому суд вважає обґрунтованим нарахування відсотків в межах строк договору з урахування його автопролонгації.
З цих підстав, з огляду на те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували виконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими. Отже, суд стягує із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №5042877 про надання споживчого кредиту в сумі 45495 грн, яка складається із тіла в сумі 15000 грн та відсотків в сумі 30495 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує із відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2147,20 грн.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу копію договору від 10.06.2023, платіжну інструкцію від 11.09.2023 №733, відповідно до якої позивач сплатив на рахунок адвоката 10000 грн, копію рахунку на оплату послуг. В той же час, аналізуючи співмірність та пропорційність понесених стороною відповідача витрат до предмета спору, складності та значення справи для сторін, обсягу доказів, наданих кожною із сторін, сталістю судової практики суд приходить до висновку про визначення розміру відшкодування таких витрат у сумі 5000 грн.
Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 625, 1046 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2) заборгованість за кредитним договором від 09.11.2021 в розмірі 45495 грн та судові витрати в сумі 7147,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ